Р І Ш Е Н Н Я№ 127/26853/25
10 листопада 2025 р. м.Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Медяної Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кравчук Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 180 961,56 грн., з яких: 114 389,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту - 66 572,46 грн. - заборгованість по відсотках та судові витрати.
В позовній заяві зазначено, що 08.08.2021 АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Відповідно до умов договору позивач зобов'язується надати відповідачеві кредит. Відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк».
Запис про зміну найменування позивача було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.
У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 180 961,56 грн., з яких: 114 389,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту - 66 572,46 грн. - заборгованість по відсотках, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2025 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення. (а.с.38)
Представник позивача АТ «Сенс Банк» - Лойфер А.Е у судове засідання не з'явився, проте в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи зазначене вище та положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України і ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 08.08.2021 ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» підписали паспорт споживчого кредиту. (а.с.26-27)
Вказане підтверджується довідкою про ідентифікацією. (а.с.24)
В подальшому АТ «Альфа-Банк» підписало акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії. Відповідно до умов даного акцепту, АТ «Альфа-Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між Банком та Клієнтом. Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту та надання суми Кредиту та діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань перед Банком та закриття Рахунку. За умовами договору ОСОБА_1 випущено кредитну картку строком дії 5 років, розмір встановленого кредитного ліміту - 90 000 грн., максимальна сума кредитної лінії - 200 000 грн. В угоді зазначено розмір відсотків та порядок їх нарахування. (а.с.27 на звороті-28)
Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по картковому рахунку. (а.с.20-23)
Відповідно до копії витягу зі статуту АТ «Сенс Банк», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022 та погодженого НБУ 12.09.2022, АТ «Сенс Банк» та є правонаступником усіх прав та зобов'язань АТ «Альфа-Банк». (а.с.13-15).
10.07.2025 АТ «Сенс Банк» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу про виконання договірних зобов'язань щодо сплати суми боргу протягом 30 днів з моменту отримання вимоги. (а.с.17-19)
Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п. 1ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Так, з матеріалів справи вбачається що Угода про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії від 08.08.2025 між АТ «Альфа-Банк»» та відповідачем укладений у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з приписом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч.1ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт користування відповідачем кредитним лімітом підтверджений наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем. Згідно розрахунку заборгованості, відповідач здійснював погашення заборгованості несвоєчасно та не в повному обсязі, а тому сума заборгованості у розмірі 114 389,10 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Сторони в договорі про надання кредиту погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування. Відповідач умови договору не виконав, а тому у нього виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 66 572,46 грн. Свого розрахунку заборгованості відповідач не надав, аби спростувати розрахунок позивача.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 180 961,56 грн., з яких: 114 389,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту - 66 572,46 грн. - заборгованість по відсотках.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 805,48 грн.
На підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви було долучено копію договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025, укладеного між АТ «Сенс Банк» та Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» (а.с. 8-11).
Згідно з п. 3.1. договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн; за отримання рішення суду - 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %. Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 14805,48 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 180961,56 грн х 7,85 %).
Як вбачається з п.3.3.1 та 3.3.5 договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, сторони погодили сплату гонорару у майбутньому.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Водночас, суд звертає увагу на наступне.
Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Також, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.
Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 140/5295/21.
Крім цього, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №127/9918/14-ц).
Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи, її складністю та важливістю для сторін, обсягом виконаної адвокатом роботи, наявність сталої судової практики в даній категорії справ, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.19,76,77,81,131,133, 137,141,247,256,280,281, 282 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 08.08.2021 в розмірі 180 961,56 грн., з яких: 114 389,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту - 66 572,46 грн. - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Учасники справи:
позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 23494714;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя