ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.10.2025Справа № 910/8244/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за первісним позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 41348526)
до Фізичної особи-підприємця Коноваленко Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 75 974, 31 грн
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Коноваленко Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 41348526)
про визнання додаткової угоди недійсною
за участю представників:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Телегей К.В., Кривенко І.В.;
від відповідача за первісним позовом (позивача зустрічним): Килиба О.В.
До Господарського суду міста Києва звернулось Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до Фізичної особи-підприємця Коноваленко Тетяни Вікторівни про стягнення 75 974,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 2430/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 26.03.2021, за період з 01.01.2025 по 31.05.2025, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 60 639,30 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, внаслідок прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф 15% у розмірі 8 727,65 грн, пеню у розмірі 4 257,66 грн, 3% річних у розмірі 420,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 928, 88 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
18.07.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС представником Фізичної особи-підприємця Коноваленко Тетяни Вікторівни (далі - позивач за зустрічним позовом) подано зустрічну позовну заяву про визнання недійною додаткової угоди №2430/19-2 від 23.01.2025 до договору № 2430/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 26.03.2021.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно умов пунктів 6.9., 6.10 договору підставами для зміни розміру плати, проведення перерахунку та коригування розміру плати, інших тарифів, що впливають на розмір плати за тимчасове користування місцем, є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), при цьому ФОП Коноваленко Т.В мала отримати таке рішення за 15 днів до дня укладення додаткової угоди; також в самій додатковій угоді зазначено, що плата піднімається у зв'язку із необхідністю застосування коригуючого коефіцієнта, зазначеного в пункті 2.3. Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, однак зазначеним пунктом жодним чином не регламентується порядок зміни плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва. Таким чином, за твердженням позивача за зустрічним позовом, вимога Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укласти додаткову угоду про зміну розміру плати за тимчасового користування місцями розміщення засобів зовнішньої реклами за попередні роки є повністю необґрунтованою і незаконною.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Коноваленко Тетяни Вікторівни до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №910/8244/25, вирішено здійснювати розгляд справи №910/8244/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2025.
15.08.2025 до відділу діловодства суду Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано відзив на зустрічну позовну заяву, у якому позивач за зустрічним позовом наголошує на правомірності здійснення розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, оскільки такий, з урахуванням пункту 6.1. договору, був здійснений відповідно до Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2341 (далі - Порядок №2341), а саме із застосуванням коригуючого коефіцієнта, який визначається як частка довжини до ширини; відповідна формула розрахунку була погоджена сторонами у додатковій угоді, при цьому у спірний період відповідні зміни до Порядку №2341 не вносилися, отже безпідставними є посилання позивача за зустрічним позовом про необхідність її повідомлення за 15 днів до дня укладення додаткової угоди; у зустрічній позовній заяві не наведено підстав для визнання додаткової угоди недійсною від 22.12.2018 №2341.
18.08.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Фізичною особою-підприємцем Коноваленко Тетяною Вікторівною подано відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій зазначено, що відповідачем за зустрічним позовом визнано застосування коригуючого коефіцієнту, однак помилково наголошено, що це не є зміною ціни договору, а є розрахунком, здійсненим відповідно до Порядку (упорядкування) здійснення розрахунків за користування місцями РЗ", оскільки, при цьому, останній мав завчасно повідомити позивача за зустрічним позовом - протягом 15 днів про прийняття відповідного рішення шляхом направлення відповідного повідомлення та примірника додаткової угоди для підписання, чого зроблено не було.
25.08.2025 до відділу діловодства суду відповідачем за зустрічним позовом подано заперечення на відповідь на відзив, у яких Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зауважено, що договором не встановлено конкретної, вираженої в сталому грошовому еквіваленті ціни за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу; укладаючи договір №2430/19 позивач за зустрічною позовною заявою погодилася добросовісно виконувати його умови, в тому числі щодо внесення плати за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу, розмір якої, відповідно до ст. 632 ЦК України, розрахований згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2341 "Про затвердження Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади", а відтак додаткова угода є дійною і правомірною.
У підготовчому 03.09.2025 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 08.10.2025.
У судовому засіданні 08.10.2025 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 29.10.2025.
У судовому засіданні 29.10.2025 судом досліджено матеріали справи та заслухано заключні слова сторін: представники Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) первісні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, проти зустрічних позовних вимог заперечили, просили відмовити, в свою чергу представник Фізичної особи-підприємця Коноваленко Тетяни Вікторівни проти задоволення первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав, просив задовольнити.
У судовому засіданні 29.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
На підставі розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) від 20.03.2019 №475 Фізичній особі - підприємцю Курбанову Тихону Костянтиновичу надано дозвіл на розміщення рекламного засобу №672168-18.
