адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
10.11.2025 Справа № 917/1544/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Дніпровського державного медичного університету, 49000, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9, код ЄДРПОУ 02010681,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп», 37043, Полтавська обл., Пирятинський р-н, шлях Київ-Харків, корпус 134 км., код ЄДРПОУ 25392923,
про стягнення 42 670,80 грн,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Дніпровського державного медичного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» про стягнення 42 670,80 грн заборгованості за договором № 14 від 01.12.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.08.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Також ухвалою від 24.09.2025 р. було, зокрема, відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та про проведення засідань у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору про закупівлю № 14 від 01.12.2023 р. в частині поставки палива на суму 42 670,80 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору, а також не повернув Дніпровському державному медичному університету вказані кошти на його вимогу.
08.09.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив б/н від 05.09.2025 р. (вх. № 11453), який ухвалою суду від 09.09.2025 року залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
22.09.2025 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив від 19.09.2025 р. (вх. № 12111), у якому, зокрема, викладено клопотання про поновлення строку для його подання.
Ухвалою від 24.09.2025 р. було задоволено вказане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп».
Відповідач у зазначеному відзиві стверджував про наступне:
- Сторонами підписано видаткову накладну № Рн231201/033 від 01.12.2023 р., а отже, відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем по договору № 14 від 01.12.2023 року та поставив йому товар у передбачені договором строк, кількості та номенклатурі, і з боку позивача жодних претензій щодо отриманого за видатковою накладною № Рн231201/033 від 01.12.2023 р. товару протягом 2023-2024 року не було;
- додані позивачем до позову копії талонів мають різну зовнішню форму, а отже випускались в різний проміжок часу, тоді як по договору № 14 від 01.12.2023 року постачались, зокрема, талони мережі АЗС бренду БРСМ-Нафта, що підтверджується листом позивача № 103 від 25.03.2024 року, яким останній звертався до відповідача про продовження строку дії таких талонів;
- позов Дніпровського державного медичного університету не містить жодного підтвердження того, що додані до позову талони на паливо були отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп»; вказані талони могли бути придбані у ТОВ «Інкам Фінанс» по укладеному з ним договору поставки.
06.10.2025 р. позивач подав до суду відповідь на відзив № 01-26/2288/13 від 30.09.2025 р. (вх. № 12748), у якій вказав, що твердження відповідача про те, відповідач виконав свої договірні зобов'язання, є хибним, адже позивач справді отримав талони на бензин, проте вони є непридатними до використання на АЗС, визначених у переліку, наданому самим відповідачем.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що Дніпровському державному медичному університету були передані талони бренду БРСМ-нафта.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
01.12.2023 року між Дніпровським державним медичним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» було укладено договір № 14 (а.с. 6-11).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Гарант Ойл Групп») зобов'язувався поставити у власність Покупця (Дніпровський державний медичний університет) товар (Бензин А-95 (талони), код номенклатурної позиції ДК 021:2015:09132000-3 «Безин»), а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар.
У Специфікації, що додається до договору № 14 від 01.12.2023 р. та є його невід'ємною частиною (а.с. 12), Сторони узгодили поставку 1 500 літрів бензину А-95 по талонам вартістю 79 020,00 грн.
На виконання зазначених норм договору № 14 від 01.12.2023 р. відповідач передав у власність позивача талони на Бензин А-95 в кількості 1 500 л на суму 79 020,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № Рн231201/033 від 01.12.2023 р. (а.с. 18), підписаною сторонами.
Згідно з Розділом 5 договору передача Покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця талону.
Талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні.
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за договором у разі неотримання Покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Талони повинні мати термін дії необмежений або не менше 12 місяців з дати укладання договору з постачання товару, з можливістю безкоштовного подальшого обміну терміном не менше 24 місяців з дати взяття Постачальником зобов'язань за цим договором. У разі зміни зовнішньої форми талонів Замовник (уповноважена особа Замовника) здійснює обмін талонів у Постачальника безпосередньо під час їх пред'явлення за місцем використання на таку саму кількість, того ж номіналу та такого ж асортименту без додаткової оплати Замовником на інші (нової форми) талонів.
Талони повинні бути єдиного зразка та містити назву або бренд АЗС, на яких буде здійснюватися відпуск палива та повинен співпадати з брендом АЗС.
Період поставки товару: з дати підписання договору по 31.12.2023 р.
Пунктом 9.1 договору № 14 від 01.12.2023 р. визначено, що він набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, але до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Позивач стверджує, що в порушення умов договору відповідачем здійснено передачу палива частково, а саме - не передано пального на суму 42 670,80 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 14 від 01.12.2023 р. позивач звертався до відповідача з претензією № 01-26/796/13 від 16.04.2025 р. (а.с. 25-26), у якій просив здійснити рівнозначну заміну талонів, які надані на АЗС «АВІАС» на інші талони діючих АЗС, а в разі неможливості здійснити заміну перерахувати заборгованість за невиконаними зобов'язаннями у сумі 42 670,80 грн на розрахунковий рахунок Дніпровського державного медичного університету.
Відповідач відповіді на вказану претензію не надав.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» про стягнення 42 670,80 грн проведеної оплати за недоотримане паливо за договором про закупівлю № 14 від 01.12.2023 р.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір № 14 від 01.12.2023 р. з додатками, видаткова накладна № Рн231201/033 від 01.12.2023 р., талони на пальне, претензія № 01-26/796/13 від 16.04.2025 р. та ін.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: звіт про виконання договору про закупівлю UA-2023-11-24-010261-a, лист № 103 від 25.03.2024 р., протокол щодо прийняття рішення уповноваженою особою Відокремленого структурного підрозділу «Університетська клініка» Дніпровського державного медичного університету № 3-д.к.п.11 від 16.12.2024 р. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дніпровським державним медичним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» було укладено договір № 14 від 01.12.2023 р., який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Також частиною 1 ст. 692 ЦК визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав позивачу талони на Бензин А-95 (Євро-5) в кількості 1 500 л на суму 79 020,00 грн, які були в повному обсязі оплачені позивачем (дана обставина сторонами не заперечується).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 р. затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС).
Згідно з п. 9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Також спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Згідно з п. 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції.
Так, відповідно до вказаної норми форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.
Тож талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Разом з тим суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної № Рн231201/033 від 01.12.2023 р. не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними скретч-карток на пальне позивачу останній набув право на отримання дизпалива та бензину в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар. Вказаним спростовуються доводи відповідача стосовно того, що підписання вказаної видаткової накладної свідчить про те, що ним належно виконано свої зобов'язання за договором.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як стверджує позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» не виконано умови договору № 14 від 01.12.2023 р. в частині поставки палива на суму 42 670,80 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору.
Так, як зазначено вище, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України передбачено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.
Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Також даною нормою встановлено, що використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.
Отже суб'єкти господарювання, які займаються торгівлею пальним, зобов'язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.
Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016 р., суб'єкти господарювання, які використовують РРО (реєстратори розрахункових операцій) для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані, зокрема:
- застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- подавати до контролюючих органів інформацію, визначену пунктом 7 статті 3 Закону, згідно з Порядком передачі;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, під час отримання товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій QR-коду, який дає змогу особі зчитувати та ідентифікувати з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
- у кінці робочого дня (зміни) створювати у паперовій та/або електронній формі (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;
- створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання на РРО (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) протягом трьох років;
- надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця, з метою виконання вимог Закону України “Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним Законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування;
- створювати в паперовій та/або електронній формі X-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства.
На період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового (не більше 7 робочих днів) відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку).
Таким, чином, на суб'єктів господарювання, що займаються торгівлею пальним, покладено обов'язок щодо належного обліку розрахункових документів, що підтверджують проведення операцій (зокрема, фіскальних чеків).
Однак відповідачем, всупереч вимогам ст. 13 ГПК України, не було надано жодних доказів на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» було відпущено позивачу паливо на повну суму оплачених ним талонів, а також не було заявлено жодних клопотань про витребування таких доказів від інших осіб (звітів розрахункових документів, інформації контролюючих органів тощо).
Докази того, що додані до позову талони були придбані у ТОВ «Інтекс Інвест» по укладеному з ним договору поставки в матеріалах справи також відсутні.
Судом також не приймаються посилання відповідача на те, що по договору № 14 від 01.12.2023 року постачались талони мережі АЗС бренду БРСМ-Нафта, що підтверджується листом позивача № 103 від 25.03.2024 року, оскільки позивач у вказаному листі просив подовжити термін дії талонів А-95 Євро plus, без зазначення бренду, а з наданих відповідачем доказів не вбачається, що копії талонів, надані до відзиву «Гарант Ойл Групп» у даній справі є саме тими талонами, що були додані до листа позивача про продовження їхнього терміну дії.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Позивач звертався до відповідача з претензією № 01-26/796/13 від 16.04.2025 р., у якій, зокрема, просив повернути сплачену на користь ТОВ «Гарант Ойл Групп» вартість пального на суму 42 670,80 грн на рахунок Дніпровського державного медичного університету.
Отже позивач належним чином реалізував своє право, передбачене чинним законодавством, на повернення вартості недоотриманого палива за договором № 14 від 01.12.2023 р.
Натомість відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань не повернув позивачу кошти за непоставлений товар в розмірі 42 670,80 грн.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положенням статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано як переліку невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 42 670,80 грн проведеної оплати за недоотримане паливо за договором № 14 від 01.12.2023 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Дніпровського державного медичного університету у даній справі в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 028,40 грн.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» (37043, Полтавська обл., Лубенський р-н, шлях Київ-Харків, корпус 134 км, код ЄДРПОУ 25392923) на користь Дніпровського державного медичного університету (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9, код ЄДРПОУ 02010681) 42 670,80 грн проведеної оплати за недоотримане паливо за договором про закупівлю № 14 від 01.12.2023 р.; 3 028,40 грн. судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 10.11.2025 р.
Суддя О.С. Мацко