Ухвала від 06.11.2025 по справі 902/1529/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" листопада 2025 р. Cправа № 902/1529/23

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: Приватного підприємства "Юридична компанія "ЛЕКС Г.С.", м. Вінниця

до: Приватного акціонерного товариства "Інфракон", м. Вінниця

про банкрутство

представники сторін:

арбітражний керуючий Белінська Н.О.

ГУ ДПС у Вінницькій області: Островерх Р.В.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа (суддя Лабунська Т.І.) за заявою ПП "Юридична компанія "ЛЕКС Г.С." про банкрутство ПрАТ "Інфракон".

Ухвалою суду від 16.01.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон".

Ухвалою від 29.02.2024 року визнано грошові вимоги ПП "Юридична компанія "Лекс Г.С." до боржника у розмірі: 26 840,00 грн. - витрати на сплату судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (перша черга задоволення); 60 300,00 грн. - авансування грошової винагороди арбітражного керуючого (перша черга задоволення). Встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "Інфракон":

- ПП "Юридична компанія "Лекс Г.С." з грошовими вимогами у розмірі: 1 080 000,00 грн. - основний борг (4 черга задоволення); 26 840,00 грн. - витрати на сплату судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (перша черга задоволення); 60 300,00 грн. - авансування грошової винагороди арбітражного керуючого (перша черга задоволення). Черговість задоволення вимог кредиторів: вимоги 1 черги - 87 140,00 грн.; вимоги 4 черги - 1 080 000,00 грн.. Усього - 1 167 140,00 грн.

Постановою суду від 17.04.2024 року визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області до боржника у розмірі 7 397 689,93 грн. з яких: 4 246 077,88 грн. - основний платіж (третя черга задоволення); 1 061 519,47 грн. - штрафні санкції (шоста черга задоволення); 2 090 092,58 грн. - пеня (шоста черга задоволення); а також у розмірі 6 056,00 грн. - витрати на сплату судового збору (перша черга задоволення). ПрАТ "Інфракон" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

18.06.2024 від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло клопотання про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі.

19.09.2024 на адресу суду від ГУ ДПС у Вінницькій області надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон" в розмірі 8 348 820,98 грн. на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (у відповідні періоди часу були призначені на посаду Голови Правління ПрАТ "Інфракон").

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.01.2025 року (суддя Лабунська Т.І. ):

- відмовлено в задоволенні заяви ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.09.2024 про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення 8348820,98 грн за доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон" на ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

- затверджено звіт ліквідатора № 02-279/2785 від 18.06.2024 про нарахування і виплату грошової винагороди в сумі 48800 грн та витрат в сумі 30 грн за підсумками ліквідаційної процедури ПрАТ "Інфракон";

- затверджено звіт ліквідатора від 18.06.2024 за результатами проведення ліквідаційної процедури у справі №902/1529/23 про банкрутство ПрАТ "Інфракон" та ліквідаційний баланс ПрАТ "Інфракон";

- ПрАТ "Інфракон" як юридичну особу ліквідовано та закрито провадження у справі № 902/1529/23.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 року ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.01.2025 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.05.2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.01.2025 у справі № 902/1529/23 скасовано. Справу № 902/1529/23 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

03.07.2025 року матеріли справи № 902/1529/23 надійшли до Господарського суду Вінницької області.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 року, справу № 902/1529/23 передано на розгляд судді Тісецькому С.С.

Ухвалою від 07.07.2025 року прийнято справу № 902/1529/23 за заявою ПП "Юридична компанія "ЛЕКС Г.С." про банкрутство ПрАТ "Інфракон" до свого провадження. Заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 19.09.2024 року про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон" в розмірі 8 348 820,98 грн. на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 902/1529/23 - призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2025 року - 14:30 год. Справу № 902/1529/23, в т.р. клопотання арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-279/2787 від 18.06.2024 року про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі - призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.09.2025 року - 11:30 год.

04.09.2025 року від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло пояснення № 02-279/5346 від 04.09.2025 року щодо заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 19.09.2024 року про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон" в розмірі 8 348 820,98 грн. на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 902/1529/23.

05.09.2025 року від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло клопотання № 02-279/5384 від 05.09.2025 року про звільнення від виконання повноважень ліквідатора ПрАТ "Інфракон" у справі № 902/1529/23.

Ухвалою від 14.10.2025 року заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 19.09.2024 року про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон" в розмірі 8 348 820,98 грн. на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 902/1529/23, та клопотання арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-279/5384 від 05.09.2025 року про звільнення від виконання повноважень ліквідатора ПрАТ "Інфракон" у справі № 902/1529/23 - призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.11.2025 року.

В судове засідання на визначену дату з'явились арбітражний керуючий та представник кредитора - ГУ ДПС у Вінницькій області. Інші учасники справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повноважних представників в судове засідання не направили, будь-яких заяв, клопотань чи письмових пояснень щодо причин неявки до суду не подали.

Натомість, 05.11.2025 року до суду від ОСОБА_2 надійшло пояснення б/н від 03.11.2025 року щодо заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон".

Від ОСОБА_1 відзив на заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон", до суду не надходив.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвалою від 14.10.2025 року, копія якої була надіслана засобами поштового зв'язку та згідно відомостей сайту АТ "Укрпошта" 24.10.2025 року зафіксовано невдалу спробу вручення.

Ухвали суду від 07.07.2025 року та 09.09.2025 року, що були надіслані на адресу ОСОБА_1 повернуті до суду органом поштового зв'язку з відміткою про причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у даній справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання учасників справи.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що сторони належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка сторін є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України.

В ході розгляду справи представник кредитора надав пояснення щодо обставин, викладених у заяві про покладення субсидіарної відповідальності, підтримав її вимоги та просив задоволити.

Арбітражний керуючий підтримала позицію, наведену у поданих раніше до суду поясненнях.

Суд, розглянувши заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 19.09.2024 року про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон" в розмірі 8 348 820,98 грн. на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 902/1529/23, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступного висновку з огляду на таке.

Так, вказана заява мотивована наступним.

ГУ ДПС у Вінницькій області зазначає про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон" на голову правління ПрАТ Інфракон ОСОБА_1 та голову правління ПрАТ "Інфракон" ОСОБА_2, виходячи з наступних доводів.

Під час позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Інфракон", яку оформлено актом №347/0515/14310968 від 05.02.2020року (том 2 арк.13-72 справи №902/1529/23) було встановлено заниження земельного податку, що підлягав сплаті за земельні ділянки №0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га, № 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га, №0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га та №0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га, в цілому в розмірі 2,1 га у розмірі у сумі 5 085 532,40 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 839 454,52грн. та 2017 рік в сумі 4 246 077,88 грн.

На підставі висновків акту №347/0515/14310968 від 05.02.2020року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002460515 від 18.03.2020року, законність якого підтверджено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023року у справі №120/3482/20-а (том 2 арк.73-75 справи №902/1529/23).

Вказана вище сума 5 085 532,40грн. нарахована пеня 2 090 092,58грн. та сума судового збору 6056.00грн. включені, як кредиторські вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області до реєстру кредиторських вимог ПрАТ Інфракон у справі №902/1529/23 (постанова від 17.04.2024року у справі №902/1529/23).

Окрім того, до реєстру кредиторських вимог ПрАТ "Інфракон" включено кредиторські вимоги ПП Юридична компанія ОСОБА_4 у сумі 1 167 140,00грн. (ухвала від 29.02.2024року у справі №902/1529/23).

Отже, загальна сума включених до реєстру кредиторських вимог ПрАТ "Інфракон" становить 8 348 820,98грн.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023року по справі №120/3482/20 (том 2 арк.73-75 справи №902/1529/23) встановлено, що згідно Розділу 1 загальних положень статутів ПрАТ "Інфракон" від 2016, 2017 та 2018 років Товариство "Інфракон" засновано наказом № 760 від 26.06.1969 Міністерством електронної промисловості СРСР як Центральне конструкторське бюро інформаційної техніки (ЦКБІТ).

З 12.05.1989 ЦКБІТ реорганізовано наказом Міністерства електронної промисловості СРСР № 263 ДСП в Центральний науково-дослідний інститут (ЦНДІ) "Інфракон".

ЦНДІ "Інфракон" 24.05.1994 наказом Мінмашпрому України № 760 перетворено у ВАТ "Інфракон".

На виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" 17.03.2011 ВАТ "Інфракон" перейменовано в Публічне акціонерне Товариство "Інфракон".

З 23.03.2017 ПАТ "Інфракон" змінило тип Товариства з публічного на приватне, на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" і стало ПрАТ "Інфракон".

Згідно статті 8 Статуту ПАТ "Інфракон" затвердженого Загальними зборами акціонерів ВАТ "Інфракон" 17.03.2011 року (копія додається) органами управління Товариства є Загальні збори акціонерів (Загальні збори), Наглядова рада, Правління. Ревізійна комісія.

Згідно п. 11.12 ст.11 Статуту ПАТ "Інфракон" для організації роботи Правління та представництва інтересів Товариства Наглядовою радою з членів Правління обирається Голова Правління.

Голова правління має право без довіреності діяти від імені Товариства, відповідно до рішень Правління, в тому числі представляти інтереси Товариства, вчиняти правочини від імені Товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками Товариства.

Згідно п.11.15, ст.11 Статуту ПАТ "Інфракон" до компетенції Правління належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до компетенції Загальних зборів та Наглядової ради.

Згідно до п.п. 1 та 3 п.11.15. ст.11 Статуту ПАТ "Інфракон" зокрема до компетенції Правління належить:

розпорядження майном Товариства у межах, що віднесені цим Статутом, рішеннями Загальних зборів до його компетенції;

прийняття рішень про вчинення правочинів (укладення договорів), що вчиняються (укладаються) Товариством, окрім правочинів (договорів), вчинення (укладення) яких потребує прийняття рішення Загальними зборами чи Наглядовою радою.

Згідно п.п. 14) та 19) п.11.17 ст.11 Статуту ПАТ "Інфракон" Голова Правління має такі повноваження:

укладає угоди та вчиняє правочини від імені Товариства, необхідність яких покликана інтересами Товариства та акціонерів Товариства, а також здійснює інші функції, які необхідні для забезпечення діяльності Товариства, згідно з законодавством України, цим Статутом та внутрішніми документами Товариства;

розпоряджається коштами та майном Товариства в межах, визначених цим Статутом, рішеннями Загальних зборів та Наглядової ради.

Аналогічні положення містяться і у редакціях статутів від 2016, 2017, 2018років (копії додаються).

Як встановлено позаплановою виїзною перевіркою ПрАТ "Інфракон", яку оформлено актом №347/0515/14310968 від 05.02.2020 року (п.2.2 розділ II), відповідальними за фінансово - господарську діяльність ПрАТ "Інфракон" були:

- Голова Правління - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.01.2016р. по 04.04.2018р. (наказ про призначення на посаду №23ОД від 06.10.1994р., наказ про звільнення від 04.04.2018р. №8-к);

- Голова Правління - ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 05.05.2018 по 31.12.2018р. (наказ про призначення на посаду від 03.04.2018р. №9-к, наказ про звільнення - від 29.08.2019р. №4-к) (том 2 арк.13-72 справи №902/1529/23).

Отже, з викладеного вбачається, що суб'єктами правопорушення що призвело до банкрутства ПрАТ "Інфракон" є Голова Правління - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та Голова Правління - ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2 .

ГУ ДПС у Вінницькій області зазначає, що об'єктивна сторона правопорушення з доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон" полягає у наступному.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від І3.09.2023року по справі №127/6046/21 (копія з ЄДРСР додається) встановлено, що ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), відповідно до наказу ПрАТ "Інфракон" від 06.10.1994 № 230Д працював на посаді голови правління ПрАТ "Інфракон", (код ЄДРПОУ 14310968, м. Вінниця, вул. Київська. 16).

Упродовж 2016-2017років, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем розташування ПрАТ "Інфракон" за адресою: м.Вінниця, вул. Київська. 16, порушуючи вимоги п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, шляхом заниження бази оподаткування та ставки податку за земельні ділянки з кадастровими номерами: № 0510100000:01:036:0169 площею 1.5402 га, № 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га, № 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га та 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га, в цілому площею 2,1 га, що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 16, і перебувають у користуванні ПрАТ "Інфракон", діючи за попередньою змовою із головним бухгалтером ОСОБА_5 , умисно ухилився від сплати земельного податку у великому розмірі за період 2016-2017 років у сумі 5 085 532,40 грн.. в т.ч. за 2016 рік в сумі 839 454,52 грн. та 2017 рік в сумі 4 246 077,88 грн.

Голова правління ПрАТ "Інфракон" ОСОБА_1 та головний бухгалтер ОСОБА_5 самостійно декларували в податкових деклараціях № 9004867440 від 26.01.2016, № 9001949995 від 19.01.2017, № 9256804491 від 05.12.2017 та здійснювали обрахунок площі земельних ділянок №0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га, № 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га, №0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га та №0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га, в цілому в розмірі 2,1 га, за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 16, тобто об'єкта оподаткування, який використовувався ПрАТ "Інфракон" на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою серії Б № 000045 від 1979, за рахунок земель Вінницького центрально-конструкторського бюро інформаційної техніки (рішення сесії Вінницької міської ради № 2283 від 27.02.2009).

У подальшому, на підставі рішення Вінницької міської ради № 879 від 29.09.2017 вищезазначені земельні ділянки передано ПрАТ "Інфракон в оренду, про що 20.10.2017 укладено договори оренди між Вінницькою міською радою та ПрАТ "Інфракон.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за ПрАТ "Інфракон" було зареєстровано нерухоме майно (комплекс нежитловий за адресою вул.Київська, 16, м.Вінниця) загальною площею 23652,6кв.м за реєстраційним номером: 443309905101 (том 2арк. 10-11 справи №902/1529/23).

Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва на 31.12.2016 рік (копія додається) вбачається, що за ПрАТ "Інфракон" на початок 2016 року рахувалося основних засобів на 6473,0тис. грн., а на кінець 2016 року розмір основних засобів становив 6066,0тис.грн.

Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва на 31.12.2017рік (копія додається) вбачається, що за ПрАТ "Інфракон" на початок 2017року рахувалося основних засобів на 6066,0тис. грн., а на кінець 2017року розмір основних засобів становив 5701,0тис.грн.

Згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва на 31.12.2018 рік (копія додається) вбачається, що за ПрАТ "Інфракон" на початок 2018року рахувалося основних засобів на 5700,0тис. грн., а на кінець 2018року розмір основних засобів становив 18,5 тис.грн.

Згідно наявного у матеріалах справи №902/1529/23 договору від 05.07.2018року (том 2 арк.87-88 справи №902/1529/23) купівлі-продажу частки комплексу, вбачається, що ПрАТ "Інфракон" (код ЄДРПОУ 14310968) у особі голови правління ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ "Інвест Тауер" (код ЄДРПОУ 42189313) у особі директора Кур'ята Ю.В. (покупець) уклали договір згідно якого ПрАТ "Інфракон" передав у власність ТОВ "Інвест Тауер" 24/25 частки комплексу нерухомого майна загальною площею 22551,6кв.м., що розташований за адресою м.Вінниця, вул.Київська, 16. Ціна нерухомого майна за вказаним договором склала 2 300 000грн. без проведення експертної оцінки вартості вказаного комплексу.

ТОВ "Інвест Тауер" (код ЄДРПОУ 42189313) згідно відомостей із ЄДР та реєстраційних даних, що містяться у базі даних А1С Податковий блок (копії додаються) зареєстровано 05.06.2018року (за місяць до укладення договору купівлі-продажу частки комплексу нерухомого майна) за адресою м.Вінниця, вул.Київська, 16 (адреса за якою знаходиться ПрАТ "Інфракон").

Станом на сьогоднішній день керівником ТОВ "Інвест Тауер" (код ЄДРПОУ 42189313) являється ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - колишній Голова правління ПрАТ "Інфракон" (код ЄДРПОУ 14310968), що підтверджується копією витягу з ЄДР щодо ТОВ "Інвест Тауер".

Позаплановою виїзною перевіркою ПрАТ "Інфракон", яку оформлено актом №347/0515/14310968 від 05.02.2020 року, встановлено, що ПрАТ "Інфракон" використовувало на підставі державного акту на право користування землею Б №000045 від 1979 року (копія додається) згідно права постійного користування наступні земельні ділянки:

Земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га, розташована за адресою вул.Київська, 16, м.Вінниця.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га, розташована за адресою вул.Київська, 16, м.Вінниця.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га. розташована за адресою вул.Київська, 16, м.Вінниця.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га. розташована за адресою вул.Київська, 16, м.Вінниця.

Факт того, що вказані земельні ділянки використовувалися ПрАТ "Інфракон" на підставі державного акту на право користування землею також підтверджено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023року по справі №120/3482/20 (том 2 арк.73-75 справи №902/1529/23).

20.10.2017року ПрАТ "Інфракон" відмовилося від права постійного користування вказаними земельними ділянками та оформлено договори оренди №02072, №02073, №02074, №02075 на використання земельних ділянок строком до 29.09.2027року.

У матеріалах справи №902/1529/23 містяться копії угод від 08.10.2018року про внесення змін до Договорів оренди вказаних земельних ділянок (том 2 арк.89-100 справи №902/1529/23).

Згідно змісту угод про внесення змін до Договорів оренди №02072, №02073, №02074, №02075 вбачається, що ПрАТ "Інфракон" у особі голови правління ОСОБА_2 відступило право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:01:036:0169, 0510100000:01:036:0170, 0510100000:01:036:0171, 0510100000:01:036:0172 на користь ТОВ "Інвест Тауер" (код ЄДРПОУ 42189313), того ж підприємства якому відчужено комплекс нерухомого майна загальною площею 23652,6кв.м. де керівником на сьогодні являється ОСОБА_2 .

Як вбачається із висновків позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Інфракон", яку оформлено актом №347/0515/14310968 від 05.02.2020року та ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023року по справі №127/6046/21, конкурсні кредиторські вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області до ПрАТ "Інфракон" виникли у 2016 році на суму 839 454,52грн. та у 2017році на суму 4 246 077,88грн.

Отже, об'єктивна сторона правопорушення з доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон" полягає в діях голови правління ОСОБА_1 щодо збільшення кредиторської заборгованості ПрАТ "Інфракон" у вигляді заниження сум земельного податку за 2016-2017року на суму 5 085 532,40грн.

Об'єктивна сторона правопорушення з доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон" полягає в діях голови правління ОСОБА_2 щодо виведення активів ПрАТ "Інфракон" у вигляді відчуження майнового комплексу та відступлення права оренди земельних ділянок за відсутності будь-яких інших ресурсів для погашення заборгованості ПрАТ "Інфракон" по земельному податку.

Сукупність зазначених обставин та дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , попри їх обов'язок як Голови правління ПрАТ "Інфракон" передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені законом заходи щодо запобігання банкрутству боржника (ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства), перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що в подальшому створили умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.

За змістом постанови Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі № 906/904/16, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти до висновку, що після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, до поки такі особи не доведуть протилежного.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст. 61 КУзПБ, кредитор просить суд: покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ПАТ "Інфракон" у розмірі 8 348 820,98грн. на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Інфракон" грошові кошти у розмірі 8 348 820,98 грн., у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПАТ "Інфракон".

Арбітражний керуючий Белінська Н.О. у поясненнях щодо заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон", стосовно вказаної заяви заперечила, з посиланням на наступне.

Так, арбітражним керуючим надано пояснення щодо повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та щодо звіту ліквідатора за результатами проведення ліквідаційної процедури у даній справі.

Щодо заяви про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , арбітражний керуючий зазначає таке.

ГУ ДПС у Вінницькій області наводить мотиви та доводи заяви про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема зазначає:

під час податкової позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Інфракон", яку оформлено актом №347/0515/14310968 від 05.02.2020 року, було встановлено заниження земельного податку;

на підставі висновків акту №347/0515/14310968 від 05.02.2020року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002460515 від 18.03.2020 року, законність якого підтверджено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023року у справі №120/3482/20-а.

Арбітражний керуючий зазначає, що основною метаю такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства.

У зазначеній постанові суд дійшов таких висновків: "ПрАТ "Інфракон" у період з 2016-2017 рік використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га., земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га., земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га. та земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га, а тому у розумінні положень Податкового кодексу України є землекористувачем та зобов'язаний сплачувати земельний податок в строки та у розмірах, встановлених ПК України".

Матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_2 на посаді голови правління у вказаний період (2016 - 2017 роки).

Встановити вину ОСОБА_1 також неможливо, оскільки, судом у справі №120/3482/20-а, на яку посилається скаржник, не досліджувалось питання посадових обов'язків ОСОБА_1 , а саме чи уповноважений останній складати розрахунки щодо платежів до бюджету, своєчасності і правильності складання податкової звітності Товариства, забезпечувати на основі даних первинних документів і бухгалтерських записів своєчасне складання бухгалтерської та податкової звітності Товариства, подання її за встановленим порядком відповідним органам.

Таким чином, зазначені скаржником аргументи не свідчать про вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у доведенні до банкрутства.

ГУ ДПС у Вінницькій області посилається на зміст ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 року у справі №127/6046/21, як на підставу для обґрунтування об'єктивної сторони винних осіб у доведенні до банкрутства.

Скаржником не проаналізовано зміст ухвали у повній мірі, ГУ ДПС у Вінницькій області формально перелічує обставини кримінального правопорушення, які не доводять вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у доведенні Товариства до банкрутства.

Відтак, судом встановлено, що саме ОСОБА_5 працюючи відповідно до наказу ПрАТ "Інфракон" від 09.02.1998 № 4 на посаді головного бухгалтера ПрАТ "Інфракон", тобто обіймаючи посаду, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, а також відповідно до п.п. 5, 17 посадової Інструкції від 23.12.2005 будучи уповноваженою організовувати та контролювати складання розрахунків щодо використання прибутків, затрат на виробництво, платежів до бюджету, своєчасності і правильності складання податкової звітності Товариства, забезпечувати на основі даних первинних документів і бухгалтерських записів своєчасне складання бухгалтерської та податкової звітності Товариства, подання її за встановленим порядком відповідним органам.

Саме ОСОБА_5 являлась службовою особою підприємства-платника податків, яка згідно із п.п. 16.1.2, п.п. 16.1.3, п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України несла обов'язок складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, мала податковий обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Окрім цього, поза увагою скаржника залишилась та обставина, що суд у справі №127/6046/21 дійшов висновку про необхідність звільнити ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, від кримінальної відповідальності.

Скаржник зазначає, що згідно договору від 05.07.2018 року купівлі-продажу частки комплексу, вбачається, що ПрАТ "Інфракон" (код ЄДРПОУ 14310968) у особі голови правління ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ "Інвест Тауер" (код ЄДРПОУ 42189313) у особі директора ОСОБА_6 (покупець) уклали договір згідно якого ПрАТ "Інфракон" передав у власність ТОВ "Інвест Тауер" 24/25 частки комплексу нерухомого майна загальною площею 225516 кв.м, що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Київська, 16 . Ціна нерухомого майна за вказаним договором склала 2 300 000,00 грн.

ТОВ "Інвест Тауер" (код ЄДРПОУ 42189313) згідно відомостей із ЄДР та реєстраційних даних, що містяться у базі даних АІС Податковий блок (копії додаються) зареєстровано 05.06.2018 року (за місяць до укладення договору купівлі-продажу частки комплексу нерухомого майна) за адресою м. Вінниця, вул. Київська, 16.

Судом чітко встановлено, що вина ОСОБА_2 не обґрунтована, оскільки дані дії були вчинені з метою погашення кредиторської заборгованості.

ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу частки комплексу 05.07.2018 року, йому не було відомо про значну заборгованість ПрАТ "Інфракон" перед ГУ ДПС у Вінницькій області, оскільки документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Інфракон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства проведено лише 05.02.2020 року.

А попереднім керівником, ОСОБА_1 , не доводилась інформація про заниження податкового зобов'язання із земельного податку до ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_2 не міг передбачити можливість настання негативних для ПрАТ "Інфракон" наслідків.

Окрім цього, ГУ ДПС у Вінницькій області на підтвердження викладених обставин долучає реєстраційні дані, що містяться у базі даних АІС Податковий блок. В такому разі, вважає за необхідне зазначити, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону. Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 16 квітня 2020 року у справі №805/5017/15-а.

У заяві зазначено, що сукупність зазначених обставин та дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , попри їх обов'язок як Голови правління ПрАТ "Інфракон" передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені законом заходи щодо запобігання банкрутству боржника (ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства), перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що в подальшому створили умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.

В даному випадку, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виникло обов'язку, передбаченого ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки за часи перебування на посаді голови правління ПрАТ "Інфракон" (01.01.2016р.-31.12.2018р.) даної норми, як і Кодексу, не існувало.

Окрім цього, щоб довести можливість отримання прибутку, скаржник мав би надати докази декларування ПрАТ "Інфракон" доходів, що передували відчуженню майна.

Лише після співставлення цієї інформації можливо припустити про створення умов та підстав для визнання боржника банкрутом. Однак, даних доказів матеріали справи не містять, тому Господарським судом Вінницької області обґрунтовано визнано ПрАТ "Інфракон" неплатоспроможним, а вказаний скаржником причинно-наслідковий зв'язок не аргументується будь-якими належними доказами.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності суд першої інстанції надав перевагу Аналізу виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон", проведеного ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС".

За своєю правовою природою звіт із "Аналізу виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон"", проведеного ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС" є висновком експерта, що володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Таким чином, ГУ ДПС у Вінницькій області, як учасник справи, не надало до суду жодних альтернативних висновків щодо наявності ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. Відзначимо, що у випадках, коли одна зі сторін має сумніви щодо достовірності представлених доказів, вона має право ініціювати призначення експертизи. Проте ГУ ДПС не зверталося до суду з таким проханням, що свідчить про відсутність заперечень проти висновків, представлених ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС".

Крім того, під час розгляду справи ГУ ДПС не подало жодних письмових заперечень або заяв, що свідчило б про сумнів у достовірності аналізу. Також відсутні дані про те, що сторона скаржника зверталася з проханням викликати експерта для надання усних пояснень щодо проведеного аналізу. Це свідчить про те, що на момент розгляду справи не було жодних підстав ставити під сумнів результати дослідження.

У даному випадку, суд, приймаючи до уваги Аналіз виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон", проведений ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС", діяв у межах своїх повноважень, спираючись на наявні факти та результати, які не були спростовані.

Отже, відсутність альтернативних висновків з боку ГУ ДПС у Вінницькій області та незаперечність представленого Аналізу свідчать про обґрунтованість рішення суду щодо прийняття до уваги зазначеного експертного висновку.

На засіданні комітету кредиторів 17.06.2024 року ліквідатор ознайомила кредиторів із звітом про виконану роботу ліквідатора у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон" та ліквідаційним балансом банкрута, із звітом про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури.

Комітетом кредиторів схвалено звіт ліквідатора ПрАТ "Інфракон" та ліквідаційний баланс банкрута; схвалено звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури; вирішено клопотати перед господарським судом Вінницької області про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон".

Посилаючись на наведене, арбітражний керуючий просить суд заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення.

ОСОБА_2 у поясненні б/н від 03.11.2025 року щодо заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон" просить суд заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, з підстав аналогічним тим, що наведені арбітражним керуючим Белінською Н.О. у поясненнях № 02-279/5346 від 04.09.2025 року щодо заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон".

ОСОБА_1 будь-яких заперечень чи письмових пояснень щодо заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області про покладення субсидіарної відповідальності за зобов"язаннями ПрАТ "Інфракон", до суду не подав.

При цьому, як зазначено раніше, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.01.2025 року (суддя Лабунська Т.І.), окрім іншого, відмовлено в задоволенні заяви ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.09.2024 про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення 8348820,98 грн за доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон" на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначив таке.

Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами:

- ПрАТ "Інфракон" зареєстровано як юридичну особу в державному реєстрі 12.10.2004;

- протягом 2016-2019 років у різні періоди часу Головою Правління ПрАТ "Інфракон" були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.01.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон", а постановою від 17.04.2024 вказане товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру;

- загальна сума визнаних грошових вимог кредиторів до боржника, які лишились не погашені, становить 8570885,93 грн, з них вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області на суму 7181680,98 грн та вимоги ПП Юридична компанія "Лекс Г.С." у 1167140 грн;

- згідно з Аналізом виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон", проведеного ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС", будь-які активи товариства відсутні; фінансовий стан товариства є незадовільним; товариство перебуває в стані неплатоспроможності; ознаки фіктивного банкрутства ПрАТ "Інфракон" або доведення до банкрутства відсутні, як і ознаки дій з приховування банкрутства.

У вересні 2024 року ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до місцевого господарського суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон" на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у відповідні періоди часу були призначені на посаду Голови Правління ПрАТ "Інфракон", а також солідарне стягнення з вказаних осіб грошових коштів (7.26).

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДПС у Вінницькій області зазначало про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виконуючи обов'язки Голови Правління ПрАТ "Інфракон", своїми діями сприяли доведенню товариства до банкрутства. Так, ОСОБА_1 допустив збільшення кредиторської заборгованості товариства у вигляді заниження сум земельного податку за 2016-2017 роки на суму 5085532,40 грн, що підтверджено відповідним судовим рішенням. ОСОБА_2 здійснив виведення активів ПрАТ "Інфракон" у вигляді відчуження майнового комплексу та відступлення права оренди земельних ділянок за відсутності будь-яких інших ресурсів для погашення заборгованості товариства по земельному податку (7.27).

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суди попередніх інстанцій зазначили наступне:

- в Державному реєстрі відсутні відомості щодо права власності ПрАТ "Інфракон" на нерухоме майно, зокрема майновий комплекс площею 23652,6 кв. м.;

- продаж частки комплексу відбувся згідно з договором купівлі-продажу від 05.07.2018, який було укладено у період більше ніж за 3 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон";

- твердження про відступлення ПрАТ "Інфраком" права користування земельними ділянками відхилено судами з посиланням на лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.2-4569/2-24 від 22.05.2024, за змістом якого в Державному реєстрі земель станом на 01.01.2013 відсутні відомості про реєстрацію земельних ділянок на території області за ПрАТ "Інфракон";

- відповідно до Угод про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2017 орендарем земельних ділянок, про які зазначає ГУ ДПС у Вінницькій області є ТОВ "Інвест Тауер";

- твердження заявника про доведення ПрАТ "Інфракон" до банкрутства спростовується висновками, викладеними в Аналізі виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон", проведеного ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС" (7.28).

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та пояснення ГУ ДПС у Вінницькій області і ліквідатора ПрАТ "Інфракон", колегія суддів вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без належного дослідження, перевірки та оцінки обставин, на які міститься посилання у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (7.29).

Колегія суддів враховує, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновника боржника (7.30.).

Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення (зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності) повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України (7.31).

До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт (7.32).

Разом з тим, колегія суддів враховує усталену правову позицію Верховного Суду про те, що:

- відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16);

- звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16) (7.33).

З наведеного слідує, що звіт ліквідатора за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника та висновок про доведення боржника до банкрутства, складені відповідно до вимог Методичних рекомендацій, наряду з іншими доказами є лише складовою доказової бази доведення боржника до банкрутства як підстави для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності (7.34).

Суд зобов'язаний надати належну оцінку як кожному окремо, так і в сукупності іншим доказам та доводам, наданим на підтвердження вимог у заяві про покладення субсидіарної відповідальності (7.35).

Також колегія суддів враховує сталу практику Верховного Суду, на яку зокрема посилається скаржник, та згідно якої статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності (постанови Верховного Суду від 28.11.2024 у справі №909/252/16 (909/385/23), від 17.10.2024 у справі №916/1930/20(916/3453/23), від 03.11.2022 у справі 908/2694/20) (7.36).

Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками (7.37).

Тому, якщо заявник (ліквідатор або кредитор) з посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази заявника не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (7.38).

У разі якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів (7.39).

У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 11.03.2025 у справі № 5011-44/2141-2012) (7.40).

Наведене не було враховано судами попередніх інстанцій, що підтверджується змістом оскаржуваних судових рішень (7.41).

Так, зазначаючи про відсутність відомостей про реєстрацію земельних ділянок за ПрАТ "Інфракон" станом на 01.01.2013, суди попередніх інстанцій не врахували пояснення ГУ ДПС у Вінницькій області з цього питання та надані до матеріалів справи докази, зокрема:

- ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 у справі №127/6046/21 (провадження №1-кп/127/265/21), у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 та частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України;

- акт ГУ ДПС у Вінницькій області від 05.02.2020 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ "Інфракон";

- постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 120/3482/20-а;

- державний акт на право користування землею серії Б№000045 (7.42).

В оскаржуваних рішеннях у цій справі відсутні мотиви, з огляду на які суди попередніх інстанцій не враховують або відхиляють вказані докази, надані ГУ ДПС у Вінницькій області (7.43).

Зазначаючи про те, що право користування земельними ділянками, про які зазначає ГУ ДПС у Вінницькій області в заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон", відповідно до Угод про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2017 наразі зареєстровано за ТОВ "Інвест Тауер", суди попередніх інстанцій не перевірили твердження податкового органу про те, що попереднім землекористувачем було саме ПрАТ "Інфракон", яке в подальшому відмовилося від своїх прав на користь ТОВ "Інвест Тауер" (7.44).

Також за змістом оскаржуваних рішень не вбачається надання належної оцінки аргументам ГУ ДПС у Вінницькій області як щодо фінансового стану ПрАТ "Інфракон" у період 2016-2018 років, який охоплює час виконання обов'язків Голови Правління ПрАТ "Інфракон" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , так і щодо наслідків відчуження належного боржникові нерухомого майна, зокрема у контексті спроможності виконання грошових зобов'язань перед контрагентами товариства та вжиття заходів для запобігання банкрутству ПрАТ "Інфракон" (7.45).

За змістом оскаржуваних судових рішень не вбачається, які ж саме наявні у справі і враховані судами докази доводять відсутність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у доведенні до банкрутства ПрАТ "Інфракон", добросовісну поведінку у вчинених ними діях і спростовують відповідні аргументи ГУ ДПС у Вінницькій області з цього приводу, наведені у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (7.46).

Виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства) (7.47).

Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі (7.48).

КУзПБ не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки визначальним для цієї відповідальності є необхідний (безпосередній) причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб'єктивна сторона) (7.49).

Зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що судами попередніх інстанцій не перевірено та не враховано доводи ГУ ДПС у Вінницькій області щодо причинно-наслідкового зв'язку виникнення кризового стану боржника - ПрАТ "Інфракон" внаслідок дій та прийнятих відповідачами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) рішень, зокрема про здійснення господарських операцій (7.50).

Обмежившись вказівкою на проведений ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС" Аналіз виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон", а також відчуження нерухомого майна товариства у період, який перевищує трирічний строк до відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон", суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки діям / бездіяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які передували виникненню стану неплатоспроможності боржника, з точки зору вчинення їх у інтересах саме боржника, з розумним поясненням їх мети і мотивів, у межах звичайних підприємницьких ризиків (7.51).

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17) (7.52).

При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 19.08.2021 у справі № 25/62/09) (7.53).

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (7.54).

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (7.55).

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди (7.56).

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 908/802/20, від 26.09.2023 у cправі № 910/8137/19, від 29.04.2025 у cправі № 910/3632/21) (7.57).

Тому під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18) (7.58).

Судами попередніх інстанцій наведене не було враховано, у зв'язку з чим колегія суддів не може визнати обґрунтованими та такими, що відповідають наявним у справі доказам, висновки в оскаржуваних судових рішеннях про не доведення ГУ ДПС у Вінницькій області всіх елементів складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства (7.59).

Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає доводи касаційної скарги в цій частині такими, що знайшли своє підтвердження (7.60).

Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (7.61).

Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги зазначеного вище та всупереч вимогам норм процесуального права не дослідили наданих до матеріалів справи доказів та не надали їм належну правову оцінку, що в свою чергу не дає можливості визначитися з правильністю застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права за результатами розгляду заяви ГУ ДПС у Вінницькій області про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (7.62).

Наведене і стало підставою для скасування ухвалених судами рішень у вищевказаній частині та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому, створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України та Кодексом України з процедур банкрутства.

Частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов'язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку передбаченому частиною другою статті 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.

Об'єктом вказаного правопорушення є ті майнові права боржника та його кредиторів, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її формує ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення).

Такі правові висновки щодо застосування норм частини другої статті 61 КУзПБ викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).

Разом з тим, суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду про те, що:

При цьому, ст. 61 КУзПБ, закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Так, як зазначено вище, судами було встановлено наступне.

ПрАТ "Інфракон" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.10.2004, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був Головою Правління ПрАТ "Інфракон" в період з 01.01.2016 по 04.04.2018.

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) був Головою Правління ПрАТ "Інфракон" в період з 05.04.2018 по 31.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.01.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон", а постановою від 17.04.2024 вказане товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру;

За твердженням ГУ ДПС у Вінницькій області під час позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Інфракон" (акт №347/0515/14310968 від 05.02.2020) встановлено заниження земельного податку, що підлягав сплаті за земельні ділянки № 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га, № 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га, № 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га та № 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га, в цілому в розмірі 2,1 га у розмірі у сумі 5085532,40 грн, в т.ч. за 2016 рік в сумі 839454,52 грн та 2017 рік в сумі 4246077,88 грн.

На підставі висновків акту № 347/0515/14310968 від 05.02.2020 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002460515 від 18.03.2020, законність якого підтверджено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі №120/3482/20-а.

Так, за змістом акту ГУ ДПС у Вінницькій області від 05.02.2020 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ "Інфракон", контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 05 лютого 2020 року № 347/0515/14310968.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення ПрАТ "Інфракон", зокрема, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого позивачем занижено земельний податок всього в сумі 5 085 532,40 грн, в тому числі за 2016 рік на 839 454,52 грн, за 2017 рік на 4 246 077,88 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 18 березня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002460515, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок на 5 307 597,35 грн, з яких за основним платежем 4 246 077,88 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 061 519,47 грн.

При цьому Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалюючи постанову від 21.11.2023 у справі №120/3482/20-а, зазначив, що згідно поданих контролюючим органом декларацій, ПрАТ "Інфракон" за період 2016 2017 роки подавало до контролюючого органу декларації із плати за землю, в яких задекларовано земельний податок за земельні ділянки з кадастровим номером 0510100000:01:036:0169, площею 1,5402 га, з кадастровим номером 0510100000:01:036:0170, площею 0,105 га, з кадастровим номером 0510100000:01:036:0171, площею 0,45 га, з кадастровим номером 0510100000:01:036:0172, площею 0,0204 га із ставкою податку 1 %.

Отже, ПрАТ "Інфракон", самостійно декларуючи суму земельного податку за зазначені земельні ділянки за період 2016 2017 роки, застосовувало ставку, встановлену для власників земельних ділянок, у розмірі 1 % від нормативної оцінки.

Водночас, під час проведення відповідачем перевірки встановлено, що право власності на зазначені земельні ділянки у ПрАТ "Інфракон" відсутнє, тобто позивач безпідставно застосував при розрахунку зобов'язання із земельного податку ставку у розмірі 1 %, передбачену для власників земельних ділянок. У зв'язку з чим, податковим органом здійснено донарахування відповідної суми зобов'язання із земельного податку.

Під час розрахунку земельного податку ПрАТ "Інфракон", Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було використано дані державного земельного кадастру та документи, надані до перевірки, відповідно до яких, ПрАТ "Інфракон" у періоді, що перевірявся, використовувало наступні земельні ділянки (також відповідно державного акту на право користування землею Б № 000045 від 1979 року):

- земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в 2014 році складала 17258555,53 грн. Державна реєстрація оренди ПрАТ "Інфракон" зазначеної земельної ділянки проведена 07.11.2017 року;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в 2014 році складала 1176566,89 грн. Державна реєстрація оренди ПрАТ "Інфракон" зазначеної земельної ділянки проведена 07.11.2017 року;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в 2014 році складала 5042429,55 грн. Державна реєстрація оренди ПрАТ "Інфракон" зазначеної земельної ділянки проведена 22.11.2017 року;

- земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га. Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в 2014 році складала 228590,14 грн. Державна реєстрація оренди ПрАТ "Інфракон" зазначеної земельної ділянки проведена 07.11.2017 року.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому, вказані земельні ділянки у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року використовувались ПрАТ "Інфракон" на підставі Державного акта на право користування землею Б № 000045 від 1979 року.

Крім того, згідно Державного акту на право постійного користування землею Б № 0000045 від 1979 року, ним посвідчено право "Вінницького центрального конструкторського бюро інформаційної техніки" на безстрокове і безоплатне користування земельною ділянкою.

Даний Державний акт виданий згідно з рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 00.03.1979 №521 у відповідності до вимог ст.ст. 15, 20 ЗК УРСР (в редакції станом на 1979).

Згідно Розділу 1 загальних положень статутів ПрАТ "Інфракон" від 2016, 2017 та 2018 років Товариство "Інфракон" засновано наказом № 760 від 26.06.1969 Міністерством електронної промисловості СРСР як Центральне конструкторське бюро інформаційної техніки (ЦКБІТ).

3 12.05.1989 ЦКБІТ реорганізовано наказом Міністерства електронної промисловості СРСР № 263 ДСП в Центральний науково-дослідний інститут (ЦНДІ) "Інфракон".

ЦНДІ "Інфракон" 24.05.1994 наказом Мінмашпрому У країни №760 перетворено у ВАТ "Інфракон" .

3 23.03.2017 ПАТ "Інфракон" змінило тип Товариства з публічного на приватне, на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" і стало ПрАТ "Інфракон".

Таким чином, твердження ПрАТ "Інфракон" викладені в апеляційній скарзі стосовно не підтвердження контролюючим органом права ПрАТ "Інфракон" на постійне користування вказаними земельними ділянками є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час проведення перевірки та визначення податкового зобов'язання ПрАТ "Інфракон" податковим органом правомірно було використано інформацію від компетентного органу державної влади - Держгеокадастру.

Оскільки як підтверджується матеріалами справи, ПрАТ "Інфракон" у період з 2016-2017 рік використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га., земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га., земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га. та земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га, а тому у розумінні положень Податкового кодексу України є землекористувачем та зобов'язаний сплачувати земельний податок в строки та у розмірах, встановлених ПК України.

Таким чином, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 18.03.2020 №0002460515 в передбачений податковим законодавством спосіб, оскільки ПрАТ "Інфракон" під час самостійно декларування та сплати податку порушено вимоги підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено земельний податок за 2016-2017 роки всього в сумі 5085532,40 грн.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі №120/3482/20-а набрала законної сили 21.11.2023 року та є чинною на даний час.

Також, в провадженні суду Вінницького міського суду Вінницької області перебувала справа №127/6046/21 (провадження №1-кп/127/265/21), за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та ч.2 ст. 212 КК України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 у справі №127/6046/21 клопотання захисників Кашпрук Т.В. та Зажирка Ю.Д. в інтересах обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, - задовольнити.

Звільнено ОСОБА_5 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності.

Звільнено ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2020 р. за № 32020020000000054, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.

Згідно відмітки, що міститься на копії ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 у справі №127/6046/21, остання набрала законної сили 21.09.2023 року.

За змістом ухвали суду, згідно обвинувального акта, ОСОБА_1 , працюючи відповідно до наказу ПрАТ "Інфракон" від 06.10.1994 № 230Д на посаді голови правління ПрАТ "Інфракон", код ЄДРПОУ 14310968, м. Вінниця, вул. Київська, 16, (далі - Товариство), тобто обіймаючи посаду, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, а також, відповідно до п.п 2.2.1, 2.2.2 Контракту від 23.03.2017, будучи уповноваженим здійснювати оперативне управління Товариством, організовувати його виробничо-господарську діяльність, соціальну та іншу діяльність, налагоджувати юридичне, економічне, бухгалтерське та інформаційне забезпечення Товариства, являючись службовою особою підприємства-платника податків, несучи згідно із п.п. 16.1.2, п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі Кодексу) обов'язок складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, умисно, перебуваючи за місцем розташування Товариства: м. Вінниця, вул. Київська, 16, упродовж 2016-2017 років, діючи за попередньою змовою з головним бухгалтером Товариства - ОСОБА_5 , з єдиним спільним умислом, спрямованим на зменшення суми земельного податку за земельні ділянки Товариства з кадастровими номерами: № 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га, № 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га, № 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га та 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га, в цілому площею 2,1 га, розташованих за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 16 , яка підлягає сплаті до бюджету, вніс до податкових декларацій з плати за землю Товариства № 9004867440 від 26.01.2016, № 9001949995 від 19.01.2017 та № 9256804491 від 05.12.2017 завідомо неправдиві відомості щодо річної суми земельного податку, ставки податку, сум податку, що підлягають сплаті помісячно, за таких обставин.

ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що при складані податкової декларації ПрАТ "Інфракон" з плати за землю за 2016 рік необхідно застосовувати ставку земельного податку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (із врахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433) з кадастровими номерами № 0510100000:01:036:0169, № 0510100000:01:036:0170, № 0510100000:01:036:0171 та № 0510100000:01:036:0172, загальною площею 2,1 га, у розмірі 1 272 889, 68 грн., 26.01.2016, перебуваючи в офісному приміщені ПрАТ "Інфракон" за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 16, складаючи зазначену податкову декларацію, діючи за попередньою змовою із головним бухгалтером Товариства ОСОБА_5 , умисно вніс до розділів І "Розрахунок суми земельного податку" і ІІІ "Розрахунок податкового зобов'язання" завідомо неправдиві відомості, а саме: у розділі І до колонки 11 "Ставка податку (%) рядків 1.1, 1.2, 1.3. про те, що земельна ділянка оподатковується за ставкою 1%, а не 3%, до колонки 12 "Річна сума земельного податку" рядку 2 про те, що сума земельного податку складає 433 435,16 грн., а не 1 272 889,68 грн.; у розділі ІІІ до колонки 3 "Річна сума" рядку 3 "Нараховано на 2016 рік, усього" про те, що сума земельного податку складає 433 435,16 грн., а не 1 272 889,68 грн., до колонок 4-15 "січень-грудень" рядку 3 "Нараховано на 2016 рік, усього" про те, що сума земельного податку, яка підлягає сплаті помісячно складає 36 119,60 грн., а не 106 074,14 грн.

Листом Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області за № 9896/10/02-2/-12-04 від 26.06.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повідомлено про встановлення Вінницькою міською радою ставок земельного податку за земельні ділянки ПрАТ "Інфракон" з 01.01.2016 у розмірі 3% в частині територій, які використовуються для здійснення виробничої діяльності, для інших територій 12 % та з 01.01.2017 у розмірі 12 % від їх нормативної грошової оцінки, а також про необхідність проведення нарахування земельного податку у 2017 році у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі, на що ПрАТ "Інфракон" листом № 01/47 від 17.07.2017 надано відповідь за підписом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (вх. № 13496/10 від 17.07.2017), що свідчить про їх обізнаність щодо порядку справляння плати за землю.

Продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на заниження об'єкта оподаткування шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що при складані уточненої податкової декларації ПрАТ "Інфракон" з плати за землю за 2017 рік необхідно застосовувати ставку земельного податку у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (із врахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 та 2016 рік - 1,06) з кадастровими номерами № 0510100000:01:036:0169, № 0510100000:01:036:0170, № 0510100000:01:036:0171 та № 0510100000:01:036:0172, загальною площею 2,1 га, у розмірі 4 635 327,12 грн., 05.12.2017, перебуваючи в офісному приміщені ПрАТ "Інфракон" за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 16, складаючи зазначену податкову декларацію, діючи за попередньою змовою із головним бухгалтером Товариства ОСОБА_5 , умисно вніс до розділу ІІІ Декларації "Розрахунок податкового зобов'язання" завідомо неправдиві відомості, а саме до колонки 3 "Річна сума" рядку 4 "Нараховано за 2017 рік за даними раніше поданої декларації (р. 3 декларації, що уточнюється)" про те, що сума земельного податку Товариства складає 459 441,72 грн., а не 4 635 327,12 грн., до колонок 4-15 "січень-грудень" рядку 4 "Нараховано за 2017 рік за даними раніше поданої декларації (р. 3 декларації, що уточнюється)", про те, що сума земельного податку Товариства, яка підлягає сплаті помісячно складає 38 286,81 грн., а не 449 754,36 грн. (колонки 4-13 "січень-жовтень") та 137 783,51 грн. (колонка 14 "листопад").

Таким чином ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, - службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, в редакції Закону від 13.05.2014.

Крім того, ОСОБА_1 , працюючи відповідно до наказу ПрАТ "Інфракон" від 06.10.1994 № 230Д на посаді голови правління ПрАТ "Інфракон", код ЄДРПОУ 14310968, м. Вінниця, вул. Київська, 16, (далі - Товариство), тобто обіймаючи посаду, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, а також відповідно до п.п 2.2.1, 2.2.2 Контракту від 23.03.2017 будучи уповноваженим здійснювати оперативне управління Товариством, організовувати його виробничо-господарську діяльність, соціальну та іншу діяльність, налагоджувати юридичне, економічне, бухгалтерське та інформаційне забезпечення Товариства.

Крім того ОСОБА_1 , являючись службовою особою підприємства-платника податків, несучи згідно із п.п. 16.1.2, п.п. 16.1.3, п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України обов'язок складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, маючи податковий обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку у порядку та строки, визначені цим Кодексом і згідно п. 36.3 цієї статті, будучи зобов'язаним виконувати податковий обов'язок безумовно і першочергово стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, упродовж 2016 - 2017 років, перебуваючи за місцем розташування ПрАТ "Інфракон" за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 16, порушуючи вимоги п.п. 270.1.1 п.270.1 ст. 270, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, шляхом заниження бази оподаткування та ставки податку за земельні ділянки з кадастровими номерами: № 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га, № 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га, № 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га та 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га, в цілому площею 2,1 га, що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 16, і перебувають у користуванні ПрАТ "Інфракон", діючи за попередньою змовою із головним бухгалтером Товариства ОСОБА_5 , умисно ухилився від сплати земельного податку у великому розмірі за період 2016-2017 років у сумі 5 085 532,40 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 839 454,52 грн. та 2017 рік в сумі 4 246 077,88 грн., за таких обставин.

Голова правління ПрАТ "Інфракон" ОСОБА_1 та головний бухгалтер Товариства ОСОБА_5 самостійно декларували в податкових деклараціях № 9004867440 від 26.01.2016, № 9001949995 від 19.01.2017, № 9256804491 від 05.12.2017 та здійснювали обрахунок площі земельних ділянок № 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га, № 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га, № 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га та 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га, в цілому в розмірі 2,1 га, за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 16 , тобто об'єкта оподаткування, який використовувався ПрАТ "Інфракон" на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою серії Б № 000045 від 1979, за рахунок земель Вінницького центрально-конструкторського бюро інформаційної техніки (рішення сесії Вінницької міської ради № 2283 від 27.02.2009).

У подальшому, на підставі рішення Вінницької міської ради № 879 від 29.09.2017 вищезазначені земельні ділянки передано Товариству в оренду, про що 20.10.2017 укладено договори оренди між Вінницькою міською радою та ПрАТ "Інфракон".

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, які мали місце 26.01.2016, 19.01.2017, 05.12.2017 року.

Вказані обставини свідчать про те, що з дня вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, минуло понад п'ять років, а отже наявні підстави для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачені розуміють суть обвинувачення, не заперечують проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, раніше не судимі, за місцем проживання характеризуються позитивно, до кримінальної відповідальності за вчинення інших кримінальних правопорушень не притягувалися, а строк давності притягнення їх до кримінальної відповідальності за вказані кримінальні правопорушення не зупинявся і не переривався.

Судом встановлено, що обвинувачені розуміють свої права, визначені ч. ч. 2-3 ст. 285 Кримінального процесуального кодексу України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та бажають бути звільненими від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, тобто у зв'язку із закінченням строків давності.

Враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про наявність сукупності матеріально-правових підстав, передбачених ст. 49 Кримінального кодексу України, та процесуально-правових підстав звільнення від кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, 20.10.2017 року ПрАТ "Інфракон" відмовилось від права постійного користування вказаними земельними ділянками, в наслідок чого було оформлено договори оренди №02072, №02073, №02074, №02075 на використання згаданих вище земельних ділянок строком до 29.09.2027 року.

На підставі Угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2017, зареєстрованого за № 02072 від 06.11.2017, про внесення змін до Договору, Угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2017, зареєстрованого за № 02073 від 06.11.2017, про внесення змін до Договору; Угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2017, зареєстрованого за № 02074 від 06.11.2017, про внесення змін до Договору; Угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2017, зареєстрованого за № 02075 від 06.11.2017, про внесення змін до Договору від 08.10.2017, на підставі рішення Вінницької міської ради №1363 від 28.09.2018, було внесено зміни до вказаних договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:01:036:0169, 0510100000:01:036:0170, 0510100000:01:036:0171, 0510100000:01:036:0172, в частині заміни сторони орендаря з ПрАТ "Інфракон" на ТОВ "Інвест Тауер".

При цьому, як свідчать наявні матеріали справи, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за ПрАТ "Інфракон" було зареєстровано нерухоме майно (комплекс нежитловий за адресою вул. Київська, 16, м.Вінниця) загальною площею 23 652,6 кв.м за реєстраційним номером: 443309905101 (на підставі наказу Фонду державного майна України № 949 від 11.10.1999 року).

Згідно договору купівлі-продажу частки комплексу, укладеного 05.07.2018 року між ПрАТ "Інфракон" (продавець) в особі голови правління ОСОБА_2 та ТОВ "Інвест Тауер" (покупець) в особі директора ОСОБА_6 , продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв (купив) належні продавцю на праві приватної власності 24/25 частки комплексу, що знаходиться за адресою м.Вінниця, вул. Київська, 16 (предмет договору) і сплатив її вартість за ціною та у порядку, передбаченому договором.

Зазначена у цьому договорі частка комплексу, що відчужується, належить продавцю на підставі наказу № 949 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 11.10.1999 року, дублікат якого виданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області 18.01.2005 року, Державну реєстрацію права власності на 24/25 частки комплексу, що відчужується за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Шуляк А.О. 21.07.2014 року, номер запису про право власності - 6851613, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 443309905101.

Загальна площа 24/25 частки комплексу під № 16 складає 22 551,6 кв.м. (п. 1.2).

За домовленістю сторін продаж комплексу вчиняється за 2 300 000 грн. (в т.ч. ПДВ) (п. 2.1.).

Балансова вартість частки комплексу складає 1 835 024,17 грн., згідно довідки наданої продавцем 02.07.2018 року.

Згідно доданих до заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.09.2024 року та відомостей бази даних А1С Податковий блок, ТОВ "Інвест Тауер", код ЄДРПОУ 42189313, зареєстровано 05.06.2018 року (за місяць до укладення договору купівлі-продажу частки комплексу нерухомого майна) за адресою м.Вінниця, вул.Київська, 16-А та на даний час керівником ТОВ "Інвест Тауер" є ОСОБА_2 , колишній Голова правління ПрАТ "Інфракон".

Згідно доданих до заяви фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва:

на 31.12.2016 рік - за ПрАТ "Інфракон" на початок 2016 року рахувалося основних засобів на 6473,0 тис. грн., а на кінець 2016 року розмір основних засобів становив 6066,0 тис.грн.;

на 31.12.2017 рік - за ПрАТ "Інфракон" на початок 2017 року рахувалося основних засобів на 6066,0 тис. грн., а на кінець 2017 року розмір основних засобів становив 5701,0 тис.грн.;

на 31.12.2018 рік - за ПрАТ "Інфракон" на початок 2018 року рахувалося основних засобів на 5700,0 тис. грн., а на кінець 2018 року розмір основних засобів становив 18,5 тис.грн.

Отже, з огляду на наведені вище обставини та надані на їх підтвердження докази, в період 2016-2018 років, який охоплює час виконання обов'язків голови правління ПрАТ "Інфракон" ОСОБА_1 (з 01.01.2016 по 04.04.2018) та ОСОБА_2 (з 05.04.2018 по 31.08.2019) фінансовий стан ПрАТ "Інфракон" значно погіршився в наслідок відчуження належних боржнику активів та здіснення свідомих дій щодо заниження сум земельного податку, що в свою чергу, призвело до неспроможності виконання грошових зобов'язань перед контрагентами боржника та, відповідно, наслідком вчинення таких дій стало виникнення стану неплатоспроможності боржника.

При цьому, жодних належних та допустимих доказів щодо спростування наведених обставин або ж щодо вжиття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заходів для запобігання погіршення фінансового стану боржника, матеріали справи не містять. Як і не містять жодних доказів щодо доведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 того, що вказані вище дії стали наслідком звичайного господарського обороту боржника, а не викликані використанням ними своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.

З огляду на зазначену вище позицію Верховного Суду, небажання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які притягуються до субсидіарної відповідальності, надати суду докази, згідно з ч. 2 ст. 74 ГПК України, судом розцінюється виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує кредитор у своїй заяві.

Водночас, як зазначено вище, ОСОБА_2 обмежився лише наданням до суду пояснень, аналогічних за змістом тим, що були надані арбітражним керуючим Белінською Н.О. № 02-279/5346 від 04.09.2025 року щодо заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон".

Поряд з цим, до матеріалів справи було надано звіт про аналіз виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон" від 21.03.2024 року, проведеного ТОВ "Прімум Верітас" на замовлення арбітражного керуючого Белінської Н.О., в ході якого встановлено наступне:

Основні засоби товариства станом на 13 грудня 2021 відсутні. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності свідчить про те, що товариство не має можливості розрахуватися з кредиторами. Частка власних оборотних коштів в їх загальній сумі у відсотках свідчить, що товариство не має можливості виконувати короткострокові зобов'язання за рахунок оборотних коштів. Коефіцієнт фінансової автономії на звітну дату становить менше граничного значення, що свідчить про залежність товариства від позикового капіталу протягом періоду, що розглядається.

Фінансовий стан товариства є незадовільним, оскільки більшість економічних показників та коефіцієнтів, що характеризують ліквідність та фінансову стійкість товариства, є нижчими від нормативних значень. За результатами аналізу встановлено, що товариство є фінансово нестійким та не має змоги проводити незалежну фінансову політику, тобто, перебуває в стані неплатоспроможності. Станом на день звіту згідно відповідей ПрАТ "Інфракон" товариство немає будь-яких активів.

ПрАТ "Інфракон" відсутні ознаки інвестиційної привабливості.

Також в ході проведеного аналізу на предмет наявності (відсутності) ознак фіктивного, навмисного або прихованого банкрутства товариства, за результатами отриманих показників та коефіцієнтів було встановлено наступне.

Враховуючи дані аналізу, зроблено висновок, що протягом всіх аналізованих періодів у товариства наявні ознаки поточної неплатоспроможності. Показники, показники, розраховані відповідно Методичних рекомендацій, свідчать про відсутність ознак фіктивного банкрутства ПрАТ "Інфракон".

Фінансові показники, значно погіршились протягом 2019, що було пов'язано з продажем активів для погашення кредиторської заборгованості. Протягом 2020 - 2021 фінансові показники значно не погіршились. Враховуючи дані системи показників оцінки фінансового стану ПрАТ "Інфракон" та надані пояснення, економічні ознаки дій з доведення до банкрутства відсутні.

В процесі аналізу не встановлено, що товариством подані недостовірні відомості про своє майно в фінансовій звітності або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище. Ознаки дій з приховування банкрутства відсутні.

Поряд з цим, суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду про те, що:

Отже, посилання арбітражного керуючого Белінської Н.О. та ОСОБА_2 лише на проведений ТОВ "Прімум Верітас" аналіз виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон", достеменно та беззаперечно не спростовує наведені вище встановлені обставини та не доводить відсутність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у доведенні до банкрутства ПрАТ "Інфракон" або ж добросовісну поведінку у вчинених ними діях.

Щодо доводів арбітражного керуючого та ОСОБА_2 стосовно відчуження нерухомого майна товариства у період, який перевищує трирічний строк до відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон", суд зауважує наступне.

Так, Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 року по справі № 903/988/20(903/177/24) вважав необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд не повинен був надавати оцінку договору про надання фінансової допомоги №14 від 29.08.2016, оскільки цей правочин укладений поза межами трирічного періоду, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство ТОВ "Малан Плюс", з огляду на наступне.

Отже, суд дослідивши в сукупності наявні матеріали справи та надавши оцінку усім правочинам та юридичним діям боржника, здійсненим під впливом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , встановив наявність всіх елементів складу правопорушення, як умови для застосування субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, в зв'язку з доведенням його до банкрутства, а саме:

- об'єктивну сторону правопорушення - факт збільшення кредиторської заборгованості ПрАТ "Інфракон" у вигляді заниження сум земельного податку за 2016-2017 на суму 5 085 532,40 грн (період перебування ОСОБА_1 на посаді голови правління з 01.01.2016 по 04.04.2018); факт відчуження нерухомого майна та відступлення права оренди земельних ділянок, за відсутності будь-яких інших ресурсів для погашення заборгованості ПрАТ "Інфракон" по земельному податку (період перебування ОСОБА_2 на посаді голови правління з за період з 05.05.2018 по 31.12.2018), що в свою чергу призвело до відсутності у боржника майнових активів, за рахунок яких можливо було б задоволити вимоги кредиторів;

- суб'єктивну сторону - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не доведено свою добросовісність, що ними було вчинено всі належні дії для невчинення правопорушення і запобігання заподіянню шкоди, тобто, винуватість;

- суб'єктами правопорушення є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які в різні періоди займали посаду голови правління ПрАТ "Інфракон";

- об'єктом правопорушення є права кредиторів, в тому числі, ГУ ДПС у Вінницькій області, на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Водночас, встановлені наведені вище обставини справи не спростовані, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не доведено суду жодними належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та свою добросовісність у вчиненні ними згаданих вище дій.

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 19.09.2024 року про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон" у справі № 902/1529/23.

При цьому, судом не приймаються заперечення ОСОБА_2 та арбітражного керуючого Белінської Н.О. щодо заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон", оскільки наведені ними обставини не спростовують заявлених вимог та не є підставою для відмови в задоволенні заяви, за наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 61 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 12, 73-79, 86, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задоволити заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 19.09.2024 року про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон" у справі № 902/1529/23, в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Інфракон" (вул. Київська, буд. 16, м. Вінниця, 21009; код ЄДРПОУ 14310968) грошові кошти у розмірі 8 348 820,98 грн., у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Приватного акціонерного товариства "Інфракон" (код ЄДРПОУ 14310968).

3. Видати накази після набрання ухвалою законної сили.

4. Копію ухвали надіслати згідно переліку рекомендованим листом; до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ПП "Юридична компанія "ЛЕКС Г.С." - lexvaleriy@gmail.com; арбітражного керуючого Белінської Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.

2 - ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 ;

3 - ОСОБА_2 - АДРЕСА_3

Попередній документ

131687593

Наступний документ

131687595

Інформація про рішення:

№ рішення:	131687594
№ справи:	902/1529/23
Дата рішення:	06.11.2025
Дата публікації:	13.11.2025
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Вінницької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; банкрутство юридичної особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (25.09.2025)
Дата надходження:	15.12.2023
Предмет позову:	про порушення справи про банкрутство

Розклад засідань:

Минулі засідання (20)

16.01.2024 10:00	Господарський суд Вінницької області
29.02.2024 10:30	Господарський суд Вінницької області
20.03.2024 11:30	Господарський суд Вінницької області
17.04.2024 11:00	Господарський суд Вінницької області
23.05.2024 10:30	Господарський суд Вінницької області
20.06.2024 11:00	Господарський суд Вінницької області
10.07.2024 11:30	Господарський суд Вінницької області
26.07.2024 10:30	Господарський суд Вінницької області
20.09.2024 10:30	Господарський суд Вінницької області
14.10.2024 10:30	Господарський суд Вінницької області
15.11.2024 10:00	Господарський суд Вінницької області
06.12.2024 10:30	Господарський суд Вінницької області
10.01.2025 11:00	Господарський суд Вінницької області
18.03.2025 09:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
27.05.2025 15:00	Касаційний господарський суд
09.09.2025 14:30	Господарський суд Вінницької області
22.09.2025 11:30	Господарський суд Вінницької області
14.10.2025 14:30	Господарський суд Вінницької області
06.11.2025 10:00	Господарський суд Вінницької області
11.11.2025 10:30	Господарський суд Вінницької області