65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2994/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.
при секретарі судового засідання: Задорожному А.О.;
за участі представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом Кілійської міської ради (68300, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, місто Кілія, вул.Миру, буд.57; код ЄДРПОУ 25426148);
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОБУД" (68300, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, місто Кілія, вул.Східна, буд. 10; код ЄДРПОУ 00416410);
про стягнення 300 623,01 грн.,
1. Суть спору.
31.07.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№3072/25) Кілійської міської ради до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОБУД", про стягнення заборгованості за Договором оренди землі від 26.04.2005, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх.№26849/25 від 29.08.2025) в розмірі 300623,01 грн, з яких основний борг - 229 802,06 грн, пеня - 49355,32 грн та інфляційні втрати в розмірі 21 465,63 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем неналежним чином виконуються обов'язки за Договором в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість зі сплати оренди, на розмір якої позивачем нараховано пеню та інфляційні втрати.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
Ухвалою суду від 05.08.2025 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін із призначенням розгляду справи на 18.09.2025 о 14:40.
29.08.2025 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, яка є заявою про збільшення позовних вимог (вх.№26849/25).
17.09.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№28975/25).
У судовому засіданні 18.09.2025 суд оголосив та підписав ухвалу, якою відклав розгляд справи по суті на 13.10.2025.
24.09.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх.№29761/25).
13.10.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№31928/25).
У судовому засіданні 13.10.2025 суд розглянув клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оголосив та підписав ухвалу, якою відклав розгляд справи на 03.11.2025.
27.10.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи (вх.№33909/25).
У судовому засіданні 03.11.2025 за відсутності представників сторін, судом було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення та відкладено складення повного рішення на строк до 10.11.2025.
Про відкриття провадження у справі а також про подальший її розгляд відповідача було повідомлено шляхом направлення копії ухвал на зареєстровану адресу місцезнаходження Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОБУД".
Водночас ухвали суду отримані відповідачем не були та повернулися до Господарського суду Одеської області з відміткою про повернення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 83 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (зі змінами), рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто поштовим відділенням зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що Товариство з додатковою відповідальністю "АГРОБУД" належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи Кілійської міської ради.
У якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що між ним та ВАТ «АГРОБУД», яке в подальшому було реорганізовано в ТДВ «АГРОБУД», було укладено договір оренди землі, за умовами якого було передано в строкове платне користування земельну ділянку (землі промисловості) загальною площею 1,5277 га, яка знаходиться у м.Кілії по вул.Челюскіна 10, строком на 49 років з встановленим розміром щомісячної орендної плати. Вказана земельна ділянка була передана орендарю у користування, що підтверджується актом приймання-передачі б/н від 26.04.2005р. Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель від 26.04.2005р. за №040552200223.
Так позивач зазначає, що станом на момент звернення з позовом за відповідачем виникла заборгованість по орендній платі за період 2024-2025 рр. згідно Договору оренди земельної ділянки, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Кілія у сумі - 218 253,80 грн, з яких заборгованість по орендній платі - 177 466,74 грн, інфляційні втрати у сумі - 12 969,25 грн, пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення - 27 817,81 грн.
Таким чином позивач вказує, що за відповідачем на момент звернення з позовом до суду рахується непогашена заборгованість в розмірі 218 253,80 грн. яку позивач вимушений стягувати в судовому порядку.
Між тим, до початку першого судового засідання по даній справі, позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, в якій позивачем збільшено розмір позовних вимог, та позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі - 300 623,01 грн, з яких: заборгованість по орендній платі - 229 802,06 грн, інфляційні втрати у сумі - 21 465,63 грн, пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення - 49 355,32 грн.
3.2. Аргументи Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОБУД".
Товариство з додатковою відповідальністю «АГРОБУД» своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України, на подання відзиву по суті справи не скористалося, жодних доказів у якості спростування наведених позивачем обставин відповідачем до матеріалів справи не додано.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак суд вирішує спір, який виник між Кілійською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю "АГРОБУД" за наявними в матеріалах справи доказами.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
26.04.2005 між Кілійською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «АГРОБУД» було укладено Договір оренди землі б/н (далі- Договір) (а.с. 9-12).
За умовами п.1. Договору, на умовах і в порядку, передбаченим цим Договором, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (землі промисловості), яка знаходиться у м.Кілії по вул.Челюсткіна, 10, вул. Челюсткіна, 10.
Відповідно до п.2. Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,5277 га у тому числі 1,5277 га з земель промисловості.
Пунктом 3 Договору передбачено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна комплекс будівель та споруд виробничої бази, а також інші об'єкти інфраструктури, під будівлями і спорудами - 0,1813 га та під площадками і спорудами - 1,3464 га.
Приписами п.4 Договору, земельна ділянка передається в оренду разом з комплексом будівель та споруд виробничої бази.
Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 Договору).
Згідно до п.9 Договору, оренда плата вноситься орендарем у розмірі 510,30 грн. щомісячно.
За умовами п.11 Договору, щорічно в січні орендна плата підлягає перерахуванню з урахуванням індексу інфляції за попередній рік.
Пунктом 13 Договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 відсотків кожний день прострочення.
Відповідно до п.14 Договору, земельна ділянка передається в оренду для розміщення, експлуатації та обслуговування майнового комплексу будівель та споруд виробничої бази.
За умовами до п.18 Договору, забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки.
Приписами п.25 Договору, орендодавець має право: вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у пункті 15 цього Договору, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, збільшення розмірів орендної плати, відповідно до законодавства України та з інших мотивів, визначених у пункті 11 цього Договору.
Пунктом 26 Договору передбачено, що обов'язками орендодавця є: не втручатись в господарську діяльність орендаря і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору.
Відповідно до п.33 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Згідно до п.34 Договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря.
За умовами п.38 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації.
26.04.2005 між сторонами було укладено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду згідно до якого, Кілійська міська рада в особі в.о. міського голови Бобровського В.І., передала земельну ділянку загальною площею 1,5277 га. забудованих земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі Кіліської міської ради, розташовану за адресою: м. Кілія вул. Челюскіна, 10, вул. Челюскіна, 10/в для розміщення, експлуатації та обслуговування майнового комплексу будівель та споруд виробничої бази, а ВАТ «АГРОБУД» в особі директора Морозана І.М., прийняв в оренду строком на 49 років вищевказану земельну ділянку. (а.с.13).
01.01.2017 між Кіліською міською радою та ТДВ «АГРОБУД» була укладена додаткова угода (а.с.17-18) до договору оренди земельної ділянки в якій вказано, що до договору оренди були внесені зміни, а саме:
1) пункт 5 договору викласти в наступній редакції: нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно з індексацією за 2016 рік нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Кілія, Кілійського району, Одеської області, становить 3 514 663,28 грн.
2) Пункт 9 договору викласти в наступній редакції: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3(трьох) відсотків нормативної грошової оцінки землі, що складає: (3 514 663,28 грн х 3%) = 105 439,90 грн в рік.
3) Витяг з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та розрахунок орендної плати є невід'ємною частиною додаткової угоди і є підставою для нарахування і стягнення зазначеної суми орендної плати.
Інші умови договору, до яких не внесені зміни, зберігають чинність.
Кілійська міська рада зверталась до ВАТ «АГРОБУД» із претензією №1936/12/25 від 22.04.2025 (а.с.19-21), в якій вимагала виконати зобов'язання за Договором оренди землі від 26.04.2005 належним чином та перерахувати на рахунок позивача заборгованість в розмірі 218 253,80 грн. Також позивач у даній претензії зазначав, що у випадку не сплати в місячний термін з дня одержання претензії, Кілійська міська рада буде змушена звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з орендної плати, пені та інфляційних витрат.
