адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
11.11.2025 Справа № 917/1560/25
Суддя Мацко О.С. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України вул. Ялтинська,11,Київ,02099
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангардком" вул.Польова, 11,с.Окіп,Лубенський район, Полтавська область,37511
про стягнення грошових коштів
Без виклику сторін
Суть справи: Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРДКОМ» про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за договором від 04.02.2025р.№10-25 про закупівлю блоків заморожних із м'яса свинини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРДКОМ» укладено вказаний договір, за умовами якого що відповідач, у відповідності до заявок позивача, зобов'язаний був поставити за договором продукцію, асортимент, ціна, кількість та інша інформація про яку наведена у специфікації та технічному опису до цього договору, а покупець (позивач) - прийняти і оплатити такий товар в порядку і на умовах, визначених цим договором, при цьому товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки товару згідно зі специфікацією 1.
Однак, відповідач свої зобов"язання з поставки виконав з порушенням строків.
За таких обставин, позивачем був здійснений розрахунок пені за порушення строків поставки товару та штрафу на підставі п.8.3 договору.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не вказано про збитки, які він поніс у зв"язку з несвоєчасним виконанням постачальником вказаних поставок та не надано доказів понесення таких збитків; вважає стягнення пені за не грошовим зобов"язанням - протиправним. Позивач просить суд у разі задоволенні позовних вимог вирішити питання про зменшення розміру неустойки.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що укладаючи договори cторони добровільно та за взаємною згодою погодили усі їх істотні умови, включаючи ціну, строк виконання та розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язань.
Позивач посилається, що відповідач уклав дані договори, зокрема, з метою одержання прибутку, а загальна вартість по Договору становить 6 679 920,00 грн, водночас, нарахована позивачем сума пені та штрафу становить загальну суму 203 252,50 грн, що в 33 раз менша від загальної суми Договору, відтак, на думку позивача, обсяг відповідальності встановлений у пункті 8.3 Договору є розумним, справедливим та співмірним.
Одночасно позивач наголошує, що для нього використання результатів отриманого за договорами не становить комерційного інтересу, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень, - державної політики у сфері забезпечення військових частин Державної прикордонної служби України товарами (свинини замороженої), необхідними для виконання військовослужбовцями Державної прикордонної служби України завдань з оборони та захисту Батьківщини. Позивач вказує, що недопоставка товару відповідачем призвела до неможливості у повному обсязі забезпечити військові частини товаром, тому вважає, що твердження відповідача про відсутність завданих позивачу збитків є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Обставини справи, встановлені судом:
Між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРДКОМ» укладено вказаний договір (а.с.10-16), за умовами якого що відповідач, у відповідності до заявок позивача, зобов'язаний був поставити за договором продукцію, асортимент, ціна, кількість та інша інформація про яку наведена у специфікації та технічному опису до цього договору, а покупець (позивач) - прийняти і оплатити такий товар в порядку і на умовах, визначених цим договором, при цьому товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки товару згідно зі специфікацією 1 (а.с.16).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобов'язується у 2025 році поставити товароодержувачу блоки заморожені із знежилованого м'яса свинини нежирні, асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в Специфікації (Додаток 1) на Технічному описі (Додаток 2) до цього Договору (далі Товар), а Покупець прийняти та оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки Товару згідно зі Специфікацією (Додаток 1).
Пунктом 3.1. Договору № визначено, що загальна вартість по Договору становить 6 679 920,00 грн, у тому числі ПДВ 20% .
Згідно з п.5.1, строк поставки товарів визначається листом-заявкою Покупця (далі - Заявка), але не пізніше 31.05.2025.
Заявка направляється Постачальнику не пізніше 10 робочих днів від граничного терміну поставки шляхом передбаченим пунктом 13.2 Договору. На підтвердження отримання Заявки, Постачальник надсилає протягом одного календарного дня на електронну адресу Покупця лист- підтвердження про отримання такої Заявки. У разі відсутності листа-підтвердження у зазначений строк. Заявка вважається прийнятою Постачальником у повному обсязі та підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання Постачальником Заявки вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua (провайдера) або документ, який підтверджує направлення паперового листа оператором поштового зв'язку (з додаванням опису вкладення). Допускається дострокова поставка Товару за погодженням Сторін.
Відповідно до пункту 5.8 Договору, уповноваженою особою (уповноваженими особами) Постачальника складається акт приймання-передавання Товару (Додаток 3) до цього Договору у трьох примірниках (перший - Товароодержувач, другий - Покупцю, третій - Постачальнику) та надається Покупцю до моменту здійснення поставки Товару.
Згідно з пунктом 8.3 договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Термін дії договору - до 31.12.2025 (пункт 12.1. Договорів).
Згідно з п.13.2. договору, обмін повідомленнями у межах виконання умов цього Договору здійснюється Сторонами у електронній формі на електронні адреси, вказані в у підпункті 13.3. цього розділу Договору. Всі інші повідомлення в межах цього Договору здійснюються в письмовій формі шляхом передачі поштовим зв'язком (рекомендованим листом).
Відповідно до п. 13.3 договору, обмін електронними повідомленнями засобами електронної пошти у межах виконання умов цього Договору здійснюється за наступними адресами (у разі, якщо письмово не будуть повідомлені інші адреси): від ПОКУПЦЯ: 1ovkb@dpsu.gov.ua; від ПОСТАЧАЛЬНИКА: avangardkom@ukr.net.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача скеровувалися заявки від 06.02.2025р. на поставку 13 000 кг блоків заморожених із м'яса свинини (а.с.18), від 24.02.2025р. на поставку 13 000 кг блоків заморожених із м'яса свинини (а.с.20), від 25.03.2025р. на поставку 6 000 кг (а.с.22) від 22.04.2025р.на поставку 20 000,00 кг (а.с.24). Також матеріалами справи (а.с.26-32, видаткові накладні та акти приймання-передачі товару) підтверджено, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'зання, та поставив товар частково не у встановлені строки. Вказане відповідачем не спростовано.
12.06.2025р. відповідачу була направлена претензія з вимогою сплатити 203 252,50 грн нарахованих пені та штрафу, яка залишена останнім без задоволення. Вказане стало підставою для звернення до суду.
При розгляді справи по суті суд приймає до уваги таке:
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з нормами Цивільного кодексу України (п. 4. ст. 631) закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Положеннями законодавства України передбачена можливість підписання документів у електронному вигляді з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.
Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як зазначено вище, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов'язку з поставки товару за Договором у погодженому обсязі у встановлений термін.
Крім того, відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського
Як встановлено судом, п.7.1. Договору передбачена відповідальність постачальника за порушення строків поставки: пеня в розмірі 0,1% від вартості непоставленого Товару, за кожний день прострочення та штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів.
Згідно усталеної практики Верховного Суду, (див. постанову Верховного Суду від 19.09.2019 №904/5770/18, і ін..), такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові КГС ВС від 17.09.2020 № 922/3548/19, сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.06.2018 у справі № 912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.
Вказаним спростовуються посилання відповідача на неможливість застосування такого виду неустойки як пеня за порушення (прострочення) виконання не грошового зобов'язання, викладені у відзиві на позов. Крім того, суд зазначає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу, наведені позивачем у розрахунку до позовної заяві, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості; Відповідач контррозрахунку розміру позовних вимог не надав.
Оцінючи доводи відповідача стосовно необхідності зменшення розміру нарахованої неустойки, суд виходить з на ступного:
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Чинним законодавством загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, які прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Суд враховує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, строк виконання зобов'язання, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу зобов'язання, строків його виконання та погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань. Суд також звертає увагу, що відповідач є господарюючим суб'єктом, який несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Суд зауважує, що відповідачем не доведено жодними доказами та обґрунтуваннями факт винятковості обставин невиконання взятого ним на себе зобов'язання. В матеріалах справи відсутні як докази на підтвердження фінансового стану відповідача, так і значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків. Відтак, суд не вбачає підстав для зменщення розміру неустойки в даній справі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРДКОМ» (код ЄДРПОУ 45358873; адреса: вул. Польова,11, село Окіп, Лубенський район, Полтавська область, 37511) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 23311317; адреса: 02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯЛТИНСЬКА, будинок 11) 203 252,50 грн, з яких: 95 346,10 грн пені, 107 906,40 грн штрафу, 2439,03 грн судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11.11.2024р.
Суддя О.С.Мацко