65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2609/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу №916/2609/25
за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту)
до відповідача: ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
про стягнення 41 556,38 грн.
за участю представників:
від позивача: Бернатович О.О. /самопредставництво/
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 41 556,38 грн., з яких: сума заборгованості у розмірі 12 369,44 грн., пеня у розмірі 17 687,79 грн., 3% річних у розмірі 1 803,39 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9695,76 грн., а також покладення судових витрат на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди №209840911984 нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.12.2019 щодо повної та своєчасної сплати орендної плати.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Господарським судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання Лісового Олексія Олеговича та відповідь не отримано.
Також, господарським судом надіслано на електронну адресу Державної міграційної служби України та Управління державної міграційної служби у Одеській області запит від 07.07.2025 щодо надання відомостей про місце проживання (перебування) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , місце реєстрації згідно паспорту: АДРЕСА_1 ) з метою розгляду справи №916/2609/25.
08.07.2025 за вх.№21614/25 господарським судом одержано відповідь Державної міграційної служби України, в якій зазначено, що за наявними даними ДМС, місце проживання Лісового Олексія Олеговича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , станом на 09.08.2017 значиться за адресою: АДРЕСА_1 .
09.07.2025 за вх.№21713/25 господарським судом одержано відповідь Управління державної міграційної служби у Одеській області, в яких зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований: АДРЕСА_2 . Знятий з реєстрації 09.07.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2025 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 13.08.2025.
У судовому засіданні 13.08.2025 судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документу, якою: 1) на підставі ст. 50 ГПК України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722), із встановленням останньому 7-ми денного строку з дня отримання ухвали на подання до суду письмових пояснень щодо позову та із зобов'язанням позивача надіслати третій особі копію позовної заяви із доданими до неї документами; 2) відкладено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 10.09.2025.
19.08.2025 за вх.№25851/25 господарським судом одержано клопотання позивача про приєднання доказів відправки документів.
10.09.2025 судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному та ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2025 судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 08.10.2025.
У судовому засіданні 08.10.2025 судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документу, якою оголошено перерву в судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 22.10.2025.
20.10.2025 за вх.№32974/25 господарським судом одержано письмові пояснення позивача.
У судовому засіданні 22.10.2025 судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документу, якою: 1) задоволено усне клопотання представника позивача про поновлення строку на долучення до справи доказів, які додані до письмових пояснень за вх.№32974/25 від 20.10.2025, поновлено строк та долучено до справи відповідні докази; 2) оголошено перерву в судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 05.11.2025.
У судовому засіданні 05.11.2025, за участю представника позивача, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Третя особа у судове засідання не з'явилась письмові пояснення щодо позову не надала. Про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом надіслання ухвали суду від 22.10.2025 до електронного кабінету третьої особи, про що в матеріалах справи наявна відповідна довідка про доставку електронного документу.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов до суду не надав.
Копії ухвал суду від 14.07.2025, 13.08.2025, 18.09.2025, 08.10.2025 та 22.10.2025, які надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позові та у відповіді Державної міграційної служби України, повернуто до суду органами поштового зв'язку з довідкою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Також господарським судом надсилались ухвали суду на адресу, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ФОП Лісового О.О., підприємницьку діяльність якого припинено.
Окрім того, відповідача про розгляд даної справи повідомлено шляхом розміщення оголошення в мережі Інтернет на офіційному сайті судової влади, шляхом надіслання ухвал суду на електронну пошту відповідача, а також шляхом телефонограми.
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачами своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом.
11.12.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець, третя особа), та Фізичною особою-підприємцем Лісовим Олексієм Олеговичем (Орендар, відповідач) укладений договір оренди №209840911984 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину холу в будинку вхідного павільйону пасажирського комплексу (інв. №073015, реєстровий №38727770.10. АААИГА988), загальною площею 4.00 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6, що обліковується на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Одеська філія ДП., Адміністрація морських портів України») (Балансоутримувач, позивач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «ЕОС» станом на 31.05.2019 та становить 71 136 (сімдесят одна тисяча сто тридцять шість) гривень 00 коп.
Відповідно до п.1.2 договору майно передається в оренду з метою: розміщення торговельного об'єкту з продажу ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.
Згідно з п.2.1 договору Орендар вступає у строкове платає користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання- передавання Майна.
Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 (зі змінами) (надалі - методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2019р.) - 2 354,52 (дві тисячі триста п'ятдесят чотири) гривні 52 коп.
Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2019 р. визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці 1 цього пункту на індекси інфляції жовтень, листопад, грудень 2019р.
Згідно з п.3.2 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п.3.3 договору Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб - сайті Фонду державного майна України.
Згідно з п.3.4 договору у разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку- на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Відповідно до п.3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70 % надсилається Орендарем Орендодавцеві, 30 % - Балансоутримувачу.
Згідно з п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. За ініціативою Орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку .
Відповідно до п.3.11 договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання - передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди).
Відповідно до п.9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Згідно з п.10.1 договору цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами.
Також господарським судом встановлено, що на виконання договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях передало, а ФОП Лісовий О.О. прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину холу в будинку вхідного павільйону пасажирського комплексу (інв. №073015, реєстровий №38727770.10. АААИГА988), загальною площею 4.00 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6, що обліковується на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Одеська філія ДП «Адміністрація морських портів України») , вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «ЕОС» станом на 31.05.2019 та становить 71 136 грн., про що в матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт від 11.12.2019приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Одеська філія ДП «Адміністрація морських портів України») до договору оренди від 11.12.2019, укладеного з фізичною особою - підприємцем Лісовим Олексієм Олеговичем.
21.072023 представниками РВ ФДМУ складено Звіт про здійснення періодичного комплексного контролю (позапланового) з оглядом об'єкта оренди за Договором оренди державного нерухомого майна лід 11.12.2019 № 209840911984, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6 та перебуває на балансі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», укладеного із ФОП Лісовий О.О., в якому встановлено, що
- листом від 21.10.2020 №2510/19-03-09/Вих/19 Одеська філія ДП ..АМПУ" повідомила про те, що з моменту укладання договору до теперішнього часу Орендар не в'їхав на орендовану територію та не використовував об'єкт оренди для провадження своєї комерційної діяльності (згідно Додатку №1);
- у відповідь на повідомлення Балансоутримувача Регіональним відділенням було направлено звернення №11-06-03660 від 05.08.2021 р. для вчинення подальших дій щодо розірвання договору оренди від 11.12.2019 №209840911984;
- для підтвердження інформації, вказаної у листі 21.10.2020 №2510/19-03-09/Вих/19. під час обстеження представниками Регіонального відділення було встановлено, що Орендар дійсно не заїжджав у частину холу в будинку вхідного павільйону пасажирського комплексу (інв.№ 073015), площею 4.0 кв.м., що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6 та не користувався цим майном.
Також у звіті запропоновано: вважати договір оренди від 11.12.2019 №209840911984 припиненим з 21.10.2020, здійснити перерахунок орендної плати та стягнути заборгованість по орендній платі: Балансоутримувачу у сумі 12 408,68 грн.
02.08.2023 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Балансоутримувачем підписано акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з яким у зв'язку з припиненням від 21.10.2020 договору оренди державною нерухомою майна від 11.12.2019 №209840911984, укладеним між Регіональним відділенням та Фізичною особою-підприємцем Лісовим О.О., на підставі Звіту про проведення періодичного комплексного контролю (позапланового) з оглядом об'єкта оренди за Договором оренди державного нерухомою майна від 11.12.2019 № 209840911984 від 21.07.2023, Балансоутримувач в односторонньому порядку приймає: державне нерухоме майно - частина холу в будинку вхідного павільйону пасажирського комплексу (інв.№ 073015), площею 4,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6 та перебуває на балансі Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту). Рухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Лісовому ОО, у вказаному приміщені відсутнє.
В матеріалах справи наявні виставлені позивачем відповідачу на виконання договору рахунки на оплату:
- №340229 від 13.07.2020 на суму 7980,69 грн.;
- №340251 від 11.08.2020 на суму 1200,90 грн.;
- №340291 від 10.09.2020 на суму 1198,50 грн.;
- №340327 від 12.10.2020 на суму 1204,49 грн.;
- №340161 від 02.09.2023 на суму 784,86 грн.
Вказані рахунки відповідачем не оплачені.
У претензії від 14.02.2022 №402/19-03-14позивач просив відповідача сплатити заборгованість за Договором, суму пені та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання на загальну суму - 10 156,69 грн.
Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
В матеріалах справи також наявні:
- заява відповідача від 22.09.2021, адресована третій особі, в якій відповідач просив припинити дію договору оренди від 11.12.2019 №209840911984;
- лист відповідача від 01.12.2021, адресований Начальнику адміністрації Одеського морського порту, в якому відповідач просив розглянути питання реструктуризації боргу з орендної плати по договору №2964 П ОДФ 20 від 11.12.2019 у зв'язку з тим, що не користувався майном та не заїжджав в орендоване приміщення;
- лист третьої особи від 29.10.2021 №11-06-04815, адресований позивачу, в якому третя особа зазначила, що припинення договорів оренди здійснюється відповідно до вимог Наказу Фонду державного майна України від 17.06.2021 № 1060 ''Про внесення змін до примірної форми акта повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 22.12.2020 № 2049, який передбачає укладання трьохстороннього акту повернення з оренди нерухомого майна між Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем (Акт з додатком додається в електронному вигляді); підписані примірники акту третя особа просила надіслати до Регіонального відділення. Крім того, разом з листом третьої особи надіслано позивачу проект договору щодо розірвання вказаного Договору оренди;
- проект договору про внесення змін до Договору оренди від 11.12.19р. (обліковий номер договору №209840911984) нерухомого майна, що належить до Державної власності.
Висновки суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом, між третьою особою та відповідачем укладений договір оренди №209840911984 нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.12.2019, за умовами якого передбачено, що третя особа передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину холу в будинку вхідного павільйону пасажирського комплексу (інв. №073015, реєстровий №38727770.10. АААИГА988), загальною площею 4.00 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6, що обліковується на балансі позивача.
При цьому умовами п.3.6 договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним.
Водночас згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 09.07.2019 до реєстру внесено запис про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця Лісового Олексія Олеговича.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/10132/17.
Отже, з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа, та як фізична особа -підприємець.
При цьому наявність статусу підприємця не свідчить про те, що така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах або ж що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно тощо (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі №2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц (провадження № 14-150цс18).
Відповідно до ст.50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила в постановах від 13.03.2018 справі №306/2004/15-ц (провадження № 14-39цс18), від 15.05.2019 у справі №904/10132/17 (провадження № 12-43гс19), від 02.10.2019 у справі № 263/2359/19 (провадження № 14-467цс19), від 25.02.2020 у справі №916/385/19 (провадження № 12-167гс19) та інших.
У постанові від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 (провадження № 12-167гс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами у справі, вбачається, що такі правовідносини притаманні саме господарській діяльності, а сам по собі факт того, що станом на час укладання договору вже було припинено підприємницьку діяльність відповідача як фізичної особи-підприємця не має суттєвого значення для вирішення даного спору, з огляду на вимоги ст.204 ЦК України, якою встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Більш того, в силу вимог ч.3 ст.50 ЦК України, якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Також господарським судом встановлено, що на виконання умов договору:
- між третьою особою та відповідачем складений та підписаний відповідний акт приймання-передавання державного нерухомого майна від 11.12.2019;
- між третьою особою та позивачем складений та підписаний акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.08.2023, в якому встановлено припинення спірного договору з 21.10.2020.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між тим, як вище встановлено господарським судом відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за договором оренди №209840911984 нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.12.2019, внаслідок чого у нього наявний борг перед позивачем за період з 11.12.2019 по 21.10.2020 у розмірі 12 369,44 грн.
При цьому, відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність.
Щодо встановлених у Звіті обставин невикористання орендованого майна відповідачем після підписання акту приймання-передавання, господарський суд виходить з того, що в силу вимог ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. В даному випадку відповідачем не надано до суду доказів, які свідчать що орендоване майно не використовувалось ним саме внаслідок обставин, за які він не відповідає.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3% річних за загальний період з 13.07.2020 по 17.06.2025 становить 1803,39 грн., розмір інфляційних втрат за загальний період з липня 2020 по травень 2025 становить 9695,76 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір пені за загальний період з 13.07.2020 по 17.06.2025 становить 17 687,79 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Водночас, господарський суд враховує норми матеріального права, а саме ч.3 ст. 551 ЦК України, які встановлюють, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Окрім того, господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові ОП КГС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру неустойки (пені, штрафу), а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії росії проти України, враховуючи, що позивачем, окрім стягнення з відповідача пені, заявлено також і стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, що сума пені, яка визнана судом обґрунтованою, дорівнює 143 % розміру заборгованості, а задоволена сума 3% річних та інфляційних втрат разом становить 92,96 % розміру заборгованості, та за відсутності доказів понесення позивачем додаткових збитків у зв'язку із простроченням відповідача, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 90% - до 1768,78 грн
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту).
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241,250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) задовольнити частково.
2.Стягнути з Лісового Олексія Олеговича на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) суму заборгованості у розмірі 12 369 (дванадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 44 коп., пеню у розмірі 1 768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 1 803 (одна тисяча вісімсот три) грн. 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 695 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 76 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 10.11.2025.
Суддя Г.Є. Смелянець