вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
10 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа №926/2388/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д.,
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Обласної бази спеціального медичного постачання, код ЄДРПОУ - 00182171, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 55,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", Закарпатська обл., Ужгородський район, село Сторожниця, вул. Молодіжна, буд. 9,
про стягнення заборгованості в сумі 11130,00 грн.
Зміст позовних вимог позивача.
Обласна база спеціального медичного постачання, м. Чернівці, (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" (далі - відповідач).
У позовній заяві позивач просить:
стягнути заборгованість з відповідача за договором поставки №СК5/388 від 02.12.2024 в сумі 11130,00 грн.
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1. Між сторонами спору був укладений договір №СК5/388 від 02.12.2024, згідно п. 1.1. якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти товар. Згідно пункту 1.2. найменування товару - Нафта і дистиляти Бензин А-95.
2. Згідно умов договору, замовником було сплачено кошти за товар на суму 12 190.00 грн всього 230 літрів (видаткова накладна №0005/0002185 від 02.12.2024, кількість 115 літрів та видаткова накладна №0005/0002184 від 02.12.2024 року, кількість 115 літрів). У свою чергу, постачальником ТОВ "Волинь НП" було передано замовнику (позивачу) товар - талони/скренч - карти на отримання палива бензину А-95.
3. За твердженням позивача, він використав частину талонів/скренч карток в кількості 20 літрів, ціна за 1 літр 53.00 грн з ПДВ. Однак, в подальшому склалась ситуація, коли замовнику було відмовлено на автозаправних частинах у придбанні палива за талонами/скренч-картками постачальника. Внаслідок чого, частину талонів/скренч - карток у кількості 210 літрів на суму 11 130.00 грн не можливо використати.
4. 26.05.2025 позивачем на адресу відповідача було направлено лист - претензію від 26.05.2025 №108 щодо повернення коштів за талони/скренч-картки у кількості 210 літрів на суму 11 130.00 грн. Станом на дату подання позову до суду відповідь від відповідача - відсутня. На підставі вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь кошти сплачені ним за талони/скренч - картки постачальника у розмірі 11 130.00 грн та суму судового збору у розмірі 3028.00 грн.
Позиція відповідача у справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 26.08.2025 була направлена до електронного кабінету відповідача та отримана ним 26.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про необхідність явки в підготовче судове засідання та подачі відзиву.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31.07.2025 передано справу №926/2388/25 за позовом Обласної бази спеціального медичного постачання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" про стягнення заборгованості в сумі 11130,00 грн. за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначений суддя Пригуза П.Д. для розгляду справи №926/2388/25, який прийняв справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.08.2025 прийнято справу №926/2388/25 до свого провадження і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
Судом встановлено, що дійсно 02.12.2024 між сторонами спору був укладений договір поставки №СК5/388 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого постачальник (відповідач) приймає на себе зобов'язання передати покупцю (позивач) у власність товари, а покупець (позивач) зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару - Нафта і дистилянти Бензин А-95 (п. 1.2. договору).
В пункті 1.5. договору встановлено, що відпуск товару в АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою КМУ №1442 від 20.12.1997 року.
Загальна сума договору - 12 190.00 грн в тому числі ПДВ.
Згідно з пунктом 4.1. договору умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар.
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору, строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Місце поставки (передачі) товарів (п. 5.2. договору):
Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) в АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 договору.
У розділі 10 сторони передбачили, що такий договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Даний договір діє до 31.12.2024 року.
Судом встановлено, що даний договір підписано уповноваженими представниками сторін, на ньому містяться відтиски печаток сторін.
Платіжною інструкцією №360 від 03.12.2024 підтверджується сплата 6095.00 грн позивачем на користь відповідача. Видатковою накладною №005/0002185 від 02.12.2024 підтверджується передача товару у кількості 115.00 літрів на загальну суму 6095.00 грн.
Платіжною інструкцією №361 від 03.12.2024 підтверджується сплата 6095.00 грн позивачем на користь відповідача. Видатковою накладною №005/0002184 від 02.12.2024 підтверджується передача товару у кількості 115.00 літрів на загальну суму 6095.00 грн.
