36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.11.2025 Справа № 917/1732/25
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (Полтавська обл., місто Полтава, вул. В.Козака, будинок 2А, код ЄДРПОУ 03351912)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» (код ЄДРПОУ 38468235, вул. Незалежності, 19, м.Миргород, Миргородський р-н, Полтавська обл., 37600)
про стягнення 615,74 грн.,
без виклику представників сторін,
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» про стягнення 615,74 грн. заборгованості по договору № 10-81 на технічне обслуговування систем газопостачання від 02.01.2025 року, у тому числі: 42,83 грн - 3% річних, 442,62 грн - пені, 130,29 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Ухвала була надіслана в електронний кабінет відповідача. Згідно довідки про доставку електронного листа документ доставлено до електронної кабінету 12.09.25.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.
Відповідач 24.09.25 подав відзив на позов, за мотивами якого проти позову заперечив повністю.
26.09.25 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Інші заяви чи клопотання від сторін до суду не надходили.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1732/25.
Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
02.01.2025 року власник системи газопостачання, яка не є ГРМ, Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» (в подальшому - Замовник) з однієї сторони та виконавець Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», керуючись Кодексом газорозподільних систем (далі Кодекс ГРМ), який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 06.11.2015 за № 1379/27824, Правилами безпеки системи газопостачання (далі ПБСГ), затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 06.06.2015 № 674/27119, укладено договір № 10-81 на технічне обслуговування систем газопостачання (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з технічного обслуговування (далі - ТО) систем газопостачання), що належать Замовнику і знаходиться за адресою: м. Миргород, пров. Шкільний.
Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. Договору виконавець зобов'язується проводити якісно роботи з технічного обслуговування в міжремонтний період.
Згідно з підпунктом 2.2.12. пункту 2.2. Договору Замовник зобов'язаний сплачувати за ремонт газових приладів та пристроїв, реконструкцію систем газопостачання відповідно до заявок Замовника з урахуванням вартості обладнання, його вузлів та деталей.
Замовник зобов'язаний своєчасно розрахуватися з Виконавцем за виконанні роботи згідно з наданими документами та здійснювати передоплату за придбання запасних частин у не пізніше 5 днів до початку виконання робіт (підпункт 2.2.13. пункту 2.2. Договору).
Замовник зобов'язаний повертати Виконавцю підписані акти прийому-передачі виконаних робіт або надсилати обґрунтовані зауваження щодо відмови у їх підписанні у 5 термін з дати виконання робіт. Уразі неотримання Виконавцем підписаних актів прийому-передачі виконаних робіт або письмової відмови Замовника у їх підписанні у 10 денний термін від дати акта, роботи вважаються виконаними, а акти - підписаними (підпункт 2.2.14. пункту 2.2. Договору).
Відповідно до пункту 5.2 Договору оплата фактично виконаних робіт з ТО виконується Замовником, шляхом перерахування грошових коштів наданого виконавцем рахунку та акту виконаних робіт не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем виконання робіт.
Згідно з пунктом 6.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг у строки зазначені у п.5.2. даного Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Сторонами Договору, без зауважень, підписаний акт № 66/55.3 приймання виконаних підрядних робіт за І квартал 2025 року на суму 4 611,90 грн.
Позивач вказує, що 4 611,90 грн. основного боргу по договору від 02.01.2025 № 10-81 на технічне обслуговування систем газопостачання сплачені відповідачем згідно платіжної інструкції № 1839 від 06.08.2025. При цьому, штрафні санкції, передбачені пунктом 6.2. Договору, за несвоєчасну оплату боргу сплачені не були.
За вказаного, позивач просить стягнути з відповідача 615,74 грн. заборгованості по договору № 10-81 на технічне обслуговування систем газопостачання від 02.01.2025 року, у тому числі: 42,83 грн - 3% річних, 442,62 грн - пені, 130,29 грн - інфляційних втрат.
В обгрунтування цього позивач послався на таке:
- АТ «Полтавагаз» на адресу ТОВ «МІГ» листом від 18.06.2025 № 55.1/07926, направлено рахунок на оплату № 66 від 28 квітня 2025 року на суму 4 611,90 грн.
