65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3219/25
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Коротян П.В. на підставі ордеру;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» до товариства з обмеженою відповідальністю «Лінейт» про стягнення 438 243,80 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» (далі по тексту - ТОВ «Жилстройсервис-2») звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Лінейт» (далі по тексту - ТОВ «Лінейт») про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 220 000,00 грн, 3% річних у розмірі 36 743,85 грн та збитків від інфляції у розмірі 181 500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом відмови відповідача повернути помилково перераховані на його рахунок кошти.
Ухвалою суду від 14.08.2025 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
ТОВ «Лінейт» було повідомлено про розгляд судом даної справи шляхом доставлення всіх ухвал до зареєстрованого електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд».
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводим та пояснення представника позивача господарський суд встановив наступне.
16.01.2020 ТОВ «Жилстройсервис-2» перерахувало на рахунок ТОВ «Лінейт» грошові кошти у розмірі 220 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №60, у призначенні платежу якої зазначено наступне: будівельні роботи на "Приміщення 1 апартаментів", м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, згідно дог. №15/01 від 15.01.2020, в т. ч. ПДВ 20% 36666.67 грн. Слід зазначити, що датою валютування коштів у платіжній інструкції зазначено 17.01.2020.
Листом №48 від 27.05.2024 ТОВ «Жилстройсервис-2» повідомило ТОВ «Лінейт», що в результаті аудиту договірної роботи позивачем було виявлено, що договір №15/01 від 15.01.2020 між сторонами не укладався, грошові кошти у розмірі 220 000,00 грн - сплачені помилково. З урахуванням зазначеного позивач вимагав негайно повернути грошові кошти у розмірі 220 000,00 грн на його розрахунковий рахунок. На підтвердження направлення вказаного листа на адресу відповідача позивачем було надано суду лист з описом вкладення з відбитком календарного штемпеля від 31.05.2025, квитанцію та накладну від 31.05.2025.
18.07.2025 ТОВ «Жилстройсервис-2» звернулося до ТОВ «Лінейт» з претензією №76, відповідно до якої повторно вимагав повернути помилково сплачені кошти у розмірі 220 200,00 грн. На підтвердження направлення вказаного листа на адресу відповідача позивачем було надано суду лист з описом вкладення з відбитком календарного штемпеля від 31.07.2025, квитанцію та накладну від 31.07.2025.
Згідно складеного позивачем акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 07.08.2025, який з боку відповідача підписаний не був, заборгованість ТОВ «Лінейт» на користь ТОВ «Жилстройсервис-2» складає 220 000,00 грн.
Водночас позивачем було надано суду низку документів на підтвердження існування між сторонами правовідносин, які склалися щодо виконання інших договорів, наприклад, на підтвердження оплати виконаних відповідачем підрядних робіт за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, буд. 60/1 (поліпшення ресторану) відповідно до укладеного між сторонами договору підряду №05-11/21 від 05.11.2021 суду були надані виписки по банківському рахунку ТОВ «Жилстройсервис-2», а також копія договору підряду №05-11/21 від 05.11.2021 та докази виконання вказаного договору сторонами.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Предметом заявленого ТОВ «Жилстройсервис-2» позову є вимога до ТОВ «Лінейт» про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 220 000,00 грн з посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України.
Позивач стверджує, що кошти були перераховані на рахунок відповідача помилково. Фактичне залишення відповідачем претензій про повернення коштів без відповіді та задоволення і стали підставами для звернення ТОВ «Жилстройсервис-2» з позовом до суду.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Грошові кошти у розмірі 220 000,00 грн були перераховані ТОВ «Жилстройсервис-2» на рахунок ТОВ «Лінейт» на підставі платіжної інструкції №60 від 16.01.2020, у призначенні платежу якої зазначено наступне: будівельні роботи на "Приміщення 1 апартаментів", м. Одеса, Французький бульвар, 60/1, згідно дог. №15/01 від 15.01.2020, в т. ч. ПДВ 20% 36666.67 грн.
Проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження укладення між сторонами договору №15/01 від 15.01.2020 та виконання ТОВ «Лінейт» будівельних робіт у приміщеннях апартаментів за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем будівельних робіт у приміщенні ресторану за вказаною адресою згідно з договором 05-11/21 від 02.11.2021, який був укладений між сторонами вже після помилкового перерахування позивачем коштів у 2020 році.
З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ «Жилстройсервис-2» вимог в цій частині позову шляхом присудження до стягнення з ТОВ «Лінейт» грошових коштів у розмірі 220 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 36 743,85 грн, нарахованих на суму помилково перерахованих коштів протягом періоду з 18.01.2020 до 12.08.2025, та збитків від інфляції у розмірі 181 500,00 грн, нарахованих з урахуванням показників інфляції за період з лютого 2020 року до липня 2025 року.
За змістом ст. ст. 625, 1212 ЦК України положення ст. 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання та вимоги про повернення боргу до моменту його усунення.
Таким чином, ТОВ «Жилстройсервис-2» має право на нарахування 3% річних та збитків від інфляції протягом періоду безпідставного користування відповідачем грошовими коштами. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% є правильним. Водночас у розрахунку збитків від інфляції позивачем було допущено помилку, оскільки сукупний індекс інфляції за обраний позивачем період становить 1,82474428, а, отже, розмір збитків від інфляції становить 181 443,74 грн. Наведене має наслідком часткове задоволення заявлених ТОВ «Жилстройсервис-2» вимог в цій частині позову.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо правомірності та законності часткового задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» вимог шляхом присудження до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лінейт» безпідставно набутих коштів у розмірі 220 000,00 грн, 3% річних у розмірі 36 743,85 грн, збитків від інфляції у розмірі 181 443,74 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лінейт» /65005, Одеська обл., м. Одеса, Бугаївська, 21; ідентифікаційний код 41787358/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» /65062, Одеська обл., місто Одеса, Французький бульвар, буд. 60/1, офіс 12; ідентифікаційний код 34319566/ безпідставно набуті кошти у розмірі 220 000,00 грн /двісті двадцять тисяч грн 00 коп./, 3% річних у розмірі 36 743,85 грн /тридцять шість тисяч сімсот сорок три грн 85 коп./, збитки від інфляції у розмірі 181 443,74 грн /сто вісімдесят одна тисяча чотириста сорок три грн 74 коп./, судовий збір у розмірі 5 258,26 грн /п'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім грн 26 коп./.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення складено 10 листопада 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна