Справа № 137/1117/25
"10" листопада 2025 р.
Літинський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судового засідання Голота О.В. розглянувши у судовому засіданні в селищі Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення, про визнання права власності власності на спадкове нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на все належне йому майно. За життя, батько склав на неї заповіт і після його смерті вона звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку. До складу спадкового майна входить ще житловий будинок з погосподарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,50 за цією ж адресою. В нотаріальному порядку оформити спадщину на вказане спадкове майно, позивачу було відмовлено, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Крім того, у рішенні 8 сесії 22 скликання Громадської сільської Ради народних депутатів Літинського району Вінницької області від 14.08.1997 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність» помилково зазначена адреса земельної ділянки, площею - 0,50 га: по АДРЕСА_1 , хоча фактично розташована по АДРЕСА_1 . Тому позивач змушена звернутися до суду з вказаною позовною заявою та просить встановити факт належності правовстановлюючого документу та визнати за нею право власності на житловий будинок та на земельні ділянки. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав зазначених у позові і просить його задовольнити аби реалізувати своє право на оформлення спадщини. Представник відповідача Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з'явився, надіслали до суду листа про розгляд справи без участі представника. Позов визнають. Із показань свідка допитаного в судовому засіданні ОСОБА_3 встановлено, що покійний батько позивачки ОСОБА_2 проживав за адресою по АДРЕСА_1 у власному будинку. Також біля будинку є земельна ділянка, якою він користувався. Суд вважає, що позов підлягає до задоволення за таких підстав. Так, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15) її батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Відповідно до свідоцтва про шлюб (а.с.17) ОСОБА_4 пілся одруження 21.11.2005 року, змінила прізвище на на " ОСОБА_6 ". Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.18) ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.19) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до заповіту (а.с.20) ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: усе своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось заповідає свої дочці ОСОБА_1 . Відповідно до довідки Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області за №1109/02-14 від 20.12.2024 (а.с.21) відповідно до даних спадкової справи №158/2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Витягу про реєстарцію в Спадковому реєстрі (а.с.22) 06.04.2018 здійснено реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.23) ОСОБА_1 отримала у спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку, кадастровий нмоер 0522481800:02:000:0218, площею 2,4562 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Громадської сільської ради Літинського району Вінницької області. Відповідно до технічного паспорту (а.с.25-27) зазначається технічна характеристика житлового будинку з по господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою по АДРЕСА_1 , Ринкова вартість якого відповідно до звіту про оцінку приватного житлового будинку (а.с.38) становить 323 400,00 грн. Рішенням 8 сесії 22 скликання Громадської сільської Ради народних депутатів Літинського району Вінницької області від 14.08.1997 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність» (а.с.28) ОСОБА_2 передано в приватну власність земельну ділянку для ведення підсобного господарства площею - 0,50 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (так у документі). Відповідно до довідки Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за №40 від 28.01.2025 (а.с.29) рішенням Громадської сільської ради 8 сесії 22 сликання від 14.08.1997 року, гр. ОСОБА_2 , було передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,62 га. В зазначеному рішенні, помилково вказана не вірна адреса земельних ділянок. Відповідно до акту №1 від 21.01.2025 року, фактичне розташування зазначених земельних ділянок станом на 21.01.2025 - АДРЕСА_1 . Відповідно до листа Літинської державної нотаріальної контори за №285/02-14 від 05.04.2025 (а.с.30) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та земельні ділянки, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.34-35) внесено відомості про земельну ділянку, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522481800:04:001:0247, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка якої становить 28 975,00 грн. (а.с.39). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.36-37) внесено відомості про земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522481800:04:001:0246, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка якої становить 22 100,00 грн. (а.с.40). Рішенням №4836 Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 25.11.2022 (а.с.48-49) в АДРЕСА_1 . Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Як роз'яснюється у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені у документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або у паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по-батькові або замість імені чи по-батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення у таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться у документі, відповідно до чинного законодавства. Судом встановлено факт, що рішення 8 сесії 22 скликання Громадської сільської Ради народних депутатів Літинського району Вінницької області від 14.08.1997 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність», в якому помилково зазначена адреса земельної ділянки, площею - 0,50 га: по АДРЕСА_1 (так у документі), по фактичному розташуванні - по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року. Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів"). Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналіз змісту норм статті 120 Земельного кодексу України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні. Зазначені норми закріпляють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальними правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі №6-253цс16. При застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц. Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщенні відповідні об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача,врахувавши показання свідлка та письмову позицію відповідача, суд вважає, що в зв'язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини позивач не може зареєструвати за собою право власності, а тому з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 позов підлягає до задоволення, оскільки вона є спадкоємицею за заповітом і має право на оформлення спадщини. На підставі ст.ст. 328, 1218, 1222, 1225, 1264, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76,81, 206, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд,
Позов задовільнити. Встановити юридичний факт про те, що рішення 8 сесії 22 скликання Громадської сільської Ради народних депутатів Літинського району Вінницької області від 14.08.1997 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність», в якому помилково зазначена адреса земельної ділянки, площею - 0,50 га: по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок садибного типу, позначений на плані літ. «А», загальною площею 87,5 кв.м.. житловою площею 48,1 кв.м, веранду «а», ганок з козирком, сарай-літню кухню «Б», прибудову «б», сарай «В», погріб «п/В», огорожу №1, хвіртку №2, ворота з хвірткою №3, які знаходяться за адресою по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522481800:04:001:0247, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522481800:04:001:0246, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Желіховський В. М.