31 жовтня 2025 року Справа № 915/566/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника ПСП “Агрофірма “Роднічок»: не з'явився,
представника Ф/г “АПК»: не з'явився,
розглянувши у судовому засіданні справу
за первісним позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок»,
до відповідача: Фермерського господарства “АПК»,
про: стягнення 1815531,73 грн,
та за зустрічним позовом: Фермерського господарства “АПК»,
до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок»,
про: визнання Договору суборенди землі №03-11/23 від 22.11.2023 недійсним в частині умов про передачу в суборенду земельних ділянок, -
Приватне сільськогосподарське підприємство “Агрофірма “Роднічок» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №РД/Вих-0045 від 25.03.2025 (вх.№5370/25 від 08.04.2025), в якій просить суд стягнути з Фермерського господарства “АПК» грошові кошти в загальному розмірі 1815531,73 грн, з яких: 1592488,24 грн - основний борг із суборендної плати за Договором №03-11/23 від 22.11.2023 суборенди земельних ділянок загальною площею 260,4315 га в межах території Шевченківської ОТГ Миколаївської області, 63273,77 грн - пеня, 133810,67 грн - інфляційні втрати, 25959,05 грн - 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем зобов'язань за Договором суборенди землі №03-11/23 від 22.11.2023, у зв'язку з чим ПСП “Агрофірма “Роднічок» звернулось з позовом про стягнення з ФГ “АПК» суми боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025, - справу №915/566/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 11.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.05.2025. Запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
12.05.2025 від ПСП “Агрофірма “Роднічок» до суду надійшло клопотання про долучення доказів б/н від 09.05.2025 (вх.№7090/25), в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію згоди орендодавця на передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 4825784700:07:000:0062.
15.05.2025 від ПСП “Агрофірма “Роднічок» до суду надійшло клопотання б/н від 14.05.2025 (вх.№7359/25), в якому просить суд поновити та продовжити строки для подання доказів та витребувати у відповідача докази, а саме: Податкову річну звітність за 2024 рік, Річний звіт про посівні площі сільськогосподарських культур за формою №4-сг за 2024 рік та Звіт про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду за формою №29-сг (річна) за 2024 рік за всіма суборендованими земельними ділянками, згідно Договору суборенди №03-11/23 від 22.11.2023.
14.05.2025 від Фермерського господарства “АПК» до суду надійшла зустрічна позовна заява б/н від 14.05.2025 (вх.№7371/25) до Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок», в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним Договір суборенди землі №03-11/23 від 22.11.2023, укладений між ПСП “Агрофірма “Роднічок» та ФГ “АПК», в частині умов про передачу в суборенду земельних ділянок: кадастровий номер 4825784700:20:000:0013 площею 2,5801 га, кадастровий номер 4825784700:20:000:0014 площею 2,5901 га, кадастровий номер 4825784700:17:000:0084 площею 3,5469 га, кадастровий номер 4825784700:17:000:0083 площею 2,7272 га, кадастровий номер 4825784700:17:000:0082 площею 0,8202 га.
15.05.2025 від ФГ “АПК» до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 14.05.2025 (вх.№7366/25), в якому відповідач частково заперечує проти позовних вимог ПСП “Агрофірма “Роднічок», посилаючись на наявність підстав для визнання частково недійсним Договору суборенди, в частині передачі в суборенду земельних ділянок без згоди орендарів (земельні ділянки з кадастровими номерами 4825784700:20:000:0013, 4825784700:20:000:0014, 4825784700:17:000:0084, 4825784700:17:000:0083, 4825784700:17:000:0082). Часткова недійсність договору є підставою для часткової відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення основної заборгованості за суборендною платою з відповідача, оскільки не маючи права розпоряджатись вказаними двома земельними ділянками, позивач не мав права передавати їх в суборенду, а відповідно нараховувати та отримувати за них плату за користування.
15.05.2025 судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.06.2025.
15.05.2025 від ПСП “Агрофірма “Роднічок» до суду надійшло клопотання про долучення доказів б/н від 14.05.2025 (вх.№7361/25), в якому просить поновити та продовжити строки на подання доказів та долучити до матеріалів справи наступні докази:
- копію згоди орендодавця ОСОБА_1 (земельна ділянка кадастровий номер 4825784700:20:000:0013 площею 2,5801 га) на передачу в суборенду земельної ділянки за Договором оренди;
- копію згоди орендодавця ОСОБА_1 (земельна ділянка кадастровий номер 4825784700:20:000:0014 площею 2,5901 га) на передачу в суборенду земельної ділянки за Договороми оренди;
- копію згоди орендодавця ОСОБА_2 (земельна ділянка кадастровий номер 4825784700:17:000:0084 площею 3,5469 га) на передачу в суборенду земельної ділянки за Договороми оренди;
- копію згоди орендодавця ОСОБА_2 (земельна ділянка кадастровий номер 4825784700:17:000:0083 площею 2,7272 га) на передачу в суборенду земельної ділянки за Договороми оренди;
- копію згоди орендодавця ОСОБА_2 (земельна ділянка кадастровий номер 4825784700:17:000:0082 площею 0,8202 га) на передачу в суборенду земельної ділянки за Договороми оренди;
- копію згоди орендодавця ОСОБА_3 (земельна ділянка із кадастровим номером 4825784700:07:000:0062, площею 4,12 га) на передачу в суборенду земельної ділянки за Договороми оренди;
- копію листа відповідача №46 від 31.03.2025.
19.05.2025 від ПСП “Агрофірма “Роднічок» до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 19.05.2025 (вх.№7621/25), в якому виклав свої заперечення на доводи ФГ “АПК», викладених у відзиві за первісним позовом та просить суд задовольнити позовні вимоги ПСП “Агрофірма “Роднічок» в повному обсязі.
Ухвалою від 20.05.2025 судом було повернуто ФГ “АПК» зустрічну позовну заяву б/н від 14.05.2025 (вх.№7371/25 від 15.05.2025) у зв'язку з пропуском відповідачем процесуального строку для звернення до суду із зустрічним позовом.
26.05.2025 від ФГ “АПК» до суду повторно надійшла зустрічна позовна заява б/н від 25.05.2025 (вх.№7907/25) до ПСП “Агрофірма “Роднічок», в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним Договір суборенди землі №03-11/23 від 22.11.2023, укладений між ПСП “Агрофірма “Роднічок» та ФГ “АПК», в частині умов про передачу в суборенду земельних ділянок: кадастровий номер 4825784700:20:000:0013 площею 2,5801 га, кадастровий номер 4825784700:20:000:0014 площею 2,5901 га, кадастровий номер 4825784700:17:000:0084 площею 3,5469 га, кадастровий номер 4825784700:17:000:0083 площею 2,7272 га, кадастровий номер 4825784700:17:000:0082 площею 0,8202 га.
У поданій до суду зустрічній позовній заяві ФГ “АПК» також заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для пред'явлення зустрічного позову.
Ухвалою суду від 02.06.2025 поновлено ФГ “АПК» пропущений процесуальний строк для подання зустрічної позовної заяви. Прийнято зустрічну позовну заяву ФГ “АПК» б/н від 25.05.2025 (вх.№7907/25) до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Об'єднано зустрічний позов в одне провадження зі справою №915/566/25 за позовом ПСП “Агрофірма “Роднічок» до ФГ “АПК» про стягнення грошових коштів в загальному розмірі 1815531,73 грн, з яких: 1592488,24 грн - основний борг із суборендної плати за Договором №03-11/23 від 22.11.2023 суборенди земельних ділянок загальною площею 260,4315 га в межах території Шевченківської ОТГ Миколаївської області, 63273,77 грн - пеня, 133810,67 грн - інфляційні втрати, 25959,05 грн - 3% річних. Розгляд зустрічної позовної заяви визначено здійснювати одночасно із первісним позовом та підготовче засідання у справі призначено на 09.06.2025. Запропоновано ПСП “Агрофірма “Роднічок» надати суду відзив на зустрічний позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
09.06.2025 від ПСП “Агрофірма “Роднічок» до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 06.06.2025 (вх.№8598/25), в якому виклав свої заперечення на зустрічний позов ФГ “АПК» та просить суд відмовити в задоволенні позивачу за зустрічною позовною заявою - ФГ “АПК» в повному обсязі.
09.06.2025 від ФГ “АПК» до суду надійшло клопотання вих.№09061 від 09.06.2025 (вх.№8628/25), в якому відповідач просить суд встановити ФГ “АПК» строк для подання відповіді на відзив. Встановити ПСП “Агрофірма “Роднічок» строк для подання заперечень. Продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання у справі №915/566/25 на іншу дату.
09.06.2025 суд ухвалив встановити позивачу за зустрічним позовом строк для подання відповіді на відзив на зустрічний позов - протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановити відповідачу за зустрічним позовом строк для подання заперечення - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив на зустрічний позов. Підготовче засідання відкласти на 23.07.2025.
24.06.2025 від ФГ “АПК» до суду надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву б/н 23.06.2025 (вх.№9413/25), в якій надано пояснення та заперечення на відзив на зустрічну позовну заяву.
Ухвалою суду від 23.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2025.
25.08.2025 суд ухвалив відкласти судове засідання на 30.09.2025.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відкладено судове засідання на 16.10.2025.
16.10.2025 суд ухвалив відкласти судове засідання на 31.10.2025.
20.10.2025 від ПСП “Агрофірма “Роднічок» до суду надійшла заява вих.№201020251 від 20.10.2025 (вх.№14752/25), в якій повідомлено, що позивачем була виявлена описка в назві відповідача в прохальній частині первісного позову, а саме замість Фермерського господарства “АПК» вказано Приватне підприємство “Фірма Агроторг», у звязку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача - ФГ “АПК» на користь позивача - ПСП “Агрофірма “Роднічок» суму заборгованості 1815531,73 грн.
У ході розгляду справи представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 31.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 31.10.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини, вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі “Бараона проти Португалії» 1987 року Суд відзначив: “Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів». Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов'язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов'язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв'язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами».
Слід зазначити, що тривалість розгляду даної справи насамперед пов'язана зі значною складністю даної справи, як з точки зору кількості доказів, їх пов'язаності та суперечливості, що зумовило неодноразові відкладення справи.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі “Краска проти Швейцарії» (13942/88), ефективність справедливого розгляду справи досягається тоді, коли сторони процесу мають право представляти перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути “почуті», тобто ретельно розглянуті судом, а суд має обов'язок провести ретельний розгляд клопотань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов'язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями.
З початку військової агресії російської федерації проти України активні бойові дії ведуться на території Миколаївської області та міста Миколаєва. Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги і планові, аварійні та екстрені відключення електроенергії по місту Миколаєву, Господарський суд Миколаївської області, працюючи з обмеженнями у здійсненні правосуддя, не мав об'єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/566/25, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно, справа розглянута судом в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2023 між Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма “Роднічок», як орендарем, та Фермерським господарством “АПК», як суборендарем, був укладений Договір суборенди землі №03-11/23 (надалі - Договір), відповідно до п.1 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в межах території Шевченківської ОТГ Миколаївської області загальною площею 260,4315 га, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825784700:01:000:0016 площею 3,5855 га, 4825784700:01:000:0017 площею 3,6975 га, 4825784700:01:000:0030 площею 3,3679 га, 4825784700:01:000:0047 площею 3,3748 га, 4825784700:01:000:0052 площею 3,7741 га, 4825784700:01:000:0056 площею 4,2241 га, 4825784700:01:000:0057 площею 3,6000 га, 4825784700:01:000:0058 площею 3,5800 га, 4825784700:01:000:0033 площею 6,7201 га, 4825784700:04:000:0041 площею 3,4600 га, 4825784700:04:000:0045 площею 7,3700 га, 4825784700:04:000:0050 площею 3,5200 га, 4825784700:04:000:0054 площею 3,9400 га, 4825784700:04:000:0056 площею 4,1500 га, 4825784700:05:000:0019 площею 3,4975 га, 4825784700:05:000:0037 площею 2,5066 га, 4825784700:05:000:0038 площею 0,8603 га, 4825784700:05:000:0079 площею 3,3600 га, 4825784700:05:000:0086 площею 2,0000 га, 4825784700:06:000:0001 площею 1,6800 га, 4825784700:06:000:0025 площею 3,0705 га, 4825784700:07:000:0050 площею 3,9700 га, 4825784700:07:000:0051 площею 8,2700 га, 4825784700:07:000:0056 площею 2,3600 га, 4825784700:07:000:0057 площею 1,4600 га, 4825784700:07:000:0062 площею 4,1200 га, 4825784700:08:000:0015 площею 4,2300 га, 4825784700:08:000:0019 площею 4,7033 га, 4825784700:12:000:0001 площею 4,3600 га, 4825784700:12:000:0002 площею 4,3600 га, 4825784700:12:000:0003 площею 4,3500 га, 4825784700:12:000:0034 площею 4,0200 га, 4825784700:16:000:0011 площею 4,2300 га, 4825784700:16:000:0113 площею 3,8600 га, 4825784700:17:000:0014 площею 3,5470 га, 4825784700:17:000:0016 площею 3,5475 га, 4825784700:17:000:0032 площею 3,5469 га, 4825784700:17:000:0063 площею 6,2600 га, 4825784700:17:000:0065 площею 5,6497 га, 4825784700:17:000:0080 площею 3,5469 га, 4825784700:17:000:0082 площею 0,8202 га, 4825784700:17:000:0083 площею 2,7272 га, 4825784700:17:000:0084 площею 3,5469 га, 4825784700:17:000:0095 площею 0,6731 га, 4825784700:17:000:0099 площею 4,0391 га, 4825784700:17:000:0100 площею 6,6019 га, 4825784700:17:000:0101 площею 5,9391 га, 4825784700:17:000:0103 площею 0,6731 га, 4825784700:17:000:0104 площею 0,6731 га, 4825784700:17:000:0105 площею 0,6731 га, 4825784700:18:000:0005 площею 3,5470 га, 4825784700:18:000:0006 площею 3,5470 га, 4825784700:18:000:0007 площею 3,5470 га, 4825784700:18:000:0054 площею 2,7700 га, 4825784700:18:000:0057 площею 3,5470 га, 4825784700:18:000:0079 площею 1,7735 га, 4825784700:18:000:0080 площею 1,7735 га, 4825784700:20:000:0008 площею 4,7298 га, 4825784700:20:000:0009 площею 4,8002 га, 4825784700:20:000:0011 площею 4,9000 га, 4825784700:20:000:0012 площею 5,0801 га, 4825784700:20:000:0013 площею 2,5801 га, 4825784700:20:000:0014 площею 2,5901 га, 4825784700:21:000:0025 площею 4,0601 га, 4825784700:21:000:0026 площею 4,0100 га, 4825784700:21:000:0064 площею 3,5797 га, 4825784700:21:000:0066 площею 3,5816 га, 4825784700:21:000:0072 площею 3,5997 га, 4825784700:21:000:0073 площею 3,5902 га, 4825784700:21:000:0076 площею 3,5812 га, 4825784700:21:000:0077 площею 3,5740 га, 4825784700:21:000:0078 площею 3,5727 га.
Позивач зазначає, що державна реєстрація суборенди земельних ділянок була здійснена, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, та не заперечується відповідачем.
Згідно п.1.1 Договору, орендар користується земельними ділянками на підставі договорів оренди, які зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Орендар гарантує, що згідно чинного законодавства України, а саме ст.8 Закону України “Про оренду землі» має права передати земельні ділянки вказані у даному Договорі у суборенду.
У відповідності до п.2 Договору в суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 260,4315 га.
Відповідно до п.3 та п.4 Договору на земельній ділянці не має об'єктів нерухомого майна та інших об'єктів інфраструктури. В суборенду передається лише земельна ділянка.
Згідно п.7 Договору, даний договір діє до 01.10.2024 починаючи з моменту його державної реєстрації. З урахуванням періоду ротації основної сівозміни.
У відповідності до п.8 Договору суборендна плата нараховується за весь час користування земельною ділянкою та вноситься суборендарем в грошовій формі.
Розмір суборендної плати за земельні ділянки становить - 1622488,25 грн, у т.ч.ПДВ 270414,71 грн (п.8.1 Договору суборенди).
