ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2025Справа № 910/9744/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК"
2. ОСОБА_1
про солідарне стягнення заборгованості
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "БАНК АЛЬЯНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 513329,04 грн, з яких: 249999,98 грн - сума простроченої заборгованості по кредиту, 263329,06 грн - сума простроченої заборгованості за процентами.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов договору про надання кредиту, укладеного шляхом заяви-договору про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів № ID2219897 від 18.08.2021, та договору поруки №№ ID2219897/П1 від 18.08.2021.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 було постановлено звернутися до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Броварської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 .
20.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на запит від Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Броварської міської ради.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9744/25, визнав справу малозначною, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.08.2025 направлена судом до електронного кабінету відповідача-1.
Згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно із повідомленням про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК" 21.08.2025 о 08:06, а отже вважається врученою відповідачу 21.08.2025.
Відтак, згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідачки-2 про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.08.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування) відповідачки-2.
Направлена на адресу відповідача-2 ухвала суду від 20.08.2025 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку за закінченням терміну зберігання.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.
Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).
ОСОБА_1 не забезпечила та не створила умов доставки та вручення їй поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил № 270.
Таким чином, адреса відповідачки-2 є актуальною та отримання відповідачем від суду листа з ухвалою про відкриття провадження у справі перебувало поза межами контролю суду.
Отже, в межах встановленого для розгляду справи строку суд вчинив необхідні та достатні дії для належного повідомлення відповідачів про розгляд справи та відповідно належним чином повідомив відповідачів про розгляд справи.
28.10.2025 через систему "Електронний суд" (дата формування документи в систему "Електронний суд" - 27.10.2025) від Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК" надійшли клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та відзив на позов. У відзиві на позов відповідач заявив клопотання про визнання поважними причини пропуску строку для надання відзиву на позов та приєднання відзиву до матеріалів справи.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9744/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.11.2025 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК" від 27.10.2025 про визнання поважними причини пропуску строку для надання відзиву на позов; залишив без розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК" від 27.10.2025 з доданими до нього доказами та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК" про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору про надання кредиту шляхом приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ "БАНК АЛЬЯНС" (надалі - публічний договір), заява договір №ID2219897 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів від 18.08.2021 (надалі - кредитний договір №ID2219897), позивач надав (ТОВ "СПЕЙС ЛОГІСТИК") відповідачу-1 кредит у розмірі 500000,00 грн, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 34,0% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 17.08.2022 та на інших умовах, визначених таким кредитним договором.
У порушення умов кредитного договору позичальником взяті на себе зобов'язання по кредитному договору не виконано, кредит у визначений кредитним договором термін не погашений, проценти за користування кредитними коштами не сплачені.
Станом на 21.07.2025 загальна сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором становить 513329,04 грн, з них: сума простроченої заборгованості по кредиту - 249999,98 грн; сума простроченої заборгованості за процентами - 263329,06 грн.
З метою забезпечення виконання ТОВ "СПЕЙС ЛОГІСТИК" грошових зобов'язань за договором банківського обслуговування корпоративних клієнтів, між АТ "БАНК АЛЬЯНС" та ОСОБА_1 (поручитель) укладений договір поруки №ID2219897/П1, за умовами якого поручитель поручилася перед банком за виконання відповідачем-1 зобов'язань за заявою №ID2219897 від 18.08.2021 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ "БАНК АЛЬЯНС", включаючи всі зміни та доповнення до нього.
Позиція відповідача-1
28.10.2025 через систему "Електронний суд" (дата формування документи в систему "Електронний суд" - 27.10.2025) від Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК" надійшов відзив на позов. Ухвалою від 04.11.2025 суд залишив без розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК" від 27.10.2025 з доданими до нього доказами.
Позиція відповідача-2
Відповідач-2 відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу не подав.
18.08.2021 між Акціонерним товариством "БАНК АЛЬЯНС" (надалі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК" (надалі - ТОВ "СПЕЙС ЛОГІСТІК" (відповідач-1, позичальник) укладений договір про надання кредиту шляхом приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів (надалі - публічний договір), заява договір №ID2219897 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів (надалі - кредитний договір №ID2219897).
Згідно із п.15.1. кредитного договору банк та клієнт погодили, що всі правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися сторонами або кожною стороною окремо з використанням Удосконаленого електронного підпису та/або кваліфікованого електронного підпису (далі - УЕП та КЕП відповідно).
Відповідно до 15.2. кредитного договору УЕП є аналогом власноручного підпису та и?ого накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях за умовою підписання договору між банком та клієнтом про використання УЕП.
Згідно із п.15.11. кредитного договору під кваліфікованим електронним підписом (КЕП) розуміється удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. КЕП має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Кредитний договір підписаний зі сторони АТ "БАНК АЛЬЯНС" та ТОВ "СПЕЙС ЛОГІСТИК" удосконаленими електронними підписами уповноваженими представниками.
