Справа № 127/25314/25
Провадження № 2/127/5439/25
(заочне)
10 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивувало тим, що 05.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем був укладений кредитний договір №04760-11/2024, який підписаний електронним підписом позичальника. 22.01.2025 між позивачем та ТОВ «Аванс Кредит» було укладено договір факторингу №22012025/2, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило належне йому право вимоги до боржників відповідно до реєстру боржників, в тому числі і за кредитним договором №04760-11/2024 від 05.11.2024. З реєстру боржників від 22.01.2025 до договору факторингу №22012025/22 позивач набув права вимоги за кредитним договором №04760-11/2024 на суму 22821,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7821,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 5000,00 грн сума заборгованості по штрафним санкціям.
Позивач зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача за вищевказаними договорами, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань штрафних санкцій. При цьому, вказана сума заборгованості за цими договорами не погашена ні на рахунок попередніх кредиторів, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача вказаної заборгованості за кредитним договором №04760-11/2024 від 05.11.2024 в розмірі 22821,00 грн, а також судових витрат.
Ухвалою суду від 02.09.2025 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність із зазначенням, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення-повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також шляхом направлення кореспонденції за її зареєстрованим місцем проживання, однак конверт повернувся до суду з відміткою на довідках «Укрпошти» про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позовну заяву не подавався.
Враховуючи зазначене вище та положення ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст.639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до його умов та вимог ЦК України.
Судом встановлено, що 05.11.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем був укладений договір про надання фінансового кредиту №04760-11/2024, який підписаний електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов вказаного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредиторові з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Аванс Кредит» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно п.п. 1.6 п. 1 кредитних договорів.
Згідно з умовами договору відповідачу надано кредит в розмірі 10000,00 грн строком на 120 днів, дата надання кредиту 05.11.2024, дата погашення кредиту 04.03.2025, процентна ставка становить 1,5 % в день за застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 договору.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс Кредит», які розміщенні на сайті товариства. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Товариство свої зобов'язання за договором №04760-11/2024 від 05.11.2024 виконало належним чином, шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, зазначений в договорі, що підтверджується копією довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» від 28.04.2025, згідно якого на маску картки відповідача № НОМЕР_1 05.11.2024 було перераховано 10000, 00 грн.
22.01.2025 між позивачем та ТОВ «Аванс Кредит» було укладено договір факторингу №22012025/2, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило належне йому право вимоги до боржників відповідно до реєстру боржників, в тому числі і за договорами про надання фінансового кредиту 04760-11/2024 від 05.11.2024.
Відповідно до цього договору ТОВ «ЄАПБ» зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Аванс Кредит», а останній відступити ТОВ «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п.1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною договору.
22.01.2025 сторони договору факторингу №22012025/2 від 22.01.2025 підписали та скріпили печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 22.01.2025 до договору факторингу 22012025/2 від 22.01.2025 позивач набув права вимоги: за договором про надання фінансового кредиту №04760-11/2024 від 05.11.2024 на суму 22821,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 7821,00 грн - сума заборгованість за відсотками, 5000,00 грн сума заборгованості за штрафними санкціями.
Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно із ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Отже, до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими доказами.
Позичальник неналежно виконує умови кредитного договору.
Так, за договором про надання фінансового кредиту №04760-11/2024 від 05.11.2024, відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість станом на 22.01.2025 становить 22821,00 грн, з яких: 10000,00 грн сума заборгованість за основною сумою боргу, 7821,00 грн сума заборгованість за відсотками, 5000,00 грн штрафи.
Визначаючись щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд звертає увагу, що позивач просить стягнути з відповідача 5000,00 грн - сума заборгованості по штрафним санкціям.
Нарахування неустойки (штрафу, пені) за своїм змістом є мірою відповідальності позичальника, що відповідає положенню ст. 549 ЦК України.
В той же час, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Беручи до уваги, що заборгованість у виді штрафних санкцій в сумі 5000,00 грн за договором №04760-11/2024 від 05.11.2024 нарахована в період дії в Україні воєнного стану, тому в силу вищевказаних положень чинного законодавства позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення та відповідно позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн неустойки (штафу) за цим кредитним договором задоволенню не підлягає.
В решті сума заборгованості за цим кредитним договором встановлена на підставі наданих суду доказів. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач доказів щодо спростування розміру суми заборгованості не надав, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 17821,00 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 7821,00 грн заборгованість за процентами, які і підлягають стягненню з відповідача.
Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2364,56 грн судового збору (пропорційно розміру задоволених вимог).
Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 76-81, 141, 263-265, 279-282, 354 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №04760-11/2024 від 05.11.2024 в сумі 17821,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7821,00 грн - сума заборгованості за відсотками; а також 2364,56 грн судового збору.
В решті вимог відмовити.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 10.11.2025.
Суддя О.О. Жмудь