Справа № 127/15540/25
Провадження № 2/127/3084/25
05 листопада 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2025 із позовом до суду звернулося ТОВ «Суперіум», яке просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в загальному розмірі 52211,95 грн. Мотивувало заявлені вимоги тим, що 02.07.2022 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Суперіум» договір позики №4047. ОСОБА_1 в порушення умов договору зобов'язання належним чином не виконала, через що у неї утворилася заборгованість, яка становить 52211,95 грн з яких: заборгованість по тілу - 11795,25 грн; заборгованість по відсотках - 20524,05 грн; заборгованість по комісії 19892,65 грн.
Ухвалою суду від 21.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, разом із позовною заявою надав заяву в якій просив суд розгляд справи здійснити у його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Сторона відповідача до суду не з'явилася, представник надала заяву у якій повідомила, що позов сторона визнає у розмірі тіла кредиту, в задоволені іншої частини позовних вимог просила відмовити. Просила застосувати ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», врахувати суми, що були сплачені відповідачкою. Просила розгляд справи здійснити у її відсутність.
Судом установлено, що 05.02.2022 ТОВ «ФК «Суперіум» та ОСОБА_1 уклали договір позики №4047. Позикодавець зобов'язався надати грошові кошти позичальникові у сумі 19200 грн. Загальна сума позики склала 20832 грн та включає плату за оформлення договору позики, яка складає 8,5 % від розміру позики, на картковий рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Альфа банк». Проценти за користування позикою встановлюються на рівні 0,23% від загальної суми позики. Комісія за управління позикою встановлюються на рівні 0,1% від загальної суми позики за календарний день та нараховується за кожен день користування позикою. Реальна річна процентна ставка становить 82,8 % річних.
Платіжним дорученням підтверджується перерахування ОСОБА_1 коштів ТОВ «ФК «Суперіум» у сумі 19200 грн.
Згідно довідки сума заборгованості складає 52211,95 грн з яких: заборгованість по тілу - 11795,25 грн; заборгованість по відсотках - 20524,05 грн; заборгованість по комісії 19892,65 грн.
Позивачем зазначено, що за увесь період користування кредитом відповідачка сплатила 29100 грн позики.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом вказаних норм, позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредитодавцю ту суму кредиту, яка була ним отримана на підставі такого договору.
Розмір зобов'язання щодо повернення суми кредиту визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманого кредиту в рамках договору.
При цьому, абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Не дивлячись на те, що законодавством встановлена свобода договору, його положення не повинні суперечити законодавчо встановленим обмеженням. Якщо договір або його положення суперечать законодавству, той факт, що сторони добровільно підписали такий договір, не може свідчити про легалізацію такого договору або відповідного положення.
Колегія суддів ВП ВС у п. 25 постанови по справі №363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).
Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку та в повному обсязі ТОВ «ФК «Суперіум» не повернуті, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково у сумі 32319,30 грн, що в загальному складається із тіла кредиту - 11795,25 грн; суми заборгованості за процентами - 20524,05 грн.
Суд вважає, що нарахування комісії є додатковим тягарем для відповідачки, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, а саме у сумі 19892,65 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у сумі 1499,47 грн пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі ст. ст.1048,1049,1050,1052 ЦК України, керуючись ст. ст.12,13,76-78,141, 247, 258,263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість в загальному розмірі 32319 (тридцять дві тисячі триста дев'ятнадцять) гривень 30 копійок, яка складається з: тіла кредиту - 11795,25 грн; суми заборгованості за процентами - 20524,05 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» 1499 (одну тисячу чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 47 копійок судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», адреса: Вознесенський узвіз, 23-а, нежитло. прим. 35А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 42024152.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складено 10.11.2025
Суддя: