Постанова від 22.10.2025 по справі 904/4267/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4267/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “КП Центральний ринок» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

у справі № 904/4267/22

за позовом Приватного підприємства "Фірма "ФБМ"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок"

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Сагайдак Олени Віталіївни

відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Басанової Лідії Гаврилівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпровська міська рада

про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Приватне підприємство "Фірма "ФБМ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просило:

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" усунути перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме приміщенням магазину "Авангард", приміщенням павільйону № 44 "Промтовари", кіоском з інвентарним номером №00019 (торговельні місця № 7, 8, 9) торговельного майданчику, біля магазину "Авангард", шляхом:

1) демонтажу (знесення) власними силами та за власний кошті: металевого паркану (огорожі) біля магазину "Авангард", розміщеному між кіосками з інвентарними номерами № 00018 та № 00016;

2) усіх металевих кіосків (торгових рядів), які розміщені впритул до стіни магазину "Авангард" та впритул до рампи магазину "Авангард", які помічені на детальній план-схемі ФОП Пітька С.М. від 11.08.2022 від точки 6 до точки 5 довжиною 16,25 м, від точки 5 та 6 шириною 3,91 м та від точки 3 до 4 впритул до рампи довжиною 12,27 м;

3) металевих пересувних прилавків (торгових місць) з навісами у кількості 3-х штук, встановлених перед входом до павільйону № 44 "Промтовари";

4) усіх металевих кіосків (торгових рядів), які розміщені впритул до стіни павільйону № 44 "Промтовари" зліва від входу до павільйону довжиною 15,49 м, які помічені на детальній план-схемі ФОП Пітька С.М. від 11.08.2022 від точки 5 до точки 4;

5) звільнення на торговельному майданчику біля магазину "Авангард" приміщення кіоску з інвентарним номером № 00019 (торговельні місця № 7, 8, 9) від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка Приватному підприємству "Фірма "ФБМ";

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" чинити в майбутньому перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме: приміщенням магазину "Авангард", приміщенням павільйону № 44 "Промтовари", кіоском з інвентарним номером № 00016, 00017, 00018, 00019, які розташовані на торговельному майданчику, біля магазину "Авангард";

- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Сагайдак Олену Віталіївну усунути перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме: кіоском з інвентарним номером № 00017 (торговельні місця № 1, 2, 3) торговельного майданчика біля магазину "Авангард", шляхом звільнення приміщення кіоску від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка кіоска Приватному підприємству "Фірма "ФБМ".

- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Басанову Лідію Гаврилівну усунути перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме: кіоском з інвентарним номером № 00016 (торговельні місця № 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16) торговельного майданчика біля магазину "Авангард", шляхом звільнення приміщення кіоску від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка кіоску Приватному підприємству "Фірма "ФБМ".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 у справі №904/4267/22 позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" (ідентифікаційний код 01557911, місцезнаходження: вул. Степана Бандери, буд.2, м. Дніпро, 49038) усунути перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" (ідентифікаційний код 19151859; проспект Науки, будинок 8А, м. Дніпро, 49000) у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме приміщенням магазину "Авангард", приміщенням павільйону № 44 "Промтовари", кіоском з інвентарним номером №00019 (торговельні місця № 7, 8, 9) торговельного майданчику, біля магазину "Авангард", шляхом:

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Сагайдак Олену Віталіївну (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; місцезнаходження АДРЕСА_1 ) усунути перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" (ідентифікаційний код 19151859; проспект Науки, будинок 8А, м. Дніпро, 49000) у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме: кіоском з інвентарним номером № 00017 (торговельні місця № 1, 2, 3) торговельного майданчика біля магазину "Авангард", шляхом звільнення приміщення кіоску від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка кіоска Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" (ідентифікаційний код 19151859; проспект Науки, будинок 8А, м. Дніпро, 49000), видати наказ.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Басанову Лідію Гаврилівну (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) усунути перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" (ідентифікаційний код 19151859; проспект Науки, будинок 8А, м. Дніпро, 49000) у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме: кіоском з інвентарним номером № 00016 (торговельні місця № 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16) торговельного майданчика біля магазину "Авангард", шляхом звільнення приміщення кіоску від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка кіоску Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" (ідентифікаційний код 19151859; проспект Науки, будинок 8А, м. Дніпро, 49000), видати наказ.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" (ідентифікаційний код 01557911, місцезнаходження: вул. Степана Бандери, буд.2, м. Дніпро, 49038) на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" (ідентифікаційний код 19151859; проспект Науки, будинок 8А, м. Дніпро, 49000) витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00грн (за розгляд позовної заяви), 18607,50грн - за розгляд апеляційної скарги, 19848,00грн - за розгляд касаційної скарги, видати наказ.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сагайдак Олени Віталіївни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; місцезнаходження АДРЕСА_1 ) на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" (ідентифікаційний код 19151859; проспект Науки, будинок 8А, м. Дніпро, 49000) витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00грн (за розгляд позовної заяви), 3721,50 - за розгляд апеляційної скарги, 3969,60грн - за розгляд касаційної скарги.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Басанової Лідії Гаврилівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" (ідентифікаційний код 19151859; проспект Науки, будинок 8А, м. Дніпро, 49000) витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00грн (за розгляд позовної заяви), 3721,50 - за розгляд апеляційної скарги, 3969,60грн - за розгляд касаційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю “КП Центральний ринок» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 у справі №904/4267/22 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Прийняти до розгляду разом з цією апеляційною скаргою докази, а саме: оригінал висновку експерта № 1400-03 від 17.04.2023 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі, оскільки відповідні докази були безпідставно та незаконно відхилені судом першої інстанції, хоча знаходились в матеріалах справи. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, при неправильному застосуванні норма матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення нібито встановив, що позивачем нібито у 2001 році створені торгівельні майданчики (?) у кількості 16 місць та затверджено схему їх розташування. В свою чергу, в основу свого оскаржуваного рішення суд першої інстанції не наводить жодного належного та допустимого доказу, що саме позивачем створено відповідні торгівельні майданчики з 16 торгівельними місцями, зокрема у 2001 році. В якості обґрунтування нібито створення торгівельного майданчику позивачем суд в оскаржуваному рішенні зазначає лише на придбання у 2007 році (!) на підставі договорів купівлі-продажу: 1) від 20.02.2007 - метало-брезентовий контейнер з ролетами, металевий кіоск з вікнами та дверима, металевий кіоск з тентовою тканиною та ролетами; 2) від 25.05.2007 - металевий бокс з ролетами. Однак, придбання позивачем на підставі договорів купівлі-продажу контейнеру, металевих кіосків та металевого боксу не може свідчити про створення відповідного торгівельного майданчику на 16 торгівельних місць, оскільки відповідні контейнери та металеві кіоски є громіздкими та їх переміщення до місця їх місцерозташування без залучення техніки, як то кран та платформа для їх перевезення, неможливе. Докази на підтвердження переміщення позивачем відповідних контейнерів та металевих боксів, тобто докази на підтвердження облаштування саме позивачем торгівельного майданчика на 16 торгівельних місць поблизу магазину «Авангард» в матеріалах справи відсутні взагалі, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи на наявним в матеріалах останньої належним та допустимим доказам;

- суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення будь-яким чином не оцінював докази на підтвердження права власності Відповідача-1 на торгівельні бокси літ. 2Р-1 та 2С-1, які відображено у технічному паспорті Відповідача-1 складеному компетентним органом ДМБТІ;

- судді Євстигнеєвій Н.М. заявлявся відвід з тих підстав, що при розгляді справи №904/2651/20 задовольняючи частково позов в останній httos://revestr.court.qov.ua/Review/99508946 фактично висловила свою думку з приводу вищевказаного спору, а спір в рамках справи №904/4267/22 є аналогічним спору в рамках справи №904/2651/20. Однак, не дивлячись на заявлений відвід суддя Євстигнеєва Н.М. відмовила в задоволенні заяви про відвід;

- суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення щодо задоволення позовних вимог позивача до Відповідача-2 (ФОП Сагайдак О.В.) та Відповідача-3 (ФОП Басанова Л.Г.) припустився до порушення вимог чинного законодавства, оскільки в матеріалах справи №904/4267/22 відсутні належні і допустимі докази на підтвердження того, що на момент розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення саме ними чиняться перешкоди в користуванні майном, яке належить саме позивачу. Позивач безпосередньо в своїй апеляції визнає той факт, що йому не чиняться перешкоди в користуванні його майном, а саме, магазином «Авангард» через встановлення відповідачем на наданій для цього земельній ділянці торгівельних місць;

- суд першої інстанції не дослідив та не надав належну оцінку складеному слідчим Дніпровського РУП ГНУП в Дніпропетровській області протоколу огляду від 09.02.2022 та постанові дізнавача від 30.05.2022;

- суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення застосував норми права, які не підлягають застосуванню до спірних взаємовідносин. Так, відповідно до оскаржуваного рішення, суд першої інстанції застосував до спірних взаємовідносин п. 3.25* наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992р. №44 про «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92***, який за хибними твердженнями суду першої інстанції нібито передбачає для догляду за будівлями і здійснення поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба примати не менше 1,0 м. В свою чергу, п. 3.25* наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992р. №44, міститься в розділі «Садибна забудова». Тобто, останній має відношення саме до Садибної забудови, а не забудови торгівельних площ на ринках;

- судом першої інстанції не встановлено обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, а також вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, характер цих дій з точки зору відповідності положенням цивільного законодавства (протиправність) (п.7.12. постанови ВС);

- судом першої інстанції не з'ясовано чи є споруда (паркан коричневого кольору) такою, що перешкоджає позивачеві у здійсненні його права користування чи розпорядження його майном;

- ТОВ «КП Центральний ринок» не порушувалися умови договору оренди земельної ділянки від 19.05.2006;

- суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення, а саме, оцінюючи в якості доказу акт приватного виконавця від 18.01.2022 констатував той факт, що на торгівельний майданчик з торгівельними місцями в кількості 16-ть штук фактично відсутній, а фактично на тому місці розташовуються п'ять торгівельних місць. Однак не дивлячись на відповідну обставину суд все ж таки стягнув з відповідача упущену вигоду, в повному обсязі задовольнивши вимоги позивача, хоча відповідними доказами спростовувалася позиція позивача щодо наявності 16-ти торгівельних місць

- висновки суду в оскаржуваному рішенні щодо порушення порядку подання доказів з боку Відповідача-1, зокрема: висновку будівельно-технічної судової експертизи, за результатами якої було складено висновок експерта №1400-03 від 17.04.2023р. не ґрунтуються на чинних нормах процесуального законодавства України.

Крім того, просить прийняти до розгляду разом з цією апеляційною скаргою докази, а саме: оригінал висновку експерта №1400-03 від 17.04.2023р. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі, оскільки відповідні докази були безпідставно та незаконно відхилені судом першої інстанції, хоча заходились в матеріалах справи станом на момент надходження на повторний розгляд справи до суду першої інстанції.

Також, 26 вересня 2024 року від Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" до господарського суду надійшла заява, якою просить стягнути з відповідачів витрати на професійну допомогу в розмірі 153 000,00 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 у справі № 904/4267/22 заяву Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" про розподіл судових витрат на правову допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 57 142,86грн (п'ятдесят сім тисяч сто сорок дві гривні 86коп.). Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сагайдак Олени Віталіївни на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 428,57грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 57коп.).

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Басанової Лідії Гаврилівни на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 428,57грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 57коп.). В іншій частині заяви про розподіл судових витрат на правову допомогу відмовлено.

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю “КП Центральний ринок» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить прийняти до розгляду та розглядати цю апеляційну скаргу на додаткове рішення від 10.10.2024р. у справі №904/4267/22 разом з апеляційною скаргою на основне рішення від 24.09.2024р. у справі №904/4267/22. Апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024р. у справі №904/4267/22 та додаткове рішення від 10.10.2024р. у справі 24.09.2024р. у справі №904/4267/22 задовольнити і скасувати останні в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви позивача про часткове задоволення заяви останнього про стягнення з відповідачів витрат на професійну правову допомогу відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- відповідач оскаржив в апеляційному порядку основне рішення від 24.09.2024р. В разі задоволення апеляційної скарги Відповідача в повному обсязі на основне судове рішення по справі №904/4267/22 від 24.09.2024р. витрати на професійну правову допомогу не підлягають стягненню з Відповідача-1 та відповідачів 2 та 3, а мають покладатись на Позивача, тому додаткове судове рішення від 10.10.2024р у справі №904/4267/22 в разі задоволення апеляційної скарги Відповідача-1 на основне рішення буде підлягати скасуванню в апеляційному порядку і додаткове судове рішення від 10.10.2024р.;

- ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення від 10.10.2924р. у справі №904/4267/22 суд першої інстанції: - не повно встановив обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви Позивача стосовно ухвалення оскаржуваного додаткового рішення від 10.10.2024р. у справі 904/4267/22; - не надав належної правової оцінки обставинам справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення заяви Позивача стосовно ухвалення оскаржуваного додаткового рішення від 10.10.2024р. у справі 904/4267/22; - поклав в основу рішення суду обставини, які на його думу, не підлягали доказуванню та спростуванню. Зокрема, у своїй заяві про стягнення витрат позивача на професійну правову допомогу з відповідачів позивач зазначав, що ним (цитую): «Під час розгляду справи ПП «Фірма «ФБМ» понесло такі судові витрати, як витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 153 000,00 грн.» (див. абз. 8 аркушу 5 заяви). 9. Однак, на підтвердження своєї позиції про те, що позивачем вже понесені відповідні судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу до відповідної заяви позивач не додавав одного доказу на підтвердження вже понесених відповідних судових витрат, що підтверджує необґрунтованість його заяви та лише підтверджує необхідність відмови в задоволенні останньої в повному обсязі.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 об'єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024р. у справі №904/4267/22 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “КП Центральний ринок» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 у справі № 904/4267/22.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

06.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

09.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення, в яких він підтримав доводи та вимоги своїх апеляційних скарг, наполягав на необхідності їх задоволення.

01.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №904/4276/22 до розгляду справи №904/5442/22 та набрання законної сили рішенням в останній.

Клопотання обґрунтоване наступним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 79 Господарського-процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК) - «Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом». Тобто, зазначена стаття чітко регламентує обов'язок суду зупинити провадження у справі, якщо неможливо розглянути справу до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. В даному випадку, Відповідачем подано до Господарського суду Дніпропетровської області, в провадженні якого зараз знаходиться, позов про усунення перешкод в користуванні майном шляхом знесення частини майна, яке позивач по справі №904/4267/25 зазначає в якості обґрунтування своїх позовних вимог за останньою. Фактично предметом розгляду у справі №904/5442/25 є розгляд вимог стосовно того самого предмету спору. Оскільки, справа №904/5442/25 безпосередньо пов'язана з доказами та вимогами заявленими у справі №904/4267/22, що унеможливлює розгляд справи №904/4267/22 до розгляду справи №904/5442/25 або закриття провадження в останній.

07.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання ТОВ «КП Центральний ринок» про зупинення розгляду справи №904/4267/22, в яких наголосив на необґрунтованості заявленого клопотання та відсутності підстав для його задоволення.

Розглянувши заявлене клопотання колегія суддів не вбачає наявності підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що причиною зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №990/24/23).

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначив, що: по-перше, провадження у справі варто зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі № 922/2714/23 (752/11425/22) вказав, що умовами застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України є:

- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;

- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Пов'язаною є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Тоді як під неможливістю розгляду зазначеної справи необхідно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справах № 924/645/18 та №910/23396/16, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справах № 910/13234/18 та № 910/759/19, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14 908/4808/14, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19 та від 25.03.2021 у справі № 873/148/20, від 12.05.2021 у справі № 922/2838/20 неодноразово зазначалося, що враховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Проте, заявником ТОВ «КП Центральний ринок» не доведено об'єктивної неможливості розгляду цієї справи № 904/4267/22 до вирішення іншої справи № 904/5442/25, що розглядається в порядку господарського судочинства.

Судові справи №904/5442/25 та №904/4267/22 не є пов'язаними, оскільки мають відмінні предмети позовів, а саме хоча і стосуються усунення перешкод в користуванні майном, проте різним майном.

Заявником не обґрунтовано, яким чином справа №904/5442/25 пов'язана з доказами та вимогами, заявленими у справі №904/4267/22, адже зібрані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В свою чергу, виходячи з системного аналізу змісту положень частини третьої статті 195, частин першої та другої статті 270 ГПК України зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України допускається лише до початку розгляду (перегляду) апеляційним судом справи по суті. Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №902/368/16.

Натомість розгляд (перегляд) апеляційним судом справи №904/4267/22 по суті вже розпочався, учасники справи в судових засіданнях 28.05.2025, 09.07.2025 та 01.10.2025 надали свої пояснення щодо апеляційних скарг.

Більше того, провадження у справі №904/5442/25 ініційовано лише у вересні 2025 року, тобто вже після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, що переглядається в апеляційному порядку.

Враховуючи все вищевикладене, клопотання ТОВ «КП Центральний ринок» про зупинення провадження у справі №904/4267/22 до розгляду справи №904/5442/25 та набрання законної сили рішенням в останній задоволенню не підлягає.

22.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення (пояснення у судових дебатах), в яких він підтримав доводи та вимоги своїх апеляційних скарг, наполягав на необхідності їх задоволення та відмови у задоволенні позову.

В судовому засіданні 22.10.2025 брали участь представники позивача, відповідача-1 (апелянта) та третьої особи. Відповідачі-2,3 явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини відсутності суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників учасників справи, які не з'явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представники відповача-1 (апелянта) в судовому засіданні 22.10.2025 просили суд апеляційні скарги задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нові - про відмову в задоволенні задоволення позову та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційних скарг в повному обсязі, зокрема, з підстав, наведених у відзиві, наполягали на необхідності залишення їх без задоволення, а рішень суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи поклався при вирішенні справи на розсуд суду.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у постійному користуванні ПП "Фірма "ФБМ" перебувають земельні ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:090:0353 загальною площею 0,0635 га на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 30.12.1997 серії ДПД №75 та з кадастровим номером 1210100000:06:090:0354 загальною площею 0,01 га на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 02.02.1998 серії ДПД №75, які розташовані на території центрального ринку в м. Дніпрі "Озерка" за адресою: вул. Степана Бандери (стара назва Шмідта), 2, м. Дніпро.

Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" на праві приватної власності належать:

1) павільйон №44 "Промтовари" загальною площею 79,4 м2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2006 ВСР № 784987;

2) будівля магазину "Авангард", літ. "S-2", "S1-2" на підставі свідоцтва про право власності серія та номер САА №806256, виданий 08.08.2006 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 15660567.

ПП "Фірма "ФБМ" зазначає, що у 2001 році біля магазину "Авангард" створені торговельні майданчики у кількості 16 місць та затверджено схему їх розташування.

У 2007 році ПП "Фірма "ФБМ" придбало на підставі договорів купівлі-продажу: 1) від 20.02.2007 - метало-брезентовий контейнер з ролетами, металевий кіоск з вікнами та дверима, металевий кіоск з тентовою тканиною та ролетами; 2) від 25.05.2007 - металевий бокс з ролетами.

Згідно з наказом ПП "Фірма "ФБМ" від 17.12.2007 №4 основні засоби (придбані кіоски) розміщені замість 16 торговельних місць торговельного майданчика ПП "Фірма "ФБМ" за адресою: вул. Шмідта, 2, (біля магазину "Авангард"), м. Дніпро, та затверджено схему їх розташування, а також відповідно до наказу від 01.02.2022 № 1/22 проведено переоцінку основних засобів ПП "Фірма "ФБМ" з інвентарними номерами 00016, 00017, 00018, 00019.

Таким чином, за доводами позивача, на земельних ділянках з кадастровими номерами 1210100000:06:090:0353 та 1210100000:06:090:0354 ПП "Фірма "ФБМ" розміщено павільйон № 44 "Промтовари", будівля магазину "Авангард", кіоски з інвентарними номерами 00016, 00017, 00018, 00019.

На підставі договору оренди землі від 19.05.2006 ТОВ "КП Центральний ринок" орендує земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:06:090:0305, 1210100000:06:090:0012, 1210100000:06:090:0014, 1210100000:06:090:0008, 1210100000:06:090:0304, 1210100000:06:090:0013, 1210100000:06:090:0208.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:06:090:0304 є суміжною із земельними ділянками, які знаходяться у постійному користуванні ПП "Фірма "ФБМ".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі №904/2651/20 за позовом ПП "Фірма "ФБМ" до ТОВ "КП Центральний ринок", третя особа - Міськрада зобов'язано ТОВ "КП Центральний ринок" усунути перешкоди ПП "Фірма "ФБМ" в користуванні приміщенням магазину "Авангард", приміщенням павільйону №44 "Промтовари", земельними ділянками з кадастровими номерами 1210100000:06:090:0353, 1210100000:06:090:0354, торговельним майданчиком, організованим ПП "Фірма "ФБМ" на підставі рішення виконавчого комітету Міськради від 15.02.2001 № 231/1 біля магазину "Авангард" шляхом демонтажу власними силами, за власний кошт металевого паркану сірого кольору по периметру (навколо) магазину "Авангард" і навколо павільйону № 44 "Промтовари" та демонтажу замків на торговельному майданчику поруч із магазином "Авангард".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі №904/2651/20 встановлено такі обставини.

У період з 27- 28 грудня 2018 року невідомі особи захопили торговельний майданчик позивача шляхом демонтажу замків на торговельних місцях та замінили їх на інші.

29.12.2018 комісія ПП "Фірма "ФБМ" обстежила торгівельний майданчик та встановила відсутність доступу власника ПП "Фірма "ФБМ" до усіх 16 торгових місць торговельного майданчика за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро.

Згідно з актом від 02.08.2019 № 2 комісією позивача встановлено, що в ніч з 01.08.2019 по 02.08.2019 між торговими місцями торговельного майданчика ПП "Фірма "ФБМ", у місці, де розташовано другий основний вхід у будівлю магазину "Авангард", адміністрацією ТОВ "КП Центральний ринок" самовільно встановлено паркан (металеву огорожу) сірого кольору.

За фактом самоправних дій працівників ТОВ "КП Центральний ринок" та перешкоджання господарської діяльності ПП "Фірма "ФБМ" СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області було зареєстровано кримінальне провадження № 12019040030002168, внесене до ЄРДР 06.09.2019, що підтверджується витягом з ЄРДР від 19.05.2020.

В ніч з 16.02.2020 на 17.02.2020 працівниками та адміністрацією ТОВ "КП Центральний ринок" було встановлено паркан (металеву огорожу) сірого кольору навколо іншого приміщення позивача - павільйону № 44 "Промтовари". Цей факт підтверджується актом № З ПП "Фірма "ФБМ" про відсутність (обмеження) доступу до майна від 17.02.2020.

Заява позивача про злочин з належними доказами про цей факт також була долучена слідчим до матеріалів існуючого кримінального провадження № 12019040030002168 та у справі були проведені відповідні слідчі дії.

Факти встановлення огорожі (парканів) впритул до будівлі павільйону № 44 "Промтовари" позивача та впритул до магазину "Авангард" підтверджуються також фотознімками павільйону № 44 "Промтовари" від 17.02.2020 у кількості 3-х штук та фотографіями магазину "Авангард" від 10.03.2020 (2 шт).

16.03.2020 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (надалі - Управління) було проведено перевірку нежитлових приміщень, які належать ПП "Фірма "ФБМ" на праві приватної власності, у тому числі й приміщень, які розташовані за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро, на предмет додержання вимог пожежної та техногенної безпеки.

За результатами перевірки Управлінням виявлено порушення правил пожежної та техногенної безпеки, зокрема захаращення проїздів й проходів до будівлі, споруд, підступів до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин парканом (п. 10 акта від 16.03.2020 № 492), який самочинно встановлений ТОВ "КП Центральний ринок".

Згідно з актом приватного виконавця від 18.01.2022 при примусовому виконанні наказу від 06.01.2022 № 904/2651/20 ТОВ "КП Центральний ринок" демонтувало власними силами, за власний кошт металевий паркан сірого кольору навколо павільйону № 44 "Промтовари", проте не демонтувало хвіртку, що знаходиться в кінці павільйону та примикає до фасаду будівлі.

Згідно з актом приватного виконавця від 28.01.2022 "станом на 28.01.2022 перед входом до магазину "Авангард" встановлена споруда коричневого кольору" (а. с. 191- 193, т. 1).

На замовлення позивача Фізичною особою - підприємцем Пітько С. М. (далі - ФОП Пітько С. М.) станом на серпень 2022 року виготовлені матеріали топографо-геодезичних вишукувань щодо павільйону № 44 "Промтовари" та магазину "Авангард", відповідно до яких:

- щодо павільйону № 44 "Промтовари": наявність металевої огорожі висотою понад 2 м, а також присутність торгових рядів з лівого боку павільйону від входу, що знаходяться на відстані ближче одного метра, висотою понад 3 м та пересувних торгових рядів перед входом до павільйону, що унеможливлює догляд та поточний ремонт павільйона № 44 "Промтовари";

- щодо магазину "Авангард": наявність глухого металевого паркану висотою понад 2 м, довжиною 6,1 м, що перешкоджає вільному доступу до магазину, а тому унеможливлює доступ до входу в будівлю зі сторони торгових рядів, наявність на західній частині земельної ділянки навантажувальної рампи, аварійний вихід та пожежна драбина доступ до яких відсутній за рахунок присутніх металевих торгових рядів, та металевої огорожі висотою понад 3 м, а також присутність торгових рядів, що знаходяться на відстані ближче одного метра, що унеможливлює догляд та поточний ремонт на земельній ділянці на вул. Шмідта, 2 двоповерхового магазину "Авангард".

Приватне підприємство "Фірма "ФБМ" (позивач) стверджує, що ТОВ "КП Центральний ринок" продовжує чинити йому перешкоди в користуванні нерухомим майном, а саме встановив нову металеву споруду коричневого кольору перед магазином "Авангард", загородив вхід до павільйону №44 "Промтовари" залізними прилавками (пересувними торговими місцями) з навісами сірого кольору у кількості 3-х штук, що перешкоджає вільному доступу всередину павільйону.

Крім того, ТОВ "КП Центральний ринок" чинить перешкоди в користуванні рухомим майном, продаючи без відповідних правових підстав (договірних відносин з позивачем як їх власником) з кіоску з інвентарним номером № 00019 свої товари (продаж сумок, чемоданів та рюкзаків).

ФОП Сагайдак О. В. та ФОП Басанова Л. Г. також без відповідних правових підстав (договірних відносин з позивачем як їх власником) продають свої товари (постільна білизна, дитячі іграшки та панчішно-шкарпеткові вироби) з кіосків з інвентарними номерами 00016, 00017, 00019.

На підтвердження зазначених вище обставин позивач надав: акт ПП "Фірма ФБМ" огляду торговельного майданчика від 23.02.2022 № 4/22; постанову дізнавача сектору дізнання ДРУП ГУНП Дніпропетровської області від 30.05.2022; протокол огляду слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 09.02.2022; матеріали топографо-геодезичних вишукувань станом на серпень 2022 року щодо павільйону № 44 "Промтовари" та магазину "Авангард", які виготовлені ФОП Пітько С.М. на замовлення ПП "Фірма "ФБМ"; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі №904/2651/20.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено протиправне чинення відповідачами перешкод у користуванні належним йому майном. За викладеного, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном підлягають задоволенню повністю.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приватне підприємство "Фірма "ФБМ" просило суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" усунути перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме приміщенням магазину "Авангард", приміщенням павільйону № 44 "Промтовари", шляхом: демонтажу (знесення) власними силами та за власний кошт:

1) металевого паркану (огорожі) біля магазину "Авангард", розміщеному між кіосками з інвентарними номерами № 00018 та № 00016;

Також, Приватне підприємство "Фірма "ФБМ" просило зобов'язати Фізичну особу-підприємця Сагайдак Олену Віталіївну усунути перешкоди у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме: кіоском з інвентарним номером № 00017 (торговельні місця № 1, 2, 3) торговельного майданчика біля магазину "Авангард", шляхом звільнення приміщення кіоску від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка кіоска Приватному підприємству "Фірма "ФБМ", та зобов'язати Фізичну особу-підприємця Басанову Лідію Гаврилівну усунути перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме: кіоском з інвентарним номером № 00016 (торговельні місця № 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16) торговельного майданчика біля магазину "Авангард", шляхом звільнення приміщення кіоску від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка кіоску Приватному підприємству "Фірма "ФБМ".

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на таке:

- він є власником магазину "Авангард", павільйону № 44 "Промтовари», постійним користувачем земельних ділянок, наведених у позові, а також організував торговельний майданчик на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.02.2001 № 231/1 біля магазину "Авангард", який розташований за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, на земельній ділянці площею 0,0635 га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0353, яка перебуває в користуванні ПП "Фірма "ФБМ"; ці обставини встановлені судовими рішеннями у справі № 904/2651/20, де брали участь позивач та відповідач-1;

- станом на 28.01.2022 перед входом до магазину "Авангард" ТОВ "КП Центральний ринок" встановило нову металеву споруду коричневого кольору, а крім того, загородило вхід до павільйону № 44 "Промтовари" залізними прилавками (пересувними торговими місцями) з навісами сірого кольору у кількості 3-х штук, що перешкоджає вільному доступу всередину павільйону;

- ці дії перешкоджають позивачу користуватися належним йому майном та вчинені всупереч установленого порядку;

- також позивач посилається на вчинення перешкод у використанні належних йому кіосків з інвентарними номерами 00017, 00016, 00019.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечив зазначивши, що у позивача відсутнє право власності на майно, яке позивач у позові називає "торгівельним майданчиком", адже на відповідному місці (на вулиці Шмідта, 2 в м. Дніпрі, впритул до будівлі магазину "Авангард") розташовані належні відповідачу торгівельні бокси, на які виданий технічний паспорт як на нерухоме майно. Відповідач не створює перешкоди позивачу в користуванні магазином "Авангард" та павільйоном № 44, адже позивач має доступ до відповідних приміщень та має змогу користуватися останніми. Об'єкти, на знесенні яких наполягає позивач, є нерухомим майном, яке належить відповідачу на праві власності.

Відповідачі-2,3 відзиву на позов не надали.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин права користування земельними ділянками з кадастровими номерами №1210100000:06:090:0353, №1210100000:06:090:0354; наявність / відсутність перешкод у користуванні Приватним підприємством "Фірма "ФБМ майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме: приміщенням магазину "Авангард", приміщенням павільйону № 44 "Промтовари", кіосками з інвентарним номером № 00016, 00017, 00018, 00019; наявність / відсутність підстав для демонтажу металевого паркану (огорожі), металевих кіосків (торгових рядів), металевих пересувних прилавків (торгових місць), звільнення кіосків № 00016, 00017, 00018, 00019 від речей та передача від них ключів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 в задоволенні позову Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок", відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Сагайдак Олени Віталіївни, відповідача-3 Фізичної особи-підприємця Басанової Лідії Гаврилівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 у справі №904/4267/22 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024:

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 904/4267/22 в частині відмови у позові за вимогою заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" чинити в майбутньому перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпра "Озерка" за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро, а саме: приміщенням магазину "Авангард", приміщенням павільйону №44 "Промтовари", кіосками з інвентарними номерами 00016, 00017, 00018, 00019, що розташовані на торговельному майданчику біля магазину "Авангард" залишено без змін;

Верховний Суд, скеровуючи справу на новий розгляд, зазначив таке:

«… під час розгляду негаторного позову судам слід встановити обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, а також вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, характер цих дій з точки зору відповідності положенням цивільного законодавства (протиправність) (п.7.12. постанови ВС);

Суди попередніх інстанцій не з'ясували та не виснували, чи є зазначена споруда (паркан коричневого кольору) такою, що перешкоджає позивачеві у здійсненні його права користування чи розпорядження його майном. Посилаючись на те, що ця споруда використовується не для огорожі, а для торгівельної діяльності (тобто на помилкові уявлення позивача про цільове призначення спірної конструкції), суди не встановили та не зробили відповідних висновків щодо порушення прав позивача розміщенням цієї конструкції, внаслідок чого не було розглянуто відповідні доводи позивача, наведені в позовній заяві (п.7.23 постанови ВС);

Судова колегія ВС також погоджується з доводами касаційної скарги про те, що позивач не обґрунтовував свої вимоги тим, що спірні об'єкти (торгові ряди) розміщені на його земельній ділянці, посилаючись натомість на те, що спірні об'єкти не можуть бути розташовані за їх місцезнаходженням взагалі; ці доводи та підстави позову суди також не розглянули (п.7.24 постанови)»;

Верховний Суд звернув увагу на необхідність дослідити та надати оцінку таким доказам, як: складеними позивачем актом огляду торговельного майданчика від 23.02.2022 № 4/22, актом від 22.01.2022 №1/22, складеним слідчим Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області протоколом огляду від 09.02.2022, постановою дізнавача від 30.05.2022 (в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041030000389) (п.7.30-7.32 постанови ВС).

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як передбачено ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Отже, власник може реалізовувати свої правомочності щодо свого майна будь якими діями, які не суперечать закону, зокрема, шляхом наділення інших осіб частиною своїх правомочностей щодо власного майна.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника (титульного володільця), які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 та від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

Як зазначено в п.7.5. Постанови Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 904/4267/22, позивачем за негаторним позовом може бути власник, у якого знаходиться майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися таким майном; підставою позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Подання негаторного позову не вимагає, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпоряджання майном були результатом винних дій відповідача. Достатньо, щоб такі дії об'єктивно порушували права власника (не пов'язані з позбавленням права володіння) та були протиправними.

Отже, позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/91/20.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальної громади.

Згідно зі статтею 83 ЗК України Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. В

Відповідно до статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Таким чином, згідно з нормами чинного законодавства уповноваженим органом на розпорядження землею є Дніпровська міська рада.

Так, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18.12.1997 № 1952 приватному підприємству "Фірма "ФБМ" по фактичному розміщенню магазину "Авангард" надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0635 га для здійснення торговельної діяльності (акт на право постійного користування землею серія ДПД 75 від 30.12.1997, зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №000676).

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.01.1998 № 36 приватному підприємству "Фірма "ФБМ" по фактичному розміщенню магазину "Промтовари" надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,01 га для здійснення торговельної діяльності (акт на право постійного користування землею серія ДПД 75 від 02.02.1998 зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №000686).

Згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.02.2001 № 231/1 приватному підприємству "Фірма "ФБМ" дозволено організувати торговельний майданчик за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро (а.с.98-99 том 1).

На підставі цього рішення виконавчого комітету позивачем створено торговельний майданчик з кількістю торговельних місць - 16, що підтверджується Дублікатом Рішення №1 власника Приватної фірми "ФБМ" від 19 лютого 2001 року та Дублікатом Схеми розташування торговельних місць торговельного майданчика (а.с.100-101 у томі 1).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта Приватне підприємство "Фірма "ФБМ" є власником нерухомого майна, яке розташоване на вищевказаних земельних ділянках, а саме: магазину "Авангард", загальною площею 911,8 кв.м, який належить ПП "Фірма "ФБМ" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності САА № 806256 від 08.08.2006 виконкому Дніпропетровської міської ради, та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1892855212101; павільйону № 44 "Промтовари", загальною площею 79,4 кв. м, який належить ПП "Фірма "ФБМ" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ВСР № 784987, реєстровий № 950, від 21.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В. М., зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 11712671.

Право власності позивача на рухоме майно - кіоски з інвентарними номерами 00016, 00017, 00018, 00019 підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, зокрема:

- Договором купівлі-продажу від 20.02.2007, укладений між ПП "Фірма "ФБМ" та ОСОБА_1 , Дублікатом Акта приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 20.02.2007 згідно типової форми № 03-1 (а.с. 102-105 том 1); Актом приймання-передачі від 20.02.2007 (а.с. 106 том 1); Видатковим касовим ордером від 02.04.2007 № 42 (а.с. 107 том 1);

- Договором купівлі-продажу від 20.02.2007, укладений між ПП "Фірма "ФБМ" та ОСОБА_2 на металевий кіоск з вікнами, дверми довжиною 6 метрів №25 (а.с.108-109 том 1); Дублікатом Акта приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 20.02.2007 згідно типової форми № 03-1 (а.с. 110-111 том 1); Актом приймання-передачі від 20.02.2007 (а.с. 112 том 1); платіжними дорученнями № 402 від 17.04.2007, № 381 від 16.03.2007, № 473 від 15.06.2007, № 443 від 16.05.2007, № 539 від 15.08.2007, № 509 від 16.07. 2007, № 661 від 18.12.2007 (а.с. 113-119 том 1);

- Договором купівлі-продажу від 20.02.2007, укладений між ПП "Фірма "ФБМ" та ОСОБА_2 на металевий кіоск з тентовою тканиною та ролетами довжиною 3 м (а.с. 120-121 том 1); Дублікатом Акта приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 20.02.2007 згідно типової форми № 03-1 (а.с. 122-123 том 1); Актом приймання-передачі від 20.02.2007 (а.с. 124 том 1); платіжними дорученнями № 626 від 16.11.2007, № 656 від 17.12.2007, № 594 від 17.10.2007, № 565 від 14.09.2007 (а.с 125-128 том 1);

- Договором купівлі-продажу від 25.05.2007, укладений між ПП "Фірма "ФБМ" та ОСОБА_3 (а.с. 129-130 том 1); Дублікатом Акта приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 25.05.2007 згідно типової форми № 03-1 (а.с. 131-132 том 1); Актом приймання-передачі від 25.05.2007 (а.с. 133 том 1); Видатковими касовими ордерами № 52 від 01.08.2007, № 54 від 03.09.2007, № 63 від 01.10.2007, № 49 від 27.06.2007, № 68 від 01.11.2007 (а.с. 134-138 том 1); Актом № 1 від 25.01.2011 про вилучення до знищення документів (а.с. 139-140 том 1);

- Дублікатом Рішення власника ПП "Фірма "ФБМ" № 4 від 17.12.2007 (а.с. 141-142 том 1);

- наказом керівника ПП "Фірма "ФБМ" від 01.02.2022 № 1/22 про переоцінку основних засобів (а.с. 143 том 1);

- Актом переоцінки основних засобів від 02.02.2022 (а.с. 144 том 1); балансовою довідкою ПП "Фірма "ФБМ" від 02.02.2022 № 2/22 (а.с. 145 том 1).

Як зазначає позивач, частина оригіналів зазначених вище документів та які додані до позовної заяви в копіях, знищена у зв'язку зі сплином 3-річного строку зберігання відповідно до чинного законодавства на момент знищення згідно з Актом №1 від 25.01.2011 "Про вилучення до знищення документів із справ, що не внесені до національного фонду", який складено та підписано експертною комісією Позивача та погоджено Протоколом ЕПК Державного архіву Дніпропетровської області від 22.02.11 № 3, проте Позивачем до моменту їх знищення з оригіналів виготовлені їх копії (а.с. 139-140 том 1).

Рішенням власника ПП "Фірма "ФБМ" № 4 від 17.12.2007 вищезазначені основні засоби розміщено на 16-ти торговельних місцях торговельного майданчика ПП "Фірма "ФБМ" біля магазину "Авангард" та затверджено Схему їх розташування (а.с. 141-142 том 1).

Наказом керівника ПП "Фірма "ФБМ" від 01.02.2022 № 1/22 проведено переоцінку основних засобів Позивача з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019 станом на 01.02.2022, в результаті чого визначено актуальну вартість оборотних активів Позивача станом на 01.02.2022, про що зазначено в Акті переоцінки основних засобів від 02.02.2022 (а.с.143-144 том 1).

Станом на 02.02.2022 балансова вартість кіосків (боксів), як основних засобів з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019, зазначена в Балансовій довідці ПП "Фірма "ФБМ" № 2/22 від 02.02.2022 (а.с. 145 том 1).

Таким чином, колегія судів погоджується з висновком господарського суд, що зазначені вище докази підтверджують право власності позивача як на нерухоме майно: магазин "Авангард", павільйон № 44 "Промтовари", так і рухоме майно - у вигляді 4-х яток (кіосків), з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019, які розміщені на торговельному майданчику, розташованому на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" біля магазину "Авангард". Відповідно, зазначені обставини підтверджують право позивача на користування та розпорядження цим майном.

Щодо наявності у відповідача-1 права власності на торгівельні бокси літ.2Р-1 та літ.2 С-1, судом встановлено таке.

До матеріалів справи відповідачем-1 надано: копію першого (титульного) аркушу технічного паспорту БТІ на об'єкти нерухомого майна, яке розташовується за адресою: Шмідта, 2 в м. Дніпро; копію викопіювання з схематичного плану земельної ділянки до технічного паспорту БТІ щодо фактичного місце розташування торговельних боксів, позначених літ. 2С-1 та 2Р-1 по вул. Шмідта, 2 у м. Дніпро; копію Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 21936664 від 20.02.2009; копію викопіювання з тому № 4 висновку № 1086-12 будівельно-технічної експертизи Дніпропетровського НДІСЕ від 25.04.2012; Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1400-03, складеного 17.04.2023 судовим експертом Івченком В.В.

Оцінивши надані докази, господарський суд дійшов висновку, що останні не підтверджують набуття відповідачем-1 права власності на торговельні бокси, позначені літ. 2С-1 та 2Р-1.

Так, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21936664 від 20.02.2009 (а.с.110 том 2), виданим Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради вбачається, що Відповідач-1, з 20.02.2009, серед іншого є власником кіосків-боксів літ. 2С-1 та 2Р-1, як нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:06:090:0304.

Підставою реєстрації права власності є рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Захисники правопорядку" від 29.12.2008.

Водночас, ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.2011 у справі №6-34/11 рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Захисники правопорядку" від 29.12.2008 у третейській справі №12-91/08 за позовом Август О.П. до ТОВ КП "Центральний ринок" про визнання права власності на нерухоме майно з урахуванням самовільно побудованого та переобладнаного майна, розташованого по вул. Шмідта, 2 у м. Дніпро та за зустрічним позовом ТОВ КП "Центральний ринок" до Август О.П. про визнання права власності на зазначене спірне майно - скасовано в повному обсязі (а.с. 179-184 том 2).

Ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.2011 набрала законної сили 16.02.2012.

При цьому як слушно зауважив суд першої інстанції, та обставина, що станом на час розгляду справи не скасовано запис про реєстрацію права власності за відповідачем-1, не свідчить про набуття ним права власності на кіоски-бокси літ. 2С-1 та 2Р-1, адже сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див. пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Крім того, суд виснував, що не підтверджують факту набуття відповідачем-1 права власності на кіоски-бокси літ. 2С-1 та 2Р-1 й інші докази, такі як:

- копія першого (титульного) аркушу технічного паспорту БТІ, оскільки технічний паспорт - це лише документ, який містить відомості щодо проведеної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, зокрема інформацію про його місцезнаходження (адресу), склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта, ім'я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об'єкт нерухомого майна, щодо суб'єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт, тощо;

- копія викопіювання з схематичного плану земельної ділянки до технічного паспорту БТІ щодо фактичного місце розташування торговельних боксів, позначених літ. 2С-1 та 2Р-1 по вул. Шмідта, 2 у м. Дніпро. Викопіювання земельної ділянки - частина кадастрової карти, яка відображає рельєф місцевості і розташування різних об'єктів, не обов'язково об'єктів нерухомого майна, тобто фрагмент є точним графічним зображенням заданої земельної ділянки;

- копія викопіювання з тому № 4 висновку № 1086-12 будівельно-технічної експертизи Дніпропетровського НДІСЕ від 25.04.2012. Зазначена копія надана відповідачем-1 з порушенням приписів статті 101 ГПК (долучено не повний текст Висновку, а лише його частина, з якої неможливо дійти висновку про те, чи попереджений експерт про відповідальність за завідомо неправдивий висновок);

- Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1400-03, складеного 17.04.2023 судовим експертом Івченком В.В. (цей доказ подано з порушенням встановленого порядку його подання).

Досліджуючи обставини вчинення відповідачем-1 дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, характер цих дій з точки зору відповідності положенням цивільного законодавства (протиправність), судом встановлено наступне..

З січня 2022 року ПП "Фірма "ФБМ" вчинялись дії щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/2651/20 від 06.01.2022 стосовно зобов'язання Відповідача-1 ТОВ "КП Центральний ринок" усунути перешкоди ПП "Фірма "ФБМ" в користуванні майном.

13.01.2022 приватним виконавцем Приходько А.А. відкрито виконавче провадження (надалі - ВП) № 68156121 про зобов'язання Відповідача-1 усунути перешкоди Позивачу в користуванні майном.

Згідно з актом приватного виконавця від 18.01.2022 ТОВ "КП Центральний ринок" не виконало рішення господарського суду - демонтувало власними силами, за власний кошт металевий паркан сірого кольору навколо павільйону № 44 "Промтовари", проте не демонтувало хвіртку, що знаходиться в кінці павільйону та примикає до фасаду будівлі.

Згідно з актом приватного виконавця від 18.01.2022 складеного об 16-30 год. ТОВ "КП Центральний ринок" не виконало рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 - не демонтувало замки на торговельних місцях торговельного майданчику поруч з магазином "Авангард" (а.с.185-190 том 1).

Згідно з актом приватного виконавця від 28.01.2022 відповідачем -1 (Боржником) не усунуто перешкод в користуванні торговельним майданчиком, а саме на 5-ти боксах, розташованих на майданчику встановлені ролети із вбудованими замками. На час проведення виконавчих дій на 4-х боксах ролети були відчинені, один торговельний бокс замкнуто на навісний замок. Станом на 28.01.2022 перед входом до магазину "Авангард" встановлено нову металеву споруду коричневого кольору (а.с.191-193 том 1).

Тобто, на тому самому місці, де було розташовано демонтований металевий паркан сірого кольору - перед другим основним входом у будівлю магазину "Авангард", а саме між кіосками з інвентарними номерами 00019 та 00016 встановлено металевий паркан іншого кольору - коричневого.

Після часткового демонтування Відповідачем-1 паркану сірого кольору навколо павільйону № 44 "Промтовари" він в інший спосіб став чинити Позивачу перешкоди в його користуванні - загородив вхід до павільйону № 44 "Промтовари" залізними прилавками (пересувними торговими місцями) з навісами сірого кольору у кількості 3-х штук.

Зазначені вище обставини підтверджуються, серед іншого:

- Актом ПП "Фірма "ФБМ" № 3/22 від 24.01.2022 щодо магазину "Авангард", яким встановлено, що відповідач-1 чинить перешкоди у користуванні майном (а.с.200 том 1);

- фотокартками щодо торговельного майданчику поруч з магазином "Авангард" у кількості - 3 шт. та щодо павільйону №44 "Промтовари" у кількості 2 шт (а.с.195-198 том 1);

- Актом ПП "Фірма "ФБМ" про відсутність (обмеження) доступу до майна № 1/22 від 20.01.2022 (а.с.199 том 1);

- Актом приватного виконавця від 28.01.2022 (а.с.191-198 том 1).

Так, в матеріалах топографо-геодезичних вишукувань щодо магазину "Авангард" зазначено про наявність біля магазину "Авангард" глухого металевого паркану висотою понад 2 м, довжиною 6,1 м.

До позовної заяви Позивачем додано фотокартки паркану коричневого кольору (додаток №51 до позову а.с. 194-196, том 1), з яких вбачається, що конструкція містить додаткові кріплення для розвішування товару.

За твердженням відповідача-1, саме ця металева огорожа (паркан) споруда є торговими місцями під навісом для здійснення торгівлі (конструкція з кріпленнями для розвішування товару).

Проте, колегія суддів наголошує, що навіть після прикріплення до металевого паркану додаткових конструкцій паркан не припиняє своєї основної функції, як огорожі, бо має ті самі розмірні характеристики: довжину - 6,1 м, висоту понад 2 м, та залишається встановленим на тому самому місці - впритул до сходів входу до приміщення магазину, чим чиняться фізичні перешкоди Позивачу та покупцям у вільному доступу до нього.

За таких умов, дослідивши надані сторонами документи, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність перешкод Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме приміщенням магазину "Авангард" у вигляді металевого паркану (огорожі) біля магазину "Авангард", розміщеному між кіосками з інвентарними номерами № 00018 та № 00016, а також шляхом розміщення впритул до стіни та рампи магазину "Авангард" металевих торгових рядів на відстані менш ніж 1 м, розміщення торгових рядів з лівого боку Павільйону № 44 "Промтовари" на відстані менш ніж 1 м та пересувних торгових залізних прилавків перед входом до павільйону.

З метою належного підтвердження факту подальшого чинення Відповідачем-1 перешкод Позивачу шляхом розміщення перед входом до магазину "Авангард" металевого паркану, розміщення впритул до стіни та рампи магазину "Авангард" металевих торгових рядів на відстані менш ніж 1 м, розміщення торгових рядів з лівого боку Павільйону № 44 "Промтовари" на відстані менш ніж 1 м та пересувних торгових залізних прилавків перед входом до павільйону, Позивач замовив виготовлення детальних план-схем фактичних меж об'єктів рухомого та нерухомого майна Позивача і земельних ділянок.

ФОП Пітько С.М. станом на серпень 2022 року виготовив матеріали топографо-геодезичних вишукувань щодо павільйону № 44 "Промтовари" та магазину "Авангард", які належать Позивачу на праві власності та якими встановлено наступне:

"Висновок: Виник спір між ПП "Фірма "ФБМ" та ТОВ "КП Центральний ринок". Суть спору: чинення ТОВ "КП Центральний ринок" перешкод ПП "Фірма "ФБМ" у здійсненні прав власності та користування майном, розташованим за адресую: вул. Шмідта, 2 на земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:06:090:0354. Визначені фактичні межі землекористування ПП "Фірма "ФБМ", фактичні межі відповідають розмірам та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером: 1210100000:06:090:0354 відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 02.02.1998 серії ДПД № 75, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 36 від 22.01.1998, за місцем розташування павільйону № 44 "Промтовари" площа якого складає 100 кв.м.

Побудована детальна схема фактичних меж в масштабі 1:200 з нанесеними фактичних та кадастрових меж суміжних земельних ділянок, довжин ліній, площ, контурів об'єктів нерухомого майна; торгових рядів; контури торгових рядів, що знаходяться на відстані менше 1 (одного) метра від кадастрової межі; контури пересувних торгових рядів перед входом до павільйону; контурів об'єктів нерухомого майна та металевої огорожі висотою понад 2 метри.

На земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:06:090:0354 розташований павільйон № 44 "Промтовари", якому необхідний поточний ремонт на догляд. Відповідно до пункту 3.25* наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 про "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. У зв'язку зі присутніми торговими рядами з лівого боку павільйону від входу, що знаходяться на відстані ближче одного метру (див. Додаток 1) висотою понад 3-х метрів та пересувних торгових рядів перед входом до павільйона догляд та поточний ремонт павільйона № 44 "Промтовари" неможливий".

Відповідно до матеріалів топографо-геодезичних вишукувань щодо магазину "Авангард" ФОП Пітьком С.М. встановлено наступне:

"Висновок: Виник спір між ПП "Фірма "ФБМ" та ТОВ "КП Центральний ринок". Суть спору: чинення ТОВ "КП Центральний ринок" перешкод ПП "Фірма "ФБМ" у здійсненні прав власності та користування майном, розташованим за адресую: вул. Шмідта, 2. Виник спір між замовником комплексу топографо-геодезичних робіт ПП "Фірма "ФБМ", в користуванні якого знаходиться земельна ділянка зі кадастровим номером: 1210100000:06:090:0353, та ТОВ "КП Центральний ринок", який користується суміжною земельною ділянкою зі кадастровим номером: 1210100000:06:090:0304. Визначені фактичні межі землекористування ПП "Фірма "ФБМ", фактичні межі відповідають розмірам та конфігурації відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 30.12.1997 серії ДПД № 75, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1952 від 18.12.1997 за місцем розташування магазину "Авангард" та торговельного майданчика ПП "Фірма "ФБМ" (далі - ТМ) площею 635 кв.м. Земельна ділянка ПП "Фірма "ФБМ" зі сторони розташування ТМ та сходів магазину "Авангард", має суміжні межі з земельними ділянками по вул. Шмідта, 2 та земельною ділянкою зі кадастровим номером: 1210100000:06:090:0304, користувачем якої є ТОВ "КП Центральний ринок" та не перетинається з ними. Зі слів замовника, частиною земельної ділянки ПП "Фірма "ФБМ" площею 31 кв.м, де облаштований її ТМ, протиправно користується ТОВ "КП Центральний ринок".

Побудована детальна схема фактичних меж в масштабі 1:300 (див. Додаток №1) з нанесенням фактичних та кадастрових меж земельних ділянок, довжин ліній, площ, контурів об'єктів нерухомого майна, торгових рядів, контурів торгових рядів, що знаходяться на відстані менше 1 (одного) метра від кадастрової межі, рампи, пожежної драбини, сходів та глухої металевої огорожі висотою понад 2 м та довжиною 6,1 м.

На земельній ділянці розташований магазин "Авангард". Перед входом в магазин з боку земельної ділянки зі кадастровим номером: 1210100000:06:090:0304 встановлений глухий металевий паркан висотою понад 2 м, довжиною 6,1 м, що перешкоджає вільному доступу до магазину, а тому унеможливлює доступ до входу в будівлю зі сторони торгових рядів, який визначений проектною документацією під час введення будівлі в експлуатацію, що підтверджується Технічним звітом по встановлення зовнішніх меж землекористування, розробленим ПВФ "Амаль К".

На західній частині земельної ділянки присутня навантажувальна рампа, аварійний вихід та пожежна драбина доступ до яких відсутній за рахунок присутніх металевих торгових рядів, та металевої огорожі висотою понад 3-х метрів.

Відповідно до пункту 3.25* наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 про "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. У зв'язку зі присутніми торговими рядами, що знаходяться на відстані ближче одного метру (див. Додаток 1) догляд та поточний ремонт на земельній ділянці по вул. Шмідта, 2 двоповерхового магазину "Авангард" неможливий".

Таким чином, переконливо вбачається та не спростовано відповідачами у справі, що ФОП Пітьком С.М., як сертифікованим інженером геодезистом, під час виходу на територію Центрального ринку "Озерка" у м. Дніпро та виготовлення матеріалів встановлено:

- щодо павільйону № 44 " Промтовари": наявність металевої огорожі висотою понад 2 метри та присутність торгових рядів з лівого боку павільйону від входу, що знаходяться на відстані ближче одного метру висотою понад 3-х метрів та пересувних торгових рядів перед входом до павільйону, що унеможливлює догляд та поточний ремонт павільйона № 44 "Промтовари";

- щодо магазину "Авангард": наявність глухого металевого паркану висотою понад 2 м, довжиною 6,1 м, що перешкоджає вільному доступу до магазину, а тому унеможливлює доступ до входу в будівлю зі сторони торгових рядів, присутність на західній частині земельної ділянки навантажувальної рампи, аварійний вихід та пожежна драбина доступ до яких відсутній за рахунок присутніх металевих торгових рядів, та металевої огорожі висотою понад 3-х метрів, а також присутність торгових рядів, що знаходяться на відстані ближче одного метру, що унеможливлює догляд та поточний ремонт на земельній ділянці по вул. Шмідта, 2 двоповерхового магазину "Авангард".

Щодо порушення прав Позивача розміщенням Відповідачем-1 спірних кіосків (торгових рядів) на земельних ділянках, які знаходяться в користуванні Відповідача-1, господарський суд звернув увагу на таке.

Згідно з детальною план-схемою ФОП Пітька С.М. від 11.08.2022 (долучена позивачем до матеріалів справи), усі металеві кіоски (торгові ряди), які розміщені впритул до стіни магазину "Авангард" та впритул до рампи магазину "Авангард", які помічені на детальній план-схемі ФОП Пітька С.М. від 11.08.2022 від точки 6 до точки 5 довжиною 16,25 м, від точки 5 та 6 шириною 3,91 м та від точки 3 до 4 впритул до рампи довжиною 12,27 м; металеві пересувні прилавки (торгових місць) з навісами у кількості 3-х штук, встановлених перед входом до павільйону № 44 "Промтовари"; усі металеві кіоски (торгові ряди), які розміщені впритул до стіни павільйону № 44 "Промтовари" зліва від входу до павільйону довжиною 15,49 м, які помічені на детальній план-схемі ФОП Пітька С.М. від 11.08.2022 від точки 5 до точки 4, розміщені не на земельних ділянках, які перебувають у позивача в користуванні, а знаходяться на земельних ділянках, які перебувають в оренді Відповідача-1, ТОВ "КП Центральний ринок", на підставі договору оренди, укладеному з Дніпропетровською радою 19.05.2006, серед іншого і з кадастровим номером 12110100000:06:090:0304.

Саме земельна ділянка з кадастровим 12110100000:06:090:0304, є суміжною з земельними ділянками, які знаходяться в постійному користуванні ПП "Фірма "ФБМ" під нерухомим майном позивача - магазином "Авангард" та павільйоном № 44 "Промтовари".

Відповідно до п. 1.2. договору оренди землі від 19.05.2006, укладеному між Дніпровською міською радою та Відповідачем-1, цільове використання земельних ділянок за цим договором: за фактичним розміщенням будівель і споруд для їх обслуговування. Станом на час укладення договору оренди земельної ділянки металеві кіоски (торгові ряди) не були розміщені на цій земельній ділянці.

За змістом п.3.6. договору оренди земельної ділянки Орендар зобов'язався: забезпечити виконання вимог, викладених у висновках Головного архітектурного управління міської ради від 10.02.06 № 117 та від 10.02.06 № 118, Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів від 13.02.06.

Відповідно до п. 1 Висновку Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів щодо технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки від 13.02.06 № 4/лі-юр: "Враховуючи необхідність забезпечення дотримання вимог законодавства щодо запобігання усунення перешкод у здійсненні діяльності суб'єктів господарювання, у рішення міської ради передбачити такі пункти: зобов'язати КП "Центральний ринок" забезпечити: безперешкодний та безоплатний прохід та проїзд будь-яких осіб до будівельних споруд всіх власників, що розташовані на території Центрального ринку; використання територій загального користування способами, що не порушують права всіх суб'єктів комерційної діяльності, розташованих на території Центрального ринку, на безперешкодне здійснення такої діяльності; дотримання правил добросусідства (Додатки до позовної заяви №№61,64).

Отже, умовами Договору оренди землі від 19.05.2006 Відповідача-1 зобов'язано забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід та проїзд будь-яких осіб до будівельних споруд всіх власників, що розташовані на території Центрального ринку, дотримуватись правил добросусідства.

Згідно з п. г) ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які можуть певним чином порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, коли власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затемнення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо).

Отже, будівництвом металевого паркану на вході в магазин Позивача "Авангард", встановленням металевої конструкції пересувного торговельного прилавку перед входом в павільйон № 44 "Промтовари", розміщенням кіосків поруч з стінами будівель Позивача Відповідач-1 порушив у т.ч.: - державні будівельні норми України, а саме положення п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій"; правила добросусідства землекористувачів, чим спричиняє ПП "Фірма "ФБМ" перешкоди в користуванні своїм майном, порушує правила благоустрою території м. Дніпро, земельне та містобудівне законодавство (див. постанову Верховного суду від 14.02.2019 по справі № 323/1862/16-ц).

Магазин "Авангард" та павільйон № 44 "Промтовари" є будівлями комерційного призначення, а тому застосуванню підлягають норми ДБН 360:92, а саме п. 3.25* згідно з яким: для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Відповідач-1, як власник спірної огорожі, зобов'язаний дотримуватись вимог, встановлених правилами благоустрою, та привести належне йому майно у відповідність до чинних вимог благоустрою.

Матеріалами топографо-геодезичних вишукувань щодо магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ФОП Пітька С.М. встановлено, що торгові ряди Відповідача-1 знаходяться на відстані менше 1 (одного) метра від кадастрової межі, рампи, пожежної драбини, сходів та глухої металевої огорожі висотою понад 2 м та довжиною 6,1 м. Аналогічні порушення встановлено і щодо павільйону Промтовари №44.

За таких обставин, розміщення відповідачем-1 металевих кіосків (торгових рядів) впритул до стіни магазину "Авангард" та впритул до рампи магазину "Авангард", які зазначені на детальній план-схемі ФОП Пітька С.М. від 11.08.2022, а також розміщення металевих пересувних прилавків (торгових місць) з навісами у кількості 3-х штук перед входом до павільйону № 44 "Промтовари", розміщення металевих кіосків (торгових рядів) впритул до стіни павільйону № 44 "Промтовари" ліворуч від входу до павільйону довжиною 15,49 м, які помічені на детальній план-схемі ФОП Пітька С.М. від 11.08.2022, відбулося з порушенням вимог чинного законодавства та установленого порядку.

Відтак, такі дії перешкоджають позивачу користуватися належним йому майном (створюють перешкоди в користуванні магазином " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та павільйоном № 44).

Отже, Позивачем доведено належними та допустимими доказами факт чинення Відповідачем-1 перешкод Позивачу у користуванні його майном - будівлею магазину "Авангард" розміщенням торговельних рядів впритул до будівлі магазину "Авангард", який був побудований в 1997 році, тобто значно раніше, ніж встановлені Відповідачем-1 торговельні ряди.

Розміщення Відповідачем-1 металевих кіосків впритул до стіни магазину "Авангард" та впритул до рампи магазину "Авангард" і розміщення торгових прилавків перед входом до павільйону № 44 "Промтовари" підтверджується належними та допустимими доказами Позивача, а саме: - матеріалами топографо-геодезичних вишукувань, виконаних на замовлення ПП "Фірма "ФБМ" та складених ФОП Пітьком С.М.; - Актом ПП "Фірма "ФБМ" про відсутність (обмеження) доступу до майна № 1/22 від 20.01.2022, Протоколом огляду слідчого від 09.02.2022, Постановою дізнавача сектору дізнання ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ст. л-та поліції В.В. Гапонової від 30 травня 2022 року, - фотокартками та детальною планом-схемою.

Такі дії відповідача-1 щодо створення перешкод в належному використанні та обслуговуванні майна, є протиправними.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 усунути перешкоди позивачу шляхом демонтування будівель та споруд є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, судом встановлено, що Відповідачем-1 Позивачу також чиняться перешкоди в користуванні рухомим майном - який без відповідних правових підстав (договірних відносин з Позивачем, як їх власником) з кіоску з інвентарним номером № 00019 продає свої товари (продаж сумок, чемоданів), що підтверджується Актом ПП "Фірма ФБМ" огляду торговельного майданчика № 4/22 від 23.02.2022 (а.с.211 том 1).

Так, Приватне підприємство "Фірма "ФБМ" стверджувало, що йому чиняться перешкоди в користуванні рухомим майном і іншими особами Фізичною особою-підприємцем Сагайдак Оленою Віталіївною та Фізичною особою-підприємцем Басановою Лідією Гаврилівною, які також без відповідних правових підстав (договірних відносин з позивачем, як їх власником) з кіосків з інвентарними номерами № 00017, 00016, 00019 продають свої товари (постільна білизна, дитячі іграшки та панчішно-шкарпеткові вироби).

На підтвердження вказаних обставин позивачем подано суду копію акту Приватного підприємства "Фірма ФБМ" огляду торговельного майданчика №4/22 від 23.02.2022 та копію постанови дізнавача сектору дізнання ДРУП ГУНП Дніпропетровської області ст. л-та поліції Гапонова В.В. від 30.05.2022 та протоколу огляду слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Токар-Донцової Д.С. від 09.02.2022 (а.с. 201-202, 211, 212-213, том 1).

01.03.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені матеріали досудового розслідування за № 12022041030000389 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Відповідно до постанови від 30.05.2022 про задоволення клопотання дізнавача сектору дізнання Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, 26.05.2022 в ході огляду місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2 було встановлено наступну інформацію:

на вказаному торгівельному майданчику за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро біля магазину "Авангард" розташовані 4 кіоски, які за інформацією Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" мають інвентарні номери: 00016, 00017, 00018, 00019;

кіоск № 00017 - продаж постільної білизни. Торгівлю здійснює реалізатор Прошина Ольга Петрівна, за інформацією якої вказаний кіоск орендується ФОП Сагайдак Оленою Віталіївною;

кіоск № 00018 - на момент огляду торгівля не здійснювалась. Кіоск зачинений та опечатаний ПП "Фірма "ФБМ";

кіоск № 00019 - продаж сумок та рюкзаків. На момент огляду товар перебуває в кіоску, реалізатор покинув робоче місце та орендатора кіоску встановити не видалось можливим;

кіоск № 00016 - торгівля дитячими іграшками. Торгівлю здійснює Тарасов Олександр Віталійович, за його інформацією вказаний кіоск орендується ФОП Басановою Лідією Гаврилівною (а.с. 212-213, том 1).

Щодо оцінки Акта ПП "Фірма "ФБМ" № 1/22 від 20.01.2022 про відсутність (обмеження доступу до майна), судом зазначено, що цей Акт є належним та допустимим доказом у даній справі. Акт складений комісією Позивача за відсутності сторонніх осіб, не зацікавлених у фактичних обставинах при складанні Позивачем Акта № 1/22 від 20.01.2022. Однак це не може бути підставою для відхилення цього доказу, оскільки чинним законодавством не заборонено юридичним особам складати акти, зокрема і акти обстеження (огляду) свого власного майна без залучення інших, навіть не зацікавлених осіб. Позивачем при складанні Акта Позивача № 1/22 від 20.01.2022 не порушено жодної норми будь-якого законодавчого акта, а за таких обставин такий доказ є допустимим.

Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 20.07.2021 по справі № 914/2200/20.

Позивачем на підтвердження своїх вимог долучено до матеріалів справи Протокол огляду від 09.02.2022, складений дізнавачем СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області (а.с. 201-202 том 1) в присутності директора ПП "Фірма ФБМ" та адвоката Зінчука В.Д. Графи протоколу "В присутності понятих:…" не заповнені. Разом з тим, не зазначення в протоколі понятих не може бути підставою для визнання цього доказу недопустимим.

У постанові від 10.12.2021 по справі № 473/2485/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що КПК не передбачає обов'язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні.

Тобто, кримінально-процесуальним законодавством встановлено, що для складання протоколу огляду не обов'язково у всіх випадках повинні бути залучені поняті. Поняті можуть, а не обов'язково повинні, бути запрошені для участі в його проведенні, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

За таких обставин, протокол огляду, складений слідчим та отриманий Позивачем без будь-яких порушень законодавства, є належним та допустимим доказом.

Також судом правомірно прийнято у якості доказу у справі постанову дізнавача сектору дізнання ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції В.В. Гапонової від 30 травня 2022 року, оскільки постановою дізнавача задоволено клопотання представника ПП "Фірма ФБМ" адвоката Зінчука В.Д. щодо надання інформації про осіб, які були опитані під час проведення огляду та здійснюють торговельну діяльність на майданчику ПП "Фірма "ФБМ", а також було встановлено інші суттєві обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, "чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи" (пункт 105).

Враховуючи, що законом не визначений вичерпний перелік доказів, якими особа може доводити обставини того, що іншою особою чиняться перешкоди у користуванні її майном, суд надає оцінку, перш за все, змісту самого документа, тобто інформації, яка в ньому відображена, оскільки у даному випадку первинним є саме зміст документа.

З огляду на вищевикладене, слід погодитися з висновком про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено протиправне чинення перешкод у користуванні належним йому майном.

Натомість не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, відповідач-1 посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення нібито встановив, що позивачем нібито у 2001 році створені торгівельні майданчики (?) у кількості 16 місць та затверджено схему їх розташування. В свою чергу, в основу свого оскаржуваного рішення суд першої інстанції не наводить жодного належного та допустимого доказу, що саме позивачем створено відповідні торгівельні майданчики з 16 торгівельними місцями, зокрема у 2001 році. В якості обґрунтування нібито створення торгівельного майданчику позивачем суд в оскаржуваному рішенні зазначає лише на придбання у 2007 році (!) на підставі договорів купівлі-продажу: 1) від 20.02.2007 - метало-брезентовий контейнер з ролетами, металевий кіоск з вікнами та дверима, металевий кіоск з тентовою тканиною та ролетами; 2) від 25.05.2007 - металевий бокс з ролетами. Однак, придбання позивачем на підставі договорів купівлі-продажу контейнеру, металевих кіосків та металевого боксу не може свідчити про створення відповідного торгівельного майданчику на 16 торгівельних місць, оскільки відповідні контейнери та металеві кіоски є громіздкими та їх переміщення до місця їх місцерозташування без залучення техніки, як то кран та платформа для їх перевезення, неможливе. Докази на підтвердження переміщення позивачем відповідних контейнерів та металевих боксів, тобто докази на підтвердження облаштування саме позивачем торгівельного майданчика на 16 торгівельних місць поблизу магазину «Авангард» в матеріалах справи відсутні взагалі, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи на наявним в матеріалах останньої належним та допустимим доказам.

Щодо цих доводів суд вважає за необхідне акцентувати увагу на наступному.

Як підтверджується матеріалами справи, Позивачем в дійсності створено торгівельний майданчик за адресою: вул. Шмідта, 2, на орендованій земельній ділянці біля належного на праві власності магазину «Авангард», шляхом розміщення 4-х яток (кіосків), які відповідно до бухгалтерського обліку позивача обліковуються за інвентарними номерами 00016, 00017, 00018, 00019. В цих 4-х ятках (кіосках) позивачем, шляхом умовного поділу торгівельних площ створено торгівельні місця в кількості 16 шт. та затверджено Схему їх розташування.

У даному випадку суд першої інстанції здійснив належну оцінку поданих сторонами доказів, зокрема, позивача, щодо правомірності створення ним торгівельного майданчика, що не спростовано відповідачами.

Висновки у цій частині оскаржуваного рішення обґрунтовані належними, допустимими та достатніми доказами а саме: - рішенням виконкому Дніпропетровської міськради від 15.02.2001 № 231/1 «Про організацію Приватною фірмою «ФБМ» торгівельного майданчика за адресою вул. Шмідта, 2 (біля ТЦ «Авангард») (т. 1, а.с. 98-99); - дублікатом Рішення № 1 власника Приватної фірми «ФБМ» від 19.02.2001 (т. 1, а.с. 100); - дублікатом Схеми розташування торгівельних місць торгівельного майданчика (додаток до Рішення №1 власника Приватної фірми «ФБМ» від 19.02.2001)(т. 1, а.с. 101).

В свою чергу, право власності позивача на рухоме майно у вигляді яток (кіосків) з інвентарними номерами 00016, 00017, 00018, 00019 підтверджують наступні докази (в оригіналах чи копіях): Договір купівлі-продажу від 20.02.2007, укладений між ПП «Фірма «ФБМ» та ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 101); Дублікат Акта приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 20.02.2007 згідно типової форми № 03-1 (т. 1, а.с. 104-105); Акт приймання-передачі від 20.02.2007 (т. 1, а.с. 106); Видатковий касовий ордер від 02.04.2007 № 42 (т. 1, а.с. 107); Договір купівлі-продажу від 20.02.2007, укладений між ПП «Фірма «ФБМ» та ОСОБА_2 на металевий кіоск з вікнами, дверми довжиною 6 метрів (т. 1, а.с. 108-109); Дублікат Акта приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 20.02.2007 згідно типової форми № 03-1 (т. 1, а.с. 110-111); Акт приймання-передачі від 20.02.2007 (т. 1, а.с. 112); Платіжні доручення № 402 від 17.04.2007, № 381 від 16.03.2007, № 473 від 15.06.2007, № 443 від 16.05.2007, № 539 від 15.08.2007, № 509 від 16.07. 2007, № 661 від 18.12.2007 - 7 шт. (т. 1, а.с. 113-119); Договір купівлі-продажу від 20.02.2007, укладений між ПП «Фірма «ФБМ» та ОСОБА_2 на металевий кіоск з тентовою тканиною та ролетами довжиною 3 м (т. 1, а.с. 120-121); Дублікат Акта приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 20.02.2007 згідно типової форми № 03-1 (т. 1, а.с. 122-123); Акт приймання-передачі від 20.02.2007 (т. 1, а.с 124); Платіжні доручення № 626 від 16.11.2007, № 656 від 17.12.2007, № 594 від 17.10.2007, № 565 від 14.09.2007 - 4 шт. (т. 1, а.с. 125-128); Договір купівлі-продажу від 25.05.2007, укладений між ПП «Фірма «ФБМ» та ОСОБА_3 (т. 1, а.с 129-130); Дублікат Акта приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 25.05.2007 згідно типової форми № 03-1 (т. 1, а.с. 131-132); Акт приймання-передачі від 25.05.2007 (т. 1, а.с. 133); Видаткові касові ордери № 52 від 01.08.2007, № 54 від 03.09.2007, № 63 від 01.10.2007, № 49 від 27.06.2007, № 68 від 01.11.2007 (т. 1, а.с. 134-138); Акт № 1 від 25.01.2011 про вилучення до знищення документів - оригінал у позивача (т. 1, а.с. 139-140); Дублікат Рішення власника ПП «Фірма «ФБМ» № 4 від 17.12.2007 (т. 1, а.с. 141-142); Наказ керівника ПП «Фірма «ФБМ» від 01.02.2022 № 1/22 про переоцінку основних засобів (т. 1, а.с 143); Акт переоцінки основних засобів від 02.02.2022 (т. 1, а.с. 144); 45. Балансова довідка ПП «Фірма «ФБМ» від 02.02.2022 № 2/22 (т. 1, а.с. 145).

Ця обставини також засвідчено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 прийнятими у господарській справі № 904/2651/20.

Обставини здійснення позивачем господарських операцій з придбання кіосків (яток) у 2007 році та набуття права власності на них, апелянтом належними та допустимими доказами не спростовано.

При цьому судом враховується, що відсутність оригіналів частини договорів купівлі-продажу кіосків та актів приймання-передачі, не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій з купівлі-продажу кіосків, оскільки з інших наданих позивачем доказів однозначно вбачається фактичний рух активів та зміни його майнового стану, що є визначальною ознакою (підтвердженням) реального фактичного здійснення господарських операцій з приводу купівлі-продажу кіосків (боксів).

Господарським судом правильно встановлено, що рішенням власника ПП «Фірма «ФБМ» № 4 від 17.12.2007 вищезазначені основні засоби розміщено на 16-ти торгівельних місцях торгівельного майданчика ПП «Фірма «ФБМ» біля магазину «Авангард» та затверджено Схему їх розташування (т. 1, а.с. 141-142).

При цьому як вказує позивач: «організовані позивачем на торгівельному майданчику торгівельні місця (16 шт.) облаштовані позивачем у відповідності до вимог чинного на час їх створення Положення про порядок облаштування та експлуатації торгівельних майданчиків (тимчасових ринків), затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 09.06.1999 № 8. Торгівельні місця розташовані на земельній ділянці № 1, наданій Позивачу в постійне користування згідно з Актом на право постійного користування землею Дніпропетровської міської ради (від будівлі до кінця сходів). Кількість торгівельних місць на майданчику встановлюється його організатором. Кількість об'єктів оренди (16 торгівельних місць) створених в ятках (кіосках) з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019, які розміщені на торгівельному майданчику визначена Схемою розташування торгівельних місць на торгівельному майданчику ПП «Фірма «ФБМ». Зазначені торгівельні місця на торгівельному майданчику позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності - передає їх в оренду суб'єктам господарювання. Кіоски виготовлені з металевих профільованих листів, закриваються металевими ролетами, які в свою чергу замикаються замками. Торгівельні місця не мають фундаменту, безпосередньо не пов'язані з землею, тобто вони не є об'єктами, переміщення яких неможливе без нанесення значної шкоди його вартості і призначенню, тобто не є нерухомим майном».

Щодо аргументів скаржника про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення будь-яким чином не оцінював докази на підтвердження права власності Відповідача-1 на торгівельні бокси літ. 2Р-1 та 2С-1, які відображено у технічному паспорті Відповідача-1 складеному компетентним органом ДМБТІ.

Так, за твердженням відповідача-1 на місці розташування торгівельного майданчику позивача знаходиться його власність, а саме: нерухоме майно - торгівельні бокси літ. 2Р-1 та 2С-1, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №1400-03 від 17.04.2023. При цьому на підтвердження факту реєстрації саме за апелянтом права власності на торгівельні бокси літ. 2Р-1 та 2С-1, як об'єктів нерухомого майна, на адресу суду ним надавався Витяг КП БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно 21936664 від 20.02.2009.

Водночас, обставини належності позивачеві, а не відповідачу-1, майна на праві приватної власності, яке розташовано на торгівельному майданчику позивача - ятки (кіоски, бокси), були предметом дослідження Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/2651/20 за позовом ПП «Фірма «ФБМ» до ТОВ «КП Центральний ринок», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпровська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном, та засвідчені у його рішенні від 31.08.2021, яке набрало законної сили та є чинним.

До того ж, як зазначає позивач, під час розгляду судової справи № 904/2651/20 відповідач ТОВ «КП Центральний ринок», заперечуючи проти позовних вимог ПП «Фірма «ФБМ» щодо чинення перешкод в користуванні ятками (кіосками) в яких створені 16 торгівельних місць на торгівельному майданчику біля магазину «Авангард», не посилався на наявність у нього прав власності на ці ятки (кіоски) та не заперечував щодо статусу спірних кіосків як рухомого майна, а у цій справі № 904/4267/22 навпаки - заперечуючи проти позову намагається довести суду нібито наявність прав власності у нього на це майно, стверджуючи, що саме він є власником торгівельних боксів, які позначені літерами 2Р-1 та 2С-1 на технічному паспорті.

Натомість як вже було зазначено, судом встановлено, що спірні ятки (кіоски) є рухомим майном, яке належить на праві приватної власності Позивачу; розміщені на торгівельному майданчику, який утворено позивачем на відведеній йому міською радою земельній ділянці ще у 2001 році; на їх базі створені 16 торгівельних місць біля магазину «Авангард».

Колегія суддів також звертає увагу, що у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 викладений такий висновок щодо застосування норми пункту 6 статті 3 ЦК України: "Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло" (див. постанову Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №754/5841/17).

Про заборону суперечливої поведінки (принцип - venire contra factum proprium) Верховний суд вкотре наголошував у постановах від 12.12.2022 у справі № 126/2200/20, від 14.12.2022, від 25.01.2023 у справі № 760/34680/19.

За таких умов, вбачається суперечлива поведінка відповідача-1, оскільки у двох судових справах між тими самим сторонами, ним було зайнято взаємовиключні позиції щодо статусу та приналежності торгівельних боксів, у користуванні якими рішенням суду ПП «Фірма «ФБМ» у справі № 904/2651/20 було усунуто перешкоди.

При цьому щодо Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1400-03, складеного 17.04.2023 (далі - Висновок експерта), який скаржник просить наразі прийняти до розгляду разом з цією апеляційною скаргою, посилаючись на безпідставне відхилення його судом першої інстанції, апеляційний суд наголошує на тому, що цей доказ подано відповідачем-1 вже на стадії судового розгляду справи по суті, а не разом з відзивом від 18.01.2023, як цього вимагають приписи ч. 3 ст. 80 ГПК України.

Натомість вказаний висновок експерта подано 18.04.2023 разом з клопотанням про долучення доказів (т. 3, а.с. 10-11).

Судом першої інстанції він правомірно врахований не був, так як усупереч імперативним нормам господарського процесуального законодавства відповідач-1:

- не повідомив письмово суд про те, що цей доказ не міг бути поданий ним у встановлений законом строк (разом з відзивом) з об'єктивних причин, а також не зазначив причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк;

- не надав докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу;

- не звернувся до суду з клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку на подання Висновку експерта та надання додаткового строку судом для подання відповідного доказу;

- не обґрунтував у клопотанні про долучення доказу неможливість його подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час нового розгляду справи зазначені клопотання відповідачем-1 суду не заявлялись, з огляду на що, судом першої інстанції під час нового розгляду справи обґрунтовано зазначено, що висновок експерта подано з порушенням встановлених порядку та строків його подання, а тому доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги відхиляються судом як безпідставні.

Щодо посилання відповідача-1 на Витяг БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно 21936664 від 20.02.2009, то як правильно зауважив господарський суд, право власності на нерухоме майно не виникає з самого лише факту реєстрації цих прав в державному реєстрі.

Підставою виникнення у відповідача-1 відповідних прав на бокси-кіоски літ. 2С-1 та 2Р-1 у Витягу БТІ визначено рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Захисники правопорядку» від 29.12.2008.

Однак, вказане рішення було скасоване ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2011 у справі № 6-34/11 (т. 2, а.с. 179-184), яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.02.2012 (т. 2, а.с. 185-188), тобто правова підстава набуття таких прав була скасована і рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Захисники правопорядку» від 29.12.2008 не може породжувати правових наслідків у вигляді набуття особою права власності на спірне майно.

При цьому відповідач-1 був учасником розгляду судової справи № 6-34/11 та відповідно обізнаний про ухвалені у справі судові рішення.

Щодо посилань скаржника на те, що «судді Євстигнеєвій Н.М. заявлявся відвід з тих підстав, що при розгляді справи № 904/2651/20 задовольняючи частково позов в останній httos://revestr.court.qov.ua/Review/99508946 фактично висловила свою думку з приводу вищевказаного спору, а спір в рамках справи № 904/4267/22 є аналогічним спору в рамках справи № 904/2651/20. Однак, не дивлячись на заявлений відвід суддя Євстигнеєва Н.М. відмовила в задоволенні заяви про відвід».

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Зазначене підтверджено і у висновку Верховного Суду, викладеного у справі №914/284/19 (постанова від 31.03.2021), відповідно до якого суддя, здійснюючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід вчинити, з урахуванням конкретних обставин справи, ступеня підготовки матеріалів самими сторонами, у тому числі, й розглядає заявлені сторонами клопотання та заяви. Ухвалення суддею судових рішень в іншій справі не свідчить про необ'єктивне та/або упереджене ставлення судді до однієї зі сторін чи надання переваг окремим учасникам процесу, а є формою реалізації суддею своїх повноважень в господарському судочинстві. Незгода сторін з ухваленими суддею рішеннями може бути предметом розгляду апеляційної чи касаційної скарг на такі рішення, водночас не є підставою для відводу судді від розгляду справи.

Подібна позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 № 46, в пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом (суддею, слідчим суддею) в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді (суддів) конфлікту інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Крім цього, як зазначено у пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 07.12.2000 професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.

Відтак, процесуальні рішення суддів, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для їх відводу, а незгода учасника справи з судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду.

Належним способом захисту своїх прав, передбаченим для учасників справи у випадку незгоди із судовим рішенням, є оскарження його у визначеному законодавством порядку.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення - є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Як відзначив Верховний Суд в ухвалі від 21.02.2022 у справі № 910/17344/20 внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без певних доказів чи інформації на їх підтвердження не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів.

При цьому апеляційний суд вважає, що необхідно також зважати на відмінності згаданих судових справ.

Так, у справі № 904/2651/20 сторонами були позивач ПП «Фірма «ФБМ», а відповідач - ТОВ «КП Центральний ринок». У справі ж, що переглядається, позивачем є ПП «Фірма «ФБМ», проте відповідачами є не тільки ТОВ «КП Центральний ринок», а й ФОП Сагайдак Олена Віталіївна, ФОП Басанова Лідія Гаврилівна.

Спір в рамках справи № 904/4267/22 не є аналогічним спору в рамках справи №904/2651/20, оскільки хоча і стосується спору стосовно усунення перешкод в користуванні тими ж самими об'єктами майна, проте у даній справі інший суб'єктний склад учасників, інший предмет позову, інший період чинення перешкод в користуванні майном.

Висновки суду щодо власника спірного майна та осіб, якими чиняться перешкоди у його користуванні зроблені на підставі доказів, поданих позивачем разом з позовною заявою, про які згадано вище по тексту даної постанови, а не виходячи виключно з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20, як помилково вважає відповідач-1, що узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 щодо «непреюдиційності» обставин, встановлених судом у справі № 904/2651/20.

Отже, доводи заявника про наявність підстав для відводу судді Євстигнеєвій Н.М. у справі № 904/4267/22, зокрема, з підстав її упередженості (сформованої позиції щодо спору), свого підтвердження не знайшли.

У своїй апеляційній скарзі ТОВ «КП Центральний ринок» також зазначає, що «суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення щодо задоволення позовних вимог позивача до Відповідача-2 (ФОП Сагайдак О.В.) та Відповідача-3 (ФОП Басанова Л.Г.) припустився до порушення вимог чинного законодавства, оскільки в матеріалах справи №904/4267/22 відсутні належні і допустимі докази на підтвердження того, що на момент розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення саме ними чиняться перешкоди в користуванні майном, яке належить саме позивачу. Позивач безпосередньо в своїй апеляції визнає той факт, що йому не чиняться перешкоди в користуванні його майном, а саме, магазином «Авангард» через встановлення відповідачем на наданій для цього земельній ділянці торгівельних місць» та «суд першої інстанції не дослідив та не надав належну оцінку складеному слідчим Дніпровського РУП ГНУП в Дніпропетровській області протоколу огляду від 09.02.2022 та постанові дізнавача від 30.05.2022».

Щодо цього слід наголосити на тому, що обставини чинення відповідачами, у тому числі і ФОП Сагайдак О.В. і до ФОП Басанова Л.Г., перешкод позивачу в користуванні майном, серед іншого підтверджені наданими позивачем доказами, такими як Постанова дізнавача сектору дізнання ДРУП ГУНП Дніпропетровської області ст. л-та поліції Гапонова В.В. від 30.05.2022 та Протокол огляду слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Токар-Донцової Д.С. від 09.02.2022, якими встановлено, що кіоск № 0017 - використовується ФОП Сагайдак О.В., кіоск № 0016 - ФОП Басановою Л.Г.

Крім того, у Акті ПП «Фірма ФБМ» огляду торгівельного майданчика № 4/22 від 23.02.2022 зазначено, що (відповідачі-2,3), які без відповідних правових підстав (договірних відносин з позивачем, як їх власником) з кіосків з інвентарними номерами № 00017, 00016, 00019 продають свої товари (постільна білизна, дитячі іграшки та панчішно-шкарпеткові вироби), чим чиняться перешкоди в користуванні позивачу у тому числі і рухомим майном, за фактом чого позивач і звернувся до правоохоронних органів та 01.03.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис № 12022041030000389 про початок досудового розслідування за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України (самоправство).

Щодо складання протоколу без участі понятих, то такі обставини не можуть бути підставою для визнання цього доказу недопустимим, з огляду на правову позицію Верховного Суду в постанові від 10.12.2021 у справі № 473/2485/17, за якою КПК не передбачає обов'язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні.

А правомірність використання судом при вирішенні справи доказів, зібраних у межах кримінального провадження, якщо вони стосуються предмета доказування, підтверджена правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №477/2330/18,а також Верховного Суду у постанові від 27.01.2021 у справі № 461/3675/17.

Таким чином, отримані позивачем в установленому законом порядку Постанова дізнавача від 30.05.2022 та Протокол огляду слідчого від 09.02.2022 є належними та допустимими доказами того, що відповідачі-2,3 чинять перешкоди у користуванні майном позивача, і висновки суду в цій частині оскаржуваного рішення є обґрунтованими та не спростовані відповідачем-1.

Аргументи апелянта про те, що судом першої інстанції не встановлено обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, а також вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, характер цих дій з точки зору відповідності положенням цивільного законодавства (протиправність) (п.7.12. постанови ВС), відхиляються судом як необґрунтовані зважаючи на те, що зібрані у матеріалах справи докази в достатній мірі підтверджують як право власності позивача на нерухоме майно: магазин "Авангард", павільйон № 44 "Промтовари" та рухоме майно - у вигляді 4-х яток (кіосків), з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019, які розміщені на торгівельному майданчику, розташованому на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" біля магазину "Авангард", так і вчинення відповідачем-1 дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, характер цих дій з точки зору відповідності положенням цивільного законодавства (протиправність).

Зокрема, як було правильно зазначено судом, матеріалами справи підтверджується наявність перешкод Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме приміщенням магазину "Авангард" у вигляді металевого паркану (огорожі) біля магазину "Авангард", розміщеному між кіосками з інвентарними номерами № 00018 та № 00016, а також шляхом розміщення впритул до стіни та рампи магазину "Авангард" металевих торгових рядів на відстані менш ніж 1 м, розміщення торгових рядів з лівого боку Павільйону № 44 "Промтовари" на відстані менш ніж 1 м та пересувних торгових залізних прилавків перед входом до павільйону.

Аргументи скаржника про те, що судом першої інстанції не з'ясовано чи є споруда (паркан коричневого кольору) такою, що перешкоджає позивачеві у здійсненні його права користування чи розпорядження його майном, судом визнаються безпідставними, позаяк в матеріалах топографо-геодезичних вишукувань щодо магазину "Авангард" зазначено про наявність біля магазину "Авангард" глухого металевого паркану висотою понад 2 м, довжиною 6,1 м. До позовної заяви Позивачем додано фотокартки паркану коричневого кольору (додаток №51 до позову а. с. 194-196, том 1), з яких вбачається, що конструкція містить додаткові кріплення для розвішування товару. За твердженням відповідача-1, саме ця металева огорожа (паркан) споруда є торговими місцями під навісом для здійснення торгівлі (конструкція з кріпленнями для розвішування товару). Проте, навіть після прикріплення до металевого паркану додаткових конструкцій паркан не припиняє своєї основної функції, як огорожі, бо має ті самі розмірні характеристики: довжину - 6,1 м, висоту понад 2 м, та залишається встановленим на тому самому місці - впритул до сходів входу до приміщення магазину, чим чинить фізичні перешкоди Позивачу та покупцям у вільному доступу до нього.

Щодо тверджень ТОВ «КП Центральний ринок» що ним не порушувалися умови договору оренди земельної ділянки від 19.05.2006; то колегія суддів звертає увагу на те, що як слідує з п. 1 висновку Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів щодо технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки від 13.02.06 № 4/лі-юр: «Враховуючи необхідність забезпечення дотримання вимог законодавства щодо запобігання усунення перешкод у здійсненні діяльності суб'єктів господарювання, у рішенні міської ради передбачити такі пункти: зобов'язати КП "Центральний ринок" забезпечити: безперешкодний та безоплатний прохід та проїзд будь-яких осіб до будівельних споруд всіх власників, що розташовані на території Центрального ринку; використання територій загального користування способами, що не порушують права всіх суб'єктів комерційної діяльності, розташованих на території Центрального ринку, на безперешкодне здійснення такої діяльності; дотримання правил добросусідства».

Відтак, та обставина, що рішення Дніпровської міської ради про надання відповідачу-1 земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 19.05.2006 не містить в собі відповідних приписів, які викладено у висновку Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів, сама по собі не спростовує допущення відповідачем відповідних порушень.

Відповідач-1 є суміжним з позивачем землекористувачем земельних ділянок, які належать територіальній громаді міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради. 19 травня 2006 року між ДМР та Колективним підприємством «Центральний ринок» (код ЄДРПОУ 01557911) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1.1 якого договору Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпропетровськ і зареєстровані в Державному реєстрі земель серед іншого і за кадастровими номерами: 12110100000:06:090:0304.

До цього договору оренди землі внесені зміни Додатковими договорами від 21.02.2011 та від 21.09.2011 (т. 1, а.с. 239-250, т. 2 а.с. 1-4).

Як вбачається з наведеного, саме земельна ділянка з кадастровим 12110100000:06:090:0304 є суміжною з земельними ділянками, які знаходяться в постійному користуванні ПП «Фірма «ФБМ» під нерухомим майном позивача - магазином «Авангард» та павільйоном № 44 «Промтовари». Межі суміжних земельних ділянок підтверджуються матеріалами топографо-геодезичних вишукувань щодо магазину «Авангард» та павільйону № 44 «Промтовари», які виготовлені ФОП Пітьком С.М.

Пунктом 6.3 Договору оренди землі від 19 травня 2006 року встановлено інші суттєві умови передачі земельних ділянок в оренду Відповідачу, серед яких: забезпечення виконання вимог, викладених у висновках Головного архітектурного управління міської ради від 10.02.06 № 117 та від 10.02.06 № 118, Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів від 13.02.06 № 4/лі-юр.

Як вже було зазначено, відповідно до п. 1 Висновку Дніпропетровського міського УЗР від 13.02.06 № 4/лі-юр (т. 2, а.с. 5-8) з метою забезпечення дотримання вимог законодавства щодо запобігання усунення перешкоду здійсненні діяльності суб'єктів господарювання КП «Центральний ринок» було зобов'язано забезпечити, зокрема, дотримання правил добросусідства.

Так, згідно з п. г) ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Матеріалами топографо-геодезичних вишукувань щодо магазину «Авангард» ФО-П Пітька С.М. встановлено що торгові ряди відповідача-1 знаходяться на відстані менше 1 (одного) метра від кадастрової межі, рампи, пожежної драбини, сходів та глухої металевої огорожі висотою понад 2 м та довжиною 6,1 м. Аналогічні порушення встановлено і щодо павільйону Промтовари №44.

Отже, будівництвом металевого паркану на вході в магазин позивача «Авангард», встановленням металевої конструкції пересувного торгівельного прилавку перед входом в павільйон № 44 «Промтовари», розміщенням кіосків поруч з стінами будівель позивача відповідач-1 порушуються правила добросусідства землекористувачів.

З цих підстав, колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних взаємовідносин п. 3.25* наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992р. №44 про «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92***, яка має відношення саме до Садибної забудови, а не забудови торгівельних площ на ринках, адже визначальною є саме обставина встановлення судом порушення відповідачем-1 правил добросусідства землекористувачів, передбачених ЗК України.

Також, як зазначає апелянт: «суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення, а саме, оцінюючи в якості доказу акт приватного виконавця від 18.01.2022 дійшов констатував той факт, що на торгівельний майданчик з торгівельними місцями в кількості 16-ть штук фактично відсутній, а фактично на тому місці розташовуються п'ять торгівельних місць. Однак не дивлячись на відповідну обставину суд все ж таки стягнув з відповідача упущену вигоду, в повному обсязі задовольнивши вимоги позивача, хоча відповідними доказами спростовувалася позиція позивача щодо наявності 16-ти торгівельних місць».

Проте, як вказує зміст оскаржуваного рішення при дослідженні такого доказу позивача, як акт приватного виконавця від 18.01.2022, судом було встановлено наступне: Згідно з актом приватного виконавця від 18.01.2022 при примусовому виконанні наказу від 06.01.2022 № 904/2651/20 ТОВ "КП Центральний ринок" демонтувало власними силами, за власний кошт металевий паркан сірого кольору навколо павільйону № 44 "Промтовари", проте не демонтувало хвіртку, що знаходиться в кінці павільйону та примикає до фасаду будівлі. Згідно з актом приватного виконавця від 18.01.2022 ТОВ "КП Центральний ринок" не виконало рішення господарського суду - демонтувало власними силами, за власний кошт металевий паркан сірого кольору навколо павільйону № 44 "Промтовари", проте не демонтувало хвіртку, що знаходиться в кінці павільйону та примикає до фасаду будівлі. Згідно з актом приватного виконавця від 18.01.2022 складеного об 16-30 год. ТОВ "КП Центральний ринок" не виконало рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 - не демонтувало замки на торгівельних місцях торгівельного майданчику поруч з магазином "Авангард" (а.с. 185-190 том 1)».

Тобто судом не було констатованого такого факту, що «торгівельний майданчик з торгівельними місцями в кількості 16-ть штук фактично відсутній, а фактично на тому місці розташовуються п'ять торгівельних місць», на чому помилково наполягає відповідач-1. Більше того, вимоги про стягнення з відповідача-1 упущеної вигоди не є предметом розгляду цієї справи.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено.

Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21)).

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи засвідчується наступне.

26 вересня 2024 року від Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" до господарського суду надійшла заява, якою просить стягнути з відповідачів витрати на професійну допомогу в розмірі 153 000,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначено наступне.

14 січня 2020 року між Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" (адвокатське бюро) та Приватним підприємством "Фірма "ФБМ" (клієнт, позивач) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №1 (а.с. 13-14 том 8).

За умовами пункту 1 договору клієнт в порядку та на умовах визначених цим договором дає завдання-доручення, а адвокатське бюро зобов'язується відповідно до завдання - доручення клієнта надати йому за плату, правничу допомогу щодо здійснення представництва і захисту прав та інтересів клієнта в судах усіх інстанцій та юрисдикцій України, у тому числі у господарських судах України та Верховному Суді за будь-якими спорами, у тому числі, але не виключно, щодо виниклого спору стосовно усунення клієнту перешкод у використанні належним йому на праві власності майном, розміщеним на території центрального ринку міста Дніпра "Озерка", в підприємницькій діяльності.

Клієнт делегує адвокатському бюро наступні права, представництво інтересів клієнта у судах всіх інстанцій та юрисдикцій, зокрема: приймати участь у судових засіданнях; розробляти правову позицію у справі; складати, підписувати та подавати від імені клієнта заяви, клопотання, скарги та інші документи, у тому числі, але не виключно, позовні заяви (у т.ч. - зустрічні), заяви про відмову від позову, заяви про залишення позову без розгляду, мирові угоди; готувати позовні матеріали та подавати їх в суд; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, постанов, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають підчас судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення, постанови і ухвали суду, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову, визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов, укладати мирову угоду, користуватися усіма без виключення процесуальними правами, наданими учасникам справи положеннями чинних в Україні Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1.1 договору адвокатське бюро зобов'язується належним чином і в повному обсязі надавати вказану в п.1 даного договору правничу допомогу.

Клієнт зобов'язується відповідно до порядку та строків, що зазначаються в договорі та/або у додаткових угодах до нього, які є його невід'ємною частиною, оплатити адвокатському бюро гонорар-винагороду за надання правничої допомоги клієнту. Окрім гонорару сплачувати адвокатському бюро інші обов'язкові платежі, пов'язані з виконанням доручення (державне мито, судовий збір, плата за проведення експертизи, транспортні видатки, тощо) (п. 2.2.5, 2.2.6 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору клієнт зобов'язується сплатити адвокатському бюро гонорар - винагороду за надання правничої допомоги клієнту, що надається шляхом оплати виставлених адвокатським бюро рахунків за надання правничої допомоги протягом 365 календарних днів з дня отримання рахунку, в порядку почасової оплати виходячи із розрахунку вартості 1 години допомоги/3000грн шляхом оплати готівкою або в безготівковому порядку на банківський рахунок адвокатського бюро. Датою оплати гонорару є дата надходження готівкових грошових коштів або на банківський рахунок адвокатського бюро. Під годиною, витраченою адвокатським бюро, співробітниками, партнерами у даному пункті розуміється кожна розпочата година незалежно від кількості витрачених і ній хвилин.

При розрахунку розміру гонорару враховується час, витрачений адвокатським бюро, його партнерами та співробітниками, які надають правничу допомогу, передбачену умовами даного договору, клієнту в робочий час. Під робочим часом у цьому випадку розуміється, час: з 9-00 годин до 18-00 годин у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України. У разі надання адвокатським бюро правничої допомоги, на вимогу клієнта, в неробочий час, святкові та вихідні дні оплата такої правничої допомоги здійснюється у подвійному розмірі (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.5 договору визначено, що за результатами надання правничої допомоги складається Акт про надання правничої допомоги, який підписується повноважними представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правничої допомоги і її вартість. На письмову вимогу клієнта адвокатське бюро може надавати Акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги із конкретизацією видів наданої допомоги. Акт надається клієнту особисто, або надсилається нарочним, факсимільним зв'язком, електронною поштою або поштою за адресою клієнта, зазначеною в цьому договорі.

В Акті про надання правничої допомоги сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи розмір гонорару. В цьому випадку в питаннях щодо розміру гонорару та порядку його оплати сторони керуються умовами Акту про надання правничої допомоги (п. 3.8 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє 5 (п'ять) років (п. 5.1 договору).

Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" складено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 14.01.2020, укладеним між Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" та Приватним підприємством "Фірма "ФБМ" (а.с. 16-17 том 8).

25 вересня 2024 року Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" (адвокатське бюро) та Приватним підприємством "Фірма "ФБМ" (клієнт) складено та підписано Акт про надання правової допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 14.01.2020 (а.с. 18-19 том 8).

Відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 14.01.2020 під час нового (повторного) розгляду Господарським судом Дніпропетровської області судової справи №904/4267/22 за позовом Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" (клієнт) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок", ФОП Сагайдак Олени Віталіївни, ФОП Басанової Лідії Гаврилівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Дніпровська міська рада про усунення перешкод в користуванні майном, бюро надало клієнту, а клієнт прийняв наступну правничу (правову) допомогу:

17.10.2022 - 01.11.2022 - вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів, наданих клієнтом щодо предмету спору з ТОВ "КП Центральний ринок", код ЄДРПОУ 01557911, ФОП Сагайдак О.В., ФОП Басановою Л.Г. Опрацювання законодавчої бази та судової практики, що регулюють спірні відносини клієнта та ТОВ "КП Центральний ринок", код ЄДРПОУ 01557911, ФОП Сагайдак О.В., ФОП Басановою Л.Г. Формування правової позиції клієнта. Консультування клієнта щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи, 3год, 3000грн/за год, загальна вартість - 9 000,00грн;

01.11.2022 - 15.11.2022 - підготовка, складання та оформлення заяви по суті справи - позовної заяви клієнта до ТОВ "КП Центральний ринок", код ЄДРПОУ 01557911, ФОП Сагайдак О.В., ФОП Басанової Л.Г. про усунення перешкод в користуванні майном на території центрального ринка м. Дніпра "Озерка" до Господарського суду Дніпропетровської області, 20год, 3000грн/за год, загальна вартість - 60 000,00грн;

06.05.2024 - 10.05.2024 - вивчення та правовий аналіз постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024 по справі №904/4267/22 за позовом ПП "Фірма "ФБМ" (клієнт) до ТОВ "КП Центральний ринок", код ЄДРПОУ 01557911, ФОП Сагайдак О.В., ФОП Басанова Л.Г. про усунення перешкод в користуванні майном. Підготовка, складання, оформлення та подання до суду письмових пояснень клієнта на позовну заяву з урахуванням постанови Касаційного господарського суду, у складі Верховного Суду від 07.02.2024 по справі №904/4267/22 на виконання ухвали суду від 06.05.2024, 3год, 3000грн/за год, загальна вартість - 9 000,00грн;

17.06.2024 - вивчення та правовий аналіз заяви відповідача-1 ТОВ "КП Центральний ринок" про відвід судді Євстигнеєвої Н.М. Підготовка, складання, оформлення та подання до суду заяви (заперечення) клієнта проти заяви відповідача-1 ТОВ "КП Центральний ринок" про відвід судді Євстигнеєвої Н.М., 2год, 3000грн/за год, загальна вартість - 6 000,00грн;

16.09.2024 - підготовка, складання, оформлення та подання до суду письмових пояснень клієнта щодо доказів про право власності на майно, усунути перешкоди в користуванні яким він просить суд; щодо протиправності дій відповідачів; щодо конструкції, яка містить кріплення для розвішування товару на виконання вимог суду, оголошених під час судового засідання 03.09.2024, 7год, 3000грн/за год, загальна вартість - 21 000,00грн;

24.09.2024 - підготовка, складання, оформлення та подання до суду тез виступу у судових дебатах (письмові пояснення) клієнта у справі № 904/4267/22, 6год, 3000грн/за год, загальна вартість - 18 000,00грн;

03.06.2024, 17.06.2024, 12.08.2024, 26.08.2024, 27.08.2024, 03.09.2024, 17.09.2024, 24.09.2024 - участь адвоката Гейка Валерія Івановича в якості представника клієнта у судових засіданнях Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/4267/22 під час нового (повторного) розгляду справи, 8год, 3000грн/за год, загальна вартість - 24 000,00грн;

25.09.2024 - підготовка, складання, оформлення та подання до суду заяви клієнта про ухвалення додаткового рішення суду, детального опису виконаних робіт, акту виконаних робіт та ін. документів щодо стягнення з відповідачів по справі витрат на професійну правничу допомогу, 2год, 3000грн/за год, загальна вартість - 6 000,00грн.

Всього 51год, 3000грн/за год, загальна вартість - 153 000,00грн.

За змістом і результатами правової допомоги, що надані бюро, клієнт претензій не має.

Цей акт є підставою для проведення розрахунків за договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 14.01.2020.

Адвокатське бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" виставило Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" рахунок №25/09/24 від 25.09.2024 на оплату винагороди (гонорару) за надання правничої (правової) допомоги на суму 153 000,00грн без ПДВ (а.с. 20 том 8).

Відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок", проти задоволення заяви заперечило, зазначивши що:

- при поданні першої заяви по суті позивачем зазначено попередній (орієнтований) розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн, а тому з відповідача не може бути стягнуто суму більше ніж 150 000,00 грн;

- заявлена позивачем сума на професійну правову допомогу не відповідає ринковим цінам на юридичні послуги, які склалися у Дніпропетровському регіоні;

- на підтвердження своєї позиції про те, що позивачем вже понесені відповідні судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу до відповідної заяви позивач не додає доказів на підтвердження вже понесених відповідних судових витрат.

ТОВ "КП Центральний ринок" наполягало на пропорційному розподілі судових витрат відповідно до задоволених позовних вимог стосовно кожного співвідповідача у справі №904/4267/22, в разі, якщо суд дійде до висновку стосовно необхідності задоволення відповідної заяви позивача.

Господарський суд, розподіляючи витрати ПП "Фірма "ФБМ" на професійну правничу допомогу зазначив, що доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір про надання правничої (правової) допомоги від 14.01.2020 (а.с. 13-14 том 8); ордер серії АЕ №1269588 від 12.03.2024 (а.с. 12 том 8). Статус адвоката Гейко Валерія Івановича підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії №1374 від 21.03.2005 (а.с. 9 том 8).

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Не є обов'язковими для суду зобов'язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Так, за розрахунком позивача адвокатом Гейко В.Г. витрачено під час супроводження даної справи 51 година.

При цьому суд, не заперечуючи право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, оцінив дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача). Здійснивши детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений в акті про надання правової допомоги від 25.09.2024 було встановлено, що кількість годин, витрачених адвокатом для надання послуг, є завищеною.

До складу наданих послуг в Акті від 25.09.2024 безпідставно включено участь адвоката у судовому засіданні 26.08.2024 вартістю 3000грн/за год, оскільки судове засідання у справі на вказану дату не призначалось.

Відтак, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); предметом позову та значенням справи для сторони, з урахуванням заперечень відповідача-1, поведінки сторін та їх представників під час розгляду справи господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ПП "Фірма "ФБМ" та стягнення на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн.

При цьому здійснюючи розподіл цих судових витрат, судом враховано нормативні приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідачів.

З урахуванням викладеного, за висновком суду на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу: з відповідача-1 у розмірі 57 142,86 грн; з відповідача-2 у розмірі 11 428,57 грн; з відповідача - 3 у розмірі 11 428,57 грн.

Проаналізувавши наведені документи та вказані в Акті послуги з урахуванням вимог, зокрема, статей 126, 129 ГПК України, колегія суддів вважає обґрунтованими та співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг витрати позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 80 000,00 грн, погоджуючись в цій частині з судом першої інстанції, враховуючи складність справи, характер та зміст (наповнення) процесуальних документів тощо.

Натомість скаржник посилається на те, що ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення від 10.10.2924р. у справі №904/4267/22 суд першої інстанції: - не повно встановив обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви Позивача стосовно ухвалення оскаржуваного додаткового рішення від 10.10.2024р. у справі 904/4267/22; - не надав належної правової оцінки обставинам справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення заяви Позивача стосовно ухвалення оскаржуваного додаткового рішення від 10.10.2024р. у справі 904/4267/22; - поклав в основу рішення суду обставини, які на його думу, не підлягали доказуванню та спростуванню. Зокрема, у своїй заяві про стягнення витрат позивача на професійну правову допомогу з відповідачів позивач зазначав, що ним (цитую): «Під час розгляду справи ПП «Фірма «ФБМ» понесло такі судові витрати, як витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 153 000,00 грн.» (див. абз. 8 аркушу 5 заяви). 9. Однак, на підтвердження своєї позиції про те, що позивачем вже понесені відповідні судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу до відповідної заяви позивач не додавав одного доказу на підтвердження вже понесених відповідних судових витрат, що підтверджує необґрунтованість його заяви та лише підтверджує необхідність відмови в задоволенні останньої в повному обсязі.

Також зазначає, що відповідач оскаржив в апеляційному порядку основне рішення від 24.09.2024р. В разі задоволення апеляційної скарги Відповідача в повному обсязі на основне судове рішення по справі №904/4267/22 від 24.09.2024р. витрати на професійну правову допомогу не підлягають стягненню з Відповідача-1 та відповідачів 2 та 3, а мають покладатись на Позивача, тому додаткове судове рішення від 10.10.2024р у справі №904/4267/22 в разі задоволення апеляційної скарги Відповідача-1 на основне рішення буде підлягати скасуванню в апеляційному порядку і додаткове судове рішення від 10.10.2024р.

Дійсно, як встановлено судом, доказів оплати позивачем послуг, наданих йому адвокатом у межах договору, на момент розгляду справи не було надано.

Втім, за змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначений висновок відображено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Зважаючи на залишення за результатом апеляційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 без змін, відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024, яким правомірно стягнено з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу саме в розмірі 80 000,00 грн, розподіливши їх наступним чином: з відповідача-1 у розмірі 57 142,86 грн; з відповідача-2 у розмірі 11 428,57 грн; з відповідача - 3 у розмірі 11 428,57 грн, з огляду на предмет позову, обсяг наданих послуг, складність справи, перебіг її розгляду та значення для сторін, аналізуючи в сукупності усі обставини справи, про які згадано вище за текстом даної постанови.

Враховуючи вищевказане, апеляційний суд відхиляє аргументи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі, як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення процесуального питання щодо розподілу судових витрат, не встановлено.

Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України, належить залишити без змін.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “КП Центральний ринок» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 у справі №904/4267/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 у справі № 904/4267/22 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “КП Центральний ринок».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 11.11.2025

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко

Попередній документ

131687575

Наступний документ

131687577

Інформація про рішення:

№ рішення:	131687576
№ справи:	904/4267/22
Дата рішення:	22.10.2025
Дата публікації:	12.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про приватну власність, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (01.10.2025)
Дата надходження:	23.10.2024
Предмет позову:	усунення перешкод у користуванні майном

Розклад засідань:

Минулі засідання (25)

20.12.2022 10:20	Господарський суд Дніпропетровської області
18.01.2023 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
22.02.2023 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
09.03.2023 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
23.03.2023 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
18.04.2023 16:00	Господарський суд Дніпропетровської області
16.05.2023 16:30	Господарський суд Дніпропетровської області
07.06.2023 14:00	Господарський суд Дніпропетровської області
05.07.2023 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
17.10.2023 09:00	Центральний апеляційний господарський суд
31.10.2023 11:30	Центральний апеляційний господарський суд
24.01.2024 12:30	Касаційний господарський суд
07.02.2024 14:00	Касаційний господарський суд
03.06.2024 14:10	Господарський суд Дніпропетровської області
17.06.2024 09:20	Господарський суд Дніпропетровської області
12.08.2024 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
26.08.2024 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
27.08.2024 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
03.09.2024 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
17.09.2024 14:10	Господарський суд Дніпропетровської області
24.09.2024 14:10	Господарський суд Дніпропетровської області
28.05.2025 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
09.07.2025 14:30	Центральний апеляційний господарський суд
01.10.2025 14:15	Центральний апеляційний господарський суд
22.10.2025 14:15	Центральний апеляційний господарський суд