адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
31.10.2025 Справа № 917/445/25
м. Полтава
за позовною заявою Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області вул. Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500 в інтересах держави в особі органу уповноваженого на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Олени Теліги, 8, кім.58-а, 59-б,59, м. Київ, 04112
до Фермерського господарства "Родинний сад" вул. Калинова, 20, с. Остапівка, Лубенський район, Полтавська область, 37543
про стягнення 73 334,11 грн
Суддя Солодюк О.В.
без виклику учасників справи
Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств просить суд стягнути з Фермерського господарства "Родинний сад" 73 334,11 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 07.10.2019 між сторонами Договору № 378ФГ-2019 про надання фінансової підтримки фермерському господарству, з яких: 70 000, 00 грн прострочена заборгованість, 2 984,11 грн пеня та 350 грн інфляції.
Ухвалою від 10.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
01.10.2025 (вхід. № 12534) від Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури до матеріалів справи надійшла заява, в якій прокурор просить суд стягнути з Фермерського господарства "Родинний сад" 78 696,30 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 07.10.2019 між сторонами Договору № 378ФГ-2019 про надання фінансової підтримки фермерському господарству, з яких: 70 000, 00 грн прострочена заборгованість, 7226,30 грн пеня та 1470,00 грн інфляції.
Суд прийняв дану заяву прокурора та долучив до матеріалів справи.
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 10.03.2025, яка направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає з адресою, зазначеною у витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частин 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ст.232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 10.03.2025 вважається врученою відповідачу 02.04.2025.
Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суду не надав.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
07.10.2019 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд) та Селянським (фермерським) господарством "Родинний сад" згідно до Порядку використання коштів державного бюджету для надання фінансової підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1102 (зі змінами) укладено Договір №378фг-2019 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству.
У договорі сторони визначили, наступне :
- Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству "Родинний сад" в сумі 350 000,00 гривень, а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим Договором (п.1 Договору);
- Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення (пункт 3.4.2 цього Договору). У разі прострочення фермерським господарством графіка повернення коштів більш, ніж на 30 днів, Укрдержфонд має право в односторонньому порядку розірвати Договір з достроковим поверненням повної суми наданої фінансової підтримки та застосуванням штрафних санкцій відповідно до пп. 5.1,5.2 цього Договору (п.3.1.2. Договору);
- Селянське (фермерське) господарство "Родинний сад" зобов'язалося повернути кошти фінансової підтримки згідно зі встановленим графіком:
до 01 листопада 2020 року - 70 000 грн.;
до 01 листопада 2021 року - 70 000 грн;
до 01 листопада 2022 року - 70 000 грн;
до 01 листопада 2023 року - 70 000 грн;
до 14 серпня 2024 року - 70 000 грн (п.3.4.2 Договору);
- фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 14 серпня 2024 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2 Договору), крім випадків зміни умов Договору та/або розірвання Договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки. Цей Договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим Договором (п. 4.1, 4.2.Договору);
- відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов'язався з повернення фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (п. 5.1. Договору);
- за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення (п.5.2 Договору).
Договір підписано представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.
На виконання умов Договору Укрдержфонд перерахував на рахунок фермерського господарства (відповідача) кошти фінансової підтримки у розмірі 350 000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №378 від 26.12.2019.
Позивач зазначає, що станом на 05.01.2025 прострочена заборгованість фермерського господарства "Родинний сад" термін повернення якої до 14.08.2024 становить 70 000,00 грн.
Український державний фонд підтримки фермерських господарств звертався до відповідача з вимогою від 03.10.2024 про сплату заборгованості по державному кредиту але дана вимога залишена відповідачем без реагування, заборгованість у добровільному порядку не сплачена.
З огляду на викладене вище, прокурор просить суд стягнути з відповідача 70 000, 00 грн простроченої заборгованості фінансової підтримки, 7226,30 грн пені та 1470 грн інфляції.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство» Український фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою. Полтавське відділення Укрдержфонду не має статусу юридичної особи, має окремий баланс, відокремлене майно, рахунки в органах Державного казначейства, печатку, бланки з власною назвою. Пунктом 9 Положення Полтавського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств передбачено, що відділення здійснює свою діяльність на підставі даного Положення та довіреності, виданої генеральним директором Укрдержфонду директору відділення. Кошти відділення формуються за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів, передбачених на фінансову підтримку фермерських господарств, та передбачених на забезпечення діяльності відділення.
Необхідність захисту інтересів держави в особі Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств покладає на прокуратуру обов'язок представництва інтересів держави в суді відповідно до ст. 131- 1 Конституції України.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Даний позов пред'являється Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств у зв'язку з неналежним здійсненням вказаним органом повноважень щодо усунення порушень законодавства, оскільки останнім не вирішено питання щодо стягнення заборгованості по державних коштах, наданих Відповідачу тривалий час (більше 5 місяців).
Окрім того, згідно з ст.23 Закону України «Про прокуратуру», під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження та ін.
Порушення відповідачами умов договору завдає шкоди економічним інтересам держави та унеможливлює реалізацію державної політики з надання кредитів іншим
суб'єктам господарювання, що є підставою для представництва інтересів Фонду прокурором у суді.
Необхідність захисту державних інтересів покладає на прокуратуру обов'язок їх представництва в суді відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Фонд є державною спеціалізованою кредитно-господарською організацією. Кошти Фонду формуються за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів, передбачених для надання фінансової підтримки фермерським господарствам, але вони не повертаються Відповідачами, що є підставою для направлення даної позовної заяви до суду з метою захисту державних інтересів.
Пунктом 11 перехідних положень Конституції України закріплено, що з 1 січня 2019 року представництво у судах першої інстанції, відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Підставою пред'явлення позову є систематичне порушення відповідачем законодавства в частині своєчасного повернення кредитних коштів.
У свою чергу Фонд як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, упродовж тривалого часу не вживає будь-яких заходів спрямованих на стягнення заборгованості, сума якої постійно зростає.
Вищевказане вказує про усвідомлену пасивну поведінку - бездіяльність уповноваженого державою органу - Фонду підтримки фермерських господарств.
Згідно статті 1 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35).
При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного
багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підпадають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).
Аналіз ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №4/166 «б».
Аналіз позиції Верховного Суду вказує на те, що лише звернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням інтересів держави. Інші вжиті заходи (зокрема, листування) не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначеної позиції.
Крім того, відповідно до висновків викладених у Постанові ВС від 16.04.2019 справа №910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Верховний суд у постановах №903/129/18 від 15.10.2019 та №727/14197/18 від 29.04.2020 дійшов висновків, що сам факт не звернення до суду, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.
Окрім цього, Верховний суд у справі №126/786/19 від 15.01.2020 (провадження №61-12929св19) зазначив, що Закон України «Про прокуратуру» та положення ЦПК України не містять жодної норми, яка б зобов'язувала прокурора надавати докази неналежного здійснення органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах, своїх повноважень щодо захисту інтересів держави та доказів неможливості такого звернення самостійно. Прокурор повинен лише обґрунтувати наявність підстав.
Також, згідно з висновками Верховного суду України, викладеними в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Враховуючи викладене, підставами для подачі даного позову та представництва інтересів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств є тривале невжиття уповноваженим органом будь-яких заходів спрямованих на усунення порушень вимог законодавства, стягнення заборгованості з Відповідача, що є виключними випадками, що встановлено вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на усунення виявлених порушень та захисту інтересів держави, прокурором пред'являється цей позов.
Прокуратурою 02.01.2025 направлено в адресу Фонду лист щодо самостійного вжиття органом заходів для стягнення заборгованості. Згідно відповіді Фонд не може самостійно заявити позов про стягнення заборгованості з відповідача через відсутність коштів на сплату судового збору.
Про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив позивача в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 25.02.2025.
Даний позов пред'являється Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств у зв'язку з неналежним здійсненням вказаним органом повноважень щодо усунення порушень законодавства, оскільки останнім не вирішено питання щодо стягнення заборгованості по державних коштах, наданих відповідачу тривалий час. Невжиття позивачами заходів спрямованих на вирішення спірних правовідносин, а також з огляду на те, що несплата заборгованості з фінансової підтримки фермерських господарств призводить до ненадходження коштів до Державного бюджету, що в свою чергу унеможливлює повноцінне фінансування соціальних та інших програм, являється істотним порушенням чинного законодавства і суперечить економічним інтересам держави в цілому.
Господарським судом враховано, що підставою для представництва прокурором інтересів держави у господарському суді стала, зокрема, і бездіяльність позивача, оскільки останнім належним чином не здійснюється захист інтересів держави у вигляді звернення до суду з позовною вимогою щодо стягнення простроченої заборгованості з фінансової допомоги фермерському господарству за спірний період.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що нездійснення службовими особами позивача дій, які вони повинні були та могли здійснити, свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку, стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави, та відсутність наміру здійснювати такі дії в майбутньому.
Таким чином, прокуратурою виконано передбачені чинним законодавством вимоги та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в господарському суді.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1,3, ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Судом встановлено, що на виконання умов договору №378ФГ-2019 від 07.10.2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, позивачем було перераховано Фермерському господарству "Родинний сад" 350 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №378 від 26.12.2019.
Мета надання фінансової підтримки відповідно до п.2 Договору на підставі довідки від 14 серпня 2019 року № 378, виданої конкурсною комісією - фінансова підтримка на поворотній основі надається для виробництва, переробки та збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті, для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102.
Так, фінансова підтримка надана відповідачу за рахунок коштів Державного бюджету у відповідності до ст.11 Закону України "Про фермерське господарство" та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1102 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 Порядку, фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі.
За приписами пунктів 12, 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, фермерське господарство несе відповідальність згідно з законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.
У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з п.3.4.2 Договору Селянське (фермерське) господарство «Родинний сад» зобов'язалося повернути кошти фінансової підтримки згідно зі встановленим графіком :
до 01 листопада 2020 року - 70 000 грн.;
до 01 листопада 2021 року - 70 000 грн.;
до 01 листопада 2022 року - 70 000 грн.;
до 01 листопада 2023 року - 70 000 грн.;
до 14 серпня 2024 року - 70 000 грн.
Разом з тим, всупереч умовам укладеного договору, відповідачем не дотримано встановлених строків та розміру повернення коштів фінансової підтримки, а саме, прострочено повернення коштів фінансової підтримки - 70 000,00 грн, які відповідач повинен був сплатити в строк до 14.08.2024.
Позивач направляв відповідачу вимогу від 03.10.2024 щодо сплати заборгованості по державному кредиту. Дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Нормою статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Станом час прийняття рішення, відповідач заборгованість перед позивачем в сумі 70 000,00 грн не сплатив, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача 70 000,00 грн заборгованості зі сплати фінансової допомоги є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
У позовній заяві прокурором також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 7226,30 грн пені.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 5.2 Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 7 207,26 грн пені за період з 15.08 2024 по 05.01.2025. В іншій частині вимог про стягнення пені (19,04грн) слід відмовити.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 1470,00 грн, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, про стягнення з відповідача на користь позививача 70 000, 00 грн простроченої заборгованості фінансової підтримки, 7 207,26 грн - пені, 1 470,00 грн - інфляційних нарахувань.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 19,04 грн пені).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховував, що згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Родинний сад" (код ЄДРПОУ 42418503, вул. Калинова, 20, с. Остапівка, Лубенський район, Полтавська область, 37543) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (код ЄДРПОУ 20029342, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги,8, кім. 58-а, 58-б, 59; фактична адреса: Україна, 01601, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, кім. 503 - 509) простроченої заборгованості у сумі 70 000,00 грн фінансової підтримки, 7 207,26 грн - пені та 1470,00 грн - інфляції.
3. Стягнути з Фермерського господарства "Родинний сад" (код ЄДРПОУ 42418503, вул.Калинова, 20, с.Остапівка, Лубенський район, Полтавська область) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, pax UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.
4.В іншій частині позову відмовити.
5. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя Солодюк О.В.