Справа 133/4153/25
11.11.2025 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Козятин обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025020230000381 від 17.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч.1 ст.115 КК України клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ,
встановив:
До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 11.11.2025 надійшло клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №12025020230000381 від 17.09.2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч.1 ст.115 КК України.
В обґрунтування клопотання вказав, що ОСОБА_4 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду старшого солдата, навідника - оператора 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу на усі види забезпечення і вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_4 окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Крім цього, згідно до указаних вище положень захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Пунктами 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації на території України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України та триває по теперішній час.
Водночас у порушення зазначених вище норм законодавства України старший солдат ОСОБА_4 , учинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 10.08.2025, у старшого солдата ОСОБА_4 , під час проходження служби на локації тимчасового розташування НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел на тимчасове ухилення від проходження військової служби.
З метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, старший солдат ОСОБА_4 , без відповідних дозволів командирів і начальників, документального оформлення відпустки чи відрядження, за відсутності законних підстав та поважних причин, самовільно залишив місце служби тимчасового розташування НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Вільний час від проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_4 перебував за місцем проживання: АДРЕСА_2 .
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини та проводив час на власний розсуд.
Він же, 16.09.2025 біля 21 години 20 хвилин перебував у дворі території домоволодіння за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно зі своєю дружиною ОСОБА_6 та знайомими ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вживали алкогольні напої.
В цей же день біля 21 години 40 хвилин між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 раптово виник конфлікт, під час якого ОСОБА_4 , маючи умисел на заподіяння смерті іншої особи, пройшов до будинку, де в кімнаті взяв до правої руки господарський ніж, та вказаним ножом в руці наніс один удар зверху до низу в область верхньої частини грудної клітки зліва в ділянці серця ОСОБА_7 , спричинивши проникаюче ножове поранення в ділянці грудної клітини зліва, від якого ОСОБА_7 помер.
У вчиненні даних кримінальних правопорушень обгрунтовано обвинувачується: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець смт. Тростянець Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, раніше не судимий.
ОСОБА_4 16.05.2025 о 23 годині 10 хвилин затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України. 17.09.2025 о 19:30 годин, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 115 КК України.
Клопотання про застосування до ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внесено із врахуванням вагомих доказів тяжкості вчиненого ним злочину.
Під час з'ясування даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він самовільно залишив військову частину 10 серпня 2025 року ОСОБА_4 не виявлено в строю під час контрольної перевірки наявності особового складу на локації тимчасового розташування тимчасової дислокації 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 та не повернувся до місця розташування військового підрозділу до сьогоднішнього дня.
Таким чином, існує ризик, що перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може вчиняти інші злочини.
Також, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , йому відоме місце проживання свідків, існує ризик, що перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може впливати на них у даному кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений п. 3 с. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні існує, оскільки ОСОБА_4 обізнаний про місце їхнього проживання, а тому, перебуваючи на волі, він зможе на них незаконно впливати, так як отримає можливості здійснювати на них тиск, з метою їх спонукання шляхом залякування, погроз, вмовляння до дачі неправдивих показань або відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід судового розгляду та його результати.
Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, та тяжкого злочину, за який відповідно до ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти встановленим ризикам і забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Клопотання про застосування до ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внесено із врахуванням вагомих доказів тяжкості вчинених ним злочинів.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на обставини, вказані в ньому.
Обвинувачений ОСОБА_4 вважає клопотання необгрунтованим.
Захисник просив суд не застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши докази, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з п. 5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За результатами розгляду клопотання суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою .
Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого/підозрюваного, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, та ч.8 ст. 176 КПК України, з метою запобігання ризикам, суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
а змістом клопотання, досудовим розслідуванням встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 переслідується необхідність запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вплинути на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, а також вчиняти нові подібні злочини.
Наявність даних ризиків підтверджується зібраними в ході досудового розслідування відомостями та даними. ОСОБА_4 відповідно до ст. 12 КК України обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних тяжких кримінальних правопорушень, а тому, розуміючи, невідворотність покарання за вчинення даних злочинів може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону - ОСОБА_3 задовольнити та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам, шляхом застосуванням до обвинуваченого інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 176-178,182,183,194,196, 197 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому у кримінальному провадженні №12025020230000381 від 17.09.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю с-ща Тростянець Тростянецького р-ну, Вінницької області, громадянина України, зареєстрованому за адресою АДРЕСА_4 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, а саме: з 11 листопада 2025 по 09 січня 2026 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а вразі подання апеляційної скарги, якщо судове рішення не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_11