Єд. унік. № 243/2307/25
Провадження № 2/243/860/2025
25 вересня 2025 м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.
за участю секретаря судового засідання Яковенко Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївського району в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини
У березні 2025 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що від шлюбу з відповідачем вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У березні 2025 рішенням суду шлюб між сторонами було розірвано. Дитина мешкає з ним у м. Києві, де вони разом зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та навчається в гімназії №260 міста Києва. Донька сама виявила бажання мешкати разом з ним, мати дитини мешкає за кордоном вихованням дитини не займається, матеріально дитину не забезпечує. Він працевлаштований, має стабільний дохід та місце проживання, шкідливих звичок не має, тому просить визначити місце проживання дитини разом з ним.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, яка була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судових повісток та розміщення оголошення на офіційному сайті суду, до судового засідання не з'явилася, відомостей про причини неявки суду не повідомила.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та врахування висновку органу опіки та піклування.
За вказаних обставин, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.02.2012.
Рішенням Слов'янського міськрайнного суду Донецької області від 31.03.2025 № 243/515/25 шлюб між сторонами було розірвано.
Позивач, як на підставу задоволення позову, посилається на те, що дитина мешкає разом з ним як внутрішньо переміщена особа у м. Києві, він займається вихованням та розвитком доньки, матеріально утримує, мати дитини мешкає за кордоном та не піклується про дитину, матеріальної допомоги не надає, самоусунулась від участі у житті доньки.
Як визначено статтями 141, 153 СК України, яка кореспондує зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з статтею 157 СК України, частинами 1, 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Як встановлено судом при дослідженні доказів у справі, фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким, відповідно до позову, дитина і так фактично проживала і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання. При цьому ОСОБА_1 не долучено до матеріалів справи жодного доказу, який би підтверджував факт проживання дитини разом з батьком та проживання окремо від матері дитини.
Також суд наголошує, що після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із матір'ю не надала. Як вбачається з висновку Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївського району в місті Києві на електронну адресу Служби ОСОБА_2 надала письмові пояснення, з яких вбачається, що вона не заперечує проти визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 тобто фактично відповідач не заперечує, щоб суд ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із матір'ю суду не надала.
За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка, як вбачається з тексту позову, фактично проживала і проживає разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини ОСОБА_2 не вимагала від батька дитини змінити її місце проживання, не порушувала у судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою. На думку суду, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання. При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2024 у справі №127/16211/23.
З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді. Тому у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати віднести за рахунок позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 200, 206, 247, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївського району в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивача.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 29.09.2025.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Д.В. Воронков