Справа № 128/2914/25
Провадження № 2/127/5633/25
10 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Вінницького районного суду Вінницької області звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.01.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №18274-01/2023. ТОВ «ФК «Інвеструм» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15000,00 грн шляхом переказу на його банківську карту, яку він вказав при оформленні договору. Проте, відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
28.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм»» та позивачем було укладено договір факторингу №28072023, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта у тому числі до відповідача за договором №18274-01/2023 від 15.01.2023. Заборгованість на дату відступлення права вимоги складала 58480,00 грн. Позичальник на користь позивача жодних платежів не здійснював та скориставшись своїм правом позивач здійснив донарахування сум, передбачених Графіком платежів до кредитного договору. Таким чином, станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором становила 58480,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 48480,00 грн - заборгованість по відсотках.
Крім того, 16.06.2023 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено в електронній формі договір позики №4483881, за умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на карту позичальника, яку він вказав при оформленні договору. Таким чином відповідач отримав кредит в загальній сумі 2000,00 грн. Разом з тим, відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
27.12.2023 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем було укладено договір факторингу №01.02-92/23, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта у тому числі до відповідача за договором №4483881 від 16.06.2023. Новий кредитор жодних додаткових нарахувань не здійснював, станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №4483881 від 16.06.2023 становить 7950,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 5950,00 грн - заборгованість по відсотках. Оскільки у добровільному порядку вказана заборгованість відповідачем не погашена, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30.07.2025 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.08.2025 цивільну справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
07.10.2025 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Олійник Ю.А. подала відзив на позовну заяву. У відзиві зазначила, що відповідач частково визнає позовні вимоги. Щодо договору про надання фінансового кредиту №18274-01/2023 від 15.01.2023, зазначає, що не погоджується з таким розміром заборгованості оскільки Договір №18274-01/2023 було укладено строком на 25 днів, тобто до 08.02.2023, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн, процентна ставка за користування кредитом за період з 15.01.2023 до 08.02.2023 становить 2,0 % на добу. Відтак, розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії Договору №18274-01/2023 становить 7 500 грн., (15 000 * 2,0 % * 25 = 7 500). Доказів укладення додаткової угоди для продовження Договору позивачем не надано. З огляду на те, що строк Договору №18274-01/2023 не продовжувався, відповідачу безпідставно нараховано відсотки поза межами строку дії договору. Відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за Договором № 18274-01/2023, загалом відповідачем було сплачено 2780 грн, що підтверджується розрахунком суми заборгованості виконаного позивачем, розділом сплачено по %. Відтак, посилання ТОВ «Свеа Фінанс» на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі за таким договором, не обґрунтовані, адже нарахування відповідачу відсотків за межами дії укладеного відповідачем кредитного договору №18274-01/2023 суперечить вимогам закону. Отже, враховуючи факт часткового погашення заборгованості за Договором № 18274- 01/2023 у розмірі 2 780 грн, вважають, що позовні вимоги у цій частині слід задовольнити частково на суму 19 720 грн, з яких 15 000 грн, тіло кредиту та 4 720 грн проценти нараховані за 25 днів користування кредитом та за мінусом сплачених процентів у розмірі 2 780 грн, (15 000 + 7 500 - 2 780 = 19 720).
Щодо договору позики № 4483881 від 16.06.2023, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем зазначили наступне. Згідно із п. 2.1 Договору № 4483881 сума позики складає 2000 грн. Згідно з п. 2.2 Договору № 4483881 строк позики становить 30 днів. Згідно з п. 2.3 Договору № 4483881 базова процентна ставка за перший день користування позикою становить 22,21 % (фіксована). Згідно п. 2.4 Договору № 4483881 базова процентна ставка з другого дня за користування позикою становить 2,50 % (фіксована). Як вказує позивач, оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно з реєстру боржників у розмірі 7 950 грн., з яких 2 000 грн., тіло кредиту та 5 950 грн., проценти за користування кредитом. Не погоджуються із таким розміром заборгованості оскільки що Договір № 4483881 було укладено строком на 30 днів, тобто до 16.07.2023, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 000 грн, процентна ставка за перший день користування позикою становить 22,21 %, а з другого дня становить 2,50%. Відтак, розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії Договору № 4483881 становить 1 894 грн., 20 коп., (2 000 * 22,21 % * 1 = 444 грн., 20 коп., та 2000 * 2,50% * 29 = 1450, відтак 444,20 +1450 = 1 894,20). Доказів укладення додаткової угоди для продовження Договору позивачем не надано. З огляду на те, що строк Договору № 4483881 не продовжувався, відповідачу безпідставно нараховано відсотки поза межами строку дії договору. Відповідач здійснював оплату в рахунок погашення заборгованості за Договором № 4483881, загалом останнім було сплачено 5 600 грн, що підтверджується розрахунком суми заборгованості виконаного позивачем, розділом сплачено по %. Відтак, посилання ТОВ «Свеа Фінанс» на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі за таким договором, не обґрунтовані, адже нарахування відповідачу відсотків за межами дії укладеного відповідачем кредитного договору № 4483881 суперечить вимогам закону. Отже, сума погашеної заборгованості за Договором № 4483881 складає 5 600 грн, 2000 тіло кредиту та 1 894 грн 20 коп, відсотки нараховані за 30 днів користування кредитом. Відтак, вважають, що у задоволені позовних вимог у цій частині слід відмовити, адже відповідач фактично сплатив тіло кредиту та відсотки за його користування та навіть здійснив переплату у розмірі 1 705 грн 20 коп, (2000 + 1 894,20 - 5600 = -1 705, 20). Підсумовуючи вищенаведене, слід дійти до висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість лише за кредитним договором №18274-01/2023 від 15.01.2023 у розмірі 19 720 грн, з яких 15 000 грн, тіло кредиту та 4 720 грн, проценти за користування кредитом, а у задоволенні решти вимог позову слід відмовити.
04.11.2025 представник відповідача адвокат Олійник Ю.А. подала клопотання про долучення письмових доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність із зазначенням, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача адвокат Олійник Ю.А. подала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. Зазначила, що позовні вимоги відповідач визнає частково, обґрунтування яких викладено у відзиві. Також просила стягнути витрати понесені відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Судом встановлено, що 15.01.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 18274-01/2023.
Відповідно до п.п.1.1. п.1 Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 15000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.п.1.2. п.1 Кредитного договору, кредит надається строком на 25 днів, тобто до 18.02.2023.
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730,0% річних від суми кредиту в розрахунку 2,00% на добу (п.1.3 п.1 Кредитного договору).
До матеріалів справи додано паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем в якому міститься детальна інформація щодо укладення договору, зокрема інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови, порядок повернення кредиту.
У розділі 7 Реквізити та підписи сторін даного договору зазначені персональні дані відповідача а також те що даний договір був підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду W6175.
Згідно повідомлення директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.03.2025, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 15.01.2023 о 12:30:04 на суму 15000,00 грн маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: зарахування 15000 грн на карту НОМЕР_1 .
28.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено договір факторингу №28072023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги від ТОВ «ФК «Інвеструм» за кредитними договорами та сплачує ТОВ «ФК «Інвеструм» за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу від 28.07.2023 №28072023, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 18274-01/2023 становить 58480,00 грн, з яких: 15000,00 грн -сума простроченого боргу за кредитом, 43480,00 - сума нарахованих процентів.
Крім того, 16.06.2023 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №4483881.
Згідно із п. 2 даного договору, сума позики становить 2000,00 грн.; строк позики 30 днів; процентна ставка (базова) за перший день користування позикою 22,21%; знижена процентна ставка (базова) з другого дня користування позикою 2,50%; дата повернення позики 16.07.2023.
Згідно повідомлення директора ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 20.02.2025, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 16.06.2023 на суму 2000,00 грн, отримувач ОСОБА_2 , номер картки НОМЕР_1 .
27.12.2023 ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «Свеа Фінанс») право вимоги за договором факторингу №01.02-92/23, що зокрема підтверджується витягом з Реєстру боржників до відповідних договорів факторингу, за яким позивач набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №4483881 від 16.06.2023 у сумі 7950,00 грн, з яких: - заборгованість за основною сумою боргу 2000,00 грн. -заборгованість за відсотками 5950,00 грн.
Рішенням СВЕА ЕКОНОМІ КІПР ЛІМІТЕД від 25.03.2024 №1, вирішено змінити назву товариства з «Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».
Таким чином, позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні.
Вказані обставини відповідачем не оспорюються.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, позивач як новий кредитор набув права вимоги за вказаними договорами на підставі договорів про відступлення права вимоги.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з умовами Договору позики позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Матеріали справи свідчать про те, що позикодавці свої зобов'язання перед позичальником за кредитними договорами виконали, надавши відповідачу кредитні кошти, однак останній не здійснив погашення заборгованості в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №18274-01/2023, укладеним 15.01.2023 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №18274-01/2023 в частині боргу за сумою позики в розмірі 15000,00 грн. є обґрунтованими. При цьому розмір заборгованості за відсотками в сумі 43480,00 грн позивачем в повній мірі не доведено.
Так, підписуючи вище вказаний договір про надання фінансового кредиту та додаткову угоду до нього від 15.01.2023, відповідач був проінформований і погодився з усіма його істотними умовами. Такий договір ніким не оспорювався та недійсним не визнавався.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
За умовами договору кредит надається строком на 25 днів з 15.01.2023 (строк кредитування) до 08.02.2023.
Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,00% на добу.
Розмір відсотків згідно з додатком №1 «Графік платежів» до цього договору встановлено в сумі 7500,00 грн.
Таким чином, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» мало право на стягнення процентів за користування кредитом за вказаним договором за 25 днів, що виходячи з передбаченої договором процентної ставки складає 7500,00 грн.
У той же час, позивачем відповідно до розрахунку заборгованості відсотки були нараховані у розмірі 43480,00 грн.
Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом починаючи з 09.02.2023, тобто після закінчення строку повернення кредиту, встановленого в пункті 1.2 договору про надання фінансового кредиту та додаткової угоди до нього, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.
Звертаючись до суду, підставою позову ТОВ «СВЕА ФІНАНС» визначив саме несплату процентів за користування кредитом (згідно частини першої статті 1054 ЦК України), вимог про стягнення процентів на підставі частини другої статті 625 ЦК України, позивач не заявляв.
В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за кредитним договором 18274-01/2023 від 15.01.2023. Пунктом 3 роз'яснено принципи складання розрахунку. Відповідно до п. 3.12 роз'яснено є графа оплачено по % - загальна сума здійснених позичальником платежів станом на «Дата», враховуючи черговість погашення компонентів заборгованості за загальними правилами. З графи «оплачено по %» вбачається що відповідач сплатив 2780,00 грн.
Тому стягненню з відповідача підлягають проценти за користування кредитом у період з 15.01.2023 по 08.02.2023 з врахуванням сплачених відсотків у розмірі 4720,00 гривень.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за договором позики №4483881, укладеним 16.06.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
З договору позики №4483881 від 16.06.2023 та Додатку №1 до нього вбачається, що сторони погодили строк дії позики у 30 днів та нарахування відсотків на залишок суми позики до 16.07.2023.
У той же час, позивачем відповідно до розрахунку заборгованості відсотки були нараховані до 14.10.2023.
Тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики №4483881 в частині боргу за сумою позики в розмірі 2000,00 грн. При цьому розмір заборгованості за відсотками в сумі 5950,00 грн позивачем в повній мірі не доведено. Крім того, відповідачем в погашення заборгованості 26.12.2023 сплачено 50,00 грн.
Пунктом 2.2 договору позики було передбачено, що строк кредиту складає 30 днів. Пунктом 2.3 договору позики передбачено, що процентна ставка (базова) за перший день користування позикою 29,71%; знижена процентна ставка (базова) з другого дня користування позикою 0,01%.
Таким чином, згідно умов договору розмір боргу за процентами за 30 днів користування становить 2450,00 грн.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження продовження строку користування позикою понад строк, вказаний в п. 2.2 Договору, не доведено умов можливої пролонгації відповідно до п. 6 договору, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання таких умов.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду і до правовідносин, що склались по даній справі.
Відповідно до ст. 12 ч. 3, 4, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості та не спростовано доводи позивача.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами, які досліджені судом, тому до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором №18274-01/2023 від 15.01.2023 у розмірі 19720,00 грн, з яких: 15000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4720,00 грн. - заборгованість за відсотками;
за договором позики №44838881 від 16.06.2023 у розмірі 4400,00 грн. з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; - 2400,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Загальний розмір заборгованості складає 24120,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги позивача задоволено частково, а саме на 36,30 %, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 886,59 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З матеріалів цивільної справи встановлено, що представник відповідача на підтвердження витрат на правничу допомогу надала: копію Договору про надання правничої допомоги від 19.09.2025, укладеного між Адвокатом Олійник Ю.А. та ОСОБА_1 ; копію Акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги 19.09.2025. Сторонами були погоджені умови оплати за зазначеним Договором, відповідно до п. 4.4 вартість однієї години виконавця в робочий день складає 4000,00 грн. На підтвердження оплати за юридичну послугу в розмірі 4000,00 грн надано платіжну інструкцію №1.384944075.1 від 04.11.2025. Отже, понесення відповідачем витрат на правову допомогу у сумі 4000,00 грн підтверджено належними доказами.
Таким чином, питання розподілу судових витрат потрібно вирішити відповідно до наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема, положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи ціну позову 66430,00 грн та його задоволення у розмірі 24120,00 грн (отже пропорція становить 36,30 % до 67,70 %) суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат сторонами у такому розмірі - 2708,00 грн (4000,00 грн х 67,70 %).
Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 76-81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість:
- за Договором №18274-01/2023 від 15.01.2023 у розмірі 19720,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4720,00 грн - заборгованість за відсотками;
- за Договором №44838881 від 16.06.2023 у розмірі 4400,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2400,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Загальний розмір заборгованості складає 24120,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» витрати на оплату судового збору в сумі 886,59 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в сумі 2708,00 грн.
В решті вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 10.11.2025.
Суддя О.О. Жмудь