Справа № 243/5760/25
Провадження № 2/243/1481/2025
06 листопада 2025 м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.,
за участю секретаря Яковенко Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінінсова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У липні 2025 до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла вказана позовна заява, в обґрунтування якої зазначено, що 14.01.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 6272223, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 7 000 грн строком на 360 днів до 09.01.2024 зі сплатою відсотків. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит у розмірі 7 000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором.
25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Позивач зазначає, що заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає - 7000 грн. тіло кредиту, 9751 грн нараховані проценти, нараховані позивачем проценти за 107 календарних днів - 14 905,10 грн, а всього - 31 656,10 грн. У зв'язку з чим просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 31 656,10 грн та понесені судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Крім того, також просить в порядку ч.ч.10,11ст.265 ЦПК України зазначити у рішенні органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, будучи повідомленим про час і місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, надану відповідачем при укладенні кредитного договору, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомив, заяв про перенесення судового розгляду не надав.
В зв'язку зазначеним, суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 14.01.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 6272223 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору сума кредиту складає 7000 грн, строк кредиту 360 днів.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 7000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № 190122-1 про переказ коштів від 19.01.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ПЕЙТЕК».
Також, 22.10.2025 на адресу суду надійшли витребувані докази від АТ «ПУМБ» з отриманої інформації вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку здійснено переказ коштів у сумі 7000 грн. 14.01.2023 року.
25.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №25-09/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором № 6272223. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №25-09/23-Ф від 25.09.2023 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 6272223 становить: 7000 грн - тіло кредиту, 9751 - грн нараховані проценти, нараховані Позивачем проценти за 107 календарних днів - 14 905,10 грн, а всього - 31656.1 грн.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Наданий позивачем розрахунок відповідачем не оспорюється.
Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч.6 ст.11 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1ст. 611ЦК України).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні кошти.
У порушення умов кредитно договору свої зобов'язання відповідач ОСОБА_1 своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку необхідно стягнути з відповідача.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідач не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним між сторонами, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту. Сума заборгованості 31656.1 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Вимог про зазначення в рішенні суду в порядку ч.ч.10,11ст.265 ЦПК України особі, яка здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних, не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування; остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
З аналізу наведених норм вбачається, що суд наділений правом, а не обов'язком у рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості до моменту виконання рішення відсотків або пені.
Наведена вище стаття є нормою процесуального права, не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов'язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення
Також, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач просив суд стягнути з відповідача, понесені ним витрати в сумі 10 000 грн. на професійну правничу (правову) допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи, підтверджуються наданими копіями: договір про надання правової допомоги; звіт про надання правової допомоги згідно Договору; рахунок на оплату по замовленню; платіжну інструкцію; свідоцтво Столітнього М.С. про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер про надання правової допомоги між Столітнім М.С. та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Відповідно до частин першої - шостої ст. 137 ЦК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від відповідача не надійшло. Отже, враховуючи, що позивачем надано докази витрат на правову допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути зазначені витрати в сумі 10 000 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 273,280-284 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінінсова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 6272223 від 14.01.2023 у розмірі 31 656,10 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн, всього 44078 (сорок чотири тисячі сімдесят вісім) грн 50 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Д.В. Воронков