Між тим дана заборгованість сплачена не була, у зв'язку з чим Кілійська міська рада була вимушена звернутися до суду за стягненням з ТДВ «АГРОБУД» 218 253,80 грн, з яких основний борг - 177 466,74 грн., пеня - 27 817,81 грн., інфляційні втрати - 12 969,25 грн.
Крім того під час розгляду справи до початку першого судового засідання, Кілійська міська рада подала до суду уточнену позовну заяву, в якій було збільшено період нарахування заборгованості та визначено, що основний борг становить - 229 802,06 грн, інфляційні втрати - 21 465,63 грн, пеня - 49 355,32 грн, що у сумі становить - 300 623,01 грн.
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як було встановлено судом, 26.04.2005 між Кілійською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю «АГРОБУД» було укладено Договір оренди землі б/н (далі- Договір) (а.с. 9-12), згідно умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (землі промисловості), яка знаходиться у м.Кілії по вул.Челюсткіна, 10, вул. Челюсткіна, 10.
Відповідно до п.2. Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,5277 га у тому числі 1,5277 га з земель промисловості.
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відносини, пов'язані з орендною землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також самим договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі").
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, передбачено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. ст. 3, 4 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Абзацом 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі", визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із наявних у матеріалах справи копій документів, а саме копії листа ГУ ДПС в Одеській області 6629/15-32-13-06-05 від 04.04.2025 (а.с.47), розрахунку податкового боргу за податковими зобов'язаннями з орендної плати за землю станом на 02.04.2025 ТДВ «АГРОБУД» (а.с.48), розрахунку заборгованості ТДВ «АГРОБУД» відповідно до Договору оренди землі (а.с.70-71) за період січень 2024 - липень 2025 становить розмір 229 802,06 грн.
Стаття 96 ЗК України, також визначає імперативний обов'язок землекористувачів зі сплати земельного податку або орендної плати (пункт в), де:
земельний податок - справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ст. 1-4 ПК України);
орендна плата - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп. 14.1.136 ст. 14 ПК України).
Отже, єдино можливою назвою плати за землю для орендаря законодавець призначає орендну плату (незалежно від правових підстав користування землею, зокрема, наявності договору) (п.287.1. статті 287 ПК України).
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПК України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України).
Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок- це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За статтею 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ст.20 Закону України Про оцінку земель).
Обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
А отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.
Як вже зазначалось, за пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Виходячи із зазначеного, щорічна орендна плата за Договором, визначається в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки враховуючи коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель, у 2024 році щомісячний платіж становить розмір 11 681,99 грн (140 183,88 грн - за 12 місяців), та у 2025 році щомісячний платіж становить розмір 13 083,83 грн.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за Договором оренди земельної ділянки за період січень 2024 - липень 2025 та становить розмір 229 802,06 грн.
Враховуючи викладене, здійснивши перевірку проведених позивачем розрахунків заборгованості з орендної плати суд доходить висновку про можливість задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того, позивачем на суму основного боргу здійснюється нарахування пені та інфляційних втрат, щодо чого суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних втрат основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Як встановлено судом, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 21 465,63 грн на суму основного боргу відповідача в розмірі 229 802,06 грн. Здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено його арифметичну неправильність, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок, який є наступним
ПеріодКоефіцієнт інфляції (ІІс)База, грнІнфляційне збільшення, грн
101.02.2024 - 06.08.20251.1850716511 115,152 057,10
201.03.2024 - 06.08.20251.1815270711 681,992 120,60
301.04.2024 - 06.08.20251.1756488311 681,992 051,93
401.05.2024 - 06.08.20251.1733022211 681,992 024,51
501.06.2024 - 06.08.20251.1663043911 681,991 942,77
601.07.2024 - 06.08.20251.1411980411 681,991 649,47
701.08.2024 - 06.08.20251.1411980411 681,991 649,47
801.09.2024 - 06.08.20251.1343916911 681,991 569,96
901.10.2024 - 06.08.20251.1176272811 681,991 374,12
1001.11.2024 - 06.08.20251.0978657011 681,991 143,27
1101.12.2024 - 06.08.20251.0773951911 681,99904,13
1201.01.2025 - 06.08.20251.0625199111 681,99730,36
1301.02.2025 - 06.08.20251.0499208613 083,83653,16
1401.03.2025 - 06.08.20251.0415881513 083,83544,13
1501.04.2025 - 06.08.20251.0261952213 083,83342,73
1601.05.2025 - 06.08.20251.0190617913 083,83249,40
1701.06.2025 - 06.08.20251.0059840013 083,8378,29
1801.07.2025 - 06.08.20250.9980000013 083,83- 26,17
ВСЬОГО 21 059,23 грн
В силу статті 525, частини першої статті 526, частини першої статті 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України та частиною другою статті 218 ГК України (в редакції чинній станом на спірний період) договір є обов'язковим для виконання його сторонами і має виконуватись належним чином.
Як передбачено статтею 610 та частиною першою статті 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як визначено статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи наведені вище положення норм діючого законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань.
Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій, їх розміру та строку (терміну) нарахування за прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 13 Договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 відсотків кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 3 3акону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, позивачем здійснено нарахування пені, згідно п. 13 Договору, за грошове зобов'язання відповідача зі сплати оренди протягом періоду з січня 2024 по липень 2025 року, та розмір якої становить 49 355,32 грн.
За частиною 6 статті 232 ГК України (в редакції чинній станом на спірний період), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки (термін) їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Водночас, суд вказує, що при здійсненні розрахунку пені, позивач не дотримався положень частини 6 статті 232 ГК України (в редакції чинній станом на спірний період), в частині обмеження строку нарахування пені, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок та який є наступним.
ПеріодПеріод простроченняСума боргу (грн)Всього пені за період (грн)
101.02.2024 - 31.07.202411 115,151 542,45
201.03.2024 - 31.08.202411 681,991 600,69
301.04.2024 - 30.09.202411 681,991 558,24
401.05.2024 - 31.10.202411 681,991 541,00
501.06.2024 - 30.11.202411 681,991 522,81
601.07.2024 - 31.12.202411 681,991 533,02
701.08.2024 - 31.01.202511 681,991 548,77
801.09.2024 - 28.02.202511 681,991 551,39
901.10.2024 - 31.03.202511 681,991 606,17
1001.11.2024 - 30.04.202511 681,991 646,56
1101.12.2024 - 31.05.202511 681,991 705,17
1201.01.2025 - 30.06.202511 681,991 739,50
1301.02.2025 - 31.07.202513 083,831 986,95
1401.03.2025 - 06.08.202513 083,831 762,55
1501.04.2025 - 06.08.202513 083,831 422,37
1601.05.2025 - 06.08.202513 083,831 089,00
1701.06.2025 - 06.08.202513 083,83744,52
1801.07.2025 - 06.08.202513 083,83411,15
Всього 26 512,31 грн
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України, встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги Кілійської міської ради про стягнення з ТДВ "АГРОБУД" основного боргу, є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані відповідачем під час розгляду справи, відтак, підлягають задоволенню, натомість в частині стягнення інфляційних нарахувань та пені, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наведених в рішенні підстав.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОБУД" (68300, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, місто Кілія, вул.Східна, буд. 10; код ЄДРПОУ 00416410) на користь Кілійської міської ради (68300, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, місто Кілія, вул.Миру, буд.57; код ЄДРПОУ 25426148) заборгованість з орендної плати в розмірі 229 802/двісті двадцять дев'ять тисяч вісімсот дві/грн 06 коп., пеню в розмірі 26 512/двадцять шість тисяч п'ятсот дванадцять/грн 31 коп., інфляційні втрати в розмірі 21 059/двадцять одна тисяча п'ятдесят дев'ять/грн 23 коп. а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 4160/чотири тисячі сто шістдесят/грн 61 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 10 листопада 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська