27 жовтня 2025 року Справа № 915/674/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника прокуратури: Григорян Е.Р. (в залі суду),
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
представника від третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області
в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації),
до відповідача: Снігурівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України»,
про: про витребування земельної ділянки, -
Керівник Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №52/4-2535ВИХ-25 від 29.04.2025 (вх.№6444/25 від 29.04.2025) до Снігурівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України», в якій просить суд витребувати на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) з незаконного володіння Снігурівської міської ради (код ЄДРПОУ 04056581) земельну ділянку площею 6,9000 га з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083, яка розташована на території Снігурівської міської ради Баштанського району Миколаївської області, державну реєстрацію права комунальної власності на яку вчинено 18.12.2020 запис №39849876.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025, - справу №915/674/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.05.2025. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України».
29.05.2025 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 16.07.2025.
Ухвалою суду від 16.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2025.
24.07.2025 від позивача до суду надійшла заява б/н від 23.07.2025 (вх.№10887/25), в якій він просить суд розглядати справу за відсутності його представника за наявними в матеріалах справи документами.
Крім того, в цей же день від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 23.07.2025 (вх.№10888/25), в яких підтримав позовні вимоги прокурора в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
20.08.2025 суд ухвалив призначити розгляд справи на 30.09.2025.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відкладено розгляд справи на 27.10.2025.
Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи прокурора не спростував.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Учасники справи, окрім прокуратури, явку повноважних представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Представник прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідно до п.2) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов'язковою.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін та третьої особи.
У судовому засіданні 27.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 27.10.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступні обставини.
Щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ч.3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до положень ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Статтею 14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для ведення сільського господарства.
Прокурор стверджує, що незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення, їх передача у комунальну власність як земель сільськогосподарського призначення, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.
Зокрема, такі дії порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Також прокурор стверджує, що незаконне формування та реєстрація спірної земельної ділянки як ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель лісового фонду порушує виключне право власності держави на розпорядження землями лісового фонду, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землі лісу в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст.13, 19 Конституції України).
Прокурор вважає, що питання збереження та відтворення лісів, як природних комплексів, є актуальним як для області, так і держави в цілому.
Також прокурор вказує, що “суспільним», “публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - незаконного вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх передачі у комунальну власність, недопущення можливості розпорядження у майбутньому спірною ділянкою не уповноваженим суб'єктом - Снігурівською міською радою. “Суспільний», “публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісового фонду, захист такого права шляхом скасування незаконного наказу та державної реєстрації земельної ділянки.
Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Прокурор стверджує, що Миколаївська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер нею не вжито.
Зокрема, окружною прокуратурою 30.01.2025 скеровано до Миколаївської обласної державної адміністрації запит №52/4-684ВИХ-25, в якому зазначено про конкретні порушення законодавства при вилученні та зміні цільового призначення спірної ділянки та запропоновано надати інформацію про вжиті або заплановані заходи, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083, площею 6,9000 га.
Як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, враховуючи особливу цінність вказаних земель, остання повинна була вжити заходів до усунення порушень законодавства, зокрема шляхом пред'явлення позовної заяви.
Натомість, розгляд вказаного запиту доручено Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, яким у відповідь на вказаний запит 17.02.2025 листом за №2/2/06.2-12/25 проінформовано окружну прокуратуру, що заходи до відновлення порушених інтересів держави у спірних відносинах у судовому порядку не вживалися.
Таким чином, достовірно знаючи про незаконне вилучення земель державного лісового фонду, які обмежені в оборотоздатності, Миколаївська обласна державна адміністрація мала повноваження звернутися з відповідним позовом на захист інтересів держави, проте дотепер цього не зробила. Викладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень та свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави.
Враховуючи, що спірна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Миколаївською облдержадміністрацією протягом розумного строку заходів до їх поновлення, є підставою звернення прокурора до суду.
За таких обставин, суд погоджується з доводами прокурора про наявність підстав для представництва ним у даній справі інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.
Щодо суті позовних вимог.
Судом встановлено, що Наказом Головного Управління Держгеокадастру в Миколаївській області (далі - ГУ ДГК в області) від 11.04.2018 №14-2107/14-18-СГ Афанасіївській сільській раді надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Афанасіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, орієнтований розмір земельної ділянки 6,90 га пасовищ, з метою подальшого розташування громадських пасовищ.
На підставі вказаного Наказу в 2018 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Афанасіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, орієнтований розмір земельної ділянки 6,90 га пасовищ, з метою подальшого розташування громадських пасовищ та відповідно сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083 площею 6,9000 га (код документації 2018МФ13МКСН000115).
Відомості про її межі, цільове призначення, кадастровий номер 4825780500:09:000:0083, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-9953639722025 від 18.03.2025 внесено до Державного земельного кадастру 06.02.2019.
При цьому, наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про затвердження вказаного Проекту не приймався, що підтверджується інформацією ГУ ДГК в області від 11.06.2024 №10-14-0.62-2714/2-24.
У подальшому, з метою забезпечення виконання Указу Президента України від 15.10.2020 “Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 “Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», на підставі клопотання Снігурівської міської ради від 07.12.2020 №1927/02.25, земельну ділянку з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083 площею 6,9000 га включено до переліку земель, які підлягали передачі у комунальну власність. Вказане підтверджується інформацією ГУ ДГК в області від 11.06.2024 №10-14-0.62-2714/2-24.
Згідно з наказом ГУ ДГК в області від 08.12.2020 №22-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно з переліком земель та актом приймання-передачі від 08.12.2020, цю ділянку передано до комунальної власності Снігурівської міської ради (порядковий номер в акті 33).
На підставі цього наказу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Снігурівською міською радою 18.12.2020 вчинено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083 (запис №39849876).
Вказані обставини стали підставою звернення прокурора з позовною заявою
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
За змістом статей 80, 84 Земельного кодексу України, суб'єктом права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083 сформована за рахунок земель державного лісового фонду та передана у комунальну власність.
Водночас, згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання “Укрдержліспроект» від 24.07.2024 №03-822 та долученого до неї витягу з картографічної бази даних, вказана земельна ділянка повністю накладається на землі державного лісового фонду Снігурівського лісництва ДП “Березнегуватський лісгосп» (квартал 11).
При цьому, з метою правильного та власне коректного нанесення спірної земельної ділянки на картографічну базу даних, окружною прокуратурою до запиту від 19.07.2024, надісланого на адресу вказаного розпорядника інформації долучено витяг з Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальній громаді сіл, в особі Афанасіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (код документації 2018МФ13МКСН000115).
Відповідно до п.1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №848 від 20.06.2007, Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Державним агентством лісових ресурсів за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання “Укрдержліспроект» (далі - ВО “Укрдержліспроект») засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за №119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Статут цього об'єднання оприлюднений на його офіційному веб-сайті за посиланням https://www.lisproekt.gov.ua/diyalnist.
ВО “Укрдержліспроект» створено з метою проведення лісовпорядкування на всій території України, яке включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони і захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Зазначене об'єднання забезпечує державні органи влади інформацією про сучасний стан лісів, лісові ресурси, якісні та кількісні зміни, що відбуваються в лісовому фонді, здійснює прогнозування цих змін, проводить визначення науково-обґрунтованих норм невиснажливого, раціонального, екологічно збалансованого лісокористування, розробляє комплекс заходів щодо відтворення, охорони і захисту лісів.
Згідно з п. 3.2.8 статуту ВО “Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду: - здійснення в межах господарств впорядкування лісового фонду України; - визначення меж і внутрішньогосподарську організацію території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів; - виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів; - інвентаризацію лісового фонду з визначенням природного і вікового складу деревостанів, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів; - формування повидільних і інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру; - участь у здійсненні моніторингу лісів, тощо.
Зазначена установа є єдиною державною лісовпорядною організацією, яка забезпечує інвентаризацію, облік та моніторинг лісів на території України, а також виконання виробничими підрозділами лісовпорядних та інших робіт, зокрема визначення меж та внутрішньогосподарської організації території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів, проведення топографогеодезичних робіт, спеціального картографування лісів.
Таким чином, інформація, надана ВО “Укрдержліспроект» щодо спірних земель, а також додані до неї графічні матеріали, є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні ст.ст.76-78 ГПК України, оскільки надана уповноваженим суб'єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.
Подібну позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №361/6826/16-ц, предметом розгляду якої є встановлення того, чи входить спірна земельна ділянка до земель лісового господарства, які перебувають у постійному користуванні.
Факт накладення спірної земельної ділянки на землі державного лісового фонду підтверджується інформацією філії “Південний лісовий офіс» ДСГП “Ліси України» від 12.02.2025, відповідно до якої, первісними підставами набуття ДП “Березнегуватське лісове господарство» (на цей час Баштанське надлісництво філії “Південний лісовий офіс» ДСГП “Ліси України») право постійного користування землями державного лісового фонду, на які накладається земельна ділянка площею 6,9000 га з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083 є матеріали лісовпорядкування.
Згідно зі ст.ст.48, 54 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Відповідно до п.5 ч.Розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
За інформацією філії “Південний лісовий офіс» Державного спеціалізованого підприємства “Ліси України» від 12.02.2025 зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083 повністю належить до земель державного лісового фонду на підставі матеріалів лісовпорядкування - Проекту організації та розвитку лісового господарства, затвердженого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням та розташована в межах 11 кварталу Снігурівського лісництва. При цьому, відповідно до вказаної інформації зазначена земельна ділянка площею 6,9 га з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083 розташована в межах 11 кварталу Снігурівського лісництва та повністю накладається на землі державного лісового фонду, загальна площа накладення складає 6,9 га.
Згідно з вказаними матеріалами лісовпорядкування в межах виділів 1 та 2 кварталу 11, на яких розташована спірна земельна ділянка, представлені балки та круті схили (Ліси протиерозійні).
Крім цього, відповідно до даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шару “Ліси», до якого органами прокуратури отримано доступ у встановленому законодавством порядку, та геопорталу “Ліси України»- веб ресурсу надання публічного та авторизованого доступу користувачам до інформації про ліси України (за посиланням https://forestry.org.ua/), зазначена земельна ділянка повністю накладається на землі державного лісового фонду.
Відповідно до інформації ГУ ДГК в області від 11.06.2024 за № 10-14-0.62-2714/2-24, помилки в геометрії зазначеної ділянки відсутні, координати не змінювались.
Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно зі ст.141 ЗК України установлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.
Статтею 149 ЗК України установлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Частиною 9 цієї ж статті (в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
Отже, законодавцем визначено, що вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб належало до виключних повноважень Кабінету Міністрів України (на той час).
Водночас, за інформаціями Кабінету Міністрів України від 01.02.2025 №2806/0/2-25 та Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації від 17.02.2025 №2/20/06.2-12/25 рішення (розпорядження) про вилучення або припинення права постійного користування земельними ділянками, що перебувають у користуванні ДП “Березнегуватське лісове господарство» та інших лісогосподарських підприємств, зміну їх цільового призначення не приймались.
Також, відповідно до інформацій філії “Південний лісовий офіс» ДСГП “Ліси України» від 12.02.2025 жодної відмови, згоди на вилучення або відведення вказаної ділянки у комунальну власність державне підприємство не надавало. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 №318-р з метою збереження об'єктів державної власності та недопущення здійснення неправомірних дій щодо заволодіння ними, Державний комітет із земельних ресурсів, центральні органи виконавчої влади та інших суб'єктів управління об'єктами державної власності, зобов'язано не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ у справах “Москаль проти Польщі», “Лелас проти Хорватії» державні органи зобов'язані виправляти допущені ними помилки та не повинні мати зиск із своєї протиправної діяльності, в тому числі, шляхом звільнення від відповідальності.
Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За приписами ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Отже, наказ ГУ ДГК в області від 08.12.2020 №22-ОТГ, прийнято з порушенням вимог ст.ст.317, 319, 321, 328 ЦК України, ст.11 ЛК України, порушують інтереси держави, що є підставою для визнання його судом незаконним та скасування (ст.21 ЦК України).
Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу ІІ “Землі України» ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
У постанові від 03.09.2020 у справі №911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.
Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом компетентного органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.
Згідно зі ст. 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.
Втім, за інформаціями Кабінету Міністрів України від 01.02.2025 №2806/0/2-25 та Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації від 17.02.2025 №2/2/06.2-12/25 рішення (розпорядження) щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не приймались.
Таким чином, вказане у сукупності свідчить про те, що спірна земельна ділянка на час її формування на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, повністю належить до земель державного лісового фонду, які не вилучались з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.
Внаслідок формування земельної ділянки при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Афанасіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, спірна земельна ділянка державного лісового фонду віднесена до земель сільськогосподарського призначення.
За такого, формування за рахунок державного лісового фонду спірної земельної ділянки супроводжувалось фактичною незаконною зміною її цільового призначення, всупереч ч.1 ст.20 ЗК України, ст.57 ЛК України.
Статтею 21 ЗК України установлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Таким чином, під час формування спірної ділянки з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083 площею 6,90 га цю ділянку незаконно віднесено до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Внаслідок цього, на підставі наказу ГУ ДГК в області від 08.12.2020 №22-ОТГ, в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, цю ділянку незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - держави в особі Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача - ДП “Березнегуватське лісове господарство» із земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення та всупереч встановленого мораторію на вилучення земель, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств передано у комунальну власність.
Враховуючи викладене, наказ ГУ ДГК в області від 08.12.2020 №22-ОТГ видано з порушеннями вимог земельного та лісового законодавства.
Пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтями 387, 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконного або самовільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.
Повернення державі земельної ділянки, незаконно переданої у комунальну власність із зміною цільового призначення, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.
Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірних земельних ділянок - належністю їх до земель лісогосподарського призначення.
Такі правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі №359/3373/16-ц (постанова від 23.11.2021) саме з приводу ефективного способу захисту прав власника земель лісогосподарського призначення.
У пункті 146 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
У цій же постанові (п.148) Великою Палатою визначено, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у справі №183/1617/16 (постанова від 14.11.2018), у справі № 911/3681/17 (постанова від 21.08.2019), у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17 (постанови від 01.10.2019 та 15.10.2019), у справі №911/3680/17 (постанова від 19.11.2019) та у справі № 19/028-10-13 (постанова від 30.06.2020).
ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у п.109 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц) звертає увагу, що рішення органу державної влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (аналогічну позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - “суд знає закони» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.
З огляду на це, у спірних правовідносинах суд має право встановити (та зазначити у мотивувальній частині судового рішення), що наказ ГУ ДГК в області від 08.12.2020 №22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді в особі Снігурівської міської ради у комунальну власність земельної ділянки площею 6,9000 га з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083 є незаконним, а зазначена ділянка підлягає витребуванню у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.
Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Оскільки, наказ ГУ ДГК в області від 08.12.2020 №22-ОТГ в частині передачі територіальній громаді в особі Снігурівської міської ради у комунальну власність земельної ділянки площею 6,9000 га з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083 (запис від №39849876 від 18.12.2020) є незаконним, то спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації у теперішнього володільця - Снігурівської міської ради Баштанського району Миколаївської області.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідачем не спростовані та не заперечені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Витребувати на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.22, код ЄДРПОУ 00022579) з незаконного володіння Снігурівської міської ради (57303, Миколаївська обл., Баштанський р-н, м.Снігурівка, вул.Центральна, буд.72, код ЄДРПОУ 04056581) земельну ділянку площею 6,9000 га з кадастровим номером 4825780500:09:000:0083, яка розташована на території Снігурівської міської ради Баштанського району Миколаївської області, державну реєстрацію права комунальної власності на яку вчинено 18.12.2020 запис №39849876.
3. Стягнути з Снігурівської міської ради (57303, Миколаївська обл., Баштанський р-н, м.Снігурівка, вул.Центральна, буд.72, код ЄДРПОУ 04056581) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28, код ЄДРПОУ 02910048) 2422,40 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 10.11.2025.
Суддя М.В.Мавродієва