Вказаний дозвіл було переоформлено на Фізичну особу - підприємця Олійник Тетяну Вікторівну, яка в подальшому змінила прізвище на Коноваленко Тетяна Вікторівна.
26.03.2021 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - робочий орган) та Фізичною особою-підприємцем Коноваленко Тетяною Вікторівною (далі - рекламорозповсюджувач) укладено договір №2430/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу, за умовами пункту 1.1. за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставці розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування).
Згідно умов пункту 6.1. договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконаного органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.
Відповідно до пункту 6.3. підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цей договір.
За змістом 6.4. плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахування штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.
Рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу (пункт 6.5. договору).
Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу (пункт 6.6. договору).
За умовами пункту 6.9. договору у разі зміни розміру плати, а також інших тарифів, що впливають на розмір плати за тимчасове користування місцем, робочий орган повідомляє про це рекламорозповсюджувача протягом 15 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення шляхом направлення відповідного повідомлення та примірника додаткової угоди для підписання. При цьому протягом 15 календарних днів з дня отримання рекламорозповсюджувачем такого повідомлення він зобов'язаний підписати додаткову угоду до договору (адресний перелік). У разі ненадання робочому органу підписаної рекламорозповсюджувачем додаткової угоди це не звільняє його від сплати за зміненими розмірами плати за тимчасове користування місцем.
На підставі відповідних рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) робочий орган здійснює перерахунок та коригує розмір плати за тимчасове коригування місцем, про що підписується адресний перелік у новій редакції (пункт 6.10 договору).
Розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць (пункт 6.13. договору).
Плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 Код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках (пункт 6.13 договору).
Пунктом 6.14 договору погоджено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказується рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 Код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках.
За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов цього договору та чинного законодавства України (пункт 7.1. договору).
Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми (пункт 7.3. договору).
Додатком №1 до договору погоджено Адресний перелік №1, за яким рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за № 70140-18-П-1: тип - Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі), розміри 0,900 х 0,900; площа вертикальної/горизонтальної проекції 1.6200; місце розміщення РЗ (адреса) - Подільський р-н, вул. Верхній Вал, 34/13; розмір плати за місяць - 830, 25 грн на місяць; дата переоформлення дозволу - 10.02.2021; дата кінця строку дії дозволу - 19.03.2024 (пункт 1).
Розмір плати визначається та розраховується на підставі Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2341, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 26.12.2018 за №294/2142 (пункт 2).
Додатковою угодою №2430/19-2 від 23.01.2025 до договору (далі - додаткова угода), у зв'язку з необхідністю застосування коригуючого коефіцієнту, зазначеного в пункті 2.3 Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2341, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 26.12.2018 за №294/2142, сторонами викладено пункт 1 Адресного переліку №1 у новій редакції, а саме з 10.02.2021 погоджено, що площа вертикальної/горизонтальної проекції становить 1.0000; розмір плати за місяць становить 4 612, 50 грн; датою кінця строку дії дозволу - 19.03.2024.
Позивачем за первісним позовом виставлено відповідачу за первісним позовом рахунки: 207483 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207484 (207483) від 23.01.2025) на суму -2306, 25 грн; 207485 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207486 (207485) від 23.01.2025) на суму -2306, 25 грн; 207487 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207488 (207487) від 23.01.2025) на суму -2306, 25 грн; 207489 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207490 (207489) від 23.01.2025) на суму -2306, 25 грн; 207491 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207492 (207491) від 23.01.2025) на суму -2306, 25 грн; 207493 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207494 (207493) від 23.01.2025) на суму -2306, 25 грн; 207495 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207496 (207495) від 23.01.2025) на суму -1383, 75 грн; 207497 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207499 (207497) від 23.01.2025) на суму -576, 56 грн; (кориг. №207498 (207497) від 23.01.2025) на суму -1383, 75 грн; 207564 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207565 (207564) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207568 від 23.01.2025 на суму 2544, 83 грн (кориг. №207569 (207568) від 23.01.2025 -1272, 41 грн; 207570 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207571 (207570) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207573 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207574 (207573) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207575 від 23.01.2025 на суму 1785, 48 грн (кориг. №207576 (207575) від 23.01.2025 -892, 74 грн; 207578 від 23.01.2025 на суму 2827, 02 грн (кориг. №207579 (207578) від 23.01.2025 -1413, 51 грн; 207580 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207581 (207580) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207582 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207583 (207582) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207584 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207585 (207584) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207586 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207583 (207586) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207588 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207589 (207588) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207591 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207592 (207591) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207593 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207594 (207593) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207595 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207596 (207595) від 23.01.2025 -1153, 12 грн; 211016 від 10.02.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №211017 (211016) від 10.02.2025 -1153, 12 грн; 215363 від 07.03.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №215364 (215363) від 07.03.2025 -1153, 12 грн; 219700 від 07.04.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №219701 (219700) від 07.04.2025 -1153, 12 грн; 222779 від 07.05.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №222780 (222779) від 07.04.2025 -1153, 12 грн; (кориг. №223415 (222779) від 23.05.2025 -1004, 34 грн.
Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач за первісним позовом не здійснила розрахунку за договором за період з 01.01.2025 по 31.05.2025 на загальну суму 60 639, 30 грн, що відображено у довідці головного бухгалтера про стан розрахунків.
Викладене стало підставою для звернення до суду з даним первісним позовом про стягнення 60 639, 30 грн основного боргу; 8 727, 65 грн штрафу у розмірі 15%; 4 257, 66 грн пені; 420, 82 грн 3% річних та 1 928, 88 грн інфляційних втрат.
В свою чергу, Фізична особа-підприємець Коноваленко Тетяна Вікторівна заперечує проти задоволення первісних позовних вимог про стягнення боргу з підстави недійсності додаткової угоди № 2430/19-2 від 23.01.2025, зазначивши в зустрічному позові, що згідно умов пунктів 6.9., 6.10 договору підставами для зміни розміру плати, проведення перерахунку та коригування розміру плати, інших тарифів, що впливають на розмір плати за тимчасове користування місцем, є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), при цьому відповідач за первісним позовом мала отримати таке рішення за 15 днів до дня укладення додаткової угоди.
Також, Фізична особа-підприємець Коноваленко Тетяна Вікторівна зауважує, що в самій додатковій угоді зазначено, що плата піднімається у зв'язку із необхідністю застосування коригуючого коефіцієнта, зазначеного в пункті 2.3. Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, однак зазначеним пунктом жодним чином не регламентується порядок зміни плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.
У зв'язку з викладеним Фізична особа-підприємець Коноваленко Тетяна Вікторівна також звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання недійсною додаткової угоди №2430/19-2 від 23.01.2025 до договору тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №2430/19 від 26.03.2021.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
На виконання умов договору, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: №207483 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207484 (207483) від 23.01.2025) на суму -2306, 25 грн; 207485 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207486 (207485) від 23.01.2025) на суму -2306, 25 грн; 207487 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207488 (207487) від 23.01.2025) на суму -2306, 25 грн; 207489 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207490 (207489) від 23.01.2025) на суму -2306, 25 грн; 207491 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207492 (207491) від 23.01.2025) на суму -2306, 25 грн; 207493 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207494 (207493) від 23.01.2025) на суму -2306, 25 грн; 207495 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207496 (207495) від 23.01.2025) на суму -1383, 75 грн; 207497 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207499 (207497) від 23.01.2025) на суму -576, 56 грн; (кориг. №207498 (207497) від 23.01.2025) на суму -1383, 75 грн; 207564 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207565 (207564) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207568 від 23.01.2025 на суму 2544, 83 грн (кориг. №207569 (207568) від 23.01.2025 -1272, 41 грн; 207570 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207571 (207570) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207573 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207574 (207573) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207575 від 23.01.2025 на суму 1785, 48 грн (кориг. №207576 (207575) від 23.01.2025 -892, 74 грн; 207578 від 23.01.2025 на суму 2827, 02 грн (кориг. №207579 (207578) від 23.01.2025 -1413, 51 грн; 207580 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207581 (207580) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207582 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207583 (207582) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207584 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207585 (207584) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207586 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207583 (207586) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207588 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207589 (207588) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207591 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207592 (207591) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207593 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207594 (207593) від 23.01.2025 -2306, 25 грн; 207595 від 23.01.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №207596 (207595) від 23.01.2025 -1153, 12 грн; 211016 від 10.02.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №211017 (211016) від 10.02.2025 -1153, 12 грн; 215363 від 07.03.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №215364 (215363) від 07.03.2025 -1153, 12 грн; 219700 від 07.04.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №219701 (219700) від 07.04.2025 -1153, 12 грн; 222779 від 07.05.2025 на суму 4612, 50 грн (кориг. №222780 (222779) від 07.04.2025 -1153, 12 грн; (кориг. №223415 (222779) від 23.05.2025 -1004, 34 грн.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.14 договору погоджено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказується рекламо розповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 Код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках.
Поряд з цим, суд відхиляє заперечення відповідача за первісним позовом щодо безпідставності здійснення перерахунку плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу з огляду на відсутність відповідного регулювання пунктом 2.3. Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів.
Відповідно до пункту 6.3. підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цей договір.
Пунктом 2 Додатку №1 до договору (Адресний перелік №1) передбачено, що розмір плати визначається та розраховується на підставі Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2341, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 26.12.2018 за №294/2142 (далі - Порядок №2341).
Згідно з пунктом 1.1. Порядку №2341 підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів (далі - плата) та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є: наказ робочого органу про встановлення (подовження) пріоритету заявнику на місце розташування рекламного засобу або розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про видачу (продовження строку дії) дозволу, наказ робочого органу про надання погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, договір на право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу.
Відповідно до пункту 2.3. Порядку №2341 розмір плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення РЗ визначається за формулою: Рп = S х Бт х Кз х Кк, де Рп - розмір плати (у гривнях за місяць без ПДВ); S - площа місця розташування РЗ (кв. м) розрахована згідно з пунктом 2.1 або пунктом 2.2 цього Порядку, при площі РЗ до одного квадратного метра плата справляється як за повний квадратний метр; Бт - базовий тариф за 1 кв. м площі місця розташування РЗ, що відповідає видам РЗ, визначених згідно з додатком 1 до Порядку; Кз - зональний коефіцієнт, що враховує територіальну прив'язку РЗ, визначений згідно з додатком 2 до Порядку; Кк - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до РЗ, типу: щит, що стоїть окремо, у випадку, коли розмір вертикальної сторони РЗ більший за розмір горизонтальної сторони, - 1,8, спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (будівлі), - частка довжини до ширини РЗ.
Зональні коефіцієнти, що враховують територіальну прив'язку РЗ (Кз) застосовуються відносно місць розташування РЗ, які перебувають на території зазначеної вулиці (проспекту, площі, бульвару тощо).
При розміщенні РЗ на перетині вулиць (проспектів, площ, бульварів тощо) застосовується зональний коефіцієнт вулиці (проспекту, площі, бульвару тощо), значення якого є більшим.
Додатковою угодою №2430/19-2 від 23.01.2025 до договору, у зв'язку з необхідністю застосування коригуючого коефіцієнту, зазначеного в пункті 2.3 Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2341, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 26.12.2018 за №294/2142, сторонами викладено пункт 1 Адресного переліку №1 у новій редакції, а саме з 10.02.2021 погоджено, що площа вертикальної/горизонтальної проекції становить 1.0000; розмір плати за місяць становить 4 612, 50 грн; датою кінця строку дії дозволу - 19.03.2024 (пункт 1 додаткової угоди).
Права та обов'язки, передбачені умовами цієї угоди, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 631 ЦК України (пункт 2 додаткової угоди).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок основного боргу у спірний період, суд встановив, що такий був здійснений у відповідності до пункту 2.3. Порядку №2341, при цьому до моменту укладення додаткової угоди №2430/19-2 від 23.01.2025 відповідна формула розрахунку була діючою - зміни до Порядку №2341 в цій частині не вносилися.
Отже, виклавши в додатковій угоді №2430/19-2 від 23.01.2025 до договору адресний перелік №1 у новій редакції, сторони фактично належним чином оформили вже діючий тариф користування місцем для розміщення рекламного засобу.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.14 договору у відповідача наявне зобов'язання зі сплати за тимчасове користування місцем за період з 01.01.2025 по 31.05.2025 на підставі договору у розмірі 60 639, 30 грн, а строк виконання такого зобов'язання на момент звернення позивача із позовною заявою до суду настав.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати штрафу та пені.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми (пункт 7.3. договору).
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 257, 66 грн та штраф а сумі 8 727, 65 грн.
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних в сумі 420, 82 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 928, 88 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його часткову обґрунтованість, оскільки позивачем не було враховано, що останній день виконання зобов'язання не входить до періоду прострочення.
За результатами розрахунку 3% річних у визначений період, суд встановив, що обґрунтованою сумою є 415, 84 грн, в частині позовних вимог про стягнення 4, 98 грн 3% річних слід відмовити.
В той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Разом з цим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Під час розгляду справи позивачем за зустрічним позовом не наведено обґрунтованих підстав для визнання недійною додаткової угоди №2430/19-2 від 23.01.2025 до договору і судом таких не встановлено.
Як зазначено судом вище, додатковою угодою №2430/19-2 від 23.01.2025 сторони виклали Адресний перелік №1, яким, зокрема, погоджено розмір плати за користування місцем для розміщення реклами за вже діючою на той час формулою - відповідно до пункту 2.3. Порядку №2341.
З огляду на це судом не беруться до уваги доводи позивача за зустрічним позовом про необхідність її повідомлення протягом 15 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення про зміну розміру плати, як це передбачають умови пункту 6.9. договору.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмову у задоволенні зустрічного позову.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коноваленко Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 41348526) заборгованість у розмірі 60 639 грн 30 коп. штраф у розмірі 8 727 грн 65 коп., пеню у розмірі 4 257 грн 66 коп. 3% річних у розмірі 415 грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 925 грн 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 027 грн 20 коп.
3. В іншій частині у задоволенні первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2025
Суддя Л.Г. Пукшин