22.10.2025 року м. Дніпро Справа № 908/1965/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
представники сторін не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС» та Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 (повне рішення складено 06.11.2024, суддя Педорич С.І.) у справі № 908/1965/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС», м. Ромни, Сумська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА», м. Запоріжжя
про стягнення коштів у розмірі 4 867 673,61 грн.,
Короткий зміст позовних вимог.
17.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС» (скорочене найменування ТОВ “КРОП-ІНКРІС») до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА» (скорочене найменування ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА») про стягнення боргу у сумі 4 867 673,61 грн., з яких 3 584 863,79 грн. - пеня, 1 017 096,31 грн. - інфляційні витрати, 265 713,51 грн - 3% річних.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі №908/1965/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА» (вул. Космічна, буд. 121-В, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 34217047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС» (вул. 1-й провулок Свободи, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, 42000; ідентифікаційний код юридичної особи 40015185) суму 1 017 096,31 грн (один мільйон сімнадцять тисяч дев'яносто шість гривень 31 коп.) інфляційних втрат та 258 710,63 грн (двісті п'ятдесят вісім тисяч сімсот десять гривень 63 коп.) три проценти річних. Видати наказ.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА» (вул. Космічна, буд. 121-В, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 34217047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС» (вул. 1-й провулок Свободи, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, 42000; ідентифікаційний код юридичної особи 40015185) суму 19 137,26 грн (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять сім гривень 26 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 584 863,79 грн та трьох процентів річних у розмірі 7 002,88 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано наступним:
- оцінивши докази у справі в їх сукупності, в тому числі, Сертифікати ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), обставини та умови здійснення господарської діяльності підприємства відповідача у м. Пологи, суд першої інстанції виснував, що у даному конкретному випадку військова агресія Російської Федерації проти України і ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території м. Пологи є надзвичайною за даних умов подією, яку сторони не могли, ані передбачити, ані відвернути. Суд встановив, що Відповідачем доведено, у розумінні статті 218 ГК України те, що обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень, є непередбачуваними, невідворотними, надзвичайними обставинами із очевидним причинно-наслідковим зв'язком між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю вчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором № КА-001/2021 від 16.01.2021.Зважаючи на те, що невиконання Відповідачем своїх обов'язків за договором щодо поставки Гербіциду Раундап Пауер у кількості 10 000,00 кг зумовлене форс-мажорними обставинами, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором на підставі п.7.1 договору та положень ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України у вигляді стягнення пені, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 584 863,79 грн. відмовив;
- господарський суд врахував позицію викладену в постанові ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 та виснував, що зобов'язання відповідача по поверненню передплати є грошовим зобов'язанням, на яке можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України;
- враховуючи, що сторонами підтверджено факт сплати Відповідачем на користь Позивача грошових у розмірі 3 883 415,25 грн 19.06.2024, суд вважає, що кінцевою датою нарахування інфляційних втрат та 3% річних повинно бути 18.06.2024. Відповідно до розрахунку суду здійсненого в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» за період з 31.03.2022 по 18.06.2024 на суму грошового зобов'язання 3 883 415,25 грн, три проценти річних становлять 258 710,63 грн. Судом першої інстанції перевірено в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат нарахованих на суму грошового зобов'язання відповідача за період з квітня 2022 року по травень 2024 р.р. у розмірі 1 017 096,31 грн, та встановлено, що він є правильним;
- за результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 017 096,31 грн та трьох процентів річних в розмірі 258 710,63 грн. В стягненні пені у розмірі 3 584 863,79 грн та трьох процентів річних у розмірі 7 002,88 грн. слід відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ “КРОП-ІНКРІС».
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС», в якій просить: прийняти до розгляду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 по справі №908/1965/24 в частині відмови у стягненні з ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» пені у розмірі - 3 584 863, 79 грн. та відкрити провадження; прийняти рішення, яким скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 по справі №908/1965/24 в частині відмови у стягненні з ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» пені у розмірі - 3 584 863, 79 грн. та ухвалити нове рішення у частині стягнення з ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» на користь ТОВ “КРОП-ІНКРІС» пені у розмірі - 3 584 863, 79 грн.; стягнути з ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» на користь ТОВ “КРОП-ІНКРІС» судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи, як в суді першої інстанції (53 877, 84 грн. судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 15 000, 00 грн. витрати на правничу допомогу), а також судові витрати за подання апеляційної скарги (80 659, 44 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції).
Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ “КРОП-ІНКРІС».
Скаржник вважає оскаржуване рішення таким, що порушує норми процесуального та матеріального права, та підлягає скасуванню частково, в частині відмови у стягненні з Відповідача пені у розмірі 3 584 863,79 грн.
Стосовно видаткової накладної № 0913142405 від 15.04.2021, яка підтверджує факт придбання ЗЗР - Раундап Пауер для подальшої реалізації контрагентам, які виявили бажання придбати цей товар за погоджену ціну, апелянт вважає, що зазначення судом про те, що видаткова накладна № 0913142405 від 15.04.2021 підтверджує наявність Товару у Відповідача на момент повномасштабного вторгнення РФ для подальшої реалізації контрагентам, є припущенням, оскільки станом на квітень 2021 року - ТОВ “КРОП-ІНКРІС» не планувало купівлю даного Товару у Боржника, а якщо Відповідач придбав Товар для подальшої його реалізації контрагентам, які виявили бажання, придбати цей товар за погоджену ціну, отже Боржник здійснював реалізацію такого Товару, відтак можна дійти висновку про відсутність даного Товару у Боржника на момент повномасштабного вторгнення. Боржник придбав такий Товар для подальшого його реалізації і придбав він його відповідно до вищевказаної видаткової накладної саме - 15.04.2021, а повномасштабне вторгнення РФ відбулось - 24.02.2022, тобто через 10 з половиною місяців, отже впродовж 10 (десяти) з половиною місяців Відповідач здійснював реалізацію даного Товару. ТОВ “КРОП-ІНКРІС» замовило даний Товар у Відповідача 18-19 жовтня 2021 року. З огляду на викладене, можна дійти висновку, що Відповідач не поставив Товар Відповідачу впродовж чотирьох місяців (до початку військової агресії Російської Федерації) з моменту виникнення у нього підстав (зобов'язання) на поставку такого Товару у зв'язку з тим, що у Відповідача даного Товару не було у наявності, а не через те, що даний Товар знаходиться на окупованій території.
Ненадання оборотно-сальдової відомості но рахунку 281 за період: жовтень - грудень 2021 та за період січень-лютий 2022, також дає підстав дійти висновку (вважати), що у Відповідача даного Товару не було у наявності протягом вищезазначених періодів.
Апелянт зауважує, що з оборотно-сальдової відомості, що долучена до відповіді на відзив та про яку зазначено у Сертифікаті Запорізької ТПП №2300-24-1545 від 13.08.2024 вбачається, що вона містить сальдо (залишку) лише на початок періоду лише за 01.04.2021, хоча повинна містити сальдо (залишку) і на кінець періоду. У Сертифікаті Запорізької ТПП зазначено, що остання керувалась Оборотно-сальдовою відомостю по рахунку 281 за період з 01.04,2021 по сьогодні. Проте, у зв'язку з чим, Запорізька ТПП у своєму Сертифікаті №2300-24-1545 від 13.08.2024 дійшла таких висновків, що Оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за період з 01.04.2021 складена саме - «по сьогодні», жодних документів не надано, як і не зазначено про це у самій Оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281. Відтак, Сертифікат розцінюється позивачем критично, у зв'язку з чим можна дійти висновку, що Сертифікат Запорізької ТПП №2300-24-1545 від 13.08.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не є належним і допустимим доказом у невиконанні Відповідачем умов договору №КА-001/2021 від 16.01.2021, в тому числі Специфікації №003 від 18.10.2021 та Специфікації №004 від 19.10.2021. Також, позивач зазначає, що оборотно-сальдова відомість не є первинним бухгалтерським документом, а підпадає під визначення зведеного облікового документу, що складається на підставі первинних документів; зазначена відомість не має підпису повноважних осіб жодної зі сторін.
Позивач вважає, що загальний дебет, визначений у наданій Відповідачем оборотно-сальдовій відомості, не підтверджений належними та допустимими доказами на підтвердження перебування Товару у м. Пологи та неможливості його постачання у зв'язку з обставинами форс-мажору, у розумінні статтей 76, 77 ГПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Враховуючи те, що ТОВ «Полетехніка» придбало Товар - Гербіцид Раундап Пауер ще у квітні 2021 року, а також не довело відсутність інших складів для зберігання Товару, як і наяність складу для зберігання Товару у м. Пологи, можна дійти висновку, що Товар - Гербіцид Раундап Пауер, нібито зберігається/знаходиться у м. Пологи - є припущенням, тобто даний факт не доведено, а тому Сертифікат Запорізької Торгово-промислової палати №2300-24-1545 від 13.08.2024 розцінюється позивачем критично.
Запорізька ТПП засвідчила форс-мажорні обставини, стосовно обов'язку (зобов'язання) поставити товар, а саме - гербіцид Раундап Пауер, в кількості 5000 кг за Специфікацією №003 від 18.10.2021 та в кількості 5000 кг за Специфікацією №004 за Договором №КА-001/2021 від 16.01.2021. Проте, те, що такі обставини, які зазначені у сертифікаті Запорізької ТПП №2300-24-1545 від 13 серпня 2024 тривають на 13 серпня 2023, фактично не позбавило можливості Відповідача виконати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 по справі №908/859/22, якою змінено спосіб виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №908/859/22, а саме: з «зобов'язання ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» поставити на адресу ТОВ «КРОП-ІНКРІС» Гербіцид Раундап Пауер у кількості 10 000,00 кг» на «стягнення з ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» на користь ТОВ «КРОП-ІНКРІС» 3 883 415 грн 25 коп. грошової суми вартості товару Гербіцид Раундап Пауер у кількості 10 000,00 кг.».
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
20.01.2025 від ТОВ «Полетехніка» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Кроп-Інкріс», в якому просить: апеляційну скаргу ТОВ «Кроп-Інкріс» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі № 908/1965/24 залишити без задоволення.
Відзив обґрунтований наступним.
Твердження Позивача про те, що з моменту придбання ТОВ «Полетехніка» даного Товару у постачальника (15.04.2021) і до моменту його замовлення ТОВ «Кроп-Інкріс» (18.10.-19.10.2021) пройшло шість місяців, а тому не підтверджує його наявність, є припущенням та помилковими. ТОВ «Полетехніка» є торгівельною організацією, яка здійснює діяльність за напрямком оптової та роздрібної торгівлі сільськогосподарськими машинами, насінням, добривами, засобами захисту рослин тощо на систематичній основі. Зважаючи на прогнозування щодо попиту Товару на ринку, ТОВ «Полетехніка» завчасно придбало Товар для подальшої його реалізації, що є звичайною підприємницькою діяльністю.
Посилання Позивача на те, що на його думку прогнозування попиту Товару в часі не узгоджується з його терміном придатності, оскільки тривале зберігання може призвести до ризиків непридатності та до додаткових витрат в частині оренди приміщень, також є припущенням та помилковими. ТОВ «Кроп-Інкріс» також є торгівельною організацією, яка займається торгівлею хімічними продуктами (основний КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами), в тому числі і засобами захисту рослин, до яких відноситься гербіцид Раундап Пауер. Тому, для Позивача є загальновідомим факт того, що строк придатності гербіциду Раундап Пауер становить 5 років з дати виготовлення і не міг закінчитися в 2022 році.
Оренда складських приміщень у тимчасово окупованому м. Пологи Запорізької області здійснювалася з моменту заснування ТОВ «Полетехніка» в 2006 році, відбувалася на безперервній основі та не залежала від наявності там гербіциду Раундап Пауер, оскільки склад орендувався та сертифікувався на можливість зберігання там будь-якої продукції в частині пестицидів і мінеральних добрив.
Позивачем під час розгляду справи не ставилися питання про необхідність надання Відповідачем доказів на підтвердження факту прогнозування попиту Товару у Сумському регіоні та в свою чергу не спростовано доказово обставини, які повідомлені Відповідачем.
Твердження Позивача про те, що оскільки Оборотно-сальдова відомість по рахунку 281, яка надавалася ТОВ «Полетехніка» при поданні відзиву по даній справі, не містить кінець періоду, підпису, посаду підписанту, а тому є не належним доказом та не підтверджує перебування товару у м. Пологи, на переконання відповідача, є помилковими. Діючим законодавством не встановлено форму та вимоги до звіту «Оборотно-сальдова відомість», а тому в залежності від потреб підприємства він може бути сформовано по-різному, його призначення - в розкритті інформації про наявність операції для бухгалтерського обліку.
Наданий Відповідачем звіт «Оборотно-сальдова відомість по рахунку 281» - є інформацією із накопичувального регістру бухгалтерської програми з обліку руху товарів на складах в розрізі партій надходжень в кількісному та сумовому вираженні за відповідний період, що підтверджує бухгалтерський облік на підставі первинних документів перебування Товару на складі в м. Пологи у відповідний період. Позивач помилково стверджує, що надана Оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 не містить сальдо на кінець періоду, оскільки кінцем періоду на момент звернення до Торгово-промислової палати було «сьогодення», та взагалі може бути визначено будь-яка дата, оскільки руху по Товару після повномасштабного вторгнення не було.
Відсутність підпису та кінцевого періоду на оборотно-сальдовій відомості, жодним чином не спростовує відсутність товару, а має лише формальний характер для позивача. Для уникнення непорозуміння даного факту Позивачем, ТОВ «Полетехніка» при поданні до суду Пояснень від 02.10.2024 надало аналогічну за змістом оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 з зазначенням кінця періоду та підписом головного бухгалтера.
ТОВ «Полетехніка» здійснює свою діяльність по всій території України, маючи в користуванні офісні та складські приміщення у декількох населених пунктах України. Проте, в місті Пологи розташовувся центральний склад Товариства, який призначений для зберігання певної категорії продукції (пестицидів), оскільки задля усунення негативного впливу на життя і здоров'я людей та довкілля, зберігання пестицидів дозволяється лише у спеціально призначених для цього складах. Відповідно до п. 5.1.21 Правил, зберігання пестицидів на складі допускається тільки після його погодження установами санепідемслужби та охорони природи і отримання паспорта.
05.04.2021 ТОВ «Полетехніка» отримало санітарний паспорт на право одержання, зберігання і застосування пестицидів і мінеральних добрив за адресою складу: вул. Зарічна, 55-А, м. Пологи, Запорізька область відповідно до якого: - опис складу: базисний склад для зберігання пестицидів та агрохімікатів; - місткість складу - 50 тон пестицидів та агрохімікатів. Саме на виконання вимог законодавства щодо зберігання пестицидів Товар - гербіцид Раундап Пауер зберігався саме на складі у м. Пологи. Санітарний паспорт на право одержання, зберігання і застосування пестицидів і мінеральних добрив від 05.04.2021 року наявний в матеріалах справи. Інших паспортизованих складів Товариство не мало.
Предметом же Специфікації №006 від 26.07.2022, на яку посилається Позивач як на доказ поставки Відповідачем певного товару після 03.03.2022, є Протруйник Ларімар у кількості 5 л, який був відвантажений з огляду на його наявність на дату укладання Специфікації зі складу Товариства у с. Абазівка Полтавська область і за умовами поставки доставлений Позивачу на відділення №5 Нової пошти м. Суми. Незважаючи на тимчасову окупацію м. Пологи, ТОВ «Полетехніка» не припиняла свою діяльність, а тому цілком логічним є факт того, що поставка іншого Товару за Специфікацією №006 відбулася вже після 03.03.2022.
Відповідач вважає беззаперечно доведеним факт того, що Товар гербіцид Раундап Пауер був в наявності та зберігався на складі у м. Пологи, вул. Зарічна, 55-А, який був єдиним паспортизованим складом Товариства для зберігання пестицидів в період 2021-2022 р.р.
Посилання Позивача на те, що зазначені обставини не завадили Відповідачу виконати ухвалу суду від 10.06.2024, якою змінено спосіб виконання, не мають відношення до факту наявності чи відсутності таких обставин та можливістю чи неможливістю виконання зобов'язання, оскільки відповідно до цієї ухвали зобов'язання з поставки Товару змінено на стягнення грошової вартості Товару. Слід зазначити, що саме Позивачем, який був обізнаний про місцезнаходження Відповідача, та його складських приміщень на тимчасово окупованій території, було обрано правову позицію щодо саме поставки Товару, а не повернення грошових коштів. Таким чином, виконання Відповідачем свого зобов'язання відбулося внаслідок зміни способу його виконання, а тому не свідчить про відсутність форс-мажорних обставин щодо зобов'язання поставки Товару.
