79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
27.10.2025 Справа № 914/1991/25
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ольги Махник, розглянув матеріали справи
за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача 1: Товариства з додатковою відповідальністю «Дальта», м. Львів,
відповідача 2: Приватного підприємства «Ізок», м. Львів,
предмет позову: солідарне стягнення 584 854, 70 грн,
підстава позову: несплата пайових внесків на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури,
за участю представників:
позивача: Корнова Марта Василівна;
відповідача 1: не з'явився;
відповідача 2: не з'явився.
1.1. До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю «Дальта», Приватного підприємства «Ізок» про солідарне стягнення 584 854, 70 грн.
1.2. Ухвалою від 02.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.07.2025.
1.3. Хід розгляду справи відображено в попередніх ухвалах суду, а також протоколах судових засідань. Зокрема, у судовому засіданні 13.08.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 17.09.2025.
1.4. Відводів складу суду не заявлено.
1.5. Суд, 17.09.2025, відклав судове засідання з розгляду справи по суті з огляду на неявку представників відповідачів та неповідомлення ними про причини неявки.
1.6. Відповідачі повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у спосіб доставки ухвал суду до електронних кабінетів сторін у підсистемі «Електронний суд».
1.7. У судове засідання 15.10.2025 з'явився представник позивача. Представники відповідачів повторно не з'явились у судове засідання, заяв, клопотань до суду від відповідачів не надходило.
1.8. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.9. Враховуючи повторну неявку відповідачів, обізнаних про судовий розгляд справи, враховуючи забезпечення судом реальної можливості участі в судових засіданнях, суд, не вбачаючи підстав для повторного відкладення розгляду справи через повторну неявку відповідачів, розглянув спір по суті у судовому засіданні 15.10.2025.
1.10. За наслідком розгляду справи по суті суд оголосив перерву у судовому засіданні для ухвалення та проголошення рішення до 23.10.2025, а 23.10.2025 суд відклав судове засідання зі стадії ухвалення та проголошення рішення до 27.10.2025.
1.11. У судовому засіданні 27.10.2025 за участі представника позивача суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
2.1. Позивач зазначає, що відповідачі є замовниками об'єкта будівництва, прийнятого в експлуатацію 17.05.2021. Однак відповідачі не звертались до органу місцевого самоврядування у м. Львові із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, не подавали документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта та техніко-економічні показники об'єкта. Права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. Тому позивач просить суд стягнути з відповідачів безпідставно збережені кошти в сумі 584 854,70 грн, з яких: сума основного боргу 337 764,97 грн, інфляційних втрат - 206 030,47 грн та 3% річних - 41 059,26 грн.
2.2. Відповідачі відзивів на позовну заяву не подали, право участі в судових засіданнях не реалізували, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Рішенням Львівської міської ради № 113 від 08.02.2019 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «Дальта», Приватним підприємством «Ізок» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№ 1 на генплані) та готелю (№ 2 на генплані) зі знесенням існуючих нежитлових приміщень на вул. В. Антоновича, 31 - вул. Грюнвальдській, 11-А (3 черга будівництва)».
3.2. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 11.04.2019 видала дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ112191011999.
3.3. Відповідно до акта готовності об'єкта до експлуатації від 11.05.2021 на об'єкті будівництва за адресою вул. В. Антоновича, 31 - вул. Грюнвальдській, 11-А, м. Львів, Львівська обл., 79018, виконано будівельні роботи в строк з 04.2019 по 05.2021. У розділі 12 зазначено, що кошти пайової участі у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту не сплачуються відповідно до абз. 1 п. 2 розділу І І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
3.4. Надалі, 17.05.2021, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видала Сертифікат про відповідність закінченого будівництва об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та його готовність до експлуатації № ЛВ 122210514233.
3.5. Позивач здійснив розрахунок пайового внеску із врахуванням 1 209, 5 кв. м загальної площі квартир будинку згідно із інформацією, зазначеною замовником будівництва у Сертифікаті про відповідність закінченого будівництва об'єкта проектній документації та його готовність до експлуатації, виходячи із показників опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області - 13 963 грн/кв. м, затверджених наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 119 від 20.05.2021 (розраховані станом на 01.04.2021). Відповідно отримано розмір пайового внеску в розмірі 337 764, 97 грн.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО СУТІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
4.1. Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
4.2. Із 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими з 01.01.2020 було виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
4.3. Проте, відповідно до розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
4.4. Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі № 903/601/24 у подібних правовідносинах вказав, що якщо замовниками зазначених об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23.
4.5. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання.
4.6. Обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.
4.7. У постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абз.2 пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
4.8. Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
4.9. З урахуванням зазначеного Верховний Суд погодився з постановою суду апеляційної інстанції про розрахунок пайового внеску за формулою: (Ов*м2)*2%, де
- Ов - показник опосередкованої вартості спорудження житла у Волинській області, грн. за 1 кв. м (відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 17.11.2022 № 214);
- м2 - загальна площа квартир (відповідно до даних сертифікату від 29.12.2022 № ІУ123221221724);
- 2 % - розмір пайової участі для житлових будинків (пп. 2 п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»).
4.10. Крім цього, такий підхід до вирішення спорів такої категорії є усталеним, адже і раніше Верховний Суд стверджував, що законодавцем під час внесення змін до Закону (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у визначеному розмірі та порядку (постанова від 03.12.2022 у cправі № 910/21307/21).
4.11. Верховний Суд зазначив, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
4.12. Тож враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва мав обов'язок протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
4.13. Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
4.14. Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
4.15. Відповідно до встановлених та не спірних обставин відповідачі не звертались до органу місцевого самоврядування для отримання розрахунку пайового внеску по спірному об'єкту будівництва. Тобто відповідач не виконав такого обов'язку, що не звільняє його від виникнення при здачі в експлуатацію будинків наступного обов'язку - сплати пайового внеску.
4.16. Перевіряючи розрахунок пайового внеску, суд зазначає, що застосовані позивачем площі зданих в експлуатацію об'єктів (квартир) не є спірними та відповідають тим, що відображені в сертифікаті готовності об'єктів до експлуатації від 17.05.2021.
4.17. Міністерство розвитку громад та територій України періодично затверджує положення «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України». Позивач застосовував показник станом на 01.04.2021 в розмірі 13 963, 00 грн за 1 кв. м, який був чинним на час введення об'єктів в експлуатацію (17.05.2021).
4.18. Суд враховує, що відповідальності у виді примусу до звернення до органу місцевого самоврядування для розрахунку пайового внеску та здійснення такого розрахунку на той час упродовж десяти днів після початку виконання будівельних робіт законодавство не передбачає. Натомість підставою для стягнення грошових коштів у розмірі пайового внеску є настання іншої обставини - завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію. Саме з наступного дня після введення в експлуатацію новозбудованого будинку відповідач вважається таким, що прострочив обов'язок сплати пайового внеску. Тому суд вважає законним і обґрунтованим здійснення розрахунку суми пайового внеску на час виникнення прострочення виконання зобов'язання, тобто на час введення об'єкта в експлуатацію. Крім того, в усталеній судовій практиці у тотожних правовідносинах відсутня протилежна позиція.
4.19. З огляду на викладені вищі мотиви суд погоджується зі здійсненим позивачем розрахунком пайового внеску в розмірі 337 764, 97 грн по об'єкту позивача, що був введений в експлуатацію 17.05.2021. Такі кошти підлягають стягненню з відповідачів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
4.20. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.21. Послідовним та усталеним в судовій практиці є підхід, що приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Тому позивач має право нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати на суму прострочених грошових коштів.
