Справа № 139/692/25
Провадження № 2/139/413/25
10 листопада 2025 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - судді Ліщини Т.П.,
з участю секретаря судових засідань Погорної В.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення змісту заповіту,
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . До складу спадщини після її смерті входить, зокрема, право власності на земельні ділянки площею 1,9205 га з кадастровими номерами 0522883000:04:001:0158 та 0522883000:04:001:0159. Позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , однак нотаріусом йому відмовлено в оформленні спадкових прав, оскільки заповіт складено на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Україна» с. Конищів розміром 1,9205 в умовних кадастрових гектарах, і належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 021427, виданого Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією 20.01.2005 на підставі розпорядження Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області від 27.05.2004 № 161, а спадщина відкрилася на земельні ділянки площею 1,2919 га та 0,6286 га.
Вважаючи, що спадкодавець за життя реалізувала своє право на земельну частку (пай), отримавши земельну ділянку в натурі, вона її заповіла на випадок своєї смерті, однак зміни до заповіту не внесла. У зв'язку з цим представник позивача просить здійснити тлумачення змісту заповіту.
Ухвалою від 14.10.2025 (а. с. 45, 46) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вказаною ухвалою, за клопотанням представника позивача, в приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Долі Т.І. витребувано належним чином засвідчену копію спадкової справи № 72/2025 щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . (а. с. 46), яка надійшла до суду 20.10.2025 (а. с. 49).
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися; 10.11.2025 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без їх участі; позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а. с. 63).
Відповідач копію ухвали від 14.10.2025 та доданих до неї матеріалів отримала 21.10.2025 (а. с. 56), відзиву на позовну заяву не подала. 07.11.2025 до суду надійшла заява відповідача (а. с. 56, 57), у якій вона визнає позовні вимоги і просить справу розглянути без її участі.
З врахуванням положень ч. 1 ст. 198, ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) суд ухвалив про проведення підготовчого засідання за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу судом не здійснювалося.
Враховуючи, що відповідач визнає позовні вимоги, і таке визнання відповідає закону, не порушує права чи законні інтереси інших осіб, суд вважає за можливе, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у цій справі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно перевіривши у відповідності до норм матеріального права обставини, на яких вони ґрунтуються, з'ясувавши на їх основі правовідносини, що виникли, проаналізувавши законодавчі акти, які їх регулюють, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Конищів Могилів-Подільського (раніше - Мурованокуриловецького) району Вінницької області померла ОСОБА_3 (а. с. 13).
Згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ВН № 021427, виданим Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією 20.01.2005 (а. с. 24) ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,9205 га, яка входить до складу спадщини.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1223 Цивільного кодексу України (у тексті - ЦК України) право спадкування мають особи, визначені у заповіті, і це право у них виникає у день відкриття спадщини - день смерті спадкодавця (ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).
На випадок своєї смерті ОСОБА_3 24.10.2002 склала заповіт, посвідчений секретарем Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, яким належне їй право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Україна» с. Конищів Мурованокуриловецького району Вінницької області заповіла ОСОБА_1 (а. с. 15).
Звернувшись до приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу надано роз'яснення від 19.09.2025 № 194/01-16, у якому зазначено, що у поданому заповіті вказано спадкове майно у виді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Україна» с. Конищів Мурованокуриловецького району Вінницької області, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії ВН № 021427, виданим Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією 20.01.2005 (а. с. 41), яке не співпадає із наявними у спадкоємця документами про право на земельну ділянку з кадастровим номером 0522883000:04:001:0158 площею 1,2919 га та земельну ділянку з кадастровим номером 0522883000:04:001:0159 площею 0,6286 га, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.09.2025 № НВ-0001892782025 (а. с. 32 - 37) і № НВ-0001892832025 (26 - 31).
Відповідно до ч. 4 ст. 1236 ЦК України чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому (ч. 1 ст. 1236 ЦК України).
Якщо заповіт містить суперечливі положення, за вимогою заінтересованих осіб здійснюється тлумачення заповіту (ст. 1256 ЦК України) за умови, що відсутні підстави визнання заповіту недійсним, тобто тлумаченню підлягає лише дійсний заповіт.
Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 80860593 від 16.04.2025 (а. с. 38, 39) підтверджується, що заповіт ОСОБА_3 є чинним.
Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Необхідність тлумачення заповіту у судовому порядку виникає тоді, коли склад майна, призначеного спадкоємцям на час складання заповіту та на час відкриття спадщини істотно змінився, зокрема, якщо зазнало трансформації право на заповідане майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи з такого визначення поняття правочину, норми ч. 2 ст. 213 ЦК України не допускають, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, яка не знайшла відображення у тексті самого правочину.
Тлумачення заповіту - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача.
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.04.2018 в справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
При цьому, тлумачення заповіту не може бути спрямоване на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків спадкоємців, оскільки вони встановленні заповітом, як одностороннім правочином.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.07.2020 в справі № 378/1160/15-ц зазначено, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.
У спірному заповіті чітко та не двозначно реалізовано право заповідача на розпорядження частиною спадкового майна - земельним паєм, який перебував у колективній власності КСП «Україна» с. Конищів Мурованокуриловецького району Вінницької області.
Відповідно до довідки Г-018/25-25, виданої 19.09.2025 державним кадастровим реєстратором, ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Мурованокуриловецької районної державної адміністрації № 306 від 30.12.1996 видано сертифікат серії ВН № 0178273 про право на земельну частку (пай) в землях КСП «Україна» Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області розміром 2,23 в умовних кадастрових гектарах (а. с. 21).
В подальшому розпорядженням голови Мурованокуриловецької районної державної адміністрації від 18.02.2004 № 57 власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Конищівської сільської ради надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (а. с. 22).
У листі начальника відділу № 5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19.09.2025 № Г-673/0-0.3, 15-906/25-25 зазначено, що відповідно до матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні частки (паї) громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, а саме розпорядження Мурованокуриловецької райдержадміністрації від 27.05.2004 № 161 «Про затвердження технічної документації щодо передачі земельних часток (паїв) та видачі державних актів на право власності на землю на території Конищівської сільської ради», за гр. ОСОБА_3 рахувалась земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 1,9205 га. Згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 , цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,9205 га, розташованій на території колишньої Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького (Могилів-Подільського) району Вінницької області, видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ВН № 021427 (а. с. 23).
Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 021427, виданого Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією 20.01.2005, ОСОБА_3 на праві власності належали дві земельні ділянки загальною площею 1,9205 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 0522883000:04:001:0158, площею 0,6286 га, та земельна ділянка з кадастровим номером 0522883000:04:001:0159, площею 1,2919 га, які розташовані на території колишньої Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (а. с. 24).
Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
Відповідно до статей 177, 181, 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки. Право власності на земельні ділянки як нерухому річ підлягає державній реєстрації.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
Таким чином, до спадщини входять не документи, що посвідчують право, а права на саму земельну ділянку як об'єкт цивільних прав. Присвоєння земельній ділянці, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну частку (пай) серії ВН № 021427 від 20.01.2005, двох кадастрових номерів, не відміняє її дійсної волі з настання реальних наслідків вчиненого нею правочину, зокрема, що в разі її смерті ОСОБА_1 успадкує дану земельну ділянку. За своїм змістом намір (волевиявлення) спадкодавця був спрямований на те, щоб залишити своєму онукові ОСОБА_1 у спадок земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на яку у заповідача на момент складання заповіту було право.
З урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги встановлені обставини, загальний зміст правочину, намір спадкодавця, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 16, 202 - 205, 207 - 211, 213, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1233 - 1236 ЦК України, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 200, 206, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Розтлумачити заповіт ОСОБА_3 від 24.10.2002 року, посвідчений секретарем Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, зареєстрований в реєстрі за № 176 наступним чином: «Майно, що є предметом заповіту, зокрема право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Україна» с. Конищів Мурованокуриловецького району Вінницької області, - на час відкриття спадщини відповідає майну, а саме земельним ділянкам з кадастровими номерами 0522883000:04:001:0158 та 0522883000:04:001:0159, на які ОСОБА_3 20 січня 2005 року видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 021427, загальною площею 1,9205 га, на території колишньої Конищівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Тарас ЛІЩИНА