ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2025Справа № 910/9369/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС ПОДОЛ-СІТІ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП"
про стягнення 6 370 708,59 грн.,
За участі представників:
від позивача: Журкевич М.В. за ордером від 09.10.2025 року серії АІ № 2008986;
Сидорчук О.Є. за ордером серії від 12.08.2024 року серії АІ № 1679349;
від відповідача: Гороховська А.О. за ордером від 08.09.2025 року серії АА № 1474573.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС ПОДОЛ-СІТІ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" (далі - відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 6 370 708,59 грн., з яких: 4 947 804,00 грн. - безпідставно набуті кошти, 1 422 904,59 грн. - штрафні санкції.
Ухвалою від 30.07.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9369/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 28.08.2025 року.
До початку призначеного підготовчого засідання 28.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 27.08.2025 року про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання йому часу на підготовку відзиву на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 28.08.2025 року представник позивача подав суду клопотання від 28.08.2025 року № 28-08/25-01, в якому позивач просив суд долучити до матеріалів справи опис вкладення до відправлення № 0408034451000 і роздруківку з вебсайту АТ "Укрпошта" про вручення відправлення № 0408034451000 відповідачу, а також визнати дії представника відповідача щодо подання клопотання про відкладення розгляду справи зловживанням процесуальними правами та застосувати заходи процесуального примусу.
Ухвалою від 28.08.2025 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 17.09.2025 року.
08.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 08.09.2025 року, в якому останній просив суд поновити йому процесуальний строк на подання та долучити до матеріалів справи відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" на позовну заяву разом із доказами, що підтверджують заперечення відповідача проти позову.
Так, у наведеному відзиві відповідач заперечив проти пред'явлених до нього вимог з огляду на те, що лист про відмову від договору підряду (за відсутності підстав для такої відмови) був направлений Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" на адресу, якої не існує. Оскільки фактичного розірвання договору підряду не відбулося, відповідач вказував на відсутність правових підстав для стягнення з нього безпідставно утримуваних коштів у порядку приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" просило суд перевірити у судовому засіданні шлях слідування поштового відправлення з трек-номером 0200200053191.
16.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 15.09.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останній вказав, що чинне законодавство України, а також правові висновки Верховного Суду свідчать про відсутність обов'язку отримання з боку підрядника (відповідача у цій справі) будь-якого погодження односторонньої відмови від договору на підставі статті 849 Цивільного кодексу України. Разом із тим, повернення відправнику листа про відмову від договору від 28.09.2021 року № 28-09/21-0H не має будь-якого юридичного значення, оскільки обов'язок повернути безпідставно набуті грошові кошти за договором підряду існує незалежно від того, отримав відповідач лист чи ні, адже одностороння відмова від зобов'язання не звільняє боржника від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
У підготовчому засіданні 17.09.2025 року представник позивача просив суд не розглядати по суті раніше подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАС ПОДОЛ-СІТІ" заяву про визнання дій представника відповідача щодо подання клопотання про відкладення розгляду справи зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу.
У підготовчому засіданні 17.09.2025 року суд (враховуючи усне клопотання представника позивача) постановив протокольну ухвалу про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС ПОДОЛ-СІТІ" про визнання дій представника відповідача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу, продовжив Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 08.09.2025 року та долучив відзив відповідача і відповідь позивача на відзив до матеріалів справи. Крім того, суд встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 29.09.2025 року, продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/9369/25 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 15.10.2025 року.
30.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли сформовані у цій системі 29.09.2025 року заперечення відповідача, в яких останній навів додаткові мотиви на спростування пред'явлених Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАС ПОДОЛ-СІТІ" позовних вимог.
07.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява відповідача від 07.10.2025 року про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
10.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС ПОДОЛ-СІТІ" від 10.10.2025 року.
До початку призначеного підготовчого засідання 15.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" від 14.10.2025 року.
Вищенаведені письмові пояснення сторін долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою від 15.10.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/9369/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 05.11.2025 року.
У судовому засіданні 05.11.2025 року представники позивача підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС ПОДОЛ-СІТІ" заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
У судовому засіданні 05.11.2025 року суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
28.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" (підрядник) був укладений договір підряду № 28-09/21-ОН на виконання робіт (далі - Договір).
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток вказаних суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 1.1 Договору підрядник зобов'язався за завданням замовника, на свій ризик, власним та/або залученими силами та засобами виконати своєчасно, з належною якістю та відповідно до наданої замовником проектної документації улаштування фальшпідлоги (ТИП 1; ТИП2) на об'єкті "Офісно-торгово-розважальний комплекс "PODOL-CITY" за адресою: місто Київ, вулиця Оленівська, 23" (далі - Роботи) та здати їх у встановлений строк замовнику, а замовник - прийняти належним чином, якісно і у строк виконані роботи та своєчасно здійснити їх оплату.
Строк виконання Робіт становить 60 (шістдесят) робочих днів (пункт 2.1 Договору).
Згідно з пунктом 2.2 Договору датою, з якої підрядник зобов'язаний приступити до виконання Робіт, тобто днем початку виконання Робіт, є наступний день після укладення цього Договору, а також (у разі якщо це передбачено умовами цього Договору) - після виконання замовником зобов'язання щодо сплати підряднику авансового платежу.
Відповідно до пункту 2.3 Договору датою виконання підрядником всього обсягу Робіт, передбаченого цим Договором є: (1) дата підписання сторонами з дотриманням порядку, визначеного у розділі 8 цього Договору, акту приймання-передачі Робіт за Договором або (2) дата виправлення підрядником (чи третьою особою за рахунок підрядника) всіх виявлених недоліків, залежно від того, яка дата настане пізніше.
Ціна за цим Договором є орієнтовною та становить (з урахуванням вартості матеріалів) 4 313 083,03 грн., крім того ПДВ - 862 616,60 грн., разом з ПДВ - 5 175 699,63 грн., і визначається на підставі Договірної ціни (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 3.1 наведеної угоди).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання положень пунктів 2.1, 2.2 та 3.1 Договору замовник здійснив відповідні авансові платежі у загальному розмірі 4 947 804,00 грн. за платіжними інструкціями від 08.10.2021 року № 3360 на суму 300 000,00 грн., від 12.10.2021 року № 3369 на суму 300 000,00 грн., від 18.10.2021 року № 3375 на суму 300 000,00 грн. від 26.10.2021 року № 3396 на суму 300 000,00 грн., від 27.10.2021 року № 3413 на суму 300 000,00 грн., від 28.10.2021 року № 3422 на суму 900 000,00 грн., від 28.10.2021 року № 3423 на суму 721 822,86 грн., від 29.10.2021 року № 3436 на суму 900 000,00 грн. та від 29.10.2021 року № 3437 на суму 925 981,14 грн.
Про належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд" своїх зобов'язань з оплати Робіт свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення замовником своїх зобов'язань за Договором.
Згідно з пунктом 12.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього Договору.
У той же час судом встановлено, що всупереч взятим на себе зобов'язанням відповідач у передбачений пунктом 2.2 Договору строк роботи з улаштування фальш підлоги (ТИП 1; ТИП 2) не виконав.
У пункті 5.1.7 Договору його сторони передбачили право замовника відмовитися від Договору (в односторонньому порядку розірвати цей Договір), письмово попередивши про це підрядника за 10 (десять) днів, та вимагати відшкодування збитків у повному обсязі, у випадках, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений даним Договором, стає неможливим, та/або порушує умови цього Договору (як-то, але не виключно, виконує роботи з відхиленнями від вимог проектної документації, технології виконання таких робіт, вимог ДБН та вказівок замовника, які погіршують якість виконання робіт, та/або допускає порушення умов цього Договору та чинного законодавства України, дотримання правил безпеки праці, та/або допускає прострочення виконання Робіт (окремих етапів) більш ніж на 30 (тридцять) днів від строків (термінів), передбачених Договором).
Враховуючи наведені обставини, листом від 20.03.2025 року № 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд" звернулося до підрядника з повідомленням про відмову від Договору та зазначало про необхідність повернення замовнику 4 947 804,00 грн. авансових платежів та 1 422 904,59 грн. нарахованих штрафних санкцій.
Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення, а передбачені Договором роботи - не виконані.
У той же час, 20.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд" (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги № 1 (далі - Договір про відступлення права вимоги), за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги за Договором.
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток вказаних юридичних осіб.
Згідно з пунктом 2.2 Договору про відступлення права вимоги відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних первісному кредитору за Договором та їх перехід від первісного кредитора до нового кредитора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимоги згідно з Додатком № 2 до цього Договору, після чого новий кредитор стає кредитором/стягувачем по відношенню до боржника стосовно боргу та набуває всі права вимоги, визначені цим договором. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимоги підтверджує факт переходу від первісного кредитора до нового кредитора прав вимоги боргу та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги "Реєстр прав вимоги" Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд" відступило позивачу вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" на суму 4 947 804,00 грн. основного боргу та суму штрафних санкцій, що може бути застосована до боржника за Договором.
20.06.2025 року первісний кредитор та позивач підписали та скріпили відбитками печаток вказаних суб'єктів господарювання акт прийому-передачі реєстру прав вимог за Договором про відступлення права вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 23.06.2025 року № 1 позивач надіслав відповідне повідомлення про відступлення права вимоги на адресу боржника (відповідача): 02160, місто Київ, вулиця Білоруська, 36-А, офіс 202. Означені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями поштової накладної від 04.07.2025 року № 0408034456630, фіскального чека від 04.07.2025 року та опису вкладення у відповідний цінний лист № 0408034456630.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.
В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Зважаючи на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд" та позивачем Договору про відступлення прав вимоги, останній набув прав кредитора щодо здійснення розрахунку за відступлену йому частину права вимоги до відповідача, яка належала Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд" по сплаті спірної у даній справі заборгованості (попередньої оплати) та штрафних санкцій за Договором.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань з добровільного повернення на користь позивача (як нового кредитора) безпідставно збереженої попередньої оплати у сумі 4 947 804,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС ПОДОЛ-СІТІ" звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 6 370 708,59 грн., з яких: 4 947 804,00 грн. - безпідставно набуті кошти та 1 422 904,59 грн. - неустойка.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши умови Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою означений правочин є договором підряду.
Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Суд встановив, що замовник за Договором здійснив на користь відповідача авансові платежі у загальному розмірі 4 947 804,00 грн. за платіжними інструкціями від 08.10.2021 року № 3360 на суму 300 000,00 грн., від 12.10.2021 року № 3369 на суму 300 000,00 грн., від 18.10.2021 року № 3375 на суму 300 000,00 грн. від 26.10.2021 року № 3396 на суму 300 000,00 грн., від 27.10.2021 року № 3413 на суму 300 000,00 грн., від 28.10.2021 року № 3422 на суму 900 000,00 грн., від 28.10.2021 року № 3423 на суму 721 822,86 грн., від 29.10.2021 року № 3436 на суму 900 000,00 грн. та від 29.10.2021 року № 3437 на суму 925 981,14 грн.
Відтак, з урахуванням положень пунктів 2.1, 2.2 Договору, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав виконати передбачені цією угодою Роботи протягом 60 робочих днів з дня отримання авансового платежу (останній транш авансового платежу здійснений 29.10.2021 року), тобто ще у січні 2022 року.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Проте, всупереч взятим на себе зобов'язанням відповідач у передбачений пунктом 2.2 Договору строк Роботи з улаштування фальш підлоги (ТИП 1; ТИП 2) не виконав. Докази, які свідчать про виконання підрядником передбачених Договором робіт (зокрема, у погоджений сторонами цього правочину строк) та передання їх результатів замовнику, матеріали справи не містять.
Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1); якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2); якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).
Юридичний аналіз статей 837, 849 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Тобто, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на наявність підстав для повернення авансового платежу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, у зв'язку з розірванням Договору внаслідок тривалого невиконання підрядником робіт.
Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України законодавчо закріплено право замовника на односторонню відмову від договору в разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Аналогічне право замовника закріплене також у пункті 5.1.7 Договору.
Керуючись означеним положенням Договору та беручи до уваги тривале невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" погоджених та авансованих замовником робіт, листом від 20.03.2025 року № 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд" звернулося до підрядника з повідомленням про відмову від Договору та зазначало про необхідність повернення замовнику 4 947 804,00 грн. авансових платежів та 1 422 904,59 грн. нарахованих штрафних санкцій.
На підтвердження надіслання відповідачу листа про відмову від Договору від 20.03.2025 року № 2 позивач долучив до матеріалів справи копію накладної від 20.03.2025 року № 0200200053191, фіскального чека та опису вкладення у цінний лист № 0200200053191, направленого на адресу: 02160, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 36-А, офіс 202.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що лист про відмову від Договору був направлений Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" на адресу, якої не існує, а саме із зазначенням поштового індексу 02160, замість правильного: 04119, у зв'язку з чим фактичного розірвання Договору не відбулося.
При цьому, повідомлення про відступлення права вимоги на користь позивача також було скероване Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАС ПОДОЛ-СІТІ" відповідачу на адресу: 02160, місто Київ, вулиця Білоруська, 36-А, офіс 202.
Проте, такі посилання відповідача суд оцінює критично, оскільки у пункті 15 Договору відповідач вказав аналогічні реквізити його адреси до тих, на які останньому надсилалася вищевказана поштова кореспонденцію, а саме: 02160, Україна, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 36-а, офіс 202.
Разом із тим, відповідно до пункту 14.4 Договору сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов'язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.
Таким чином, враховуючи положення пункту 14.4 Договору, саме на відповідача покладено обов'язок своєчасно повідомляти іншу сторону про зміну своїх реквізитів. Неповідомлення про такі зміни спричиняє настання усіх несприятливих наслідків саме для цієї сторони (відповідача).
Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення відповідачем первісного кредитора або позивача про зміну реквізитів, вказаних останнім у Договорі, тоді як ні положеннями Договору, ні законодавчими приписами не передбачено обов'язку замовника встановлювати фактичне місцезнаходження відповідача на час повідомлення про розірвання договору чи заміну кредитора у зобов'язанні.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що надіслання первісним кредитором та позивачем поштової кореспонденції на зазначену відповідачем у Договорі адресу свідчить про дотримання замовником передбаченого пунктом 5.1.7 Договору порядку інформування підрядника про розірвання Договору, а також про належне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" про зміну кредитора у зобов'язанні за Договором.
Посилання відповідача на недоведеність позивачем факту не виконання підрядником Робіт за Договором з огляду на відсутність жодних претензій щодо невиконання чи повільного їх виконання, не беруться судом до уваги, оскільки за умовами пункту 8.1 Договору замовник приймає виконані належним чином підрядником роботи шляхом підписання акту приймання виконаних робіт, який є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи.
Однак, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо виконання останнім передбачених Договором робіт, зокрема передбачених пунктом 8.1 Договору підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт.
За приписами статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
При цьому, у випадку наявності права, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 року в справі № 911/1518/22, від 28.02.2023 року в справі № 909/899/21, від 06.07.2022 року в справі № 904/8118/21, від 09.02.2022 року в справі № 922/1372/21, від 27.10.2021 року в справі № 910/16684/19 та інших.
Судом встановлено, що після направлення замовником вищевказаного повідомлення про дострокове розірвання Договору відповідач у добровільному порядку не повернув позивачу (як новому кредитору) сплачені замовником кошти в сумі 4 947 804,00 грн. Докази, які свідчать про повернення позивачу цієї суми грошових коштів станом на час розгляду судом даного спору, як і докази належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" робіт за Договором у передбачений строк, у матеріалах справи відсутні.
За змістом статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19, постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 16.09.2022 року в справі № 913/703/20, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 року в справі № 910/12382/17).
Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 року в справі № 910/13391/20 зробив висновок про те, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави, а тому наявні підстави для застосування положень статті 849 Цивільного кодексу України в сукупності із приписами статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.09.2023 року в справі № 910/4725/22, від 06.02.2020 року в справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 року в справі № 910/3395/19 та від 01.04.2019 року в справі № 904/2444/18.
Як свідчать матеріали справи, замовник скористався власним правом, передбаченим частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України та прямо встановленим у пункті 5.7.1 Договору щодо розірвання цього правочину в односторонньому порядку, у зв'язку з чим у останнього виникло право на повернення здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд" передплати.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 849 Цивільного кодексу України в сукупності з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим зазначає про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача (як нового кредитора) отриманих підрядником коштів у сумі 4 947 804,00 грн.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з підрядника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року в справі № 910/17235/20, від 25.02.2021 року в справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 року в справі № 910/10233/20.
Враховуючи розірвання Договору, беручи до уваги те, що загальна сума боргу (попередньої оплати) відповідача, яка складає 4 947 804,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем (повернення означеної попередньої оплати), а також не надав доказів належного виконання ним обумовлених робіт в установлені Договором строки, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми грошових коштів, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 1 422 904,59 грн. нарахованої на підставі пункту 11.2.1 Договору, суд зазначає таке.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства штраф може бути застосований для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки останній відноситься до штрафних санкцій.
Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати штрафними санкціями виконання будь-якого зобов'язання, а не лише грошового.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Пунктом 11.2.1 Договору встановлено, що за порушення строків виконання Робіт до 10 (десяти) календарних днів підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі 5 % від вартості невиконаних в строк Робіт за кожен день прострочення виконання Робіт, який сплачується замовнику протягом 5 (п'яти) днів з дати отримання підрядником відповідної вимоги за весь період прострочення. У випадку, якщо підрядник затримує виконання та/або передачу Робіт замовнику більше ніж на 10 (десять), але до 30 (тридцяти) календарних днів, підрядник сплачує додатково замовнику неустойку у розмірі 10 % від вартості невиконаних в строк Робіт за кожен день прострочення виконання Робіт, який сплачується замовнику протягом 5 (п'яти) днів з дати отримання підрядником відповідної вимоги за весь період прострочення. У випадку прострочення виконання Робіт більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково до попередніх штрафів сплачує неустойку у розмірі 20 % від Договірної ціни, визначеної у пункті 3.1 цього Договору, за кожен день прострочення виконання Робіт протягом 5 (п'яти) днів з дати отримання підрядником відповідної вимоги за весь період прострочення. Підрядник також компенсує замовнику збитки, фактично понесені останнім з вини підрядника.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства і умовам Договору, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача в цій частині законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасного виконання робіт за Договором чи повернення позивачу спірної суми передоплати.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУПП" (04119, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 36-А,офіс 202; код ЄДРПОУ 39675755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС ПОДОЛ-СІТІ" (04080, місто Київ, вулиця Оленівська, будинок 23; код ЄДРПОУ 32209542) 4 947 804 (чотири мільйони дев'ятсот сорок сім тисяч вісімсот чотири) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 1 422 904 (один мільйон чотириста двадцять дві тисячі дев'ятсот чотири) грн. 59 коп. неустойки та 76 448 (сімдесят шість тисяч чотириста сорок вісім) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 11.11.2025 року.
Суддя В.С. Ломака