10.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3093/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 року у справі №904/3093/24 (суддя Загинайко Т.В.)
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код 32688148)
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код 13486837)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код 21708016)
про стягнення 121 681,97 грн,-
Позивач - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2973/24 від 15.07.2024 року) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" 394 151 грн 52 коп., що складає 121 681 грн 97 коп. - заборгованості за теплову енергію, поставлену за договором від 25.08.2015 року №1134 про постачання теплової енергії, 8 868 грн 75 коп. - 3% річних, 33 042 грн 74 коп. - інфляційних нарахувань, 224 473 грн 96 коп. - пені та 6 084 грн 10 коп. - штрафу.
В подальшому позивач у заяві (вх.№45626/24 від 30.09.2024 року) про зменшення позовних вимог просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 121 681 грн 97 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в частині зобов'язань щодо здійснення оплати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 року у цій справі позовні вимоги задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 121 681 грн 97 коп. - заборгованості та 1 460 грн 18 коп. - витрат на сплату судового збору.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що у період з 01.11.2019 року по 30.01.2023 року включно позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 124 441 грн. 38 коп. Проте, відповідачем сплачено лише 2 759 грн 41 коп., залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію у спірний період складає 121 681 грн 97 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до постанови Правління НБУ від 29 жовтня 2015 року № 753 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 29 жовтня 2015 року № 195, "Про початок процедури ліквідації ПАТ АКБ "Капітал" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Відтак, на переконання скаржника, якщо позивач вважає, і має докази того, що його кредиторські вимоги є вимогами, що виникли з поточної діяльності здійсненої в ліквідаційній процедурі банку, та являються витратами банку, пов'язаними із здійсненням процедури ліквідації, останній в праві звернутися до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із кредиторською вимогою, відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Апелянт вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із кредиторською вимогою до боржника ПАТ "АКБ "Капітал", з доказами наявної заборгованості неплатоспроможного банку перед кредитором.
Позачергове задоволення вимог позивача порушить інтереси та права інших кредиторів банку.
Скаржник звертає увагу, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові та посилається при цьому на пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.
Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності, як передбачено п. 2 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
При цьому, постачання теплової енергії відповідачу здійснювалось позивачем у період з листопада 2019 року по січень 2023 року, тобто під час здійснення процедури ліквідації, яку розпочато в 30.10.2015 року, тому зазначені витрати є такими, що на них не розповсюджуються обмеження, встановлені положенням п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, оплата вартості теплової енергії здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку, а тому звернення позивача до відповідача з заявою про акцептування вимог, відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не є належним способом захисту прав позивача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 року у справі №904/3093/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є позивач - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, як теплопостачальним підприємством, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Акціонерно-комерційний банк "Капітал", як споживачем, було укладено договір від 25.08.2015 року №1134 про постачання теплової енергії (надалі - договір) (т.1, а.с. 55-59).
Відповідно до пункту 2.1 договору за цим договором теплопостачальне підприємство бере на себе зобов'язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбаченими цим договором.
Пунктом 3.1 договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах, визначених додатком № 1 договору, для задоволення наступних потреб:
- опалення - в опалювальний період (172 доби);
- вентиляції - в опалювального період (172 доби);
- гарячого водопостачання - протягом опалювального періоду (172 доби);
- технологічних потреб відповідно з виробничою програмою споживача.
Згідно з пунктом 3.2 договору обсяг теплової енергії для потреб, визначений додатком № 1, визначається розрахунковим способом з використанням "Норм та вказівок" та є динамічною величиною, яка змінюється під впливом температурних показників та інших суттєвих факторів, які сторони в момент укладення договору не в змозі передбачити.
Розрахунок обсягу та вартості теплової енергії наведено у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.3 договору визначено, що фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період за формою, визначеною сторонами в додатку №3 договору.
Відповідно до пункту 3.4 договору постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється протягом опалювального періоду, який відповідно до вимог Наказу від 10.12.2008 року №620/378, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2008 року за №1310/16001 "Про затвердження Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду", починається при наявності стійкої середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8°С (восени) і закінчується при підвищенні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8°С (навесні).
Згідно з пунктом 3.5 договору початок та кінець опалювального періоду встановлюється відповідним актом місцевого органу самоврядування.
Підпунктом 4.2.2 договору визначено, що споживач теплової енергії зобов'язується до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, отримати у теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, розглянувши останній, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один примірник на адресу теплопостачального підприємства. В разі незгоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов'язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії або відповідним актом про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5-ти календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до підпункту 4.2.4 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального періоду провести звіряння розрахунків з теплопостачальним підприємством.
Пунктом 6.1 договору визначено, що облік спожитої теплової енергії споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності (додаток №2 договору) на підставі показників комерційних приладів обліку. В разі відсутності у споживача комерційних приладів обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії розраховується у відповідності до теплового навантаження (визначеного додатком №1 договору) з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Згідно з пунктом 6.2 договору облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється за показниками комерційного приладу обліку теплової енергії встановленого на житловий будинок за адресою: вул. Лізи Чайкіної, буд. 1.
Пунктом 6.4 договору визначено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку №2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.
Відповідно до пункту 6.5 договору споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця, подає до теплопостачального підприємства звіт про фактичне споживання теплової енергії. На підставі показників комерційного приладу обліку проводиться розподіл спожитої теплової енергії пропорційно опалювальній площі будинку. В разі несвоєчасного надання звіту про фактичне споживання теплової енергії за показниками комерційних приладів обліку або виходу з ладу комерційних приладів обліку, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальним підприємством у відповідності до теплового навантаження, визначеного додатком №1 договору, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Пунктом 6.7 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках) за формою, визначеною сторонами у додатку №3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період або його відсутність в порядку п.п.4.2.2, 6.10 договору, є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії.
Згідно з пунктом 6.8 договору споживач зобов'язаний не пізніше 15-го числа розрахункового періоду здійснити теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80% від вартості теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченому додатком №1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується.
Пунктом 6.9 договору визначено, що споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховуються в рахунок наступних платежів.
Відповідно до пункту 6.10 договору сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5-ти календарних діб з моменту отримання підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним з боку споживача.
Тариф на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором затверджено Національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.04.2015 року за №1372 (пункт 7.1 Договору).
Тариф для розрахунків, з врахуванням вимог статті 20 Закону України "Про теплопостачання", за цим договором складає: теплова енергія для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 442,19 грн/Гкал (без ПДВ); - 1 730,63 грн/Гкал (з ПДВ). Про зміну тарифів споживач повідомляється в порядку, визначеному пунктами 5.1.7, 5.2.3 договору (пункт 7.2 договору).
Пунктом 7.3 договору визначено, що норми споживання теплової енергії затверджено рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.09.2014 року за №542.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 30.04.2018 року, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Датою підписання цього договору вважається дата, зазначена у правому верхньому куті першої сторінки договору (пункт 11.1 договору).
Відповідно до пункту 11.2 договору у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, останній вважається продовженим на той самий строк (кількість місяців/днів, визначених у пункті, 11.1 договору) і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій по цьому договору необмежена.
Пунктом 13.3 договору визначено, що сторони, підписавши цей договір, керуючись статтею 259 Цивільного кодексу України, за взаємною згодою збільшують загальний строк позовної давності до 5 років щодо прав та обов'язків, набутих сторонами за цим договором.
Також сторонами було підписано додаток №1 до договору "Розрахунок обсягів та вартості теплової енергії" (т.1, а.с.58 зворот), додаток №2 до договору "Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін (схема)", згідно з яким адреса об'єкту споживача: вул. Л. Чайкіної, 1 (т.1, а.с.59) та додаток №2 до договору - зразок акту здачі-приймання теплової енергії (т.1, а.с.59 зворот).
В матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на нежитлове приміщення №53 станом на 31.01.2012 року, з якого вбачається, що Публічному акціонерному товариству "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" належала 1/2 частка нежитлового приміщення №53 за адресою: м. Дніпро, вул. Лізи Чайкіної, буд. 1, літ. А-5 (т.1, а.с. 60-61).
Також в матеріалах справи знаходиться копія розпорядження Дніпровського міського голови щодо початку та закінчення опалювального сезону, а саме:
- від 17.10.2019 №1661-р "Про початок опалювального сезону 2019 - 2020 р.р. у м. Дніпрі" (т.1, а.с. 180);
- від 30.03.2020 №355-р "Про закінчення опалювального сезону 2019 - 2020 р.р. у м. Дніпрі" (т.1, а.с. 181);
- від 28.10.2020 №1267-р "Про початок опалювального сезону 2020 - 2021 р.р. у м. Дніпрі" (т.1, а.с. 182);
- від 30.03.2021 №155-р "Про закінчення опалювального сезону 2020 - 2021 р.р. у м. Дніпрі" (т.1, а.с. 183);
- від 19.10.2021 №1-19/10-р "Про початок опалювального сезону 2021 - 2022 р.р. у м. Дніпрі" (т.1, а.с.184);
- від 31.03.2022 №1-31/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2021 - 2022 р.р. у м. Дніпрі" (т.1, а.с. 185);
- від 01.11.2022 №1-1/11-р "Про початок опалювального сезону 2022 - 2023 р.р. у м. Дніпрі" (т.1, а.с. 186);
- від 21.03.2023 №1-21/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2022 - 2023 р.р. у м. Дніпрі" (т.1, а.с. 187).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2018 року №1733 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради та внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" установлено Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, зокрема, для потреб інших споживачів (крім населення) (т.1, а.с. 168).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.01.2020 року №90 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради" установлено Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, зокрема, для потреб інших споживачів (крім населення) (т.1, а.с.169).
В подальшому постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.03.2020 року №632 та від 30.11.2020 №2257 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року №90" внесено відповідні зміни до вказаної постанови (т.1, а.с. 170-171).
Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.10.2021 року №1103 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго"" установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (т.1, а.с. 172-173).
Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 29.10.2021року №1137 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго"" встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (т.1, а.с. 174-175).
Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.09.2022 року №802 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго"" встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (т.1, а.с. 178-179).
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору позивач в період з листопада 2019 року по січень 2023 року надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 124 441 грн. 38 коп., з урахуванням ПДВ, на підтвердження чого позивачем було складено акти прийому-передачі теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:
- від 30.11.2019 №091134 на суму 2 302 грн. 82 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 122);
- від 31.12.2019 №091134 на суму 2 875 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 123);
- від 31.01.2020 №091134 на суму 3 275 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 124);
- від 29.02.2020 №091134 на суму 3 707 грн. 78 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 125);
- від 31.03.2020 №091134 на суму 3 097 грн. 07 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 126);
- від 30.04.2020 №091134 на суму 1 306 грн. 15 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 127);
- від 30.11.2020 №091134 на суму 2 022 грн. 55 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 128);
- від 31.12.2020 №091134 на суму 3 270 грн. 54 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 129);
- від 31.01.2021 №091134 на суму 2 628 грн. 68 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 130);
- від 28.02.2021 №091134 на суму 4 332 грн. 16 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 131);
- від 31.03.2021 №091134 на суму 2 759 грн. 41 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 132);
- від 18.04.2021 №091134 на суму - 2 328 грн. 10 коп., з від'ємним значенням, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1082 здійснено перерахунок за період з грудня 2019 по березень 2020 включно (т.1, а.с. 134);
- від 30.04.2021 №091134 на суму 913 грн. 96 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 133);
- від 30.11.2021 №091134 на суму 8 498 грн. 33 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 135);
- від 31.12.2021 №091134 на суму 10 611 грн. 77 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 136);
- від 31.01.2022 №091134 на суму 14 247 грн. 38 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 137);
- від 28.02.2022 №091134 на суму 12 428 грн. 82 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 138);
- від 31.03.2022 №091134 на суму 9 537 грн. 82 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 139);
- від 30.11.2022 №091134 на суму 14 582 грн. 21 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 140);
- від 31.12.2022 №091134 на суму 12 235 грн. 79 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 141);
- від 31.01.2023 №091134 на сум 12 135 грн. 18 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 142).
Додатково надання послуг відповідачу підтверджується актами споживання теплової енергії: з 30.10.2019 по 26.11.2019, з 25.11.2019 по 25.12.2019, з 25.12.2019 по 25.01.2020, з 25.01.2020 по 24.02.2020, з 24.02.2020 по 24.03.2020, з 24.03.2020 по 06.04.2020, з 01.11.2020 по 23.11.2020, з 23.11.2020 по 20.12.2020, 20.12.2020 по 22.01.2021, з 22.01.2021 по 22.02.2021, з 22.02.2021 по 22.03.2021, з 22.03.2021 по 31.03.2021, з 23.10.2021 по 23.11.2021, з 23.11.2021 по 22.12.2021, з 22.12.2021 по 30.01.2022, з 30.01.2022 по 24.02.2022, з 24.02.2022 по 31.03.2022, з 02.11.2022 по 30.11.2022, з 30.11.2022 по 31.12.2022, з 31.12.2022 по 31.01.2023 (т.1, а.с. 102-121).
З матеріалів справи вбачається, що розподіл фактично спожитої теплової енергії здійснюється відповідно до показників приладу обліку (т.1, а.с. 101).
Позивачем у період з 30.11.2019 по 31.01.2023 року було виставлено рахунки на загальну суму 124 441 грн. 38 коп., з урахуванням ПДВ, а саме:
- від 30.11.2019 №091134 на суму 2 302 грн. 82 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 143);
- від 31.12.2019 №091134 на суму 2 875 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 144);
- від 31.01.2020 №091134 на суму 3 275 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 145);
- від 29.02.2020 №091134 на суму 3 707 грн. 78 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 146);
- від 31.03.2020 №091134 на суму 3 097 грн. 07 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 147);
- від 30.04.2020 №091134 на суму 1 306 грн. 15 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 148);
- від 30.11.2020 №091134 на суму 2 022 грн. 55 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 149);
- від 31.12.2020 №091134 на суму 3 270 грн. 54 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 150);
- від 31.01.2021 №091134 на суму 2 628 грн. 68 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 151);
- від 28.02.2021 №091134 на суму 4 332 грн. 16 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 152);
- від 31.03.2021 №091134 на суму 2 759 грн. 41 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 153);
- від 18.04.2021 №091134 на суму - 2 328 грн. 10 коп., з від'ємним значенням, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1082 здійснено перерахунок за період з грудня 2019 по березень 2020 включно (т.1, а.с. 155);
- від 30.04.2021 №091134 на суму 913 грн. 96 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 154);
- від 30.11.2021 №091134 на суму 8 498 грн. 33 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 156);
- від 31.12.2021 №091134 на суму 10 611 грн. 77 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 157);
- від 31.01.2022 №091134 на суму 14 247 грн. 38 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 158);
- від 28.02.2022 №091134 на суму 12 428 грн. 82 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 159);
- від 31.03.2022 №091134 на суму 9 537 грн. 82 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 160);
- від 30.11.2022 №091134 на суму 14 582 грн. 21 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 161);
- від 31.12.2022 №091134 на суму 12 235 грн. 79 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 162);
- від 31.01.2023 №091134 на сум 12 135 грн. 18 коп., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с. 163).
Позивач зазначав, що у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку, визначеного пунктом 4.2.2 договору, щодо отримання у позивача до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, рахунку разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, позивачем вживалися заходи передачі відповідачу актів та рахунків на оплату шляхом направлення засобами електронного зв'язку та поштовими відправленнями.
На підтвердження вказаного позивачем надано копії супровідних листів щодо надсилання рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії, описів вкладення до цінного листа, фіскальних чеків, роздруківки з електронної пошти (т.1, а.с. 67-100).
З наданої позивачем виписки про рух коштів між КП "Теплоенерго" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" вбачається, що відповідачем платіжним дорученням від 14.05.2021 ТСБУ-038366 сплачено за опалення 2 759 грн. 41 коп. (т.1, а.с. 40).
Судом встановлено, що в подальшому між Публічним акціонерним товариством "Акціонерно-комерційний банк "Капітал", як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, 31.01.2023 року було укладено договір купівлі-продажу (нерухоме майно) №GL22N021636/1, відповідно до якого продавець передає майно - 1/2 частину нежилого приміщення №53, загальною площею 124,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 31041412101 у власність, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошовому суму у розмірі та в порядку, передбаченому цим договором (т.1, а.с. 63-66).
Відповідно до пункту 1.3 договору купівлі-продажу продавець свідчить, зокрема, що відчужуване нерухоме майно належить йому на праві приватної власності, боргом за комунальні та інші послуги і податки не обтяжене.
Позивач стверджує, що відповідачем лише частково на суму 2 759 грн. 41 коп. проведено сплату за теплову енергію, поставлену за договором у період з 01.11.2019 року по 30.01.2023 року включно (до укладення договору купівлі продажу (нерухоме майно) від 31.01.2023 року №GL22N021636/1), внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену за договором теплову енергію складає 121 681 грн 97 коп.; відповідач проти цього заперечує та посилається на те, що, оскільки розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал", мають застосовуватися норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є спеціальними та пріоритетними щодо такого банку, та належним способом захисту порушених прав позивача є саме звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із кредиторською вимогою до божника, з доказами наявної заборгованості неплатоспроможного банку перед кредитором. Зазначене і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов'язковими наділені обидві сторони договору (ст.626 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин сторін).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписом ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання його визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В силу приписів ст.ст. 525,526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цих Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак, усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.
Між сторонами у даній справі виникли правовідносини з договору про постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відносини у сфері постачання теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання".
Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно із ч.6 ст.25 Закону України "Про теплопостачання" в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Враховуючи п. 6.8 договору, споживач зобов'язаний не пізніше 15-го числа розрахункового періоду здійснити теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80% від вартості теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченому додатком №1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується.
Пунктом 6.9 договору визначено, що споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховуються в рахунок наступних платежів.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.11.2019 року по 30.01.2023 року включно позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 124 441 грн. 38 коп.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідачем було сплачено лише частину вказаного боргу у сумі 2 759 грн 41 коп. Доказів оплати іншої частини боргу, матеріали справи не містять.
До апеляційної скарги скаржником також не надано таких доказів.
Беручи до уваги вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 121 681, 97 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аргументи апелянта в частині застосовування до спірних правовідносин норм спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
За положенням абзацу першого частини першої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).
Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.07.2015 року № 466/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" до категорії неплатоспроможних" Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" віднесено до категорії неплатоспроможних; виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20.07.2015 року № 140 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "Капітал", згідно з яким з 21.07.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "АКБ "Капітал" (т.2, а.с. 51-52)
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 29.10.2015 року №753 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 29.10.2015 року №195 "Про початок процедури ліквідації ПАТ АКБ "Капітал" та делегування повноважень ліквідатора банку" (т.2, а.с. 49-50).
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ АКБ "Капітал", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Отже, із введенням у банку тимчасової адміністрації, до правовідносин, учасником яких є такий банк, підлягають застосування положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.
В силу вимог п.1.14 глави ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за №1581/21893 (надалі - Положення), запровадження тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну діяльність банку, зокрема, договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони.
У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.
Відповідно до п.1.16 глави ІІІ Положення обмеження, встановлені абзацом другим пункту 1.15 цієї глави, не поширюються на зобов'язання банку щодо оплати комунальних послуг, енерго - та водопостачання, орендних платежів, послуг зв'язку, витрат на охорону та утримання майна банку та його приміщень, витрат на забезпечення проходження платежів.
За змістом п.6.8 глави V Положення оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.
До цих витрат, зокрема, належать витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна банку.
Аналіз наведених положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також Положення дають підстави для висновку, що обмеження щодо задоволення вимог кредиторів банку, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 цього Закону не поширюються на витрати, пов'язані із забезпеченням господарської діяльності неплатоспроможного банку. Оплата таких витрат здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку.
Поряд з цим, оплата послуг, пов'язаних із забезпеченням господарської діяльності банку, наданих у період до віднесення банку до категорії неплатоспроможних та, відповідно, введення тимчасової адміністрації, у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення, до таких витрат не належить, тому вимога про оплату цих послуг підлягає пред'явленню кредитором у встановленому цим Законом порядку ( подібна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду від 30.09.2019 року у справі №910/3361/17).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано послуги з постачання теплової енергії відповідачу у період процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний банк "Капітал", отже, на них не розповсюджуються обмеження, встановлені положенням п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Таким чином, оплата вартості наданих послуг здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку, а тому звернення позивача до відповідача з заявою про акцептування вимог, відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не потребується.
За таких обставин справи колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені ст.276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 року у справі №904/3093/24 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.А.Верхогляд
Суддя Ю.Б.Парусніков
Суддя О.Г. Іванов