65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2812/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕТРІН ФК" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 27, кв. 26, код ЄДРПОУ 38218086)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Авдієнко Людмили Михайлівни ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Зміст позовних вимог позивача:
18 липня 2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АМЕТРІН ФК" (далі - ТОВ "АМЕТРІН ФК", позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Авдієнко Людмили Михайлівни (далі - ФОП Авдієнко Л.М., відповідач).
У позовній заяві позивач просить:
- стягнути заборгованість за Договором купівлі-продажу №54965/м-ос від 29.07.2024р. у розмірі 18 483 грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 526 грн 10 коп, відсотки за користування чужими коштами у розмірі 4 629 грн 07 коп. та штраф 30% у розмірі 5 545 грн 17 коп.
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1. 29 липня 2024р. між ТОВ «АМЕТРІН ФК» (Постачальник) та ФОП Авдієнко Л.М. (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 54965/м-ос (далі - Договір).
2. На виконання умов Договору з боку позивача було поставлено у власність відповідача товар - фармацевтичні засоби на загальну суму 94 052 грн 99 коп., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 393264 від 29.07.2024; № 393314 від 29.07.2024; №393316 від 29.07.2024; №397671 від 31.07.2024; №398132 від 31.07.2024; №398133 від 31.07.2024; №411564 від 08.08.2024; №426102 від 14.08.2024; №441160 від 22.08.2024; №455519 від 28.08.2024; №455518 від 28.08.2024.
3. Позивач підтвердив, що відповідачем здійснено оплату у розмірі 75 569 грн 09 коп.
4. Позивач зазначив, що оплата за поставлений товар відповідно до видаткових накладних №393314 від 29.07.2024 та №393316 від 29.07.2024 була погоджена між Постачальником та Покупцем з відстрочкою платежу строком 45 календарних днів, строк оплати поставленого товару погоджено сторонами та визначено у видатковій накладній.
5. На твердження позивача, оплата за частину поставленого ним та прийнятого відповідачем товару не була здійснена, вартість неоплаченого відповідачем товару за Договором складає 18 483 грн 90 коп.
6. У зв'язку із наведеним вище, посилаючись на п.п. 4.4., 4.8. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач, окрім суми основної заборгованості у розмірі 18 483 грн 90 коп., просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 526 грн 10 коп. та відсотки за користування чужими коштами у розмірі 4 629 грн 07 коп. та штраф у розмірі 5 545 грн 17 коп.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.
Ухвала по справі направлялись відповідачу на його поштову адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулись з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, судом розміщувались публікації щодо розгляду справи на офіційному веб-сайті судової влади.
В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).
Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом:
Ухвалою суду від 21.07.2025р. позовну заяву залишено без руху.
24 липня 2025р. на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 28.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2812/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного провадження, розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Судом встановлено, що 29 липня 2024р. між ТОВ «АМЕТРІН ФК» (Постачальник) та ФОП Авдієнко Л.М. (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 54965/м-ос (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого продавець передає, а покупець приймає окремими партіями і оплачує лікарські препарати, хімічні реактиви, дезінфекційні засоби, вироби медичного призначення і витратні матеріали, що іменуються надалі "товар", номенклатура, кількість, і ціна якого визначаються на підставі письмової заявки або заявки по телефону покупця на кожну конкретну партію товару і відображаються в накладній на дану партію.
Загальна кількість Товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, типами остаточно узгоджуються у видатково-прибуткових накладних, складених та підписаних уповноваженими представниками Сторін на підтвердження факту приймання - передачі Товарів, та скріплених печатками Сторін. Сторони розглядають зазначені накладні, як невід'ємну частину цього Договору (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору моментом отримання (приймання) Товару є дата підпису повноважного представника покупця на накладній, яка не повинна виходити за терміни дії довіреності. у разі відсутності відмітки покупця про дату отримання (приймання) товару, моментом отримання (приймання) товару покупцем є дата виписки накладної, згідно якої була поставлена дана партія Товару.
Матеріали справи містять видаткові накладні: №393264 від 29.07.2024р. на суму 2 912 грн 17 коп.; № 393314 від 29.07.2024р. на суму 20 751 грн 49 коп.; №393316 від 29.07.2024р. на суму 6 133 грн 32 коп.; №397671 від 31.07.2024р. на суму 319 грн 40 коп.; №398132 від 31.07.2024р. на суму 11 404 грн 92 коп.; №398133 від 31.07.2024р. на суму 496 грн 54 коп.; №411564 від 08.08.2024р. на суму 12 858 грн 23 коп.; №426102 від 14.08.2024р. на суму 13 046 грн 15 коп.; №441160 від 22.08.2024р. на суму 13 064 грн 21 коп.; №455519 від 28.08.2024р. на суму 158 грн 64 коп.; №455518 від 28.08.2024р. на суму 12 907 грн 92 коп.
Отже, на виконання умов Договору з боку позивача було поставлено у власність відповідача товар - фармацевтичні засоби на загальну суму 94 052 грн 99 коп. Вищезазначені видаткові накладні підписано сторонами та скріплено печатками без зауважень.
Розділом 3 Договору сторони погодили ціну товару і суму Договору, а саме:
- Ціна Товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у накладній на поставку партії Товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни Товару після його поставки Покупцю не допускається (п. 3.1.).
- Ціна, вказана в накладній на конкретну партію Товару, є твердою для даної партії і не розповсюджується на подальші партії Товару, що постачається (п. 3.2.).
- Загальна сума договору складає сумарну вартість всіх партій Товару, поставленого продавцем і прийнятої покупцем протягом терміну дії цього договору, на підставі накладних відповідно до п.2.1 цього договору. ПДВ визначається по ставці, що діє на момент виникнення податкових зобов'язань (п. 3.3.).
Пунктом 5.1. Договору Сторони погодили, що покупець проводить оплату кожної партії товару на розрахунковий рахунок продавця у строк 7 календарних днів з моменту постачання товару, який вказується у накладній та визначається відповідно до п. 6.6. цього договору.
Оплата за поставлений Товар здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця. За згодою сторін оплата частково або в повному обсязі може здійснюватися в інший спосіб, передбачений чинним законодавством України (п. 5.2. Договору).
Позивач підтвердив, що відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 75 569 грн 09 коп. Залишок заборгованості складає 18 483 грн 90 коп.
У відповідності до п. 4.4 Договору разі порушення Покупцем термінів розрахунку за поставлений Продавцем Товар відповідно до п. 5.1 цього Договору, Покупець виплачує Продавцеві відсотки за користування чужими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.
Згідно з п. 4.8 Договору сторони домовилися встановити термін позовної давності для стягнення неустойки (штраф, пеня) - три роки.
Відповідно до п. 4.5 Договору у випадку прострочення оплати партії Товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець крім відсотків за користування чужими грошовими коштами згідно п.4.4. зобов'язаний сплатити продавцеві штраф у розмірі 30% від суми заборгованості.
Судом також встановлено, що позивачем сплачено 3 028 грн. судового збору за подання позову (презюмується, що судовий збір сплачено у порядку та розмірі, встановлених Законом України "Про судовий збір").
Ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі є встановлення наявність чи відсутність правових підстав для стягнення за Договором купівлі-продажу №54965/м-ос від 29.07.2024р. суми основної заборгованості у розмірі 18 483 грн 90 коп., а також інфляційних втрат у розмірі 2 526 грн 10 коп, відсотків за користування чужими коштами у розмірі 4 629 грн 07 коп. та штрафу у розмірі 5 545 грн 17 коп.
Джерела права, які підлягають застосуванню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1. С т. 662 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст. 610 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України (чинного на момент виникення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникення спірних правовідносин) закріплено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із посиланням на норми права, які застосував/не застосував суд, та мотиви їх застосування/не застосування.
