ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2025Справа № 910/5073/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. за участі секретаря судового засідання Габорак О.М. розглянувши у відкритому судовому засідання подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі №910/5073/22 за позовом Державного підприємства «Спортивний комплекс «Атлет» Міністерства молоді та спорту України до Фізичної особи-підприємця Тиховецької Інни Михайлівни про стягнення 1022550,73 грн, за участі приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Курдельчук І.Д.) від 13.09.2022 у справі №910/5073/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Тиховецької Інни Михайлівни на користь Державного підприємства «Спортивний комплекс «Атлет» Міністерства молоді та спорту України 725000 грн заборгованості; 65071 грн 23 коп. 3% річних; 232419 грн 91 коп. інфляційних втрат і 15337 грн 37 коп. судового збору.
06.10.2022 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
06.11.2025 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа фізичної особи-підприємця Тиховецької Інни Михайлівни.
Відповідно до частини 4 статті 337 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Розгляд подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі №910/5073/22, призначено судовому засіданні з повідомленням заявника .
У судовому засіданні 11.11.2025 приватний виконавець підтримав подане подання та просив задовольнити.
Розглянувши подане подання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Державне підприємство «Спортивний комплекс «Атлет» міністерства молоді та спорту України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Тиховецької Інни Михайлівни про стягнення 1022550,73 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/5073/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Тиховецької Інни Михайлівни на користь Державного підприємства «Спортивний комплекс «Атлет» Міністерства молоді та спорту України 725000 грн заборгованості; 65071,23 грн 3% річних; 232419,91 грн, інфляційних втрат і 15337,37 грн судового збору.
06.10.2022 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
Приватний виконавець вказав, що на даний час, враховуючи вжиті необхідні заходи, спрямовані на примусове виконання, рішення суду залишається не виконаним, вимоги приватного виконавця не виконані, жодних дій спрямованих на виконання рішення за виконавчим документом боржником не здійснювалось, що свідчить про умисне ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Частиною першою статті 337 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Спеціальним Законом, яким врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню є Закон України «Про виконавче провадження».
Так, спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Отже, серед встановлених законодавством прав та обов'язків приватних виконавців передбачена можливість звертатися до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке відповідно до частини першої статті 337 Господарського процесуального кодексу України може бути застосоване виключно судом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею (ч. 2 ст. 337 ГПК України).
Відповідно до частини 3 наведеної статті Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
За змістом частини 3 статті 337 Господарського процесуального кодексу України господарський суд постановляє ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України саме - фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Тобто наявність лише ухилення від виконання судового рішення фізичною особо-підприємця може розглядатись як підстава про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон за поданням виконавця який має скористатись правом на звернення з ним до суду.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням», яке варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Крім того, суд звертає увагу приватного виконавця на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.
За змістом ч. 2 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Однак, суд зазначає, що у доданих до подання матеріалах виконавчого провадження відсутні докази та не наведено обґрунтувань, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи-підприємця Тиховецької Інни Михайлівни забезпечить виконання рішення суду у даній справі.
Крім того, суд враховує, що законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб
Суд зауважує, що як стверджує заявник, боржник перетнула кордон на виїзд 27.01.2023 року і не поверталась.
Як вбачається матеріалів справи 29.08.2023, цей суд вже розглядав аналогічне подання і відмовив у його задоволенні.
Суд враховує, що з того часу не змінилась ситуація, і боржник може, перебуваючи у безпеці за кордонами України під час війни, залишатись не обізнаним про заходи виконавчого провадження.
З урахуванням вище наведеного, враховуючи, що матеріали подання приватного виконавця не містять доказів свідомого не виконання зобов'язання з погашення боргу та обґрунтувань, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи-підприємця Тиховецької Інни Михайлівни забезпечить виконання рішення суду у справі №910/5073/23 від 13.09.2022, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа фізичної особи-підприємця Тиховецької Інни Михайлівни.
Керуючись ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», 232, 233, 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа у справі №910/5073/22.
Ухвала набрала законної сили 11.11.2025 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.11.2025.
Суддя Ігор Курдельчук