Господарський суд Запорізької області, оцінивши докази у справі в їх сукупності, обставини та умови здійснення господарської діяльності Відповідача у м. Пологи, правильно дійшов висновку, що у даному конкретному випадку військова агресія Російської Федерації проти України і ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території м. Пологи є надзвичайною за даних умов подією, яку сторони не могли ані передбачити, ані відвернути, а обставини, на які посилається ТОВ «Полетехніка» в обґрунтування своїх заперечень, є непередбачуваними, невідворотними, надзвичайними обставинами із очевидним причинно-наслідковим зв'язком, з урахуванням чого наявні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором у вигляді стягнення пені.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ “Полетехніка».
Не погодившись із рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024, з використанням системи “Електронний суд», до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Полетехніка», в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі №908/1965/24 в частині стягнення з ТОВ “Полетехніка» на користь ТОВ “Кроп-Інкріс» суми 1 017 096,31 грн. інфляційних втрат та 258 710,63 грн. три проценти річних, а також 19 137,26 грн. судового збору. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ “Полетехніка».
Відповідач оскаржує рішення в частині задоволених вимог в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи та недотриманням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, не застосувавши наведену Відповідачем практику Верховного Суду (постанова від 15.05.2024, справа № 910/6267/23), назвав її не релевантною розглядаємій справі, з чим не погоджується скаржник. Позовні вимоги за справою №910/6267/23 обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму попередньої оплати. Заперечення проти позову мотивовані тим, що відповідач вимог про повернення суми попередньої оплати та розірвання договору не заявляв. Верховний Суд у вказаній постанові по справі №№910/6267/23 вказав: «…користування чужими коштами можливе лише у випадку наявності у боржника перед кредитором саме грошового зобов'язання, а не будь-якого іншого. 5.27. На відміну від апеляційного суду, суд першої інстанції цілком обґрунтовано врахував, що позивач не скористався своїм правом на відмову товару, який поставлено з порушенням строку (суд першої інстанції встановив факт поставки відповідачем 26.12.2022 та прийняття позивачем товару на суму 22 059 000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №30 від 26.12.2022), не вимагав від відповідача повернення суми попередньої оплати та не ставив питання про розірвання договору, що в свою чергу свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про те, що у відповідача у такому випадку не виникло зобов'язання щодо повернення позивачу суми попередньої оплати, відповідно відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.».
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця, наприклад пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.
Позивачем було обрано перший варіант вимоги, передбачений частиною другою ст. 693 ЦК України у вигляді поставки товару. ТОВ «Кроп-Інкріс» не вимагало повернення попередньої оплати від Відповідача, не ставило питання про розірвання договору, отже, у ТОВ «Полетехніка» не виникло жодного грошового зобов'язання. Приймаючи до уваги вищевикладене, Позивач безпідставно нарахував, а суд стягнув з Відповідача 1 017 096,31 грн. інфляційних втрат та 258 710,63 грн. 3% річних.
Апелянт зазначає, що на даний час майнові претензії ТОВ «Кроп-Інкріс» до ТОВ «Полетехніка» у зв'язку зі зміною способу виконання рішення по справі № 908/859/22 щодо поставки товару на стягнення грошових коштів, задоволені в повному обсязі.
Саме ж ТОВ «Полетехніка» в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України, маючи на час вторгнення основні потужності (центральний офіс, склади), ТМЦ у тимчасово окупованому м. Пологи Запорізької області, зазнало катастрофічних збитків і стягнення з Товариства додатково інфляційних втрат та 3% річних є надмірним тягарем, що відобразиться на господарській діяльності.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
Від ТОВ «Кроп-Інкріс» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: залишити апеляційну скаргу ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 по справі №908/1965/24 в частині стягнення з ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» на користь ТОВ «КРОП-ІНКРІС» - 1 017 096, 31 грн. - інфляційних втрат та 258 710, 63 грн. - три процента/відсотка річних - без змін.
Відзив обґрунтований наступним.
Позивач зазначає про не релевантність справи №910/6267/23 та №910/5658/23 з даною судовою справою (№908/1965/24) враховуючи наступне: у справі №910/6267/23 та №910/5658/23 судами встановлено факт поставки Товару, а у даній судовій справі (№908/1965/24) поставка Товару так і не відбулась; у справі №910/6267/23 та №910/5658/23 судами встановлено, що Сторони Договору, встановили умови на нарахування інфляційних втрат та 3% річних, а саме - у разі, коли постачальник допустив невиконання своїх зобов'язань за договором, що призвело до його розірвання, а у даній судовій справі (№908/1965/24), Договором таких умов не визначено.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22.09.2020 по справі №918/631/19 та яка була враховано Господарським судом Запорізької області при прийнятті оскаржуваного рішення суду, зазначила, що - «правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
У даному випадку, Відповідач (ТОВ «Полетехніка») повинен був поставити Товар Позивачу (ТОВ «КРОП-ІНКРІС») до 30.03.2022, отже, у зв'язку з не поставкою Товару до вказаної дати, з 31.03.2022 у Відповідача виникло зобов'язання повернути Позивачу (ТОВ «КРОП-ІНКРІС») суму попередньої оплати у розмірі 3 883 415, 00 грн., проте Відповідач не здійснив повернення даних коштів. Враховуючи те, що у Відповідача виникло грошове зобов'язання з повернення грошових коштів Позивачу (ТОВ «КРОП-ІНКРІС») у розмірі 3 883 415, 00 грн., отже нарахування інфляційних втрат та 3 % річних Відповідачу, є правомірним.
Позивач вважає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18, у Відповідача, у даній судовій справі, відсутні підстави посилатись на можливість судом зменшити розмір стягнення - інфляційних втрат та відсотків річних.
Нормами чинного законодавства не передбачено повноважень суду на зменшення розміру інфляційних втрат.
У даній судовій справі (№908/1965/24) розмір стягнутих з Відповідача суми відсотків річних складають 258 710, 63 грн. (сума основного боргу 3 883 415, 00 грн.), що становить 6,7 % від суми боргу, відтак, судом не порушено критеріїв розумності, справедливості та пропорційності при винесенні оскаржуваного судового рішення в частині стягнення з Відповідача - відсотків річних.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 02.12.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/1965/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
11.12.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі № 908/1965/24; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 14.05.2025 об 11:40 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі № 908/1965/24 та об'єднано в одне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у даній справі; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 14.05.2025 об 11:40 год.
14.05.2025 від представника відповідача до ЦАГС надійшло клопотання наступного змісту: під час забезпечення своєї явки представника ТОВ "Полетехніка" до зали суду, вийшов з ладу транспортний засіб на якому здійснювався переїзд з м. Запоріжжя до м. Дніпро, у зв'язку з чим, прошу відкласти розгляд справи 908/1965/24 на іншу дату.
У судове засідання 14.05.2025 з'явився представник позивача. Колегія суддів, порадившись на місці, вирішила відкласти розгляд справи до 13.08.2025 о 10:00 год.
13.08.2025 від представника відповідача до ЦАГС надійшла заява наступного змісту: забезпечити свою явку в зал судового засідання не маю можливості, через проходження навчань з військової підготовки. Кінцевою датою проходження навчань є 18.08.2025. У зв'язку з чим, прошу Суд відкласти розгляд апеляційних скарг по суті на іншу дату, для можливості забезпечити свою явку в зал судового засідання та надання відповідних пояснень та заперечень з приводу підстав оскарження рішення суду першої інстанції.
У судове засідання 13.08.2025 з'явився представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги ТОВ “КРОП-ІНКРІС», просив її задовольнити. Колегія суддів оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено в судовому засіданні 22.10.2025 о 12:30 год.
У судове засідання 22.10.2025 представники сторін не з'явилися; колегією суддів підписано скорочене судове рішення (вступна та резолютивна частина постанови).
Встановлені судом обставини справи.
Рішенням від 06.06.2023 у справі № 908/859/22 Господарським судом Запорізької області відмовлено ТОВ “КРОП-ІНКРІС» у задоволені вимог до ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» про зобов'язання відповідача поставити на адресу позивача Гербіцид Раундап Пауер у кількості 10 000,00 кг.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №908/859/22, апеляційну скаргу ТОВ “КРОП-ІНКРІС» задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.06.2023 у справі №908/859/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено та зобов'язано ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» поставити на адресу ТОВ “КРОП-ІНКРІС» Гербіцид Раундап Пауер, у кількості 10 000,00 кг. Крім того, стягнуто з ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» на користь ТОВ “КРОП-ІНКРІС» 2 481,00 грн судового збору сплаченого за подання позову до Господарського суду Запорізької області та 3 721,50 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Під час розгляду справи № 908/859/22 судом були встановлені наступні обставини:
“16.01.2021 між ТОВ “Полетехніка» (Сторона-1) та ТОВ “КРОП-ІНКРІС» (Сторона -2) укладено договір № КА-001/2021, за умовами п. 1.1. якого цим договором регулюються відносини сторін з поставки насіння для сівби, засобів захисту рослин, мінеральних добрив (далі - товар). Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту, визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов договору, Відповідачем було виставлено наступні рахунки для оплати: № 24618 від 21.10.2021 на суму 311 225,00 грн (гербіцид Раундап Пауер 500 кг на суму 188 581,25 грн; гербіцид Харнес 902 к.е. 500 л на суму 122 643,75 грн); № 24042 від 18.10.2022 на суму 311 461,00 грн (гербіцид Раундап Пауер 500 кг на суму 188 724,25 грн; гербіцид Харнес 902 к.е. 500 л на суму 122 736,75 грн); № 30141 від 01.12.2021 на суму 1 758 363,75 грн (гербіцид Раундап Пауер 4500 кг на суму 1 758 363,75 грн ); № 29995 від 29.11.2021 на суму 1 747 746,00 грн (гербіцид Раундап Пауер 4500 кг на суму 1 747 746,00 грн).
Позивач платіжними дорученнями №5870 від 21.10.2021 на суму 311 225,00 грн, №5835 від 18.10.2021 на суму 311 461,00 грн, №6278 від 01.12.2021на суму 1 578 363,75 грн, № 6262 від 29.11.2021 на суму 1 747 746,00 грн оплатив виставлені Відповідачем рахунки.
Відповідачем не було поставлено товар - гербіцид Раундап Пауер в кількості 10 000 кг. Відповідно до специфікацій № 003 від 18.10.2021 та № 004 від 19.10.2021 строк поставки товару - до 30.03.2022 включно».
22.05.24 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ТОВ “КРОП-ІНКРІС» за вих. від 20.05.24 № 763 про зміну способу виконання рішення по справі №908/859/22, в якій директор останнього просить суд змінити спосіб виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.24 у справі №908/859/22, а саме: з зобов'язання ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» поставити на адресу ТОВ “КРОП-ІНКРІС» Гербіцид Раундап Пауер, у кількості 10 000,00 кг на стягнення з ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» на користь ТОВ “КРОП-ІНКРІС» 5 648 500,00 грн - грошової суми вартості товару Гербіцид Раундап Пауер у кількості 10 000,00 кг.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/859/22 заяву ТОВ “КРОП-ІНКРІС» за вих. від 20.05.24 № 763 про зміну способу виконання рішення по справі № 908/859/22 задоволено частково.
Змінено спосіб виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.24 у справі №908/859/22, а саме: з “зобов'язання ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» поставити на адресу ТОВ “КРОП-ІНКРІС» Гербіцид Раундап Пауер у кількості 10 000,00 кг» на “стягнення з ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» на користь ТОВ “КРОП-ІНКРІС» 3 883 415 (три мільйона вісімсот вісімдесят три тисячі чотириста п'ятнадцять) грн 25 коп. грошової суми вартості товару Гербіцид Раундап Пауер у кількості 10 000,00 кг.
На виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/859/22 ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» 19.06.2024 сплатило на користь ТОВ “КРОП-ІНКРІС» 3 883 415,25 грн.
Пунктом 5.1 договору № КА-001/2021 від 16.01.2021 встановлено, що “за порушення строків поставки Товару Сторона-1 сплачує Стороні 2 за кожен день прострочення поставки Товару пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення».
На підставі пункту 5.1. договору за порушення строку поставки Позивачем нараховано пеню Відповідачу за період з 31.03.2022 по 12.07.2024 із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ нараховану на вартість непоставленого Товару, що становить 3 883 415,25 грн. За розрахунком позивача сума пені складає 3 584 863,79 грн.
Також, відповідачу нараховані інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по травень 2024 у розмірі 1 017 096,31 грн та 3% річних за період з 31.03.2022 по 10.07.2024 у розмірі 265 713,51 грн.
Посилаючись на умови договору та ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 4 867 673,61 грн, з яких 3 584 863,79 грн - пеня, 1 017 096,31 грн - інфляційні витрати, 265 713,51 грн - 3% річних.
14.07.2022 Відповідач (ТОВ “Полетехніка») листом №02/3-101 повідомило ТОВ “Кроп-Інкріс» про настання форс-мажорних обставин та надало довідку Запорізької обласної державної адміністрації від 25.03.2022 № 02377/08-48, відповідно до якої 03.03.2022 місто Пологи Запорізької області, на території якого ТОВ “Полетехніка» здійснювало свою господарську діяльність, було тимчасово окуповано військами Російської Федерації.
13.08.2024 відповідач отримав від Запорізької Торгово-промислової палати України сертифікат №2300-24-1545 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого засвідчено настання форс-мажорних обставин з 03.03.2022 та які тривають станом на 13.08.2024, в частині неможливості виконання ТОВ “Полетехніка» зобов'язань по поставці товару у зазначений термін, відповідно до договору №КА-001/2021 від 16.01.2021.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у випадку виникнення будь-яких форс-мажорних обставин, що існують поза волею сторін: війни, страйків, пожежі, вибухів, повені чи інших стихійних лих; оголошення ембарго, зриву транспортування товару перевізником, а також рішення, постанови, тощо органів державної влади та управління внаслідок яких на сторони покладаються додаткові обов'язки чи встановлюються обмеження або заборони (в тому числі, але не обмежуючись ліцензійні, митні, податкові, з технічної реєстрації техніки) які роблять неможливим подальше повне або часткове виконання зобов'язань за цим Договором (окрім зобов'язань з оплати товару), то сторони звільняються від відповідальності за прострочення відповідних зобов'язань та строки їх дії переносяться на строки дії таких обставин.
Відповідно до п. 7.2. Договору, Сторона зобов'язана повідомити іншу сторону про виникнення або припинення форс-мажорних обставин, протягом 10 (десяти) днів від дати виникнення або припинення цих обставин, та підтвердити їх факт довідкою Торговельно-промислової палати України або іншого відповідного органу.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі ТОВ “КРОП-ІНКРІС», перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ “КРОП-ІНКРІС» задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Колегія суддів зауважує, що ТОВ “КРОП-ІНКРІС» оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні з відповідача пені у розмірі 3 584 863,79 грн.
Господарський суд, відмовляючи у стягненні пені, виходив з обставин наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором на підставі п.7.1 договору, положень ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, з чим погоджується апеляційний господарський суд, виходячи з наступного.
Статтями 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № КА-001/2021 від 16.01.2021, за умовами п. 1.1. якого цим договором регулюються відносини сторін з поставки насіння для сівби, засобів захисту рослин, мінеральних добрив (далі - товар). Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту, визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Однак, поставка визначеного сторонами у Договорі Товару у передбачені Договором строки не була здійснена, що підтверджується як рішеннями господарського суду у справі № 908/859/22, так і не заперечується сторонами, у зв'язку з чим позивач нарахував на підставі пункту 5.1. договору та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 584 863,79 грн.
Разом з цим, відповідач, як на підставу неможливості виконання зобов'язань за договором, посилається на наявність форс-мажорних обставин, що виникли у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до частини 3 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. 7.1 договору у випадку виникнення будь-яких форс-мажорних обставин, що існують поза волею сторін: війни, страйків, пожежі, вибухів, повені чи інших стихійних лих; оголошення ембарго, зриву транспортування товару перевізником, а також рішення, постанови, тощо органів державної влади та управління внаслідок яких на сторони покладаються додаткові обов'язки чи встановлюються обмеження або заборони (в тому числі, але не обмежуючись ліцензійні, митні, податкові, з технічної реєстрації техніки) які роблять неможливим подальше повне або часткове виконання зобов'язань за цим Договором (окрім зобов'язань з оплати товару), то сторони звільняються від відповідальності за прострочення відповідних зобов'язань та строки їх переносяться на строки дії таких обставин.
Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною другою статті 218 чинного на час розгляду справи ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з частиною четвертою статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (висновки сформульовані у пункті 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Відповідно до частин першої, другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Наведений в частині другій статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії, є невичерпним.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності.
Тобто, ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (подібні за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
Тож, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Судом встановлено, що відповідачем було отримано сертифікат № 2300-24-1545 від 13.08.2024, виданий Запорізькою Торгово-промисловою палатою України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого засвідчено настання форс-мажорних обставин з 03.03.2022 та які тривають станом на 13.08.2024, в частині неможливості виконання ТОВ “Полетехніка» зобов'язань по поставці товару: а саме - гербіциду Раундап Пауер в кількості 5000 кг за Специфікацією №003 від 18.10.2021 та в кількості 5000 кг за Специфікацією №004 від 19.10.2021, які виникли на підставі договору № КА-001/2021 від 16.01.2021.
Судом також ураховано, що Договір укладений сторонами 16.01.2021, виходячи з умов та обставин, які існували станом на дату укладення, тобто, до повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації в Україну 24.02.2022.
03.03.2022 місто Пологи Запорізької області, на території якого ТОВ “Полетехніка» здійснювало свою господарську діяльність, було тимчасово окуповано військами Російської Федерації.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Пологівська міська територіальна громада Пологівського району Запорізької області (з 03.03.2022).
Судом першої інстанції слушно взято до уваги фактичні обставини справи, які полягають у тому, що складські приміщення відповідача, на яких на момент повномасштабного вторгнення Російської Федерації знаходився Гербіцид Раундап Пауер, знаходилися в м. Пологи Пологівського району Запорізької області. В обґрунтування цього Відповідачем надано: 1) Довідку Запорізької ОДА № 02377/08-48 від 25.03.2022, відповідно до якої ТОВ “Полетехніка» здійснювало свою господарську діяльність на території міста Пологи; 2) видаткову накладну № 0913142405 від 15.04.2021, яка підтверджує факт придбання ЗЗР - Раундап Пауер для подальшої реалізації контрагентам, які виявили бажання придбати цей товар за погоджену ціну; 3) оборотно-сальдову відомість по рахунку 281, відповідно до якої придбаний Гербіцид Раундап Пауер зберігався на сертифікованому складі, який розміщено в м. Пологи, Запорізька обл.; 4) договір № 020119/Ц оренди нежитлових приміщень від 01.01.2019, відповідно до якого ТОВ “Бізон-імпорт» (яке після перейменування стало ТОВ “Полетехніка) орендує у ТОВ “Агрофірма “Аврора» частину нежитлового приміщення за адресою: вул. Зарічна 55-А, м. Пологи, та додаткову угоду до вказаного договору від 20.11.2021 про продовження строку дії договору до 31.12.2024; 5) санітарний паспорт на право одержання, зберігання і застосування пестицидів і мінеральних добрив, підтверджує на склад за адресою: вул. Зарічна 55-А, м. Пологи, Запорізька обл.
Доводи апеляційної скарги ТОВ “Кроп-Інкріс» про недоведеність відповідачем факту зберігання товару (гербіцид Раундап Пауер) в кількості 10 000 кг на складі у м. Пологи Запорізької області, колегією суддів відхиляються.
Суд, зокрема, виходить з того, що:
- обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;
- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;
- стаття 79 ГПК України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів";
- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;
- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
- таким чином, з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність;
- у спірному випадку колегія суддів звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Апеляційний господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, наданих позивачем, що гербіцид Раундап Пауер в загальній кількості 10 000,00 кг зберігався/зберігається на іншому складі, ніж вказує Відповідач.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням стандарту доказування “вірогідність доказів», докази на підтвердження тієї обставини, що на момент повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну та на момент тимчасової окупації м. Пологи 03.03.2022 гербіцид Раундап Пауер, знаходився в м. Пологи Пологівського району Запорізької області є більш вірогідними, ніж докази на її спростування, а тому, вважає таку обставину доведеною.
Про наявність об'єктивних обставин неможливості відповідача виконати свої зобов'язання за Договором, позивача було письмово повідомлено шляхом направлення листа № 02/3-101 від 14.07.2022 “Про настання форс-мажорних обставин» (т. 1, а.с. 90, 90 на звороті).
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у випадку виникнення будь-яких форс-мажорних обставин, що існують поза волею сторін: війни, страйків, пожежі, вибухів, повені чи інших стихійних лих; оголошення ембарго, зриву транспортування товару перевізником, а також рішення, постанови, тощо органів державної влади та управління внаслідок яких на сторони покладаються додаткові обов'язки чи встановлюються обмеження або заборони (в тому числі, але не обмежуючись ліцензійні, митні, податкові, з технічної реєстрації техніки) які роблять неможливим подальше повне або часткове виконання зобов'язань за цим Договором (окрім зобов'язань з оплати товару), то сторони звільняються від відповідальності за прострочення відповідних зобов'язань та строки їх дії переносяться на строки дії таких обставин.
Відповідно до п. 7.2. Договору, Сторона зобов'язана повідомити іншу сторону про виникнення або припинення форс-мажорних обставин, протягом 10 (десяти) днів від дати виникнення або припинення цих обставин, та підтвердити їх факт довідкою Торговельно-промислової палати України або іншого відповідного органу.
Водночас, умови договору № КА-001/2021 від 16.01.2021 не містять застереження про те, що несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє права посилатися на них.
Господарським судом було правильно враховано усталену судову практику Верховного Суду, відповідно до якої неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд висновує, що відповідачем не втрачено право посилатися на форс-мажорні обставини, які унеможливили поставку спірного товару.
Доводи скаржника про те, що засвідчені Сертифікатом Запорізької ТПП обставини непереборної сили щодо обов'язку поставити товар (гербіцид Раундап Пауер, 10 000 кг за Договором №КА-001/2021 від 16.01.2021) мають оцінюватися критично через те, що такі обставини фактично не позбавили можливості відповідача виконати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 по справі №908/859/22, якою змінено спосіб виконання постанови ЦАГС від 17.01.2024, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.
Судова колегія ураховує, що невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (висновки сформульовані у пункті 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Так, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 по справі №908/859/22 змінено спосіб виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.24 у справі №908/859/22, а саме: з «зобов'язання ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» поставити на адресу ТОВ «КРОП-ІНКРІС» Гербіцид Раундап Пауер у кількості 10 000,00 кг» на «стягнення з ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» на користь ТОВ «КРОП-ІНКРІС» 3 883 415 грн 25 коп. грошової суми вартості товару Гербіцинд Раундап Пауер у кількості 10 000,00 кг.».
Відтак, колегія суддів констатує, що зобов'язання ТОВ «Полетехніка» з поставки спірного товару позивачу залишилося невиконаним у зв'язку з неможливістю його виконання, зумовлену тимчасовою окупацією м. Пологи, де розташовувався єдиний паспортизований склад відповідача для зберігання відповідної продукції.
У свою чергу, виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню 3 883 415 грн 25 коп. вартості товару Гербіцид Раундап Пауер у кількості 10 000,00 кг. відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 по справі №908/859/22, не виключає дію форс-мажорних обставин для відповідача щодо невиконаного обов'язку з поставки товару.
З урахуванням встановлених обставин, зважаючи на те, що невиконання Відповідачем своїх обов'язків за договором щодо поставки Гербіциду Раундап Пауер у кількості 10 000,00 кг, які залишилися невиконаними, зумовлене форс-мажорними обставинами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання з поставки товару за договором на підставі п.7.1 договору, ст. 617 ЦК України та ст. 218 чинного станом на час розгляду справи ГК України у вигляді стягнення пені, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 584 863,79 грн. слід відмовити.
Інші доводи апеляційної скарги ТОВ «КРОП-ІНКРІС» зводяться до незгоди з рішенням суду в оскаржуваній частині, водночас не доводячи його незаконності та необґрунтованості в частині відмови у стягненні з відповідача пені, а тому, не можуть бути підставами для його зміни чи скасування.
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі ТОВ “Полетехніка», перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ “Полетехніка» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено вище, спірні правовідносини виникли між сторонами спору на підставі Договору №КА-001/2021 від 16.01.2021, предметом якого є поставка насіння для сівби, засобів захисту рослин, мінеральних добрив.
Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга цієї статті)
Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17.
Колегія суддів ураховує, що серед двох можливих способів судового захисту, передбачених частиною 2 статті 693 ЦК України, ТОВ «КРОП-ІНКРІС» спочатку обрало такий спосіб судового захисту, як передача покупцю оплаченого товару (Гербіцид Раундап Пауер у кількості 10 000 кг), подавши відповідний позов у справі №908/859/22.
В подальшому, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою про зміну способу виконання постанови ЦАГС від 17.01.2024 у справі 908/859/22, з зобов'язання ТОВ «Полетехніка» поставити ТОВ «Кроп-Інкріс» Гербіцид Раундап Пауер у кількості 10 000 кг на стягнення з ТОВ «Полетехніка» на користь ТОВ «Кроп-Інкріс» вартості вказаного товару.
З урахування вищевикладеного, апеляційний господарський суд констатує, що первісно Покупцем була заявлена вимога про передання оплаченого товару, а в подальшому така вимога була змінена на альтернативну в розумінні ч. 2 ст. 693 ЦК України - повернення суми попередньої оплати.
Оскільки ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.06.2024 у справі №908/859/22 змінено спосіб виконання постанови ЦАГС від 17.01.2024 у справі 908/859/22, з зобов'язання ТОВ «Полетехніка» поставити ТОВ «Кроп-Інкріс» Гербіцид Раундап Пауер у кількості 10 000 кг на стягнення з ТОВ «Полетехніка» на користь ТОВ «Кроп-Інкріс» вартості вказаного товару, судова колегія висновує, що грошове зобов'язання ТОВ «Полетехніка» по поверненню суми попередньої оплати виникло саме 10.06.2024, а прострочення його виконання - з 11.06.2024.
Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням дії договору (припиненням зобов'язань), виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (авансу), є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватись інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, правомірно виснував, що зобов'язання відповідача по поверненню попередньої оплати є грошовим зобов'язанням, на яке можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Однак, враховуючи виникнення саме грошового зобов'язання у відповідача 10.06.2024 (ухвала суду по справі №908/859/22) та сплату відповідачем на користь позивача 3 883 415,25 грн. 19.06.2024, апеляційний господарський суд вважає, що невиконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню попередньої оплати мало місце з 11.06.2024 по 18.06.2024 включно.
Відтак, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу 3 883 415,25 грн. за період з 11.06.2024 по 18.06.2024, судова колегія встановила, що сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 85 435,14 грн., 3% річних - 2 546,50 грн.
У контексті доводів апеляційної скарги ТОВ «Полетехніка» колегія суддів зазначає, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд висновує, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 85 435,14 грн. та 2 546,50 грн. відповідно.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги ТОВ “КРОП-ІНКРІС» не спростовують мотивів та висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, відсутні підстави для скасування рішення в оскаржуваній частині.
Натомість, доводи апеляційної скарги ТОВ “ПОЛЕТЕХНІКА» частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, відтак, наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати.
Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275-277, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі № 908/1965/24 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі № 908/1965/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі № 908/1965/24 - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА» (вул. Космічна, буд. 121-В, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 34217047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС» (вул. 1-й провулок Свободи, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, 42000; ідентифікаційний код юридичної особи 40015185) суму 85 435,14 грн. інфляційних втрат та 2 546,50 грн. три проценти річних. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА» (вул. Космічна, буд. 121-В, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 34217047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС» (вул. 1-й провулок Свободи, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, 42000; ідентифікаційний код юридичної особи 40015185) суму 1 319,72 грн. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 584 863,79 грн., інфляційних втрат у розмірі 931 661,17 грн. та трьох процентів річних у розмірі 263 167,01 грн.».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛЕТЕХНІКА» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 21 380,85 грн. Видати наказ.
Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС» по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю “КРОП-ІНКРІС».
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 11.11.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін