ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.10.2025Справа № 909/1207/24
За позовом Косівського споживчого товариства
до відповідача: 1) Івано-Франківського обласного центру зайнятості (балансоутримувач) Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України;
2) Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України
про виділ у натурі частки з об'єкта нерухомого майна
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Шевчук М.Д.
Представники учасників справи:
від позивача: Іванців М.В.
від відповідача-1: Гандзюк О.О.
від відповідача-2: Примаченко М.В.
В судовому засіданні 21.10.2025 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення
До Господарського суду Івано-Франківської області з позовом звернулось Косівське споживче товариство (далі - Косівське СТ, позивач) до Івано-Франківського обласного центру зайнятості Міністерства економіки України (далі - Івано-Франківський ОЦЗ, відповідач - 1) про виділ у натурі як окремої одиниці (1/1): приміщення підвального поверху 1-ХХVІІІ загальною площею - 431,7 кв.м.; приміщення першого поверху 1-19, ХХХ загальною площею 638,4 кв.м.; приміщення другого поверху ХХХІІ площею 14,8 кв.м.; приміщення третього поверху 51-73, ХХХІІІ, ХХХІV, загальною площею 480,2 кв.м., загальною площею 1565,1 кв.м., що становить окремий цілісний об'єкт нерухомого майна нежитлової будівлі (літ. А), що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 44 а, м. Косів, Косівський р-н, Івано-Франківська область.
У обгрунтування позову Косівське СТ зазначає, що нежитлова будівля (магазину) загальною площею 2 044 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 44 а, м. Косів, Косівський р-н, Івано-Франківська область, перебуває у спільній частковій власності Косівського СТ (3/4 частки) та Держави Україна в особі Міністерства економіки України (1/4 частки). Як вказує позивач, у зв'язку із внесенням змін до фінансово-господарської діяльності позивача, реконстукцією та модернизацією зазначеної нежитлової будівлі, у Косівського СТ виникла необхідність виділити частки нежитлової будівлі, зазначеної у прохальній частині позову.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.01.2025 позовна заява була прийнята до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
16.01.2025 через систему "Електронний суд" до суду від Івано-Франківського обласного центру зайнятості надійшло клопотання від 16.01.2025 (вх.№ 385/25) про заміну первісного відповідача - Івано-Франківського обласного центру зайнятості належним відповідачем - Міністерством економіки України.
У судовому засіданні 11.02.2025 Господарський суд Івано-Франківської області, за наслідками розгляду клопотання Івано-Франківського обласного центру зайнятості про заміну первісного відповідача, відмовив в задоволенні клопотання відповідача, мотивуючи тим, що відповідно до ст. 48 ГПК України правом на подання клопотання про заміну відповідача у справі наділений позивач, а не відповідач.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 до участі у справі № 909/1207/24 в якості співвідповідача було залучено Міністерство економіки України. Цією ж ухвалою справу № 909/1207/24 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 вказану справу передано на розгляд судді Коткову О.В.
Проте, оскільки після відкриття провадження у справі судом було встановлено, що позивачем - Косівським споживчим товариством позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 ГПК України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 позов Косівського споживчого товариства залишено без руху, заявнику надано строк на усунення вказаних в ньому недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста від 15.04.2025 суддею Котковим О.В. справу № 909/1207/24 прийнято до свого провадження, продовжено розгляд справи № 909/1207/24, призначено підготовче засідання у даній справі.
29.04.2025 від відповідача-1 надійшов відзив на позов, у якому останній вказав, що загальна площа нерухомого майна (магазину), з якого позивач просить виділити його частину, становить 2 044 кв.м., отже, частки від загальної площі, що належить Державі Україна в особі Міністерства економіки України має становити 511 кв.м., що є більшою, у разі виділу площі позивачу у розмірі 1 565,1 кв.м.
01.05.2025 від відповідача-2 надійшов відзив на позов, у якому Міністерство економіки України проти позову заперечило, зазначило, що розмір частки майна Мінекономіки має становити 511,00 кв.м. від загальної площі нерухомого майна 2 044 кв.м., а тому підстав для виділу позивачу в натурі приміщення загальною площею 1 565,1 кв.м., немає.
13.05.2025 від позивача надійшли додаткові докази, які судом були долучені до матеріалів справи.
02.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів, викладених у відзиві відповідача-2 заперечив, вважав їх безпідставними.
23.06.2025 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по суті справи, у яких Мінекономіки наполягало на своїй позиції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті 21.10.2025 представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзивах та інших заявах по суті справи, просили відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача-2 повідомив про зміну свого найменування, а саме - з Міністерства економіки України на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
16.03.1998 Коломийським міжрайонним БТІ було видане Косівському СТ свідоцтво про право власності на нерухоме майно - магазин «Універмаг» загальною площею 1 887,7 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 44 а, м. Косів, Косівський р-н, Івано-Франківська область, про що 23.03.1998 був зроблений реєстраційний напис.
30.03.1998 між Косівським СТ та Косівським районним центром зайнятості був укладений договір купівлі-продажу магазину, відповідно до якого Косівське СТ продало, а Косівський районний центр зайнятості купило, належний Косівському СТ магазин «Універмаг» в частині, що знаходиться в м. Косові по вул. Шевченка, 44 «а» Івано-Франківської області. Продається приміщення другого поверху, що згідно плану відповідає таким приміщенням: повністю приміщення з № 1 по № 12, сходові клітки 1-11 спільного користування, загальною площею 486,6 кв.м., що складають частину цілого магазину «Універмаг».
23.12.2019 ФОП Столицею А.Р. (інженер з інвентаризації нерухомого майна) була видана довідка про технічну характеристику магазину за адресою: м. Косів, вул. Шевченка, 44 «а», у якій зазначено про зміну загальної площі нежитлової будівлі (магазину) з 1 887, кв.м. на 2 044,0 кв.м. «у зв'язку зі знесенням не несучих перегородок, що згідно постанови КМУ № 406 від 07.06.2016 дані будівельні роботи не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію». Вказані довідка та свідоцтво про право власності були підставою реєстрації 24.12.20219 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права спільної часткової власності за Косівським СТ на нежитлової будівлі (магазину) загальною площею 2 044 кв.м. по вул. Шевченка 44, буд. А у місті Косові.
Також відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав 30.08.2018 право спільної часткової власності на нежитлової будівлі загальною площею 2 044 кв.м. по вул. Шевченка 44, буд. А у місті Косові, було зареєстроване за Міністерством економіки України. Крім того, з вказаного витягу вбачається, що Івано-Франківський обласний центр зайнятості є балансоутримувачем вказаної частки нерухомого майна.
02.02.2024 ФОП Столицею А.Р. на замовлення Косівського СТ був наданий висновок щодо технічної можливості виділу в окремий об'єкт нерухомого майна № 1/24, відповідно до якого вказаний об'єкт нерухомого майна загальною площею 2044 кв.м. може бути поділено на два окремих об'єкта наступним чином:
- Літ. А - приміщення підвального поверху 1-ХХVІІІ загальною площею - 431,7 кв.м.; приміщення першого поверху 1-19, ХХХ загальною площею 638,4 кв.м.; приміщення другого поверху ХХХІІ площею 14,8 кв.м.; приміщення третього поверху 51-73, ХХХІІІ, ХХХІV, загальною площею 480,2 кв.м. Загальною площею 1565,1 кв.м., що становить окремий цілісний об'єкт нерухомого майна нежитлової будівлі (літ. А). Власник - Косівське СТ;
- Літ. А - приміщення першого поверху ХХІХ загальною площею 30,4 кв.м.; приміщення другого 20-50, ХХХІ загальною площею 448,5 кв.м. Загальною площею 478,9 кв.м., що становить окремий цілий об'єкт нерухомого майна громадського будинку (літ. А). Власник - Міністерство соціальної політики України.
22.07.2024 листом № 47 Косівський СТ звернулось до відповідачів з пропозицією 30.07.2024 здійснити поділ вказаного нерухомого майна в натурі, та 30.07.2024 направити свого представника для укладення вказаного договору про поділ нерухомого майна.
Оскільки вказаний лист був залишений відповідачами без відповіді та задоволення, то Косівське СТ звернулось з даним позовом до суду, у якому просить суд виділити у натурі як окрему одиницю (1/1): приміщення підвального поверху 1-ХХVІІІ загальною площею - 431,7 кв.м.; приміщення першого поверху 1-19, ХХХ загальною площею 638,4 кв.м.; приміщення другого поверху ХХХІІ площею 14,8 кв.м.; приміщення третього поверху 51-73, ХХХІІІ, ХХХІV, загальною площею 480,2 кв.м., загальною площею 1565,1 кв.м., що становить окремий цілісний об'єкт нерухомого майна нежитлової будівлі (літ. А), що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 44 а, м. Косів, Косівський р-н, Івано-Франківська область.
Так, відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 316 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Положеннями ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Згідно з ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Суд зазначає, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує:
- множинність суб?єктів. Для права власності характерна наявність одного суб?єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб?єктів (наприклад, один будинок - два співвласники);
- єдність об?єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Тобто, в межах спільної часткової власності кожному зі співвласників належить певна ідеальна частка, визначена в дробовому вираженні, а не чітко визначені об'єкти.
Як було встановлено судом, нерухоме майно (магазин) загальною площею 2044 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 44 а, м. Косів, Косівський р-н , перебуває у спільній частковій власності, частки якої належить Косівському СТ, а частки - Державі в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.
Проте, Косівське СТ, посилаючись на висновок, виданий ФОП Столицею А.Р. щодо технічної можливості виділу в окремий об'єкт нерухомого майна № 1/24, вказує, що об'єкт нерухомого майна загальною площею 2 044 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 44 а, м. Косів, Косівський р-н, Івано-Франківська область може бути поділено на два окремих об'єкта наступним чином: загальною площею 1565,1 кв.м., власник - Косівське СТ; загальною площею 478,9, власник - Міністерство соціальної політики України.
Слід зазначити, що перепланування або фізичне розширення приміщення одним із співвласників не змінює розміру його частки у спільній частковій власності, оскільки частка встановлюється відповідно до правочину або за законом, і не може змінюватись внаслідок односторонніх дій одного із співвласників.
Поділ спільного майна можливий лише за умови, якщо такий поділ не порушує прав інших співвласників. Виділ у натурі частки одного співвласника, що створює неможливість для іншого користуватись своєю часткою (або суттєво її обмежує), є неприпустимим.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що виділ позивачу у натурі приміщення загальною площею 1 565,1 кв.м., про що він просить у позові, від загальної площі нежитлової будівлі 2 044 кв.м., яка перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача-2, порушить права останнього (Держави в особі Мінекономіки), якому належить частки, що має становити 511,0 кв.м. від 2 044 кв.м.
Наданий позивачем технічний паспорт на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами, що виготовлений станом на 02.02.2024 ФОП Грималюком В.В., суд не приймає у якості належного доказу для виділу позивачу приміщення у розмірах, зазначених у прохальній частині позову (1 565,1 кв.м.), оскільки у даному технічному паспорті зазначена приналежність Міністерству соціальної політики України приміщення загальною площею 478,9 кв.м., що є меншою, ніж встановлена судом за наявними у матеріалах справи доказами. При цьому, доказів погодження відповідачем-2 розміру площі, зазначеної у цьому технічному паспорті (478,9 кв.м.), у матеріалах справи немає, хоча і замовником у цьому паспорті (наданому позивачем) вказано Міністерство соціальної політики України.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову Косівського СТ.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Котков