пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 листопада 2025 року Справа № 903/852/25 (903/1050/25)
Господарський суд Волинської області у складі судді Бідюк С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви
інші особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех»
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фест Брок»
ОСОБА_2
в межах справи про банкрутство
за заявою ОСОБА_1 , м. Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех», м. Луцьк
про банкрутство
без повідомлення учасників справи
Ухвалою суду від 10.10.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех». Визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех » в сумі 102280,00 грн - перша черга задоволення (судовий збір, авансування грошової винагороди арбітражному керуючому), 6519480,46 грн - четверта черга. У визнанні грошових вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех » в сумі 32 602,51 грн відмовлено. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех» строком на сто сімдесят календарних днів по 29.03.2026. Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех» призначити арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича. Вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави. Встановлено розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецкомунтех» арбітражному керуючому Григор'єву Валерію Васильовичу строк для подання відомостей про розгляд вимог кредиторів, проведення інвентаризації майна боржника до 17.11.2025.
07.11.2025 надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фест Брок" та ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними шляхом:
- накладення арешту на Транспортний засіб, автомобіль марки AUDI Q8, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код - НОМЕР_2 ;
- заборони державним реєстраторам прав на рухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій акредитованих підприємств Міністерства юстиції України, органам МВС, сервісним центрам МВС), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно рухомого майна тощо) транспортного засобу, автомобіля марки AUDI Q8, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код - НОМЕР_2 ;
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех", Товариству з обмеженою відповідальністю "Фест Брок" та ОСОБА_2 користуватись Транспортним засобом, автомобілем марки AUDI Q8, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код - НОМЕР_2 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 передати Транспортний засіб, автомобіль марки AUDI Q8, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код - НОМЕР_2 на відповідальне зберігання розпоряднику майна ТОВ "Спецкомунтех" Арібтражному керуючому Григор'єву В.В.
10.11.2025 згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заява про забезпечення позову розподілена судді Бідюк С.В.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 вважає за необхідне подати позов до ТОВ "Спецкомунтех", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фест Брок", ОСОБА_2 про визнання недійсними договору комісії № 8292/25/1/002058 від 31.07.2025, договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8292/25/1/002058 від 01.08.2025 та витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння. Визначені види заходів забезпечення є співрозмірним заявленим позовним вимогам та не порушують права відповідачів 1, 2, 3, оскільки: не порушують та не скасовують право власності на Транспортний засіб будь кого із відповідачів 1 та 3; не покладають на будь-кого із Відповідачів надмірного фінансового чи економічного тягаря (не позбавляють їх інших активів / майна / коштів, які за своїм розміром перевищують вартість Транспортного засобу); не зобов'язують будь-кого із відповідачів 1, 2, 3 вчиняти дії, які б за собою тягнули б значні фінансові / економічні витрати. Божником вже вчинялись дії, спрямовані на уникнення / ускладнення виконання судового рішення не тільки за майбутнім позовом ОСОБА_1 , але рішення, яке може бути винесене Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 161/11494/25, зокрема після пред'явлення позову, що стосується того самого предмету спору (Транспортного засобу), за для ухилення від виконання судового рішення (у разі задоволення позову) - здійснило умисне відчуження майна за спірними договорами. За умови невжиття заходів забезпечення позову, відповідачем 3 можуть бути вчинені дії, спрямовані на свідоме відчуження Транспортного засобу іншим особам, що призведе до непоправних наслідків, та до утруднення, а в окремих випадках і неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову. Водночас, в ході користування відповідачем 3 Транспортним засобом, воно може бути випадково пошкоджене або знищене у випадку ДТП. ОСОБА_1 , у разі відмови заяви про вжиття заходів забезпечення позову, задля виконання судового рішення у разі задоволення позову та у разі недобросовісної поведінки відповідача 3, буде вимушена визнавати дії відповідача 3 фраудаторними, що у свою чергу додатково ускладнить повернення грошових коштів / майна. ОСОБА_1 невідомо де перебуває Транспортний засіб станом на дату подання вказаної заяви.
Розглянувши зазначену заяву, суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 2, 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема:
- накладенням арешту на майно (активи);
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).
Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.
Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав суд має вирішити за результатами розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання щодо забезпечення позову (постанова КГС ВС від 10.09.2021 у справі № 910/18567/20).
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (постанова КГС ВС від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21).
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
ОСОБА_1 зазначає, що позовними вимогами майбутнього позову будуть: визнання недійсними договору комісії № 8292/25/1/002058, що укладений між ТОВ "Спецкомунтех" та ТОВ "Фест Брок"; про визнання недійсним Договору купівлі-продажу транспортного засобу №8292/25/1/002058 від 01.08.2025, укладений між ТОВ "Фест Брок" та ОСОБА_2 ; про витребувати з чужого незаконного володіння транспортного засобу.
Заявниця просить забезпечити позов шляхом:
- накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль марки AUDI Q8, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код - НОМЕР_2 ;
- заборони державним реєстраторам прав на рухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій акредитованих підприємств Міністерства юстиції України, органам МВС, сервісним центрам МВС), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно рухомого майна тощо) транспортного засобу, автомобіля марки AUDI Q8, номерний знак АС;
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех" (43005, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карпенка Карого,10,? код ЄДРПОУ 41898871), Товариству з обмеженою відповідальністю "Фест Брок" (07403, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Онікієнка Олега, будинок 125, офіс 15/4, код ЄДРПОУ - 44169849) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) користуватись Транспортним засобом, автомобілем марки AUDI Q8, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код - НОМЕР_2 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) передати Транспортний засіб, автомобіль марки AUDI Q8, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код - НОМЕР_2 на відповідальне зберігання, Розпоряднику майна ТОВ "Спецкомунтех" Арібтражному керуючому Григор'єву В.В.
Суд зауважує, що в силу п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України накладення арешту можливе, зокрема на майно, що належить або підлягає передачі відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (далі - Порядок 1388), встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі.
Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень (п. 2 Порядку 1388 ).
Згідно із п. 6 та п. 7 Порядку 1388 транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через центри надання адміністративних послуг. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) (крім суб'єктів господарювання, що придбали транспортний засіб, який перебував на державній реєстрації, для його подальшого продажу) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Частинами 1, 2, 6 ст.341 Закону України “Про дорожній рух» передбачено, що інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, належних користувачів, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, є відкритою та загальнодоступною. Для фізичних та юридичних осіб інформація з Єдиного державного реєстру транспортних засобів надається шляхом пошуку за суб'єктом (власником транспортного засобу) в електронній формі через офіційний веб-сайт органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації та обліку транспортних засобів, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням засобів електронної ідентифікації, що мають високий або середній рівень довіри, відповідно до вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», чи в паперовій формі шляхом подання заяви особисто або направлення її поштою до органів Міністерства внутрішніх справ України. Інформація з Єдиного державного реєстру транспортних засобів надається у порядку і за формою, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Інформація про зареєстрований транспортний засіб чи його власника, належного користувача, отримана в електронній чи паперовій формі відповідно до законодавства за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, є офіційною та використовується відповідно до законодавства.
Пунктом 1 розділу І “Загальні положення» Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2020 №779 (далі - Порядок), передбачено, що цей Порядок визначає процедуру ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі ЄДРТЗ).
Відповідно до п.3 розділу ІІ “Порядок наповнення та ведення ЄДРТЗ» Порядку до ЄДРТЗ уноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об'єкти обліку).
Пунктами 6, 7 розділу ІІ “Порядок наповнення та ведення ЄДРТЗ» Порядку встановлено, що до ЄДРТЗ уносяться такі відомості про власника (співвласника) транспортного засобу: 1) прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження; 2) повне найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (для юридичних осіб); 3) адреса реєстрації місця проживання фізичної особи або адреса місцезнаходження юридичної особи; 4) назва, серія (за наявності), номер, дата видачі документа, що посвідчує особу, та найменування органу, який його видав; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону). До ЄДРТЗ уносяться такі відомості про транспортний засіб: 1) марка; 2) модель; 3) тип (за призначенням); 4) тип (за конструкцією); 5) категорія; 6) тип кузова; 7) колір; 8) рік випуску; 9) номерний знак; 10) кількість дверей; 11) кількість місць; 12) номер кузова; 13) номер рами (шасі); 14) ідентифікаційний номер (VIN); 15) номер двигуна; 16) об'єм двигуна; 17) потужність двигуна (за наявності такої інформації в поданих документах); 18) кількість циліндрів (за наявності такої інформації в поданих документах); 19) вид пального; 20) екологічні норми (за наявності такої інформації в поданих документах); 21) маса без навантаження; 22) повна маса; 23) показники одометра (за наявності такої інформації); 24) дата першої державної реєстрації; 25) дата державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку; 26) серія, номер та дата видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (тимчасового реєстраційного талона); 27) особливі відмітки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; 28) реквізити документів, що підтверджують правомірність придбання, отримання, увезення, митного оформлення; 29) реквізити документів, що підтверджують відповідність конструкції встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (за наявності).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №260 “Про деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби, їх власників та належних користувачів» затверджено Порядок надання фізичним та юридичним особам інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно зареєстрованих транспортних засобів, належних користувачів, п.1 розділу “Загальні питання» якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм надання фізичним та юридичним особам інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) стосовно зареєстрованих транспортних засобів, належних користувачів.
Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що відомості з Реєстру надаються: 1) в паперовій формі - територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - уповноважений орган МВС) у вигляді витягу з Реєстру; 2) в електронній формі: у форматі витягу з Реєстру або в іншому форматі, визначеному в договорі між адміністратором Реєстру та юридичною особою, в установленому законодавством порядку; програмними засобами ведення Реєстру у форматі витягу з нього через офіційний веб-сайт МВС.
Відповідно до п.4 указаного Порядку витяг з Реєстру надається на запит будь-якої фізичної або юридичної особи за умови ідентифікації такої особи. Відомості з Реєстру про належного користувача транспортного засобу надаються фізичній чи юридичній особі, за якою такий транспортний засіб зареєстрований (уповноваженій нею особі), особі, якій видано тимчасовий реєстраційний талон, належному користувачу.
Отже, саме інформація з Єдиного державного реєстру транспортних засобів є належним доказом на підтвердження обставин щодо власника зареєстрованого транспортного засобу.
Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 23.09.2025 у справі № 906/692/25 вказав, що для накладення арешту на майно заявнику необхідно доказати, а суду встановити або вже існуюче право власності на майно, на яке буде накладено арешт, або передання майна відповідачу в майбутньому. При цьому, не є обов'язковим знаходження майна у відповідача.
В той же час, проаналізувавши заяву про забезпечення позову, господарський суд констатує, що із наявних в матеріалах заяви доказів неможливо однозначно встановити належність майна транспортного засобу - автомобіля марки AUDI Q8, номерний знак НОМЕР_1 , VIN код - НОМЕР_2 , будь-якому з потенційних відповідачів, на момент звернення до суду із відповідною заявою.
Крім того, відсутність доказів на підтвердження, станом на день розгляду заяви, права власності на вказаний заявницею у заяві про забезпечення позову транспортний засіб, позбавляє суд можливості виключити порушення прав та інтересів інших осіб.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, саме заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Ураховуючи вищевикладене, заявницею належними та допустимими доказами не доведено обставин, що будь-який з потенційних відповідачів на момент розгляду заяви про забезпечення позову є власником спірного транспортного засобу, у зв'язку з чим заява про забезпечення позовну не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 06.11.2025 про забезпечення позову.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України. Ухвала суду підписана 11.11.2025.
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя С. В. Бідюк