ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2025Справа № 910/12168/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетвін"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛ КОН"
про стягнення 276 461,12 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетвін" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛ КОН" з вимогою про стягнення заборгованості у сумі 276 461,12 грн за договором поставки № 58КВ від 17.01.2024 року, з яких: 50 000 грн. боргу, 479,45 грн. 35% річних, 192 260,27 грн. 350% річних, 33 721,40 грн. інфляційних втрат.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.10.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 06.10.2025 в електронному вигляді отримано ним в його електронному кабінеті 06.10.2025, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17.01.2024 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 58КВ, за умовами якого постачальник зобов'язався передавати товар у власність покупця, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.
Згідно умов п. 4.2 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію передану постачальником товару не пізніше 30 календарних днів з дати її поставки.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач на підставі видаткових накладних №№ 11246 від 11.07.2024, 23241 від 23.07.2024, 30126 від 30.07.2024, 27201 від 27.08.2024, 27242 від 27.08.2024, 3125 від 03.10.2024, копії яких додані до матеріалів справи, та які підписані сторонами, поставлено товар відповідачу на загальну суму 77 080,84 грн.
Відповідно до пояснень позивача, викладених в позовній заяві, які не спростовані відповідачем, у відповідача існує заборгованість зі сплати одержаного за вищевказаними накладними товару у розмірі 50 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повної оплати за одержаний товар відповідачем не подано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів повної оплати та з огляду на те, що строк оплати є таким, що настав, вимоги про стягнення 50 000 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 479,45 грн. 35% річних та 192 260,27 грн. 350% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно умов п.п. 6.6, 6.7 договору якщо покупець прострочив оплату товару, проданого на умовах відстрочення платежу, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних від останнього дня строку, коли товар мав бути сплачений та протягом 10 календарних днів після останнього дня, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначені у п. 6.7 цього договору. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого на умовах відстрочення платежу, більше на 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 відсотків річних.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 479,45 грн. 35% річних та 192 260,27 грн. 350% річних, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 33 721,40 грн. інфляційних втрат.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та наданого позивачем розрахунку заявлені до стягнення з відповідача 33 721,40 грн. інфляційні втрати нараховані позивачем на суму 192 739,72 грн., яка складається з 50 000 грн. боргу, 479,45 грн. 35% річних та 192 260,27 грн. 350% річних.
Вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 116,62 грн. з розрахунку 50 000 грн. основного боргу.
У іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити, оскільки нарахування інфляційних втрат на проценти річні на підставі ст. 625 ЦК України чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для задоволення позову не надав, стверджувань позивача не спростував.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛ КОН" (03131, місто Київ, Столичне шосе, 6 км, код 43443778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетвін" (49083, місто Дніпро, вулиця Собінова, будинок 1, код 41086901) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. боргу, 479 (чотириста сімдесят дев'ять) грн. 45 коп. 35% річних, 192 260 (сто дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят) грн. 27 коп. 350% річних, 7 116(сім тисяч сто шістнадцять) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 3 747 (три тисячі сімсот сорок сім) грн. 85 судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. У позові в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак