про відмову у видачі судового наказу
"10" листопада 2025 р. Cправа № 902/1482/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., розглянувши
заяву Філії “Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (місцезнаходження: вул. Святошинська, буд. 30, місто Київ, 03115, ідентифікаційний код юридичної особи: 45530596)
до боржника Приватного підприємства “Регіони-Ойл» (місцезнаходження: провулок Український, буд. 8, село Стадниця, Вінницькій район, Вінницька область, 23241, ідентифікаційний код юридичної особи: 38174112)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості у розмірі 174'367,89 грн
29.10.2025 Філія “Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» звернулась до Господарського суду Вінницької області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства “Регіони-Ойл» грошової заборгованості у розмірі 174'367,89 грн з яких 100'000,00 грн - основного боргу, 62'121,31 грн - інфляційних втрат, 12'246,58 грн - 3% річних та суми судового збору.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням зі сторони боржника умов Договору купівлі-продажу необробленої деревини №120 від 11.08.2021 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого Товару, у строки та у розмірах, визначених означеним Договором.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 вказану заяву передано для розгляду судді Виноградському О. Є.
Розглянувши матеріали заяви Філії “Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про видачу судового наказу, суд враховує таке.
Згідно п.п. 1, 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Положеннями ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору, документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Слід зауважити, що ГПК України у статті 60 наводить перелік документів, що підтверджують повноваження представників. Водночас він не містить схожої норми з переліком документів, якими для суду підтверджуються повноваження осіб, через яких юридична особа бере участь у справі на засадах самопредставництва.
Формулювання частини третьої статті 56 ГПК України дозволяє зробити висновок, що самопредставництво юридичної особи може здійснюватися не тільки її керівником та членами виконавчого органу, але й іншими особами, уповноваженими діяти від імені юридичної особи на підставі законодавства, статуту, положення або трудового договору (контракту).
Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус. При цьому, як вже було зауважено, процесуальний закон не містить вичерпного переліку документів, якими для суду можуть бути підтверджені повноваження особи, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва. Вочевидь це можуть бути й документи, вказані у частині третій статті 56 ГПК України, зокрема статут, положення, трудовий договір (контракт).
Водночас варто враховувати, що частина перша статті 89 ЦК України передбачає, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Згідно із частинами п'ятою, шостою цієї статті до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", за частиною першою статті 7 якого Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Державна реєстрація базується на принципах, зокрема, обов'язковості, публічності, об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі (стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Згідно із пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Частина перша статті 10 цього Закону передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 910/16580/23.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 зазначила, що, починаючи з 29.12.2019, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Таким чином, особа, через яку юридична особа здійснює самопредставництво, зобов'язана надати суду належне підтвердження свого статусу, зокрема шляхом подання документів, передбачених частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України, а саме: статуту, положення, трудового договору (контракту) тощо. Водночас, якщо інформація про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, міститься в Єдиному державному реєстрі, такі відомості вважаються офіційним і достатнім підтвердженням повноважень відповідної особи представляти інтереси юридичної особи в суді, з урахуванням можливих обмежень.
Судом встановлено, що заяву про видачу судового наказу від імені Філії “Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» сформовано та підписано в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" провідним юрисконсультом відділу юридичних та майнових питань Зінаїдою Яременко.
Разом із тим, довіреність у порядку передоручення № б/н від 24.01.2025, видана Демидовим Я.М. та довіреність № 15 від 13.01.2025, видана генеральним директором Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» Юрієм Болоховцем, а також інші документи, подані провідним юрисконсультом відділу юридичних та майнових питань Зінаїдою Яременко, з урахуванням положень статті 56 ГПК України та висновків, викладених у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду, не підтверджують її повноважень діяти в суді від імені Філії “Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», а відтак - і подавати будь-які заяви чи клопотання в інтересах даної юридичної особи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заяву про видачу судового наказу від імені Філії “Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» не підписана уповноваженою особою, яка має на це право.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за поданою Філією “Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» заявою про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства “Регіони-Ойл» грошової заборгованості у розмірі 174'367,89 грн за Договором купівлі-продажу необробленої деревини №120 від 11.08.2021 року, з підстав п. 2 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 150, 151, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Відмовити Філії “Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства “Регіони-Ойл» грошової заборгованості у розмірі 174'367,89 грн.
2. Згідно із ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
3. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвалу про відмову у видачі судового наказу може бути оскаржено окремо від рішення суду до Північно-західного апеляційного господарського суду.
4. Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Дата складання повного тексту ухвали 10.11.2025.
Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ
віддрук. прим.: 1 - до справи;