Справа № 127/10790/25
Провадження № 2/127/2056/25
28 жовтня 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18.06.2024 року укладено Кредитний договір №18.06.2024-1000002106, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 18.06.2024 року, заявки №18.06.2024-1000002106 від 18.06.2024 року, та підтвердження №18.06.2024-1000002106 від 18.06.2024 про отримання кредиту 18.06.2024 року.
Згідно умов Договору сума кредиту, яку отримав ОСОБА_1 шляхом електронного переказу на реквізити вказані позичальником у заявці на видачу кредиту, яка є невід'ємною частиною кредитного договору та складає - 4000 грн. 00 коп., із комісією - 200,00 грн., на строк - 98 дні, тобто дата повернення кредиту 23.09.2024 року, із процентною ставкою - 1,49% на день, на увесь період кредитування,.
Позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, що підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 18.06.2024 року.
Відповідач свої зобов'язання перед Позивачем не виконує, кредит та проценти не сплачує з моменту отримання коштів, що підтверджується карткою по особовому рахунку відповідача.
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_2 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 23.09.2024 утворилась заборгованість у розмірі 11840 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000 грн. 00 коп., по процентам в розмірі 5040 грн. 00 коп. 200 гривень комісії та додаткової комісії 600 грн., і неустойкою 2 000 гривень, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
До суду представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив в якому він просив відмовити у задоволенні позову та подальшому подано клопотання про витребування доказів та просив розгляд справи здійснювати у його відсутності задовольнити подане клопотання про витребування у АТ «Універсал Банк» інформацію: на чиє ім'я імітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 , на яку було здійснено зарахування коштів 18.06.2024 року на суму 4000 грн., призначення: видача за договором кредиту №18.06.2024-100002106 та надати повні відомості про власника картки № НОМЕР_1 , яке на підставі ухвали суду від 17.07.2025 року задоволено.
Представником відповідача на відзив на позовну заяву подано відповідь на відзив в якому він просить відхилити твердження представника відповідача та задовольнити заявлені позовні вимоги.
На виконання вказаної ухвали суду про витребування інформації та підтвердження АТ «Універсал Банк» було ініційовано детальну перевірку в ході якої повідомили суд про наступне:
На ім'я ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .
18.06.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , банком-емітентом якої є АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», був зарахований платіж від “ IPAY_CREDIT)VISA1» у сумі 4 000 грн.
Додатково повідомили, що кошти зараховувались не по реквізитах, а через платіжну систему, тому у Банку відсутня інформація, щодо призначення, та рахунків відправників, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж надходив з призначенням видача кредиту за договором № 18.06.2024-100002106 Банк не може.
Надали інформацію щодо власника картки № НОМЕР_1 : прізвище ім'я, по батькові - ОСОБА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача в свою чергу подав заяву про розгляд справи у його відсутності, підтримав позицію відповідача відмову в задоволенні позову, зазначивши, що вона ніколи не укладала кредитного договору з ТОВ «Споживчий центр», не отримувала жодних грошових коштів, а зазначена в матеріалах справи банківська картка їй не належить, посилаючись на копію довідки АТ «Універсалбанк» (Монобанк) про наявні рахунки, серед яких відсутня картка № НОМЕР_1 ; виписку з рахунків станом на 18.06.2024 року, що підтверджує відсутність зарахування коштів; відповідь АТ «Універсалбанк» на ухвалу суду від 17.07.2025 року, у якій зазначено, що картка № НОМЕР_1 була емітована на ім'я ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), і саме на цю картку 18.06.2024 року було зараховано платіж у сумі 4000 грн.
Отже, вважає, що кошти, на які посилається позивач, були перераховані на рахунок іншої особи, що підтверджено офіційною банківською інформацією.
На підставі п.п.1-2 ч.3 ст.223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідача.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 с.247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідач отримала кредитні кошти у сумі 4000 грн, які були перераховані на банківську картку з номером НОМЕР_4 .
Відповідач у поданих поясненнях зазначила, що жодного кредитного договору із ТОВ «Споживчий центр» не укладала, а грошові кошти від позивача не отримувала. Як вказано у позовній заяві, позивач стверджує, що перерахування відбулося 18.06.2024 року о 17:17 у сумі 4000 грн на номер картки НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 28-2403 від 24.03.2025 року.
Проте, за твердженням відповідача, зазначена банківська картка їй ніколи не належала. У неї наявні інші рахунки, що підтверджується довідкою АТ «Універсалбанк» (Монобанк), згідно з якою відповідач має інші номери рахунків, а за даними банківської виписки станом на 18.06.2024 року жодних коштів на суму 4000 грн вона не отримувала.
В ході дослідження доказів наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що відповідачка ніколи не укладала кредитного договору з ТОВ «Споживчий центр», не отримувала жодних грошових коштів, а зазначена в матеріалах справи банківська картка їй не належить, що підтверджується копію довідки АТ «Універсалбанк» (Монобанк) про наявні рахунки, серед яких відсутня картка № НОМЕР_1 ; випискою з рахунків станом на 18.06.2024 року, що підтверджує відсутність зарахування коштів; відповідь АТ «Універсалбанк» на ухвалу суду від 17.07.2025 року, у якій зазначено, що картка № НОМЕР_1 була емітована на ім'я ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), і саме на цю картку ІНФОРМАЦІЯ_2 було зараховано платіж у сумі 4000 грн.
Отже, доводи позивача про отримання відповідачем кредитних коштів є недоведеними, ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Крім того власника картки № НОМЕР_1 є ОСОБА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до положень статті 1046 Цивільного кодексу України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, кредитний договір має реальний характер і вважається укладеним лише після фактичного передання грошових коштів позичальнику.
Згідно з положеннями статті 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця, або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором.
Як убачається з наданих матеріалів, у кредитному договорі, який додається до позову, зазначено, що перерахування коштів у сумі 4000 грн здійснено на картку з номером 4441-11ХХ-ХХХХ-8478. Разом з тим, банківська картка з таким номером відповідачу не належить, що підтверджується відповіддю банку, а отже, відповідач не могла отримати зазначені кошти.
Суд зазначає, що відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-83цс13, від 9 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, а також постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17, договір позики (кредиту) є реальним і вважається укладеним лише з моменту передання грошей позичальнику. Сам факт підписання тексту договору без фактичної передачі грошових коштів не породжує обов'язку позичальника повернути суму позики.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів є істотною умовою договору позики, яку суд зобов'язаний установити під час розгляду справ цієї категорії. У разі, якщо факт отримання коштів не підтверджений належними доказами, договір вважається неукладеним.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статей 76-80 ЦПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення спору. Суд бере до уваги лише належні, допустимі, достовірні та достатні докази.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладені у постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21 (провадження № 61-20498св21) зазначено, що якщо грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, то такий договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), де суд дійшов висновку, що договір, за яким кошти перераховано на картку, що не належить позичальнику, порушує вимоги Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів фактичного отримання відповідачем грошових коштів, суд дійшов висновку, що спірний кредитний договір між сторонами не був укладений, а відтак правові підстави для стягнення будь-якої заборгованості з відповідача відсутні.
Отже, з аналізу наявних у справі матеріалів, належних та достовірних доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач в обґрунтуванні своїх позовних вимог, матеріали справи не містять, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними та такими, що не можуть бути задоволенні.
Згідно із статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, то сплачені позивачем при подачі позову судові витрати не відшкодовуються.
Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 76-80, 81, 141, 258, 263-265, 273, 274, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду виготовлений 03.11.2025.
Суддя: