майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
11 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1213/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін
справу за позовом Фізичної особи-підприємця Ємченко Наталії Олександрівни
до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВУД"
про стягнення 27587,18 грн.
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Фізична особа-підприємець Ємченко Наталія Олександрівна (далі - ФОП Ємченко Н.О.) звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВУД" (далі - ПрАТ "ДНІПРОВУД") про стягнення 172587,18 грн, з яких 145000,00 грн основного боргу, 22087,70 грн інфляційних втрат та 5499,48 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем свого обов'язку з оплати товару, отриманого за видатковою накладною №18 від 29.10.2024 та товарно-транспортною накладною №18 від 29.10.2024 (а.с.1-3).
У позовній заяві позивач також просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 15.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Сторони про відкриття провадження у справі №906/1213/25 повідомлені належним чином, відповідно до п.2 ч.6, ч.7 ст.242 ГПК України, шляхом доставлення ухвали суду від 15.09.2025 в електронній формі до їх електронних кабінетів (а.с.17-18).
07.11.2025 та 10.11.2025 до суду від представника позивача надійшли оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, (а.с.23-27) та клопотання від 06.11.2025, у якому позивач просив закрити провадження у справі в частині вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, який було сплачено ним у повному обсязі, та стягнути з відповідача 22087,70 грн інфляційних втрат, 5499,48 грн 3% річних, судовий збір (а.с.19-21).
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 11.11.2025 суд закрив провадження у справі за позовом ФОП Ємченко Н.О. до ПрАТ "ДНІПРОВУД" в частині вимоги про стягнення 145000,00 грн основного боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Приймаючи до уваги, що сторони про відкриття провадження у даній справі повідомлені належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, суд розглядає справу про стягнення з ПрАТ "ДНІПРОВУД" на користь ФОП Ємченко Н.О. 22087,70 грн інфляційних втрат та 5499,48 грн 3% річних в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165, ч.5 ст.252 ГПК України.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
З викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи вбачається, що 29.10.2024 ФОП Ємченко Н.О. поставила ПрАТ "ДНІПРОВУД" товар (дошка дубова необрізана у кількості 20,471 куб.м. ціною 13000,00 грн) на загальну суму 266123,00 грн без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №18 від 29.10.2024 та товарно-транспортною накладною №18 від 29.10.2024 (а.с.6-7), які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками. Будь-які претензії з боку відповідача щодо якості, кількості або вартості отриманого товару, зауваження чи заперечення до оформлення та повноти відображення відомостей щодо цієї поставки відсутні.
За даними позивача, відповідач оплатив вартість отриманого товару на суму 121123,00 грн до відкриття провадження у даній справі, про що свідчить банківська виписка по рахунку позивача (а.с.8), а решту - 145000,00 грн після надіслання йому повідомлення-вимоги вих.№1 від 21.08.2025 (а.с.9-11) та відкриття провадження у даній справі, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 05.11.2025 №6581 (а.с.20). З платіжних документів слідує, що оплата здійснювалась на підставі рахунка №18 від 29.10.2024, однак такий в матеріалах справи відсутній. Як пояснив позивач, рахунок надсилався відповідачу через месенджер «Телеграм» та передавався наручно, на дату подання позову не зберігся.
Відтак, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача 22087,70 грн інфляційних втрат та 5499,48 грн 3% річних за період з 30.10.2024 по 08.09.2025 (розрахунок а.с.12-13).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Суд встановив, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки шляхом передачі (поставки) позивачем товару відповідачу на підставі видаткової накладної.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України (аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства і те, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідач як покупець зобов'язаний був оплатити вартість товару після його отримання від позивача відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України.
Тобто строк оплати товару, отриманого відповідачем 29.10.2024 за видатковою накладною №18, з урахуванням ч.1 ст.692 ЦК України та приписів ст.253 цього Кодексу, настав 30.10.2024, а відтак відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 31.10.2024, а не з 30.10.2024, як вважає позивач. Окрім того, при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивач невірно визначив періоди прострочення виконання зобов'язання з оплати товару, оскільки невірно врахував дні, в які проводилися часткові оплати, і, відповідно, невірно врахував зменшення суми боргу у такі дні, що впливає на обсяг зобов'язання, а відтак призводить до завищення сум відповідних нарахувань.
Також при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21).
Таким чином, здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» власний перерахунок, суд дійшов висновку, що правомірним і обґрунтованим є нарахування відповідачу інфляційних втрат у розмірі 21767,70 грн та 3% річних у розмірі 5467,71 грн, які підлягають стягненню з останнього, а позов у цій частині - задоволенню; у задоволенні вимог про стягнення 320,00 грн інфляційних втрат та 31,77 грн 3% річних слід відмовити як безпідставно нараховані.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями ст.ст.76, 79, 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 21767,70 грн інфляційних втрат та 5467,71 грн 3% річних, у задоволенні решти позову відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи слідує, що позивач під час подання позовної заяви до суду в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи сплатив судовий збір у мінімальному розмірі 2422,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), про що свідчить платіжна інструкція №5980-РТЕЕ-67М8-Е464 від 08.09.2025 (а.с.4).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 2417,56 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВУД" (вул. Піонтковського, буд. 2 А, м. Бердичів, Житомирська обл., 13000, код ЄДРПОУ 31030962) на користь Фізичної особи-підприємця Ємченко Наталії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 21767,70 грн інфляційних втрат, 5467,71 грн 3% річних та 2417,56 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - у справу;
- позивачу на ел.пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1; представнику позивача (до ел.каб.);
- відповідачу (до ел.каб.).