Справа №243/9203/25
Провадження № 2/243/2126/2025
07 листопада 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Дюміна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2
вимоги позивача: про розірвання шлюбу,
учасники справи: не з'явилися,
негайно після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:
І. Виклад позиції позивача.
1. 07 жовтня 2025 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з відповідачкою ОСОБА_2 з 27 жовтня 2023 року перебуває у зареєстрованому шлюбі. Однак, подальше спільне сімейне життя з відповідачкою не склалося, не було взаємного порозуміння, проявилась несумісність характерів, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Сторони фактично припинили шлюбні стосунки, проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Спору про розподіл спільного сумісного майна подружжя немає. Спільних неповнолітніх дітей із відповідачкою не мають.
Позивач просить суд розірвати шлюб, зареєстрований між ним та відповідачкою 27 жовтня 2023 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (актовий запис № 157 від 27.10.2023 року).
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
2. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Колос В.М. в судове засідання не з'явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, та просив задовольнити позовну заяву, посилаючись на обставини, викладені в ній.
3. Відповідачка ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
4. Ухвалою суду від 08.10.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та відкрито спрощене позовне провадження у справі, запропоновано відповідачці у п'ятнадцятиденний строк подати відзив на позов, позивачеві у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, по справі призначено судове засідання.
5. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом.
6. 27 жовтня 2023 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис № 157 від 27.10.2023 року).
V. Оцінка суду.
7. Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
8. Згідно до положень статті З СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
9. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, згідно припису статті 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
10. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
11. Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява №44647/98).
12. Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) зазначено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення..., держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
13. Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя, у зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку..., так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що зазначено в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. І підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
14. Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини, не проживають однією сім'єю і не ведуть сумісне господарство. Подружжя не здійснили дій щодо збереження родинних стосунків. Спільних неповнолітніх дітей від шлюбу не мають. Суд вважає, що за таких обставин надання подружжю строку для примирення у даному випадку суперечитиме моральним засадам суспільства.
15. Виходячи з вищевикладеного, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки у родині немає, тобто морально-правові основи шлюбу відсутні, заходи щодо примирення подружжя та збереження родини неможливі.
16. Положенням ст.113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки відповідачка виявила бажання після розірвання шлюбу залишити за собою прізвище « ОСОБА_4 », то їй зберігається прізвище « ОСОБА_4 ».
17. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
18. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
19. Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено 1211,20 грн. судового збору, однак ним не ставиться питання про відшкодування понесених судових витрат. Таким чином судові витрати підлягають залишенню за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 110-112 Сімейного кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
2. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (актовий запис № 157 від 27.10.2023 року).
3. Після розірвання шлюбу прізвище відповідачки « ОСОБА_4 ». - залишити без змін.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2025 року.
Суддя Н.О. Дюміна