Проаналізувавши умови Договору купівлі-продажу №54965/м-ос від 29.07.2024р., судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу.
Виконання зобов'язання позивачем щодо поставки товару, що є предметом Договору, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем свої зобов'язання щодо оплати товару згідно з п. 5.1. Договору виконано не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 18 483 грн 90 коп., яку він станом на теперішній час не сплатив.
Суд також звертає увагу на те, що сторонами у справі було підписано та скріплено печатками без жодних зауважень видаткові накладні, якими повністю підтверджено зазначений розмір заборгованості.
Господарський суд зазначає, що в силу положень ст.ст. 530, 655 Цивільного кодексу України, які також відтворені сторонами у Договорі купівлі-продажу №54965/м-ос від 29.07.2024р, у Покупця виникає обов'язок сплатити кошти Продавцю за отримані товари.
У зв'язку із чим, господарський суд зазначає, що строк оплати за товари на підставі вищенаведених видаткових накладних сплинув, а докази оплати у матеріалах справи відсутні, на підставі чого, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності заборгованості з оплати за товари за Договором та перевіривши розрахунок, встановив, що її розмір складає 18 483 грн 90 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо стягнення інфляційних втрат, відсотків за користування чужими та штрафу, господарський суд зазначає наступне.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17 погодилась з цим висновком.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, сторонами у п. 4.4. Договору погоджено інший розмір відсотків за користування чужими коштами, а саме 30%, що не суперечить положенням ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно розрахунку позивача, розмір інфляційних втрат складає 2 526 грн 10 коп., 30% за користування чужими коштами складає 4 629 грн 07 коп.
Крім того, позивачем на підставі п. 4.5. Договору за прострочення оплати заборгованості більше ніж на 30 днів нараховано штраф 30% у розмір 5 545 грн 17 коп.
Висновок чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
Судом встановлено наявність між сторонами відносин на підставі Договору купівлі-продажу №54965/м-ос від 29.07.2024р. Доказів визнання недійсним або розірвання вищезазначеного Договору матеріали справи не містять.
Як зазначалось вище, позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, однак, відповідачем свої зобов'язання виконано не в повному обсязі та з порушенням приписів законодавства та умов договору.
На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 18 483 грн 90 коп.
У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконав договірні зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, позивачем за період з 13.09.2024р. по 14.07.2025р.. нараховано 30% річних за користування чужими коштами у розмірі 4 629 грн 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 526 грн 10 коп. та штраф 30 % у розмірі 5 545 грн 17 коп.
Перевіривши розрахунок 30% річних за користування чужими коштами та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є правильним, у зв'язку із чим наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 30% річних за користування чужими коштами у розмірі 4 629 грн 07 коп., інфляційних втрат у розмірі 2 526 грн 10 коп. та штрафу 30 % у розмірі 5 545 грн 17 коп.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Висновок про те, яке судове рішення слід ухвалити за результатом розгляду справи
Відповідно до ч. 2 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на зазначене вище, оцінивши всі надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, судової практики та рішень Європейського суду з прав людини, господарський суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Висновок про те, як слід здійснити розподіл судових витрат.
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕТРІН ФК" до Фізичної особи-підприємця Авдієнко Людмили Михайлівни про стягнення за Договором купівлі-продажу №54965/м-ос від 29.07.2024р. суми основної заборгованості у розмірі 18 483 грн 90 коп., інфляційних втрат у розмірі 2 526 грн 10 коп, відсотків за користування чужими коштами у розмірі 4 629 грн 07 коп. та 30% штрафу у розмірі 5 545 грн 17 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Авдієнко Людмили Михайлівни ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕТРІН ФК" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 27, кв. 26, код ЄДРПОУ 38218086) суму основної заборгованості у розмірі 18 483 грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 526 грн 10 коп, відсотки за користування чужими коштами у розмірі 4 629 грн 07 коп., штраф 30% у розмірі 5 545 грн 17 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11 листопада 2025 р.
Суддя Н.В. Рога