- 01.08.2025 АТ «Полтавагаз» звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» - 4 611,90 грн - основного боргу, 442,62 грн - пені, 42,83 грн - 3% річних, 130,29 грн - інфляційних втрат та 242,24 грн - судового збору, а всього - 5 469,88 гривень.
- 06.08.2025 Господарським судом Полтавської області видано судовий наказ по справі № 917/1518/25 яким стягнуто, з Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» (ТОВ «МІГ») на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованість за Договором № 10-81 від 15.01.2024 на технічне обслуговування систем газопостачання у розмірі 5 469,88 грн., у т.ч. 4 611,90 грн - основного боргу, 442,62 грн - пені за період з 10.04.2025 по 31.07.2025, 42,83 грн - 3% річних за період з 10.04.2025 по 31.07.2025, 130,29 грн - інфляційних втрат за період з 10.04.2025 по 30.06.2025 та 242,24 грн - судового збору.
- після видачі судового наказу Господарським судом Полтавської області до АТ «Полтавагаз» від ТОВ «МІГ» надійшли кошти в сумі 23 708,90 грн, згідно платіжної інструкції № 1839 від 06.08.2025, де в призначенні платежу зазначено: оплата за послуги згідно Договорів № 10-81 від 15.01.2024, № 10- 81 від 02.01.2025 та рах., в т.ч. ПДВ 20 % 3 951,48 грн. З урахуванням вищевикладеного по договору № 10-81 від 15.01.2024 сплачено 19 097,00 грн, а по договору № 10-81 від 02.01.2025 року сплачено 4 611,90 грн.
- тобто було сплачено тільки основний борг по договору від 02.01.2025 № 10- 81 на технічне обслуговування систем газопостачання, а штрафні санкції за несвоєчасну оплату боргу не були сплачені, як передбачено пунктом 6.2. Договору.
- 21.08.2025 на адресу Господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» про скасування судового наказу від 06.08.2025 у справі № 917/1518/25. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.08.2025 по справі № 917/1518/25 судовий наказ Господарського суду Полтавської області від 06.08.2025 у справі № 917/1518/25 скасовано.
Відповідач у відзиві вказує, що надає послуги з постачання теплової енергії для опалення будівель та системи гарячого водопостачання. Діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється на підставі ліцензій № 462 від 17.10.2016 р., № 147 від 14.03.2017 р., орган ліцензування - Полтавська обласна державна адміністрація. Товариство включено до переліку організацій, що надають соціально важливі послуги населенню. Основним споживачем послуг підприємства є населення м. Миргород.
Відповідач підтверджує, що основна заборгованість за Договором № 10-81 від 02.01.2025 у сумі 4 611,90 грн була повністю сплачена 06.08.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №1839.
Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач стверджує, що вони є надмірними та неспівмірними, оскільки позивач фактично отримав належні кошти, а негативних наслідків не довів.
Щодо вимог про стягнення судового збору відповідач стверджує, що вони є необґрунтованими, оскільки позивач вже сплачував його при зверненні із заявою про видачу судового наказу, який був скасований.
Відповідач також заперечує проти позову з тих мотивів, що згідно пп. 187.1, була виписана Позивачем та подана на реєстрацію податкова накладна №2602 від 30.04.2025 р. на суму 4 611 грн. 90 коп., в т.ч. ПДВ 768,65 грн, реєстраційний номер 9135670305. Виходячи з оформленої податкової накладної можна вбачати, що роботи виконані 30 квітня 2025 року, а не 10.04.2025 року.
У відповіді на відзив позивач навів свої доводи в обґрунтування вимог.
Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд при вирішенні спору враховує, що беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами договору, враховуючи права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених позовних вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини підряду.
Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст. 317 ГК України).
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов спірного договору Сторонами Договору, без зауважень, підписаний акт № 66/55.3 приймання виконаних підрядних робіт за І квартал 2025 року на суму 4 611,90 грн., який підтверджує факт виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем.
Судом враховано, що сторони узгодилий такий порядок оплати виконаних робіт -відповідно до пункту 5.2 Договору оплата фактично виконаних робіт з ТО виконується Замовником, шляхом перерахування грошових коштів наданого виконавцем рахунку та акту виконаних робіт не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем виконання робіт.
Оскільки сторони у договорі обумовили строк здійснення оплати робіт відповідачем за договором, то згідно ч.І ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню у цей строк (термін).
В даному випадку, оскільки Акт № 66/55.3 підтверджує приймання виконаних підрядних робіт за І квартал 2025 року, відповідач має сплатити позивачу кошти не пізніше 10 квітня 2025 року.
Щодо посилання відповідача на те, що роботи виконані 30 квітня 2025 року, а не 10.04.2025 року (виходячи з оформленої податкової накладної), суд зазначає, що згідно умов договору обов'язок відповідача оплатити вартість робіт виникає не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем виконання робіт та не залежить від факту виписання Позивачем та подання на реєстрацію податкової накладної.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Як підтверджено обома сторонами, заборгованість за Договором № 10-81 від 02.01.2025 у сумі 4 611,90 грн була повністю сплачена Відповідачем лише 06.08.2025 (тобто з порушенням визначених договором строків здійснення оплати робіт), що підтверджується платіжною інструкцією №1839.
При розгляді даної справи відповідач не спростував факту прострочення оплати вартості робіт, та не надав належних, вірогідних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Позивач заявив до стягнення 42,83 грн - 3% річних, 442,62 грн - пені, 130,29 грн - інфляційних втрат. Розрахунок трьох відсотків річних, пені, інфляційних втрат здійснено з 10.04.2025 по 30.06.2025 (включно).
Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Суд встановив, що дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у заявлений період на суму заборгованості, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір 3% річних та інфляційних втрат не перевищує розрахованого судом розміру, тому підлягає вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.
Щодо вимог про стягнення пені.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 6.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг у строки зазначені у п.5.2. даного Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Здійснивши перерахунок пені у заявлений період на суму заборгованості, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір пені не перевищує розрахованого судом розміру, тому підлягає вимога про стягнення пені підлягає задоволенню повністю.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.
В обґрунтування означеної заяви відповідач посилався на те, Товариство включено до переліку організацій, що надають соціально важливі послуги населенню. Основним споживачем послуг підприємства є населення м. Миргород. Законом забороняється підвищення тарифів для всіх категорій споживачів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання); послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Відповідачу, починаючи з 4 кварталу 2022 року, узгоджені обсяги заборгованості з різниці між тарифом і економічно обґрунтованим тарифом, що підлягають відшкодуванню з державного бюджету. Станом на поточну дату, починаючи з 2022 року, відповідачу узгодженні обсяги заборгованості не відшкодовувались.
Відповідач вказує, враховуючи, що борг погашений добровільно, стягнення штрафних санкцій суперечить принципу справедливості та співмірності господарських санкцій, закріпленому у ст. 3 ГК України.
Означені обставини у сукупності, на думку відповідача, є достатніми для зменшення розміру пені та штрафу.
У задоволенні вказаного клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу суд відмовляє, виходячи з наступного.
Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків і за наявності інших обставин, що мають істотне значення. При цьому, має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, вимога щодо врахування принципу розумності є прямою вимогою закону до договору.
Оскільки, заявлена позивачем сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача є незначною, суд не вбачає підстав для її зменшення, оскільки це порушить принцип рівності сторін та об'єктивного очікування сторін на отримання компенсації за порушені зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 42,83 грн 3% річних, 442,62 грн пені, 130,29 грн інфляційних втрат, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню повністю.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в 2422,40 грн.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородська інвестиційна група» (код ЄДРПОУ 38468235, вул. Незалежності, 19, м.Миргород, Миргородський р-н, Полтавська обл., 37600) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (Полтавська обл., місто Полтава, вул. В.Козака, будинок 2А, код ЄДРПОУ 03351912) 42,83 грн 3% річних, 442,62 грн пені, 130,29 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Киричук О.А.