ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2025Справа № 761/27324/23
Суддя Господарського суду міста Києва Алєєва І.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
треті особи
1. Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»
2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
3. ОСОБА_3
4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Електротранс»
5. Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КІВІ»
6. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм»
7. Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» з ринку
про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію права власності
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17.09.2025 у задоволенні клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено, касаційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року скасовано, провадження у справі № 761/27324/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Електротранс», Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КІВІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм», Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» з ринку про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію права власності - закрито та роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2025 справу № 761/27324/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Електротранс», Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КІВІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм», Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» з ринку про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію права власності передано для продовження розгляду до Господарського суду м. Києва.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 761/27324/23 передано на розгляд судді Алєєвій І.В.
Відповідно до ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч. 1 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За приписами ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В рішенні у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 (Заява № 21722/11) зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26.10.1984 у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, № 86). Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).
Принцип об'єктивності судді є обов'язковою умовою належного виконання ним своїх посадових обов'язків. Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію розумного спостерігача. У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (по різним причинам) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади, тому судді належить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні фактори, зокрема такі, як заінтересованість у вирішенні конкретної справи.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23 від 19.05.2006 незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді.
Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно п. п. 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Означеним пунктом до таких випадків віднесено, зокрема, те, що у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра господарському суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Суддя Господарського суд міста Києва Алєєва І.В. під час здійснення правосуддя в інших судах, неодноразово розглядала справи за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який звертався стосовно мене у складі судової колегії із заявою до правоохороних органів.
Як вже зазначалось, відповідно до Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, що схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Враховуючи викладене, з метою виключення у будь-якої із сторін сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, суддя Алєєва І.В., вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду справи № 761/27324/23, передати справу № 761/27324/23 уповноваженій особі апарату суду для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.
Керуючись статтями 32, 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Самовідвід судді Алєєвої І.В. від розгляду справи № 761/27324/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Електротранс», Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КІВІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм», Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» з ринку про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування рішення про державну реєстрацію права власності - задовольнити.
2. Матеріали справи № 761/27324/23 передати уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Алєєва