За умовами п.1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати відповідно до цільового призначення та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.
Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника, відкритий у АТ "БАНК АЛЬЯНС", з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку.
За умовами кредитного договору банк надає позичальнику кредит в розмірі 500 000,00 грн; строк кредиту - 12 місяців; розмір процентної ставки за користування кредитом - 34,0% річних; кінцевий термін повернення кредиту до 17.08.2022 та на інших умовах, визначених таким кредитним договором (п.2.4. кредитного договору, додаток 1 до договору "Графік погашення кредиту").
Погашення основної суми кредиту, сплата процентів - щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів, які передують календарному числу місяця, в який було укладено договір, виключно з цим числом (пп.2.5.1. п.2.5. кредитного договору).
Відповідно до п.3.2 публічного договору, положення цього договору застосовуються до відносин між банком та клієнтом щодо надання клієнту послуг за відповідною заявою про приєднання і є невід'ємною частиною договору і не застосовуються окремо від умов договору. Банк надає клієнту в рамках договору на підставі прийнятої від клієнта заяви про приєднання, зокрема, кредит "Кредит Зручний" у формі кредит.
Цей договір є договором приєднання у визначенні ст.634, ст.642 Цивільного кодексу України, умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку https://bankalliance.ua/rules та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому ( п.4.2 та пп.4.2.1 п.4.2 кредитного договору).
У п.10.2.7., п.10.2.8. публічного договору передбачено, що проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту. У разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.
Відповідно п.10.2.16.1.1 публічного договору передбачений обов'язок позичальника використати кредит на зазначені у кредитному договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та всієї заборгованості за кредитним договором на умовах, передбачених кредитним договором, в тому числі, достроково здійснити повернення кредиту, сплатити проценти та інші платежі та заборгованість за цим договором у випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.
У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки для обліку простроченої заборгованості (п.10.2.5. публічного договору).
Умовами пункту 2.8. кредитного договору передбачено, що кредит надається на умовах забезпечення порукою ОСОБА_1 .
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АТ "БАНК АЛЬЯНС" та ОСОБА_1 (далі - поручитель) укладений договір поруки №ID2219897/П1 від 18.08.2021 (надалі - договір поруки).
Відповідно до пп.2.1., 2.2. п.2. договору поруки порукою забезпечуються зобов'язання позичальника, що випливають з кредитного договору: повернути отримані кредитні кошти в розмірі 500000,00 грн в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, у строки (погашення кредиту здійснюється не пізніше 17.08.2022 (включно), в т.ч. з урахуванням випадків дострокового погашення), передбачені кредитним договором; щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 34% річних, інші проценти, як це передбачено кредитним договором.
Пунктом 5 договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків. Наступним сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов'язань позичальника за кредитним договором (в тому числі зміни розміру суми кредиту, строків виконання зобов'язань за кредитним договором, тощо), обсяг поруки згідно умов цього договору без додаткового повідомлення поручителя та укладання додаткового договору до цього договору збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов'язання таким чином, щоб поручитель відповідав перед банком за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі.
Пунктом 15 договору поруки встановлено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 3х (трьох) років з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, передбаченого кредитним договором, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Договір поруки підписаний зі сторони АТ "БАНК АЛЬЯНС" та ОСОБА_1 удосконаленими електронними підписами ОСОБА_1 та уповноваженим представником банку за довіреністю від 29.04.2021.
Згідно із матеріалами справи, позивач виконав зобов'язання по наданню кредитних коштів у сумі 500000,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 18.08.2021 по 05.08.2025.
За розрахунком позивача, доданого до позову, сума заборгованості ТОВ "СПЕЙС ЛОГІСТИК" за кредитним договором становить 513329,04 грн, з них: 249999,98 грн - сума простроченої заборгованості по кредиту; 263329,06 грн - сума простроченої заборгованості за процентами.
На підтвердження факту надання кредиту та заборгованості позичальника позивач надав до матеріалів справи банківські виписки по рахунку позичальника за період з 18.08.2021 по 05.08.2025.
26.06.2025 за вих. №75.3/3935 від 24.06.2025 та №75.3/3936 від 24.06.2025 позивач надіслав на адресу відповідачів лист-вимогу про усунення порушення, в якій зазначив, що останнім необхідно в строк не пізніше 10.07.2025 погасити в повному обсязі прострочену заборгованість. Однак, відповідачі відповіді на вимоги позивача не надали, заборгованість не погасили.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У кредитному договорі сторони погодили, що кінцевий термін повернення кредиту до 17.08.2022 (п.2.4. кредитного договору, додаток 1 до договору "Графік погашення кредиту").
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору №ID2219897 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти в сумі 500000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку за період з 18.08.2021 по 05.08.2025.
Судом встановлено, що відповідач-1 допустив порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.
Як підтверджено наданими позивачем у матеріали справи виписками по рахунку позичальника, за період з 18.08.2021 по 05.08.2025, заборгованість відповідача за кредитом становить 249999,98 грн.
При цьому банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Така позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі № 910/10254/18.
Судом встановлено, що виписки з рахунку відповідача-1 підтверджують факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором.
Доказів погашення заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять.
Заборгованість ТОВ "СПЕЙС ЛОГІСТИК" за кредитним договором у сумі 249999,98 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем-1 не спростована, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення за кредитом у сумі 249999,98 грн є обґрунтована.
Щодо вимоги про стягнення простроченої заборгованості за процентами у сумі 263329,06 грн, нарахованих за загальний період з 18.08.2021 по 30.04.2025.
Як зазначено вище, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 статті 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Водночас за змістом частини 2 статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 91)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №910/4518/16 зазначила, що надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушує баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК.
У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п.141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).
За умовами кредитного договору строк кредиту - 12 місяців, кінцевий термін повернення кредиту до 17.08.2022.
У п.10.2.5. публічного договору передбачено, що у разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки для обліку простроченої заборгованості.
Отже, після невиконання позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту, така сума кредиту вважається простроченою і на цю прострочену заборгованість можуть бути нараховані проценти відповідно до статті 625 ЦК у розмірі, встановленому договором, як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
За таких обставин, необґрунтованим є нарахування процентів на підставі ст.1048 ЦК України після закінчення строку кредитування, тобто після 17.08.2022.
Крім того, суд зазначає, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 виклав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23 зазначено, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із невиконанням позичальником грошових зобов'язань, що випливають із кредитного договору, необхідно застосовувати вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Наведений висновок також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 липня 2025 року по справі № 906/356/24.
З огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, враховуючи, що позивач не заявляв грошові вимоги, які б були обґрунтовані ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, суд вважає, що у цьому випадку відсутні підстави для нарахування процентів згідно із ч.2 ст.625 ЦК України.
Таким чином, обґрунтованими є проценти у сумі 31500,37 грн, нараховані за період 31.08.2021 по 17.08.2022 включно.
Нормами статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як встановлено судом, на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між АТ "БАНК АЛЬЯНС" та ОСОБА_1 (далі - поручитель) укладений договір поруки №ID2219897/П1 від 18.08.2021.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч.1, 2 ст.543 ЦК України).
За умовами договору поруки поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.
Враховуючи умови договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, у поручителя (відповідача-2) виник солідарний обов'язок сплатити заборгованість за договором №ID2219897 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів від 18.08.2021, а саме: заборгованість за кредитом у сумі 249999,98 грн та заборгованість за процентами у сумі 31500,37 грн.
Суд також зазначає, що відповідно до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.
Як вже зазначалось, згідно з п.15 договору поруки встановлено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 3х (трьох) років з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, передбаченого кредитним договором, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Як вже зазначалось, відповідач-1 належним чином не виконав своє зобов'язання за кредитним договором та станом на час розгляду справи не повернув позивачу отримані на підставі договору кредитні кошти.
У кредитному договорі сторони погодили, що відповідач-1 мав повернути отримані кредитні кошти позивачу частинами у строк до 17.08.2022.
Позовна заява була подана позивачем через Електронний суд 06.08.2025 (дата формування документу 05.08.2025), тобто в межах трирічного строку, встановленого п.15 договору поруки, а також ч.4 ст.559 ЦК України.
Оскільки основне зобов'язання за кредитним станом на час розгляду справи у повному обсязі не виконане, і кредитором пред'явлено позов до поручителя в межах трирічного строку з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання, то порука за договорами поруки від 18.01.2021 не є припиненою.
Обставин, з наявністю яких законодавець пов'язує припинення поруки (ст.559 ЦК України) судом не встановлено.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості по кредиту у сумі 249999,98 грн та простроченої заборгованості за процентами у сумі 31500,37 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК" (01042, місто Київ, бульвар Приймаченко Марії, будинок 1/27 офіс 306 ідентифікаційний код 38924595) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; ідентифікаційний код: 14360506) прострочену заборгованість за кредитом у сумі 249999,98 грн, прострочену заборгованість за процентами у сумі 31500,37 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС ЛОГІСТИК" (01042, місто Київ, бульвар Приймаченко Марії, будинок 1/27 офіс 306 ідентифікаційний код 38924595) на користь Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; ідентифікаційний код: 14360506) витрати зі сплати судового збору у сумі 1689,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; ідентифікаційний код: 14360506) витрати зі сплати судового збору у сумі 1689,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.11.2025.
Суддя С.О. Турчин