4.22. На суму 337 764, 97 грн позивач нарахував інфляційні втрати та 3 % річних за період з часу введення об'єкта в експлуатацію - з 18.05.2021 до 05.06.2025 і суми таких становлять 41 059, 26 грн 3 % річних та 206 030, 47 грн інфляційних втрат. Здійснивши перевірку такого розрахунку, суд зазначає, що періоди визначені правильно і суми пораховано також правильно. Зокрема, суд отримав розмір інфляційного збільшення в сумі 213 099, 81 грн, що є більшим від заявленого позивачем. Суд не має підстав виходити за межі заявлених позовних вимог, тому задоволенню підлягають суми, визначені позивачем: 41 059, 26 грн 3 % річних та 206 030, 47 грн інфляційних втрат.
4.23. Встановивши обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пайового внеску, нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних, суд зауважує, що вимога про стягнення боргу заявлена до двох відповідачів. Відповідно до позиції позивача у справі обов'язок відповідачів у справі зі сплати коштів пайової участі є солідарним.
4.24. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.
4.25. Якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 540 Цивільного кодексу України).
4.26. Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
4.27. Тлумачення статей 540 та 541 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникають часткові зобов'язання. Тому стягувач у частковому зобов'язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов'язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов'язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
4.28. Подібні висновки містяться зокрема у пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12 (провадження № 14-526цс18)).
4.29. В матеріалах справи відсутній договір між позивачем та відповідачами, який би врегульовував обов'язок останніх сплачувати пайовий внесок солідарно. Окрім того, нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та Цивільного кодексу України також не встановлено солідарного обов'язку замовників будівництва сплачувати пайовий внесок на розвиток інфраструктури. Суд зазначає, що предмет зобов'язання не є неподільним.
4.30. Окрім того, суд зауважує, що для кондикційних зобов'язань (гл.83 Цивільного кодексу України) не встановлено випадків виникнення солідарного зобов'язання (постанова Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №161/10117/21).
4.31. Суд наголошує, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
4.32. За положеннями процесуального закону (зокрема ст. 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 Господарського процесуального кодексу України) суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
4.33. З огляду на встановлені судом обставини справи та мету подання позову у цій справі, суд вважає, що право територіальної громади на внесення до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) є порушеним та підлягає судовому захисту у спосіб стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів. Водночас суд встановив, що вимога позивача про солідарне стягнення боргу з відповідачів є безпідставною.
4.34. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту певного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі N 338/180/17, від 11.09.2018 у справі N 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі N 569/17272/15-ц.
4.35. На думку суду солідарне стягнення грошових коштів не є належним способом захисту порушеного права позивача у даній справі. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №161/10117/21. Обрання позивачем неналежного способу захисту є підставою для відмови у задоволенні позову.
4.36. Однак, питання визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин є одним із завдань підготовчого провадження. На стадії підготовчого провадження суд не звертав уваги позивачеві на неналежність обраного способу захисту. На переконання суду, оскільки позивач на стадії підготовчого провадження заяв про зміну предмета та підстав не подав, а відповідачі про неналежність обраного позивачем способу захисту порушених прав не заявляли, невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2025 у справі № 914/1132/23.
4.37. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України). Близькі за змістом висновки також сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22.
4.38. Отже за відсутності солідарного обов'язку відповідачів перерахувати до місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, суд доходить висновку, що кошти пайової участі та нарахування інфляції, 3 % річних підлягають стягненню з відповідачів у рівних частках.
4.39. Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачами відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 221, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Дальта» (ідентифікаційний код юридичної особи 13796325, 79018, Львівська обл., місто Львів, вулиця Антоновича, будинок 31) на користь Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04055896, 79006, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 1) 168 882, 49 грн боргу, 103 015, 24 грн інфляційних втрат, 20 529, 63 грн 3 % річних та 3 509, 13 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Ізок» (ідентифікаційний код юридичної особи 13821603, 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця І. Кокорудза, будинок 6) на користь Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04055896, 79006, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 1) 168 882, 49 грн грн боргу, 103 015, 24 грн інфляційних втрат, 20 529, 63 грн 3 % річних та 3 509, 13 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11.11.2025.
Суддя Матвіїв Р.І.