Справа № 127/34466/25
Провадження № 2-о/127/631/25
10.11.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Дернової В.В.,
секретаря Бабкіної К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Відділу ДРАЦС у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України та просила встановити факт смерті на тимчасово окупованій території України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Новоайдар, Щастинського району Луганської області, та який є її батьком.
У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги заяви підтримала та просила їх задовольнити.
Заінтересована особа - Відділ ДРАЦС у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з'явився, надано заяву про розгляд справи у відсутності, при розгляді справи поклалися на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно із п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_2 , а тому є уповноваженою особою для звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті.
Згідно із ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Судом встановлено, що, як вбачається зі Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15 травня 2025 року, виданого Новоайдарським районним відділом ЗАГС департаменту ЗАГС Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Новоайдар, Новоайдарського району Луганської області, Луганської Народної Республіці помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом; будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.
Отже, Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 15 травня 2025 року, видане Новоайдарським районним відділом ЗАГС департаменту ЗАГС Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, не створює правових наслідків.
Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд враховує те, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав.
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу про смерть особи, виданого закладом, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - Україна, селище Новоайдар, Щастинського району, Луганської області, встановленим.
Керуючись ст. 81, 263-265, 315, 317, 319 ЦПК України, суд
ЗаявуОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Відділу ДРАЦС у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - Україна, селище Новоайдар, Щастинський район, Луганська область.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відділ ДРАЦС у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Вінниця, вул. Замостянська, буд. 26 код ЄДРПОУ 25497415).
Суддя: