65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3276/25
За позовом: Квартирно - експлуатаційного відділу міста Херсон (73008, м. Херсон, селище Чкалова, буд. 37, код ЄДРПОУ 08294952)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Суть спору: Квартирно - експлуатаційний відділ міста Херсон (далі - КЕВ м. Херсон) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни (далі - ФОП Плужник О.П.) про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю № 182 від 21.05.2025 року, що складається з пені у розмірі 344 грн 40 коп., штрафу розмірі 81 100 грн.
Ухвалою суду від 18.08.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3272/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач - КЕВ м. Херсон, будь-яких клопотань та заяв щодо відмови від позову, залишення позовної заяви без розгляду до суду не надав, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач - ФОП Плужник О.П., своїм правом на захист не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.
Ухвала по справі направлялись відповідачу на його електронну адресу, зазначену в п. 5.4. Договору про закупівлю № 182 від 21.05.2025 року та позовній заяві.
Зокрема, у рішенні від 09.07.2024р. у справі Hyett Perger Cvitanoviж v. Croatia (справа № 57743/19) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Оскільки під час слухань 23 травня і 17 вересня 2014 року позивач надав суду два документи, в яких чітко була зазначена електронна адреса заявниці, яку вона використовувала для зв'язку з Хорватською асоціацією адвокатів (Croatian Bar Association), враховуючи важливість принципу змагальності судового розгляду, належна старанність вимагала від суду першої інстанції використати цю електронну адресу для повідомлення заявниці про провадження щодо неї (навіть якщо за хорватським законодавством такий метод повідомлення не був офіційним способом вручення судових повісток), або отримати поштову адресу заявниці через електронну пошту для вручення їй позовної заяви чи принаймні запропонувати представнику ad litem це зробити».
Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач у справі зазначає, що 23 квітня 2025 КЕВ м. Херсон на платформі «PROZORRO» оприлюднило тендерну документацію про закупівлю UA-2025-04-23-002537-a Ліжко двоярусне розбірне за кодом ДК 021:2015:39140000-5 «Меблі для дому». 07.05.2025р.
Протоколом визначення переможця закупівлі та намір укласти договір про закупівлю UA-2025-04-23-002537-a уповноваженої особи, відповідальної за проведення процедур закупівель/спрощених закупівель товарів, робіт і послуг в КЕВ м. Херсон вирішено визнати переможцем торгів учасника ФОП Плужник Олена Петрівна, прийняти та затвердити рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем та опублікувати повідомлення про намір укласти договір про закупівлю на веб-порталі Уповноваженого органу.
21 травня 2025р. між КЕВ м. Херсона (Замовник) та ФОП Плужник О.П. (Постачальник) укладено Договір про закупівлю № 182, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника Ліжко двоярусне розбірне за кодом ДК 021:2015:39140000-5 «Меблі для дому» (далі - Товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1 до Договору), а Замовник зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим Договором.
Позивач відмітив, що відповідно до пункту 3.2. Договору ціна Договору становить 405 500грн в т.ч. ПДВ 67 583 грн 33 коп.
Відповідно до пункту 5.2. Договору строк поставки Товару - до 30.06.2025р. включно.
Позивач зазначає, що відповідно до пункту 5.10. Договору зобов'язання Постачальника щодо поставки партії Товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передання партії Товару належної якості у власність Замовника у місці поставки з моменту та на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної на Товар після проведення приймально-здавальних досліджень
Як стверджує позивач, на виконання умов Договору відповідачем здійснено поставку товару на загальну суму 337 916 грн 67 коп. без ПДВ (405 500,00 грн. з ПДВ), а замовником прийнято вказаний товар, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 27 від 02 липня 2025 року.
Відповідно до пункту 7.2. Договору за не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку Товару Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого Товару за кожний день прострочення поставки.
Згідно з пунктом 7.12. Договору за порушення строків поставки Товару визначених цим Договором (прострочення поставки) до 30 днів з Постачальника стягується штраф у розмірі 20 % від загальної вартості цього Договору, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів стягується штраф у розмірі 30 % від загальної вартості Договору.
Позивач посилається на п. 7.11. Договору та ч.1, 2 ст. 222 Господарського кодексу України та зазначає, що з метою врегулювання спору у досудовому порядку КЕВ м. Херсон листом № 570/1592 від 04.07.2025р. направив претензію за порушення терміну виконання зобов'язання на електрону пошту Постачальника pluzhnikfopdp@gmail.com, та цінним листом Укрпошти з описом ( накладна № 7300800150050 від 07.07.2025р.), однак відповіді не отримав.
На підставі наведеного вище, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 344 грн 40 коп. та штраф 20% у розмірі 81 100 грн. за несвоєчасну поставку товару згідно Договору про закупівлю №182 від 21.05.2025 року.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Розглянув матеріали справи, суд встановив, що 21.05.2025р. між КЕВ м. Херсон (Замовник), та ФОП Плужник О.П. (Постачальник), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022р. № 1178 «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» було укладено Договір про закупівлю №182, згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника Ліжко двоярусне розбірне за кодом ДК 021:2015:39140000-5 «Меблі для дому» (далі - Товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1 до Договору), а Замовник зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим Договором.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, на підставі Договору про закупівлю №182 від 21.05.2025р. між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до п. 3.1. Договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні.
Ціна Договору становить 405 500,00 (чотириста п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ 67 583,33 грн. (п. 3.2. Договору).
У розділі 5 сторони погодили умови поставки товару.
Відповідно до пункту 5.1. Договору місце поставки товарів: на підставі пункту 27 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для Замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178, у зв'язку з тим, що розкриття інформації про місце поставки товару несе загрозу безпеці Замовника вказана інформація зазначається як загальна назва населеного пункту - Україна, місто Херсон, склад КЕВ м. Херсона.
Згідно з пунктом 5.2. Договору строк поставки Товару - до 30.06.2025р. включно.
Відповідно до пункту 5.3. Договору поставка Товару здійснюється Постачальником партіями, починаючи з дати підписання Договору. Поставка Товару повинна здійснюватись Постачальником в період часу з 9:00 години до 16:00 години, крім суботи та неділі.
Пунктом 5.9. Договору погоджено, що датою поставки партії Товару є дата, коли партію Товару було передано у власність Замовника з моменту та на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної на Товар після проведення приймально-здавальних досліджень Товару. Товар вважається переданим Замовнику у кількості в місці поставки з моменту та на підставі підписаного Сторонами акту про прийняття-передання Товару. Приймання Товару по якості (тобто виявлення при використанні Товару недоліків, які неможливо було виявити при звичайному способі приймання Товару) здійснюється Замовником протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки Товару і оформляється після проведення приймально-здавальних досліджень шляхом підписання видаткової накладної.
Відповідно до пункту 5.10. Договору зобов'язання Постачальника щодо поставки партії Товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передання партії Товару належної якості у власність Замовника у місці поставки з моменту та на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної на Товар після проведення приймально-здавальних досліджень.
Згідно з п. 5.11. Договору право власності на партію Товару переходить від Постачальника до Замовника з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар та передання Товару Замовнику після проведення приймальноздавальних досліджен
Відповідно до п. 6.3.1 Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно видаткової накладної №27 від 02.07.2025р. ФОП Плужник О.П. за Договором №182 від 21.05.2025р. поставив КЕВ м. Херсон ліжко двохярусне розбірне, у кількості 100 шт. на суму 405 500 грн.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст. 610 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Плужник О.П. свої зобов'язання за Договором щодо поставки товару виконала з пропуском строку, у зв'язку із чим порушила умови п. 5.2. Договору.
Разом з тим, позивачем здійснено оплату за товар на підставі рахунку на оплату покупцю № 19 від 02.07.2025р., що підтверджується платіжною інструкцією №625 від 09.07.2025р. із призначенням платежу: Оплата за ліжка двохярусні розбірні, згідно видаткової накладної №27 від 02.07.2025р., рахунку на оплату №19 від 02.07.2025р., дог.№182 від 21.05.2025р., в т.ч. ПДВ - 67 583,33.
Відповідно до п. 12.1 Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох Сторін, скріплюється печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.12.2025 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобовязань за цим Договором.
Відповідно до пункту 7.2. Договору за не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку Товару Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого Товару за кожний день прострочення поставки.
Згідно з п. 7.12. Договору, за порушення строків поставки Товару визначених цим Договором (прострочення поставки) до 30 днів з Постачальника стягується штраф у розмірі 20 % від загальної вартості цього Договору, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів стягується штраф у розмірі 30 % від загальної вартості Договору
Відповідно до пункту 7.11. Договору сплата штрафних санкцій не звільняє винну Сторону від виконання своїх зобов'язань за цим Договором. Винна Сторона відшкодовує суму штрафних санкцій чи або збитків на підставі претензії, протягом 10 (десять) календарних днів з моменту отримання претензії, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок іншої Сторони. Претензія направляється шляхом повідомлення на електронну адресу винної Сторони, зазначену в цьому Договорі, та/або шляхом направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу винної Сторони та вважається отриманою на чотирнадцятий день після дня її відправлення.
Як вбачається із матеріалів справи, КЕВ м. Херсон листом № 570/1592 від 04.07.2025р. направив претензію за порушення терміну виконання зобов'язання на електрону пошту Постачальника pluzhnikfopdp@gmail.com, та цінним листом Укрпошти з описом (накладна №7300800150050 від 07.07.2025р.), однак відповідачка відповіді не надала.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарський суд зазначає, що сторонами не погоджувався інший термін щодо нарахування пені, а тому до спірних правовідносин застосовуються умови ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року по справі № 910/12876/19, суд виснував, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Суд указав, що норми чинного законодавства України не містять прямої заборони щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф, та, відповідно, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбачених умовами договору.
Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі №911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 917/194/18.
Перевірив наданий позивачем розрахунок пені та штрафу 20%, судом встановлено, що він є правильний, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 344 грн 40 коп. та штраф 20% у розмірі 81 100 грн.
Таким чином, беручи до уваги те, що відповідачем свої зобовязання щодо поставки товару було виконано з простроченням у 1 день, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Квартирно - експлуатаційний відділ міста Херсон до Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю №182 від 21.05.2025 року, що складається з пені у розмірі 344 грн 40 коп., штрафу 20% у розмірі 81 100 грн. - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плужник Олени Петрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пеню за прострочення виконання умов Договору про закупівлю кошти №182 від 21.05.2025 року у розмірі 344 грн 40 коп., штраф 20% у розмірі 81 100 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11 листопада 2025 р.
Суддя Н.В. Рога