Відповідно позивачем сплачено на користь відповідача в загальному 12 190.00 грн.
Специфікацією №0005/0002184-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти підтверджується зокрема відпуск 115 скретч-карток, копії невикористаних яких долучені до матеріалів справи позивачем.
Судом встановлено, що позивач направляв відповідачу лист - претензію щодо повернення коштів від 26.05.2025 №108, в якій просив повернути кошти за талони /скренч-картки у кількості 210 літрів на суму 11 130.00 грн, які неможливо використати.
Мотивувальна частина.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до приписів статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, статтею 693 ЦК України передбачено право покупця вимагати повернення передоплати від продавця за умови прострочення виконання зобов'язання з постачання Товару.
Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.
Судом встановлено, що дійсно 02.12.2024 між сторонами спору був укладений договір поставки №СК5/388 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого постачальник (відповідач) приймає на себе зобов'язання передати покупцю (позивач) у власність товари, а покупець (позивач) зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару - Нафта і дистилянти Бензин А-95 (п. 1.2. договору).
В пункті 1.5. договору встановлено, що відпуск товару в АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою КМУ №1442 від 20.12.1997 року.
Загальна сума договору - 12 190.00 грн в тому числі ПДВ.
Згідно з пунктом 4.1. договору умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар.
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника (п. 4.2. договору).
Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) в АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 договору.
Платіжною інструкцією №360 від 03.12.2024 підтверджується сплата 6095.00 грн позивачем на користь відповідача. Видатковою накладною №005/0002185 від 02.12.2024 підтверджується передача товару у кількості 115.00 літрів на загальну суму 6095.00 грн.
Платіжною інструкцією №361 від 03.12.2024 підтверджується сплата 6095.00 грн позивачем на користь відповідача. Видатковою накладною №005/0002184 від 02.12.2024 підтверджується передача товару у кількості 115.00 літрів на загальну суму 6095.00 грн.
Відповідно позивачем сплачено на користь відповідача в загальному 12 190.00 грн.
Відповідачем у справі не надано суду жодного доказу повної фактичної поставки оплаченого позивачем відповідно до платіжної інструкції №360 від 03.12.2024 та платіжної інструкції №361 від 03.12.2024 року, у зв'язку з чим правомірними та такими, що базуються на приписах ст. 693 ЦК України є вимоги Покупця про повернення суми попередньої оплати за Договором.
За таких обставин, вказана сума неповернутої відповідачем попередньої оплати за непоставлені за укладеними між сторонами Договорами 230 літрів бензину А-95 становить 11 130.00 грн, яка відповідачем не спростована, як і не подано ТОВ «Волинь НП» суду доказів поставки дизельного палива за Договором в повному обсязі, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Висновки суду.
Таким чином, суд висновує, що відповідачем здійснено порушення прав позивача за договором поставки №СК5/388 від 02.12.2024 та не здійснено поставку оплаченої продукції в спосіб та в строки, встановлені даним договором.
Належними і допустимими доказами, які містяться в справі, підтверджується обставини зазначені позивачем та здійснена ним оплата згідно платіжних інструкцій №360 від 03.12.2024 та №361 від 03.12.2024 року. Відповідачем не долучено до справи доказів, які б підтверджували факт доставки оплаченого товару.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі з огляду на норми ст. 693 Цивільного кодексу України.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028.00 грн. повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", Закарпатська обл., Ужгородський район, село Сторожниця, вул. Молодіжна, буд. 9 на користь Обласної бази спеціального медичного постачання, код ЄДРПОУ - 00182171, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 55, суму здійсненої позивачем попередньої оплати за договором поставки №СК5/388 від 02.12.2024 у розмірі 11 130.00 грн (одинадцять тисяч сто тридцять гривень 00 копійок).
3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", Закарпатська обл., Ужгородський район, село Сторожниця, вул. Молодіжна, буд. 9 на користь Обласної бази спеціального медичного постачання, код ЄДРПОУ - 00182171, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 55, суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028.00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 10.11.2025 року.
Суддя Пригуза П.Д.