Відповідно до п.8.2 Договору суборендна плата вноситься суборендарем наступним чином:
- 25% від загальної суми за Договором, що становить 405622,06 грн, у т.ч.ПДВ 67603,68 грн, в 30-денний термін з дня реєстрації Договору в державному реєстрі речових прав;
- 75% від загальної суми за Договором, що становить 1216866,18 грн, у т.ч.ПДВ 202811,03 грн, до 31 вересня 2024 року.
У відповідності до п.10 Договору, у разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,02% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно п.25 Договору, орендар має право вимагати від суборендаря, зокрема, своєчасного і в повному обсязі внесення суборендної плати.
Відповідно до п.28 Договору, суборендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, розраховуватись з орендарем по суборендній платі в повному обсязі та у встановлений строк.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновкі.
З урахуванням характеру спірних правовідносин між сторонами, та з огляду на сутність заявлених позовних вимог за первісним та за зустрічним позовом, та оскільки у даній справі задоволення зустрічного позову може частково виключити задоволення первісного позову, суд вважає за доцільне спочатку розглянути зустрічні позовні вимоги щодо недійсності спірного договору.
Так, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що всупереч ст.8 Закону України “Про оренду землі» оспорюваний договір укладено без письмової згоди власників земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825784700:20:000:0013, 4825784700:20:000:0014, 4825784700:17:000:0084, 4825784700:17:000:0083, 4825784700:17:000:0082 на передачу їх в суборенду, у зв'язку з чим вказаний договір у відповідній частині підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до п.2) ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
При цьому, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24).
З урахуванням наведеного слід зауважити, що Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 715/310/22 (61-9464св22)).
У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У зустрічній позовній заяві Фермерське господарство “АПК» просить визнати недійсним Договір, вважаючи, що його укладено без письмової згоди власників земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825784700:20:000:0013, 4825784700:20:000:0014, 4825784700:17:000:0084, 4825784700:17:000:0083, 4825784700:17:000:0082 на передачу їх в суборенду, тобто з порушенням приписів ст.8 Закону України “Про оренду землі».
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Разом із тим, в матеріалах справи наявні оформлені 01.09.2023 згоди власників земельних ділянок з кадастровими номерами 4825784700:20:000:0013, 4825784700:20:000:0014, 4825784700:17:000:0084, 4825784700:17:000:0083, 4825784700:17:000:0082 на надання цих земельних ділянок в суборенду (т.3 а.с.79-82).
Тобто, в суборенді у Фермерського господарства “АПК», на законних підставах, перебували земельні ділянки перелічені в п.1 Договору суборенди землі №03-11/23 від 22.11.2023.
Таким чином наявні в матеріалах справи докази спростовують обставини, на яких ґрунтується зустрічний позов, у зв'язку із чим відповідні доводи позивача за зустрічним позовом є безпідставними та необґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.
Розглянувши позовні вимоги за первісним позовом, суд зазначає наступне.
На підставі ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.ч.1, 9 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ч.ч.1, 6 ст.6 Закону України “Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Статтею 17 Закону України “Про оренду землі» визначено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.8 Закону України “Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
У відповідності до ст.21 Закону України “Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України “Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі.
У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору суборенди сторони погодили, що суборендна плата вноситься суборендарем в два етапи:
- 25% від загальної суми за Договором, що становить 405622,06 грн, у т.ч.ПДВ 67603,68 грн, в 30-денний термін з дня реєстрації Договору в державному реєстрі речових прав;
- 75% від загальної суми за Договором, що становить 1216866,18 грн, у т.ч.ПДВ 202811,03 грн, до 31 вересня 2024 року.
В свою чергу, 23.04.2024 відповідачем було здійснено часткову оплату у сумі 30000,0 грн, що підтверджується банківською випискою від 19.03.2025.
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній не виконав свого зобов'язання з оплати суборенди за Договором суборенди, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість в розмірі 1592488,24 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №РД/Вих-00445 від 18.11.2024, в якій вимагав виконання зобов'язань щодо сплати суборендної плати.
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Крім того, станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 1592488,24 грн, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості жодними доказами.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з суборендної плати в розмірі 1592488,24 грн є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до п.10 Договору суборенди, у разі невнесення суборендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,02% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом відхиляються заперечення ФГ “АПК» про те, що його господарські зобов'язання щодо внесення суборендної плати припинились після 01.10.2024, в результаті закінчення строку, на який укладено Договір суборенди, при цьому, позивачем пред'явлено вимогу про стягнення пені за період з 01.10.2024 до 17.03.2025, яка не ґрунтується ні на договорі, ні на законі, оскільки закінчення строку дії Договору не звільняє відповідача від виконання зобов'язань, які виникли протягом строку його дії, тому у ФГ “АПК» існує обов'язок внести орендний платіж, а у ПСП “Агрофірма “Роднічок», - право на нарахування пені за порушення цього обов'язку.
Водночас, за перевіркою суду позивачем за первісним позовом були допущені помилки у нарахуванні пені, оскільки такий розрахунок проведено без урахування приписів ч.6 ст.232 ГК України.
Так судом враховано, що на час виникнення спірних правовідносин, протягом періодів нарахування пені та на дату подання позивачем позову діяв Господарський кодекс України (втратив чинність з 28.08.2025, у зв'язку з введенням в дію Закону України №4196-IX від 09.01.2025), а відтак, його норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
У постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі № 902/669/18) (пункт 83).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч.6 ст.232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені “за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст.232 ГК України.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання “за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч.6 ст.232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (п.п.91-93).
За умовами п.10 Договору суборенди сторонами не погоджено більш тривалий, ніж визначений ч.6 ст.232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, тому у спірних правовідносинах перебіг строку нарахування пені починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст.232 ГК України.
З урахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок пені за визначений позивачем за первісним позовом період прострочення (з урахуванням обмеження відповідного періоду шестимісячним строком) та встановлено, що обґрунтованою сумою пені у спірних правовідносинах є 54709,59 грн, у тому числі:
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 375622,06 грн за період з 24.05.2024 до 23.11.2024 на суму 13822,89 грн (375622,06 грн х 0,02% х 184дн.);
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1216866,18 грн за період з 01.10.2024 до 17.03.2025 на суму 40886,70 грн (1216866,18 грн х 0,02% х 168дн.).
Тобто до стягнення відповідача за первісним позовом підлягає пеня у розмірі 54709,59 грн.
Вимоги ж позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом пені у розмірі 8564,18 грн задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що у даній справі, позивачем нараховано на суму основного боргу та заявлено до стягнення з відповідача на загальну суму:
- 133810,67 грн інфляційних втрат, з яких:
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 375622,06 грн за період з 24.05.2024 по 17.03.2025 (за період з червня 2024 року по лютий 2025 року включно) на суму 44975,71 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1216866,18 грн за період з 01.10.2024 по 17.03.2025 (за період з жовтня 2024 року по лютий 2025 року включно) на суму 88834,96 грн;
- 25959,06 грн - 3% річних, з яких:
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 375622,06 грн за період з 24.05.2024 по 17.03.2025 на суму 9181,44 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1216866,18 грн за період з 01.10.2024 по 17.03.2025 на суму 16777,62 грн.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та встановлено, що арифметично та методологічно розрахунки виконані вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь-яких доказів того, що відповідач за первісним позовом належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати суборендних платежів в строки визначені Договором, відповідач за первісним позовом, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем за первісним позовом докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у первісному позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом.
Враховуючи вищенаведені норми та обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та про повну відмову в задоволенні зустрічного позову.
Сплачений сторонами у справі судовий збір підлягає розподілу у відповідності до ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні зустрічних позовних вимог Фермерського господарства “АПК», - відмовити.
2. Позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок» задовольнити частково.
3. Стягнути з Фермерського господарства “АПК» (73000, Херсонська обл., м.Херсон, вул.Чорноморська, буд.28, кв.63, код ЄДРПОУ 43594101) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Роднічок» (57262, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Миколаївське, вул.Франка І., буд.13А, код ЄДРПОУ 19292651) 1592488,24 грн основного боргу, 54709,59 грн пені, 133810,67 грн - інфляційних втрат, 25959,05 грн - 3% річних та 27104,98 грн судового збору.
4. В решті первісних позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складене 10.11.2025.
Суддя М.В. Мавродієва