вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.11.2025 Справа № 904/4748/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оквилан», м. Київ
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смт Форсаж», м. Дніпро
Про: стягнення 1 891 612,32 грн.
та
За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смт Форсаж», м. Дніпро
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оквилан», м. Київ
Про: визнання недійсним договору
Суддя Васильєв О.Ю.
секретар судового засідання Вязовська К.В.
Від ТОВ «Оквилан» : Смосюк С.М.;
Від ТОВ «Смт Форсаж» : Іванчук В.Я.
ТОВ «Оквилан» (позивач ) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Смт Форсаж» (відповідач) про стягнення 1 891 612,32 грн. ( в т.ч. : 1 335 000,00 грн. - заборгованість з отриманої фінансової допомоги) ; 36 870,00 грн. - 3% річних за період з 31.10.24р. по 25.08.25р. ; 162 444,79 грн. - інфляційні втрати за період листопад 2024 р. - липень 2025 р. та 357 297,53 грн. - пеня за період з 31.10.24 р. по 25.08.25р.) заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 115 від 15.01.24р.
Ухвалою суду від 27.08.25р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.09.25р.
15.09.25р. через систему «Електронний суд» від ТОВ «Смт Форсаж» надійшов зустрічний позов до ТОВ «Оквилан» про визнання договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 115 від 15.01.24р. недійсним. Позов обґрунтований твердженням про не підписання спірного договору директором товариства - гр. ОСОБА_1 ,який не міг цього зробити, оскільки перебуває на службі у ЗСУ . Також , вказується про відсутність у товаристві інших посадових осіб,які б могли підписати цей договір та здійснювати відповідно до його умов фінансові операції . До зустрічного позову додано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення , чи дійсно спірний договір підписано від імені ТОВ «Смт Форсаж» саме директором товариства - гр. ОСОБА_1 .
У відзиві на первісний позов ТОВ «Смт Форсаж» з посиланням на п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій не підлягають до задоволенню.
Ухвалою суду від 18.09.25р. прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Смт Форсаж» до ТОВ «Оквилан» про визнання договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 115 від 15.01.24р. недійсним для спільного розгляду з первісним позовом.
ТОВ «Оквилан» (відповідач за зустрічним позовом) у відповіді на відзив на позовну заяву вказав, що ТОВ «Смт Форсаж» не було надано належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_2 не приймає фактичної участі в управлінні ТОВ «Смт Форсаж» (при тому, що він залишається єдиним учасником товариства); призначив на посаду директора іншу особу чи доручив іншій особі прийняття усіх управлінських рішень з моменту його мобілізації до Збройних Сил України (щодо укладення відповідачем господарських договорів); надав банкам, в яких відкриті рахунки відповідача відповідну інформацію про довірених осіб, які мають право на розпорядження коштами відповідача на рахунках.
В судовому засіданні 16.09.25р. оголошено перерву до 23.09.25р.
23.09.25р. було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.10.25р.
Ухвалою суду від 16.10.25р. закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 23.10.2025.
23.10.25р. було оголошено перерву до 30.10.25р. Ухвалою суду від 30.10.25р. відкладено розгляд справи на 06.11.2025р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
15.01.24р. між ТОВ «Оквилан» ( позикодавець ) та ТОВ «Смт Форсаж» ( позичальник ) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №115, відповідно до п.1.1 якого позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів у національній валюті України, передана платнику податку в користування на визначений строк, яка не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п.1.2.) Сторони визначили, що поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 2 000 000 (два мільйона) гривень шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з рахунка позикодавця (п.2.1, п.2.3.) Відповідно до п.2.6 поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги ї повернення позикодавцем, але на строк, не більший ніж 20 календарних місяців із дати платежу, передбаченої пунктом 2.4. цього договору. Пунктом 2.4. передбачено, що датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Згідно із п.4.2. позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це позичальника за 10 робочих днів. Повернення грошових коштів позикодавцю проводиться шляхом видачі грошових коштів з каси підприємства позичальника (за умови, що сума, яку повертають протягом дня, не перевищує 50 тисяч гривень) або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця в установі банку (п.3.1.) Відповідно до п.3.2. датою повернення платежу вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку позичальника або дата документу про повернення грошових коштів позикодавцю з відміткою на ньому позикодавця про отримання грошових коштів, що видається у випадку повернення грошових коштів через касу підприємства позичальника. Позичальник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу позикодавцю (п.4.3.).
ТОВ «Оквилан» зазначає, що в період з 17.01.24 р. по 27.06.25 р. ним за вищенаведеним договором було перераховано на користь ТОВ «Смт Форсаж» в цілому 3 145 000,00 грн. у якості поворотної фінансової допомоги, що підтверджується платіжними інструкціями №7 від 17.01.24 р., № 25 від 05.02.24р., №27 від 06.02.24р., №30 від 09.02.24р., №47 від 23.02.24 р., №75 від 13.03.24 р., №262 від 07.06.24р. , від 02.07.24 р., №37 від 24.02.25 р., №110 від 27.06.25 р.
ТОВ «Смт Форсаж» в період з 22.01.24р. по 01.07.25р. було частково повернуто ТОВ «Оквилан» отримані за цим договором кошти у загальному розмірі 1 810 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №7 від 22.01.24 р., №75 від 04.06.24р., №336 від 11.10.24р., №594 від 23.10.24р., №612 від 05.11.24р., №630 від 12.12.24р., №4981 від 14.01.25р., №5000 від 28.02.25р., №5033 від 17.04.25р., №5038 від 28.04.25р., №5055 від 06.05.25р., №5059 від 12.05.25р., №5064 від 19.05.25р., №5089 від 01.07.25р.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача суму неповернутої позики у розмірі 1 335 000,00 грн.
Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 Цивільного кодексу України).
Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу матеріалів даної справи суд встановив, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного правочину, взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення позики виконав неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 19.05.25р. заборгованість склала 1 335 000,00 грн. Доказів повернення частини суми позики у розмірі 1 335 000,00 грн. відповідач до суду не надав. Окрім цього, відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводи, мотиви та аргументи позивача в частині основного боргу.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу у розмірі 1 335 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених вимог стосовно стягнення з відповідача 3% річних за період з 31.10.24р. по 25.08.25р. - у сумі 36 870,00 грн., інфляційних втрат за період листопад 2024р. - липень 2025 р. - у сумі 162 444,79 грн. та пені за період з 31.10.24р. по 25.08.25р. - у сумі 357 297,53 грн. слід врахувати наступне.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 4 стаття 14 Цивільного кодексу України).
Суд звертає увагу, що Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тлумачення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.04.2022, який затверджений Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р. із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому відповідними указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та воєнний стан триває до 05.11.2025р. включно.
Верховний Суд в постанові від 06.09.23р. у справі №910/8349/22 прийшов до висновку про те , що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних , інфляційних втрат та пені за неповернення у строк грошових коштів не відповідають вимогам чинного законодавства ,а тому підлягають відхиленню .
Щодо зустрічного позову.
ТОВ «Смт Форсаж» просив суд визнати недійсним договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 115 від 15.01.24р., укладений між ТОВ «Оквилан» та ТОВ «Смт Форсаж». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір підписаний від імені директора невідомою особою, яка не була уповноваженою на підписання цього договору.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 16 ЦК України (надалі - ЦК України) та статтею 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Одним із таких способів, як указано у п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК Цкраїни, є визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України України).
У ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Суд зауважує, що визнання договору недійсним згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України у зв'язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.
Настання передбачених ст. 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).
Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.18р. у справі № 910/11079/17, від 02.04.19р. у справі № 904/2178/18, від 19.06.19р. у справі № 904/9795/16 та від 01.10.19р. у справі № 910/8287/18.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в ст. 216 ЦК України або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Отже наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб'єктами - учасниками недійсного правочину.
Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
Таким чином, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.11.19р. у справі № 918/204/18 виснувала, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.20р. у справі № 910/12787/17 викладено правову позицію, за змістом якої під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права; судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).
Позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України, є належним способом захисту, який передбачений законом.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним засновником (учасником) ТОВ «Смт Форсаж» (ідентифікаційний код 44497274) є гр. ОСОБА_1 ; розмір частки в статутного (складеного) капіталу: 1000,00 грн. Єдиним кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Смт Форсаж» є гр. ОСОБА_1 .
Окремо господарський суд зауважує, що відповідно п. 1.2. статуту ТОВ «Смт Форсаж» єдиним учасником товариства є ОСОБА_1 .
Отже , укладання цього договору не вимагало попереднього схвалення ( надання згоди на його укладання ) вищого органу товариства, оскільки єдиним його учасником та одночасно директором є саме гр. ОСОБА_1 . Перебування його на військовій службі в період підписання та виконання цього договору сторонами не перешкоджало здійсненню ним конклюдентних дій ( неодноразове отримання та повернення коштів ) , які свідчать про погодження ( затвердження цього договору товариством ).
На підставі вище викладеного суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення клопотання ТОВ «Смт Форсаж» про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Також слід зазначити, що оскільки оспорюваний правочин частково виконувався ТОВ «Смт Форсаж» , у суду відсутні достатні правові підстави для визнання цього договору недійсним.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та доведеність первісного позову, який підлягає задоволенню в частині стягнення основної суми заборгованості. В той же час, зустрічний позов не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.73, 74, 79, 86, 232, 233, 236, 237, 238 ГПК України; господарський суд , -
1. Первісний позов задовольнити частково, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Смт Форсаж» (49033, м. Дніпро, вул. Квартальна, 13, приміщення 78, код ЄДРПОУ 44497274) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оквилан» ( 02140, м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 16., офіс 236; код ЄДРПОУ 39529361) : 1 335 000,00 грн. - заборгованості та 16 020,00 грн. - судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
2. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат - відмовити в повному обсязі.
2. В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Смт Форсаж» про визнання недійсним договору - відмовити, судові витрати за ним покласти на позивача за зустрічним позовом.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 11.11.25р.
Суддя Васильєв О.Ю.