Справа № 243/8949/25
Провадження № 2/243/2066/2025
06 листопада 2025 м.Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.,
за участю секретаря Яковенко Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У вересні 2025 до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла вказана позовна заява, в обґрунтування якої зазначено, що 12.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101760833, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 12 000 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок, строком на 30 днів, проте, відповідачем не були виконані належним чином кредитні зобов'язання.
29.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міолан" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 11Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" свої права грошової вимоги до боржників за кредитним договором, у тому числі і за Кредитним Договором № 101760833 від 12.07.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" є новим кредитором та набуло право вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором становить - 55920 грн., з яких: 12 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 42120 грн - заборгованість за відсотками; 1800 грн - заборгованість за комісійними винагородами.
У зв'язку з вищевказаним позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом та просить стягнути суму заборгованості та понесені судові витрати, які складаються з суми судового збору та витрат на правову допомогу.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позові зазначив про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, будучи повідомленою про час і місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв про перенесення судового розгляду не надала.
В зв'язку зазначеним, суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 12.07.2021 ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «МІЛОАН» https://miloan.ua подала заявку на отримання кредиту № 101760833.
Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування.
За умовами зазначеного кредитного договору відповідачу 12.07.2021 були перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 12000 грн.
Кредитний договір було укладено строком на 30 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 11.08.2021. Сума до повернення складає 19920 грн. Комісія за надання кредиту: 1800 грн, яка нараховується за ставкою 15 % від суми кредиту. Проценти за користування кредитом: 6120 грн., які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Договір підписаний відповідачем електронним підписом 12.07.2021.
Згідно з договором відступлення прав вимоги №11Т 29.10.2021 ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" свої права грошової вимоги до боржників за кредитним договором, у тому числі і за Договором про споживчий кредит № 101760833 від 12.07.2021 на загальну сума заборгованості 55920 грн, що підтверджується копією договору відступлення прав вимоги №11Т від 29.10.2021.
Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором ТОВ "Діджи Фінанс" є обґрунтованою та документально підтвердженою та
становить 55920 грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 12000 грн.; заборгованість за відсотками становить 42120 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 1800 грн.
Указаний договір підписано його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено розділом 6 договору.
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), так згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на вказане вище, суд вважає, що між сторонами правомірно укладений кредитний договір в електронній формі та у відповідності до вимог закону.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На виконання вищенаведеної норми, позивачем надані належні та допустимі докази про наявність заборгованості за кредитним договором, яка виникла у ОСОБА_1 перед позивачем, в той же час, відповідачем будь-яких заперечень та доказів стосовно відсутності боргу, його погашення або незгоди з розрахунком суми заборгованості суду не надано.
Частинами 2 та 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведене, оцінивши надані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд доходить до висновку, що факт неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства для задоволення позову.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як слідує з матеріалів справи, що між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП (з ознакою само зайнятої особи) ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги від 05.05.2025 №01-05/05.
Відповідно п.п. 4.8, 4.9 вищевказаного договору про надання правової допомоги сторонами узгоджені тарифи за послуги адвоката; передбачено фіксований гонорар адвоката у розмірі 5000,00 грн. у разі позитивного для позивача рішення.
Окрім того, складено додаткову угоду № 996, якою, зокрема, доповнено розділ «Порядок здійснення розрахунків».
Також, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано: копію детального опису робіт (наданих послуг) виконаних ОСОБА_2 ; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) № 996 від 31.07.2025, згідно з яким адвокатом надано правову допомогу загальною вартістю 5000 грн.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що надані позивачем документи підтверджують, що витрати на професійну правничу допомогу були фактичними і неминучими, а їхній розмір є обґрунтованим, а тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідачки в повному обсязі в розмірі 5000,00 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ», заборгованість за Кредитним договором № 101760833 від 12.07.2021 в розмірі 55 920 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, всього 63 342 (шістдесят три тисячі триста сорок дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Д.В. Воронков