вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"05" листопада 2025 р. Cправа № 902/642/24(130/598/25)
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" (вул. Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 44127243)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 85 902,40 грн
в межах справи № 902/642/24
за заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
від Відповідача : Марусич М.С.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/642/24 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 03.09.2024 року відкрито провадження у справі № 902/642/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі №902/642/24 арбітражного керуючого Белінську Н.О..
В подальшому, ухвалою суду від 21.05.2025 року затверджено план реструктуризації боргів у справі № 902/642/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , станом на 06.05.2025 року, який погоджений боржником та схвалений кредитором згідно протоколу зборів кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (шляхом опитування, протокол №1 від 20.05.2025 року), на умовах визначених у ньому. Припинено повноваження арбітражного керуючого Белінської Н.О. як керуючого реструктуризацією боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 902/642/24.
Разом з тим, 29.05.2025 року до суду від Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області надійшла за підсудністю справа № 130/598/25 за позовом ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення 85 902,40 грн.
Так, ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06.03.2025 року відкрито провадження у справі № 130/598/25 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Водночас, ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30.04.2025 року постановлено передати справу № 130/598/25 за позовною заявою ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики на розгляд до Господарського суду Вінницької області для розгляду судом в межах справи №902/642/24 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 .
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/642/24(130/598/25) від 29.05.2025 року, вказану справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Ухвалою суду від 30.05.2025 року прийнято до свого провадження справу №902/642/24(130/598/25) за позовом ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення 85902,40 грн, в межах справи № 902/642/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Призначено справу № 902/642/24(130/598/25) за позовом ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення 85 902,40 грн, в межах справи № 902/642/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - до розгляду на 09.07.2025 року.
При цьому, 09.07.2025 року до суду від представника Відповідача надійшли наступні документи:
- клопотання б/н від 08.07.2025 року про відкладення розгляд справи на іншу дату;
- клопотання б/н від 09.07.2025 року про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.07.2025 року задоволено клопотання представника Відповідача б/н від 09.07.2025 року про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження у справі № 902/642/24(130/598/25), в межах справи № 902/642/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .. Ухвалено здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 902/642/24(130/598/25) за позовом ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення 85 902,40 грн, в межах справи № 902/642/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.09.2025 року.
19.09.2025 року до суду від представника Відповідача надійшов відзив б/н від 18.09.2025 року на позовну заяву по справі № 902/642/24(130/598/25).
В подальшому, ухвалою суду від 23.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/642/24(130/598/25) за позовом ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення 85 902,40 грн, в межах справи № 902/642/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - до судового розгляду по суті на 05.11.2025 року.
На визначену дату - 05.11.2025 року в судове засідання з'явився представник Відповідача. Позивач уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив.
Натомість, як вбачається із змісту позовної заяви у цій справі, Позивач просить суд розглядати дану позовну заяву без участі представника ТОВ "Іннова Фінанс".
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Водночас, суд зважає на те, що ухвала суду від 23.09.2025 року по справі №902/642/24(130/598/25) була надіслана учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси, а саме : ТОВ "Іннова фінанс" - support@finsfera.ua; представнику ТОВ "Іннова фінанс" Шведкій Д.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1
Поряд з цим, згідно відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вказана вище ухвала суду була доставлена до електронних кабінетів ЄСІТС ТОВ "Іннова Фінанс" та ОСОБА_2 - 26.09.2025 року.
Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги те, що Позивача належним чином повідомлено про розгляд відповідної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представника Позивача та за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні, представник Відповідача зазначив, що нарахування відсотків не підтверджено належними та допустимими доказами, є істотно завищеними, нарахованими з порушенням законодавства України, а тому не підлягають визнанню в повному обсязі. Також, представник Відповідача повідомив, що боржниці не було відомо про річну відсоткову ставку згідно чинного законодавства.
Суд, заслухавши представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.
За змістом позову, позовні вимоги мотивовано тим, що 07 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" (далі по тексту - Позивач, або Кредитодавець) і фізичною особою ОСОБА_1 (далі но тексту - Відповідач, Позичальник, Боржник), було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 3307320324 (далі по тексту - договір позики).
Як вбачається із змісту договору позики, разом із Правилами надання споживчих кредитів, затверджених 20.02.2024 р. (надалі за текстом - "Правила") складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.
Водночас, договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також, з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію'' (роздруківка тексту договору позики разом з роздруківкою Правил додаються до цієї позовної заяви).
Відповідно до п.п. 2.2., 2.3 договору позики, Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику позику у розмірі 10 000,00 грн шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_2 ) на умовах строковості, зворотності, платності. Позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нарахованих згідно п. 2.6.1., цього договору, його додатків.
Також, основними умовами договору щодо надання коштів у позику є : п. 2.4. тип кредиту - кредит; п. 2.7. мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; п. 2.5. строк кредиту (строк дії договору) 360 днів. Дати надання кредиту: 07.03.2024 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору.
Відповідно до п. 10.6.10.7. договору позики Позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", а саме : шляхом введення у спеціальному полі під Офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", та натиснення іконки "підписати". Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення Одноразового ідентифікатора для підписання Договору та Одноразового ідентифікатора для підписання Паспорту Кредиту. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в ІКС Товариста, відповідно з цього моменту Товариство повідомлене про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Товариства щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його Сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення Позичальнику Оферти, а також генерація та направлення Позичальнику Одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Позичальника є направлення Позичальником повідомлення, що містить Одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через Особистий кабінет.
Договір підписується електронним підписом Позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов Позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту або смс повідомленням надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенерований під час проходження Позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки "підписати". Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним. Зазначені умови договору Позики повністю відповідають вимогам ст. 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
На підтвердження укладання договору Позики між Кредитодавцем та Позичальником у додатку до позовної заяви позивач додає роздруківку з електронної пошти позивача - support@finsfera.ua, з якої відправлено на електронну пошту відповідачу - Vinyarmg@gmail.com одноразові ідентифікатори для підпису договору позики № 3307320324 та паспорту споживчого кредиту. Зазначені одноразові ідентифікатори вказані також у договорі позики та паспорті споживчого кредиту після його підписання сторонами.
У відповідності до п. 2.5, 2.5.1. договору позики:
- періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі;
- у Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Товариство, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності Позичальника, може направити Позичальнику пропозицію щодо продовження строку кредиту. Якщо Позичальник погоджується з запропонованими умовами продовження строку кредиту, Позичальнику в Особистому кабінеті, стає доступним до укладання правочин щодо зміни строку кредиту, за Договором. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що направлення Товариством вказаних пропозицій Позичальнику є правом Товариства, а не обов'язком та залежить від можливостей Товариства та/або оцінки кредитоспроможності Позичальника.
Також, Товариством враховані встановлені законодавчі обмеження щодо денної процентної ставки, передбачені Законом України "Про споживче кредитування" зі змінами внесеними Законом № 3498 від 22.11.2023 р., а також враховуючи користування позикою понад встановлений договором строк нарахування процентів за користування позикою здійснювалось за процентно ставкою у розмірі 2,2 % в день.
Разом з тим, Позичальник свої зобов'язання відповідно умов договору Позики не виконав, в той час як Позикодавець свої зобов'язання виконав в повному обсязі та надав Відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000 гривень, що підтверджуєтеться квитанцією про перерахування коштів, копія якої додаються до цієї позовної заяви.
Отже, станом на дату підготовки позовної заяви (включно), заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 83 480,00 грн, з яких : 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 73 480,00 грн - заборгованість за процентами.
На підставі викладеного, Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 83 480,00 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Згідно відзиву представника Відповідача б/н від 18.09.2025 року на позовну заяву по справі № 902/642/24(130/598/25), згідно з умовами кредитного договору № 3307320324 від 07.03.2024 року, реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 47541,10% річних, що є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Кредитор просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Крім того, у кредитному договорі № 3307320324 від 07.03.2024 року, зазначена процентна ставка: (п. 2.6.1. договору) стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у чинній редакції) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Отже, Позивач нарахував денну процентну ставку більшу, ніж передбачено чинним законодавством. Однак, позивач просить стягнути з відповідача проценти у розмірі 2,2% денної ставки, що суперечить вимогам закону. На переконання представника Відповідача, стягнення суми процентів за користування кредитними коштами, що у декілька разів перевищує суму тіла кредиту, є джерелом отримання Позивачем невиправданих додаткових прибутків. Процентна ставка і нараховані проценти за користування кредитом, фактично, виступає цивільно-правовою відповідальністю Відповідача перед Позивачем, як кредитором.
За таких обставин, з Відповідача на користь кредитної установи підлягає стягненню сума процентів, нарахована за обмеженою процентною ставкою кредитування, відповідно до чинного законодавства України, а саме 1% та становить 33 400,00 грн (за відповідним розрахунком передбаченим кредитним договором № 3307320324 від 07.03.2024 року: 10000,00 грн (тіло кредиту) х 1% (денна процентна ставка) х 334 (кількість днів прострочення виконання зобов'язання) = 33 400,00 грн).
Водночас, нарахування відсотків за 334 днів користування грошовими коштами у розмірі 73 480,00 грн, який в декілька разів перевищує суму кредиту, на думку представника Відповідача не відповідає фундаментальним засадам цивільного законодавства - справедливості, добросовісності і розумності.
Крім цього, у справі наявний лише скорочений розрахунок заборгованості за кредитним договором ТОВ "Іннова Фінанс" з констатацією суми заборгованості, а не обґрунтований детальний розрахунок заборгованостей, не кажучи про первинні документи.
Отже, з огляду на викладене, заявлені позовні вимоги ТОВ "Іннова Фінанс" за кредитним договором № 3307320324 від 07.03.2024 року, укладеного з ОСОБА_1 , а саме нарахування процентів не підтверджені належними та допустимими доказами, значно завищені, нараховані з порушенням законодавства України, тому не підлягають визнанню в повному обсязі. Відповідач визнає вимоги лише в частині тіла кредиту у розмірі 10 000,00 грн та просить Господарський суд Вінницької області при вирішенні питання щодо стягнення процентів, встановивши співрозмірність нарахованих процентів по невиконаному зобов'язанню боржника та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, зменшити розмір відсотків до розміру 33 400,00 грн.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).
Як вбачається із матеріалів справи № 902/642/24, Позивач - ТОВ "Іннова Фінанс" станом на дату розгляду справи № 902/642/24(130/598/25), не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/642/24 про неплатоспроможність Відповідача - ОСОБА_1 .
Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, 07.03.2024 року між ТОВ "Іннова Фінанс" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений договір про надання грошових коштів у позику № 3307320324, зокрема, на таких умовах :
Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери) (п. 2.1.).
На умовах, встановлених Договором, товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 2.2.).
Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 000 гривень (п. 2.3.). Тип кредиту - кредит (п. 2.4.). Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні (в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 2.5.).
Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов (п. 2.6.): Стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору (пп. 2.6.1.).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає (п.2.8.): За стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47 541,10% річних (пп. 2.8.1.).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає (п. 2.9.): За стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 89 200,00 грн (пп. 2.9.1.).
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 (п. 3.1.).
Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 07.03.2024 року або наступний за ним календарний день. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання Договору, а у наступний календарний день, Т рафік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 2.4. Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу Позичальника (п. 3.2.).
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 3.1. Договору (п. 3.4.).
Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 3.5.).
Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт" (п. 4.1.).
До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п. 4.2.).
Позичальник зобов'язаний (п. 5.4.) : У встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (пп. 5.4.1.).
Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п. 6.3. Договору (п.6.1.).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 2.5. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов'язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Позичальником зобов'язань за ним (п. 10.2.).
Позичальник ознайомився з інформацію наведеною в Паспорті Кредиту, який надано Товариством Позичальнику у вигляді електронного документа, підписаного створенням кваліфікованого електронного підпису директора Товариства, шляхом відправки Оферти електронним листом на адресу електронної пошти Позичальника та шляхом відображення Оферти в Особистому кабінеті. На підтвердження ознайомлення з Паспортом Кредиту Позичальник вводить Одноразовий ідентифікатор направлений Товариством, у спеціальному полі під Офертою в Особистому кабінеті (пп. 10.6.10.6.).
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 10.17.).
Цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в ІКС Товариства, та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 10.24).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд звертає увагу на те, що вказаний вище договір про надання грошових коштів у позику № 3307320324 від 07.03.2024 року, підписаний Позичальником - ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, а саме njd2ycv8x 07.03.2024 18:55, що узгоджується із наведеними вище умовами цього договору та нормами Закону України "Про електронну комерцію".
Також, Позивачем долучені до позову копії таких документів : Анкета клієнта (витяг з інфомаційно-телекомунікаційної системи), в якій зазначені, зокрема, такі відомості : Позичальник - ОСОБА_1 , сума наданого кредиту - 10 000 грн, дата отримання кредиту - 06.03.2024 року, електронний платіжний засіб - НОМЕР_2 ; роздруківка відправки на електронну адресу Позичальника - Vinyarmg@gmail.com одноразового ідентифікатора - njd2ycv8x для підписання договору та одноразового ідентифікатора - 1fygbgzjo для підписання паспорта кредиту; Паспорт споживчого кредиту (підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - 1fygbgzjo 07.03.2024 18:55); Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 3307320324 від 07.03.2024 року (Графік платежів, підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - njd2ycv8x 07.03.2024 18:55); протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 04.02.2025 року (час 11:12:54) щодо підписання директором ТОВ "Іннова Фінанс" Дмитраш У.Б. електронним підписом 07.03.2024 о 18:55:48 договору про надання споживчого кредиту № 3307320324 від 07.03.2024 року; протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 04.02.2025 року (час 11:13:09) щодо підписання директором ТОВ "Іннова Фінанс" ОСОБА_3 електронним підписом 07.03.2024 о 18:55:48 Паспорта споживчого кредиту.
При цьому, судом встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім" повідомило листом вих. № 7/7319 від 05.02.2025 року ТОВ "Іннова Фінанс" (копія наявна у справі) про успішність операції згідно договору з ТОВ "Іннова Фінанс" № 160523/1 від 16.05.2023 р. щодо переказу 07.03.2024 о 18:55 на картку НОМЕР_2 ( ОСОБА_1 ) грошових коштів у сумі 10 000,00 грн.
Слід зазначити, що зазначений вище лист підписано ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім" електронним підписом у сервісі "Вчасно".
Також, в матеріалах справи наявна копія договору про надання послуг з приймання та переказу платежів № 160523/1 від 16.05.2023 р., який укладено між ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім" та ТОВ "Іннова Фінанс".
Крім цього, у відзиві представника Відповідача на позовну заяву б/н від 18.09.2025 року по справі № 902/642/24(130/598/25), Відповідачем визнається заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10 000,00 грн.
Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Іннова Фінанс" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) договору про надання грошових коштів у позику № 3307320324 від 07.03.2024 року, і надання Товариством позики згідно цього договору Позичальнику в сумі 10000,00 грн.
Cтаттею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитом по договору № 3307320324 від 07.03.2024 року станом на 04.02.2025 року, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 83 480,00 грн, з яких : 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 73 480,00 грн - заборгованість за процентами (нараховані за період з 07.03.2024 р. по 04.02.2025 р. за ставкою 2,2 % на суму кредиту 10 000,00 грн).
Водночас, як вказано вище, ухвалою суду від 03.09.2024 року, зокрема, відкрито провадження у справі № 902/642/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та ухвалою суду від 21.05.2025 року затверджено план реструктуризації боргів у справі № 902/642/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , станом на 06.05.2025 року, який погоджений боржником та схвалений кредитором згідно протоколу зборів кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (шляхом опитування, протокол №1 від 20.05.2025 року), на умовах визначених у ньому.
Таким чином, наразі провадження у справі № 902/642/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 перебуває на стадії процедури реструктуризації боргів боржника.
Принагідно, суд, звертає увагу на те, що за змістом ст. 1 КУзПБ, поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, нараховані Позивачем згідно розрахунку заборгованості проценти за період з 03.09.2024 р. по 04.02.2025 р. є поточною заборгованістю.
Разом з цим, статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 45 КУзПБ, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Відтак, зважаючи на викладене та те, що Позивачем у позовному провадженні заявлена до стягнення з Відповідача заборгованість за процентами в сумі 73 480,00 грн, яка нарахована до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , так і після дати відкриття провадження у відповідній справі, суд дійшов висновку про правомірність визначення Позивачем у вказаному вище розрахунку заборгованості періоду нарахування заборгованості за процентами з 07.03.2024 р. по 04.02.2025 р., з огляду на умови договору № 3307320324 від 07.03.2024 року, встановлені обставини цієї справи та наведені приписи КУзПБ.
Водночас, як описано вище та встановлено судом, згідно п. 2.5., п. 2.6., пп. 2.6.1., п. 4.1. договору про надання грошових коштів у позику № 3307320324 від 07.03.2024 року, строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні (в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору.
Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов : стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору.
Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Судом встановлено, що згідно Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 3307320324 від 07.03.2024 року (Графік платежів), передбачені платежі по процентам за користування позикою, з розрахунку 2,2 % в день за період з 07.03.2024 р. по 02.03.2025 р. на суму кредиту 10 000,00 грн (за 30 днів сума процентів за користування позикою становить 6 600,00 грн (10000 грн * 2,2% * 30 днів)), що відповідає описаним вище умовам вказаного договору.
Враховуючи викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за кредитом по договору № 3307320324 від 07.03.2024 року станом на 04.02.2025 року, дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку загальна сума заборгованості 83 480,00 грн, є правомірною, відповідає умовам даного договору та наявним у справі доказам.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 83 480,00 грн підтверджується наявними у справі доказами та не погашена і не спростована Відповідачем (доказів протилежного матеріали справи не містять), а тому позов у цій справі підлягає задоволенню.
Водночас, стосовно викладеного у відзиві представника Відповідача на позовну заяву б/н від 18.09.2025 року по справі № 902/642/24(130/598/25) клопотання щодо зменшення розміру відсотків до суми 33 400,00 грн, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що зменшення розміру заявлених до визнання відсотків за користування позикою - є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин за яких можливе таке зменшення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до визнання відсотків за користування кредитом, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Разом з цим, чинним законодавством взагалі не передбачено право суду зменшувати відсотки за позикою, які сторони погодили самостійно та з власної волі.
Так, уклавши відповідний договір про надання грошових коштів у позику, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування позикою).
Крім того, Відповідач, укладаючи договір про надання грошових коштів у позику №3307320324 від 07.03.2024 року, добровільно стала стороною такого договору, беззастережно схвалила та прийняла умови цього договору (в т.р. і щодо описаних вище пунктів даного договору, які передбачають розмір та нарахування процентів за користування позикою), а відтак на відповідних умовах зобов'язана нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Поряд з цим, у пункті 10.22. вказаного договору № 3307320324 від 07.03.2024 року, Позичальник засвідчує, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків Товариства та Позичальника. Сторони засвідчують, що укладення цього Договору відповідає вільному волевиявленню Сторін, жодна із Сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору, права та обов'язки Сторін, інші умови Договору), та умови Договору є взаємовигідними для кожної із Сторін.
Відтак, викладені у відзиві представника Відповідача твердження про те, що нараховані відсотки є очевидно непропорційними до суми зобов'язання, та не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, є необґрунтованими та спростовуються умовами описаного вище договору.
При цьому, на переконання суду, умови вказаного договору про надання грошових коштів у позику, не можна вважати несправедливими, оскільки, розмір відсотків за користування позикою сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання позики та при укладанні і підписанні одноразовим ідентифікатором згаданих вище Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 3307320324 від 07.03.2024 року (Графік платежів) та договору про надання грошових коштів у позику № 3307320324 від 07.03.2024 р., у Відповідача не виникло питань щодо несправедливих умов цього договору (доказів зворотного матеріали справи не містять). Також, визнання в судовому порядку окремих пунктів договору як таких, що не відповідають приписам законодавства, матеріали справи не містять.
Також, як вказано вище, задоволені судом позовні вимоги в розмірі 83 480,00 грн, є правомірними, відповідають умовам договору та наявним у справі доказам, а тому викладені у відзиві на позов твердження представника Відповідача про те, що нарахування процентів не підтверджені належними та допустимими доказами, значно завищені, нараховані з порушенням законодавства України, є необгрунтуваними та спростовуються наявними у цій справі доказами.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відхилення викладеного у відзиві представника Відповідача на позовну заяву б/н від 18.09.2025 року по справі №902/642/24(130/598/25) клопотання щодо зменшення розміру відсотків до суми 33 400,00 грн.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.
Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн, підлягають покладенню на Відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задоволити позов ТОВ "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення 85 902,40 грн у справі № 902/642/24(130/598/25), в межах справи 902/642/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" (вул. Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 44127243) 83 480,00 грн - заборгованість за договором позики; а також 2 422,40 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "Іннова фінанс" - support@finsfera.ua; представнику ТОВ "Іннова фінанс" Шведкій Д.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику ОСОБА_1 , адвокату Марусичу М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 11 листопада 2025 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.