Справа № 135/238/25
Провадження № 1-кп/135/68/25
іменем України
11.11.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин, кримінальне провадження № 42024022120000152 від 05.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 197-1 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
У провадженні Ладижинського міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 197-1 КК України.
Судове засідання призначено на 11.11.2025 на 09:00.
Свідок ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився.
До суду надійшов рапорт оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 3 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, лейтенанта поліції ОСОБА_7 , в якому зазначено про неможливість вручення повістки про виклик свідка ОСОБА_6 .
Водночас під час телефонної розмови свідок повідомив працівника поліції, що перебуває у місті Вінниці та не має змоги прибути до суду.
Отже, свідок був належним чином поінформований про дату, час і місце судового розгляду, а також про обов'язок з'явитися до суду, однак не повідомив суд про поважні причини своєї неявки.
За вказаних обставин суд ставить на обговорення продовження судового засідання за вказаною явкою.
Прокурор ОСОБА_4 вважає, що судове засідання необхідно відкласти, виклики свідків повторити шляхом направлення судових повісток.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 у вирішенні питання продовження судового розгляду за вказаною явкою покладаються на розгляд суду.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, з'ясувавши позиції учасників та оцінивши обставини неявки свідка з урахуванням наданих законом повноважень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України, одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, з тим щоб кожна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, була притягнута до відповідальності в межах своєї вини, жодна невинувата особа не була обвинувачена або засуджена, жодна особа не піддавалася необґрунтованому процесуальному примусу, а до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені у частині першій статті 7 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути здійснені або прийняті в розумні строки. Розумними визнаються строки, які є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Проведення судового провадження в розумні строки забезпечується судом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 60 КПК України, свідок зобов'язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.
З матеріалів справи вбачається, що свідок ОСОБА_6 не з'явився в судове засідання, був обізнаний про час і місце судового розгляду та необхідність явки до суду, водночас поважних причин своєї неявки суду не повідомив і жодних документальних підтверджень поважності причин не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 КПК України, поважною причиною неприбуття особи на виклик є затримання, тримання під вартою або відбування покарання; обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
Тобто для визнання поважною причини неявки в судове засідання відповідна особа повинна надати документальні підтвердження наявності обставин, які перешкоджали її прибуттю до суду.
Суд наголошує, що відповідно до статті 22 КПК України, засада змагальності сторін передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своєї правової позиції, що включає не лише повідомлення суду про відповідну позицію, але й її належне аргументування та доведення певних фактів відповідними засобами доказування.
Кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд ухвалювати рішення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України. Це є складовою обґрунтованості судового рішення згідно з частиною третьою статті 370 КПК України. Відтак при оцінці поважності причин неявки суд не може покладатися виключно на усні повідомлення учасника провадження без надання доказів, які підтверджують зазначені обставини.
Оскільки свідок ОСОБА_6 не надав належних доказів, які б підтверджували поважність причин його неприбуття, суд вважає, що він не з'явився на виклик до суду без поважних причин.
Отже, наявні підстави для застосування до свідка заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених статтею 327 КПК України, у зв'язку з його неявкою до суду без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, заслухавши думку учасників судового провадження, суд після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11 та 12 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 140 КПК України, привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Під час судового провадження рішення про здійснення приводу приймається судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 КПК України, суд, установивши, що особа, яка зобов'язана з'явитися на виклик суду, була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з'явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.
Привід є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою забезпечення ефективного здійснення кримінального провадження відповідно до статті 131 КПК України.
Суд вважає, що неявка свідка ОСОБА_6 без поважних причин свідчить про його небажання з'являтися до суду добровільно. Вказане у свою чергу перешкоджає розгляду справи у розумні строки. З метою забезпечення явки свідка в судове засідання та належного виконання завдань кримінального провадження, виникла необхідність застосування до нього заходу забезпечення у вигляді приводу до Ладижинського міського суду Вінницької області.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 139 КПК України, у разі неявки свідка, належним чином викликаного, без поважних причин або без повідомлення про такі причини, на нього може бути накладене грошове стягнення в розмірі від 0,5 до 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ураховуючи, що свідок ОСОБА_6 не надав доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки, чим порушив покладені на нього процесуальні обов'язки, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до нього ще одного заходу забезпечення кримінального провадження - грошового стягнення.
Виходячи з принципу пропорційності та враховуючи, що станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 гривень (відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»), розмір грошового стягнення визначається судом у мінімальному розмірі - 0,5 прожиткового мінімуму, що становить 1514 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 139-143, 323, 370, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Судове засідання у справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 197-1 КК України, відкласти на 09 год 00 хв 18 листопада 2025 року.
Здійснити привід до Ладижинського міського суду Вінницької області у судове засідання, призначене на 09 год 00 хв 18 листопада 2025 року, свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Виконання ухвали доручити відповідним підрозділам ВП № 3 Гайсинського районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області, контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_4 .
Роз'яснити, що привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначеній в ухвалі час.
У разі неможливості здійснення приводу зазначених осіб до початку судового засідання повернути ухвалу до суду з письмовим поясненням причин невиконання.
Накласти на свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , грошове стягнення у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 грн 00 коп.
Роз'яснити свідку, що відповідно до положень ст. 147 КПК , він має право на подання клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення суду, який її виніс, у разі наведення обґрунтованих доводів про безпідставність накладення грошового стягнення.
Клопотання подається до суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Ухвала в частині накладення грошового стягнення може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя