Справа № 127/31444/24
Провадження № 2/127/4587/24
(заочне)
29 жовтня 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Бойко В.М.,
при секретарі Іщенко А.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що 24.04.1999 року позивач зареєстрував шлюб із відповідачкою. За час спільного проживання у шлюбі спільними зусиллями та за спільні кошти ними було побудовано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позивач бажає здійснити поділ спільного майна, оскільки останнім часом між сторонами виникають непорозуміння. Таким чином, позивач просив суд визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Здійснити поділ спільного майна подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шляхом визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та визнати право власності ОСОБА_3 на 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 24.09.2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.09.2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 23.01.2025 року судом було витребувано докази по справі.
Ухвалою суду від 23.04.2025 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. На адресу суду надіслала заява про розгляд справи у її відсутність, відзив на позовну заяву не подавала.
На підставі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Суд вирішив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 24.04.1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрвали шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про одруження Серія НОМЕР_1 (а.с.7).
Відповідно до Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2025 року шлюб між сторонами спору було розірвано (а.с.84).
Згідно Свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 16.10.2008 року Виконком Вінницької міської ради посвідчив, що 100 відсотків домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Домоволодіння складається з одного житлового будинку з господарськими будівлями (а.с.50).
Також, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно будинок загальною площею 63,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності 14.11.2008 року за ОСОБА_3 . Частка власності - 1. Підстава виникнення права власності: Свідоцтво про право власності, 2823, 16.10.2008, виконавчий комітет ВМР, Свідоцтво №2823 про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями видане згідно рішенння №2415 від 06.10.2008 року (а.с.50 зворот).
З Довідки №863-8-2 від 26.03.2003 року вбачається, що відповідно до інвентаризаційних даних БТІ від 18.09.2002 року за будинковолодінням по АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка 652 кв.м. (а.с.60).
При цьому, судом встановлено, що спірний житловий будинок розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , та належить відповідачці ОСОБА_3 на підставі Договору дарування земельної ділянки від 08.12.2007 року. З вказаного договору вбачається, що ОСОБА_5 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0636 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.67-68).
Земельна ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0636 га належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ВН №163893 (а.с.68 зворот).
Відповідно до Висновку про ринкову вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що станом на дату оцінювання вартість вказаного майна складає 4 952 400,00 грн. (а.с.13).
Відповідно до Рішення про зняття з реєстрації місця проживання 02.09.2024 року за заявою ОСОБА_3 було знято із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 (а.с.14-15).
Також, із матеріалів інвентаризаційної справи №4376 вбачається, що відповідно до Договору дарування житлового будинку від 24.09.2002 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 жилий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташовані: житловий будинок, глинобитий, обкладений цеглою, житловою площею 47,3 кв.м., означений на плані літерою «А», житлова прибудова цегляна, означена на плані літ. «А», ганок, козирок, сарай «1/2 Б», літня кухня «1/2Б», вбиральня «В», №1 огорожа (а.с.62 і.с.).
Разом з тим, у заяві від 26.08.2002 року, посвідченої Плахотнюк О.В., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, адресованої КП «ВООБТІ» Ключка Ю.В. вказала, що їй належить цілий житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_3 . На теперішній час будинок знесено. Тому, у відповідності до ст.349 ЦК України просила припинити належне їй право власності на вказаний житловий будинок та внести зміни до Державного реєстру (а.с.79 і.с.).
Відповідно до Витягу з рішення ВК ВМР №2412 від 09.10.2008 року було затверджено акти прийняття в експлуатацію приатних житлових будинків садибного типу, самочинно побудованих громадянами, а саме ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , яка самочинно побудувала новий житловий будинок замість старого на приватизованій земельній ділянці. Житлова площа спорудженого будинку складає 63,3 кв.м., загальна 148,8 кв.м., площа по внутрішніх обмірах - 172,4 кв.м. Акт прийняття будинку в експлуатацію від 30.09.2008 року (а.с.84 і.с.).
Згідно з частиною 1 статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Статтею 63 Сімейного кодексу України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно частини першої статті 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Згідно до частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 370 Цивільного кодексу України передбачено право співвласників на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 372 Цивільного процесуального кодексу України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Отже, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують. Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Верховний Суд у своїй постанові від 18.10.2022 (справа № 369/13810/20) зазначає, що поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина четверта статті 71 СК України). Верховний Суд також зазначає, що у процесі поділу майна суди можуть одночасно застосовувати не один спосіб, а їх поєднання.
Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідачка набула за договором дарування - 24.09.2002 року був повністю знесений, та на його місці був побудований новий будинок, який було введено в експлуатацію - 30.09.2008 року. Таким чином, житловий будинок був побудований та набутий відповідачкою на праві приватної власності у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 . Отже, вказане майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами.
Враховуючи викладене та те, що позивачем доведено факт набуття спірного майна в період шлюбу, суд вважає можливим визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Здійснити поділ спільного майна подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шляхом визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та визнати право власності ОСОБА_3 на 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 60, 65,69,70,71 Сімейного кодексу України, ст.ст.4,5,10,76-82,89,141,263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Здійснити поділ спільного майна подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати право власності ОСОБА_3 на 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його отримання.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 10.11.2025 року.
Суддя: