04 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/4163/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - адвокат Радигін Є.С., на підставі довіреності (поза межами приміщення суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вх.№2132Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 (суддя Шарко Л.В.) у справі №922/4163/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Харків,
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, Харківська обл., м. Лозова,
про стягнення 15 363 033, 05грн
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочку виконання рішення суду у справі №922/4163/24 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24 березня 2025 року у справі №922/4163/24 до 24 лютого 2026 року.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що зі змісту заяви КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочення виконання рішення та доданих документів вбачається, що боржник є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тому як основною метою діяльності боржника є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район Харківської області. Негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу та неможливості боржником виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання аж до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум. За таких обставин, суд першої інстанції визнав переконливим твердження заявника про існування загрози блокування повноцінної господарської діяльності підприємства при виконанні рішення суду у встановлений строк, тобто існування у боржника обставин, що ускладнюють виконання рішення. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку боржник, посилаючись на скрутний фінансовий стан, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед стягувачем саме на час звернення з відповідною заявою та, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони даної справи.
Позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочку виконання рішення суду відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що повторне відстрочення виконання рішення суду не враховує балансу інтересів сторін, так як позивач теж готується до розподілу газу в період опалювального сезону та в умовах воєнного стану теж несе значні збитки і витрати, і через наявність надмірної, тривалий час непогашеної заборгованості відповідача за рішенням суду не може в повній мірі та належно забезпечувати діяльність підприємства та його повноцінне функціонування. Поряд з цим, як вказує позивач, наразі виконавче провадження з виконання рішення суду зупинене, тому відсутні підстави для відстрочення виконання рішення суду.
Апелянт вважає, що скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб'єкта господарювання, тому вказані відповідачем обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного відстрочення виконання рішення суду.
Позивач посилається на те, що він не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто, такі обставини стосуються обох сторін.
До апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази: копії постанови про відкриття виконавчого провадження №79222589 від 02.10.2025, постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 03.10.2025 з виконання наказу у справі №922/4163/24.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025, для розгляду справи №922/4163/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
13.10.2025 від апелянта надійшли додаткові пояснення, позивач просить взяти до уваги, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачем не було надано жодних документів, зокрема виписок з банківських рахунків, які б свідчили про відсутність коштів на банківських рахунках відповідача.
Також апелянт вважає, що місцевий господарський суд не врахував, що сторони у справі є підприємствами паливно-енергетичного комплексу, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; введення в Україні воєнного стану вплинуло не тільки на діяльність відповідача, а й на діяльність позивача, що надає послуги з розподілу природного газу побутовим і непобутовим споживачам; військова агресія також вплинула і на діяльність позивача, оскільки територія його ліцензійної діяльності безпосередньо межує з територією країни-агресора та відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України відноситься до територій активних та можливих бойових дій, що значно вплинуло на заборгованість населення Харківської області за надані позивачем послуги; факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, у результаті чого наявна значна заборгованість.
14.10.2025 від апелянта надійшли письмові пояснення, вважає, що відповідач на має намірів виконати рішення суду, а відстрочення виконання рішення призводить до невиправданого затягування виконання рішення та порушення прав позивача, який не зважаючи на наявне судове рішення не може захистити своє право та стягнути заборгованість.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/4163/24. Призначено справу до розгляду на "04" листопада 2025 р. о 15:30год.
22.10.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що на даний час відсутня можливість виконання відповідачем зобов'язань за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.20223, що обумовлено саме значним погіршенням фінансового становища підприємства і відсутності прибутку у відповідача. Негайне виконання рішення суду у даній справі може призвести до неможливості виконання відновлювальних та ремонтних робіт у зв'язку з нестачею коштів, що в остаточному підсумку може привести до ненадання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.
Погашення заборгованості, як вказує відповідач, на сьогодні можливо тільки за рахунок компенсацій (субвенцій) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні бути виділені державою згідно зі статтею 3 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", заборгованість по якій складає 201 908 123, 00грн; можливостей місцевого бюджету Лозівської міської ради, про що зазначається у листі №02-13-07/1894 від 12.09.2025.
Відповідач посилається на те, що проблема по погашенню заборгованості перед позивачем може бути вирішена шляхом законодавчих змін протягом 2025-2026 років. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
22.10.2025 від позивача надійшли письмові пояснення, зазначає, що відповідач повторно ініціював питання про надання відстрочки, фактично посилаючись на такі ж обставини і знову стверджуючи про те, що рішення суду буде виконано і заборгованість сплачена після надання повторного строку відстрочки. Просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочку виконання рішення суду відмовити повністю.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 задоволено заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про участь його представника в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №922/4163/24, призначене на "04" листопада 2025 р. о 15:30 годині та усі наступні судові засідання провести за участю Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області в особі представника - адвоката Радигіна Євгена Станіславовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
04.11.2025 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Зазначає, що скаргу підтримує і просить суд її задовольнити.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує.
Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, позивач просив розглядати скаргу за відсутності його представника, представник відповідача оголосив доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Вирішуючи питання прийняття наданих апелянтом додаткових доказів: копій постанови про відкриття виконавчого провадження №79222589 від 02.10.2025, постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 03.10.2025 з виконання наказу у справі №922/4163/24, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянт взагалі не посилається на причини неподання додаткових доказів суду першої інстанції. Доказів об'єктивної неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції апелянт не надав.
Згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає надані апелянтом додаткові докази: копії постанови про відкриття виконавчого провадження №79222589 від 02.10.2025, постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 03.10.2025 з виконання наказу у справі №922/4163/24, і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях доводи апелянта, та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 24.03.2025 Господарським судом Харківської області у справі №922/4163/24 ухвалено судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" основний борг у розмірі 13 975 377, 39грн, пеню у розмірі 110 242, 76грн, 3% річних у розмірі 126 936, 33грн, інфляційні втрати у розмірі 158 291, 73грн, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 184 356, 40грн. В іншій частини заявленого позову щодо стягнення пені відмовлено. Відстрочено виконання рішення суду у справі №922/4163/24 строком на 6 (шість) місяців з дня ухвалення цього рішення - до 24 вересня 2025 року.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 вказане рішення суду залишено без змін.
На виконання вказаних рішення та постанови Господарським судом Харківської області видано відповідний наказ від 07.08.2025.
15.09.2025 до суду від божника - Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області надійшла заява, в якій він просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі №922/4163/24 від 24.03.2025 року до 24.03.2026 або на інший строк, який суд при даних обставинах вважає за можливим задовольнити.
Свою заяву боржник обґрунтовує тим, що обставини, які судом були прийняті до уваги про зменшення пені та відстрочення виконання рішення при розгляді позову по даній справі на цей час тільки погіршилися.
Так, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 01.08.2025 року за 2022 - 2025 рік складає суму у розмірі 201 908 123, 00грн. Зазначена заборгованість з різниці в тарифах виникла на підставі вимог Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Статтею 2 вказаного Закону були надані гарантії суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, а саме компенсується:
- заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення";
- витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків, що утворилися (утворяться) за періоди з 1 лютого 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Статтею 3 зазначеного Закону передбачений механізм гарантій і компенсацій, а саме фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Боржник посилається на те, що на момент складання цієї заяви сума заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію не змінилась, та гроші з Державного бюджету не надійшли, хоча тарифи значно зросли.
Наявність соціальних гарантій, наданих державою, не врегульовано належними механізмами компенсації збитків боржнику, а саме, постановою Кабінету Міністрів України №206 від 5.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", у відповідності до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації);
- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх не плати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації);
- стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
- нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.
Боржник посилається на те, що з 2023 року бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію згідно з Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення"; виконав у 2023 році вимоги постанови Кабінету Міністрів України №812 від 19.07.2022 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" та відкрив рахунки, про що свідчить додаткова угода до договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 28.07.2022 року. Починаючи з 2023 року згідно з п.п. 7 пункту 3-1 Положення, залишок грошей незначний та не дає можливості не тільки розрахуватися зі стягувачем, а ще є причиною проблем по виконанню фінансових зобов'язань перед ПАТ "Харківенергозбут" та податковим органом щодо оплати податків.
З урахуванням викладеного, боржник зазначає, що має значні збитки та знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджуються доданими до справи фінансовими документами, при цьому, у відповідності до звітів із праці розмір заробітної плати у періодах надання та не надання послуг з теплопостачання фактично не змінювався.
Боржник зазначає, що ситуація з моменту надання відстрочення судом по даній справі не змінилась. Так, з причини воєнного стану у державі, підприємство знаходиться у дуже складній ситуації, а саме, з одного боку, у зв'язку з активними бойовими діями є виїзд населення та робітників підприємства з м. Лозова та його передмістя, руйнування основних фондів божника, що стало на цей час підставою для зменшення виплат за теплопостачання та додаткові витрати на організацію роботи, а, з іншого боку, значне втручання у господарську діяльність державою через норми права, які зобов'язують божника: надавати теплопостачання споживачам, а саме, населенню за цінами, що існували до початку воєнного стану в Україні; забороняють стягнення боргів, нараховувати неустойку, інфляційні, 3% річних, виселення або зупинення у наданні теплопостачання. Усе це обтяжується тим фактом, що держава, надаючи певні гарантії щодо компенсації свого втручання у господарську діяльність божника та фактично ставши один з учасником правовідносин своєчасно не виконує узяті на себе гарантії за Законом України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" по перерахунку заборгованості різниці у тарифах та витрати та/або втрат, понесених внаслідок воєнних дій. Отже, немає покращення у фінансовому стані боржника, що підтверджують останні надані до суду фінансові звіти.
Крім того, як зазначає боржник, згідно з Інформацією про розподіл коштів, що надходять на небюджетні рахунки/з небюджетних рахунків теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у розрахунковому періоді з січня 2024 року по липень 2025 року можна побачити, яким чином розподіляються гроші помісячно: вбачається, що їх об'єктивно недостатньо для проведення розрахунків не тільки по зобов'язанням зі стягувачем, а і по іншим зобов'язанням, у тому числі і по виплаті заробітної плати, заборгованість по якій склала тільки на 01.12.2024 суму у розмірі 4 122 000, 00грн.
У свою чергу, виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області у своєму листі №02-13-07/1894 від 12.09.2025 вказує на те, що суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води гарантується за Законом України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" компенсувати заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення та витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій.
На цей час заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію значна, якої повністю достатньо для покриття заборгованості за договором постачання природного газу №2001-ПСО(ТКЕ)-32 від 13.10.2022. Фінансування даних компенсацій повинно здійснюватися за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
У відповідності до відповідей Міністерства розвитку громад та територій України №21416/8/10-25 від 22.08.2025 №23150/8/10-25 від 10.09.2025 №21416/8/10-25 від 22.08.2025 Харківської обласної воєнної адміністрації №01-64/8335 від 29.09.2025, №01-64/7235 від 26.08.2025 на звернення Лозівської міської ради Харківської області та депутата України Павла Сушка в інтересах Лозівської міської ради Харківської області, держава в особі Міністерства розвитку громад та територій України та Харківської обласної адміністрації розуміють проблему з розрахунками по теплопостачанню та не виконання гарантованих зобов'язань за Законом України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" компенсувати заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення та витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій.
Як вказує боржник, з метою урегулювання на законодавчому рівні заборгованості за спожитий природний газ, що утворилися у підприємств теплопостачання перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" після 01.06.2021, Мінрозвитку було розроблено проєкт Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання кредиторської заборгованості підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення" (далі - законопроєкт). 08.05.2024 законопроєкт було схвалено Урядом та 20.05.2024 зареєстровано у Верховній Раді України за №11273. Однак, у зв'язку із зміною Уряду, законопроєкт листом від 30.07.2025 № 937/8/63-25 повторно внесено Мінрозвитку на розгляд Уряду. Положення законопроєкту передбачають внесення змін, зокрема, до Закону №1730-VІІІ та Закону України "Про виконавче провадження" в частині: запровадження механізму реструктуризації заборгованості за природний газ, що перевищує обсяг заборгованості з різниці в тарифах; визначення, що обсяг заборгованості за природний газ, що еквівалентний сумі заборгованості з різниці в тарифах, не підлягає стягненню ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та врегульовуватиметься після відшкодування підприємствам заборгованості з різниці в тарифах; встановлення заборони на нарахування пені/штрафних санкцій на обсяг заборгованості за природний газ, що дорівнює обсягу заборгованості з різниці в тарифах; зупинення вчинення виконавчих дій щодо усіх підприємств теплопостачання (не залежно від території здійснення ними діяльності) за кредитором ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у разі включення підприємств до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам", Мінрозвитку інформує, що відповідний проєкт постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 2022 № 812" стосовно зміни відсотків розподілу та перерахування коштів органами Казначейства, а саме з 65/35 відсотків на 60/40 відсотків, було розроблено Міністерством та внесено на розгляд Урядові. Також у проєкті Закону України від 15.09.2025 №14000 "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачено видатки у розмірі 15 223, 2млн.грн за рахунок субвенції з загального фонду державного бюджету направити на компенсацію різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, що складається в поточному періоді.
Тобто, фінансування даних компенсацій повинно здійснюватися за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".
Отже, відповідач вважає, що проблема божника по погашенню заборгованості перед стягувачем може бути вирішена шляхом законодавчих змін протягом 2025 - 2026 років.
Також боржник зазначає, що негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу (додається 10% виконавчого збору та витрати на примусове виконання) та неможливості боржником виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання аж до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум.
Боржник вважає, що у кінцевому результаті таке викликає соціальну напруженість серед споживачів, яких обслуговує божник. Крім того, надання відстрочення боржнику враховує і інтереси споживачів, тому що через примусове стягнення з боржника суми боргу за цією справою боржник не зможе надавати якісне теплопостачання споживачам. Як наслідок, населення, у свою чергу, взагалі перестане розраховуватися за отримане теплопостачання, що у подальшому позначиться на розрахунках зі стягувачем.
На думку боржника, погашення заборгованості сьогодні можливо тільки за рахунок компенсацій (субвенцій) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні виділені державою згідно статті 3 Закон України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування"; можливостей місцевого бюджету Лозівської міської ради про що зазначається у листі №02-13-07/1894 від 12.09.2025.
Викладене вище також вказує, на думку відповідача, що за тих умовах, у яких зараз працює боржник, вини в тому, що він не може своєчасно розрахуватися зі стягувачем не має. Водночас, надання відстрочки не заблокує роботу підприємства, дозволить підприємству отримати оплату заборгованості від споживачів по договорах, що укладені між боржником та іншими контрагентами, з державного або місцевого бюджету, а також спрямувати його на погашення заборгованості перед стягувачем, що, в свою чергу, сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції, виходить з такого.
За приписом статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Тобто, в розумінні наведеної норми, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Відстрочення є правом суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін; господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №3910/1180/19 та 03.09.2020 у справі №3905/30/16.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.
Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 із змінами, Лозівська територіальна громада увійшла до означеного переліку.
З початком введення в Україні воєнного стану Лозівська територіальна громада, на території якої розташовано Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області з перших днів знаходилась в зоні активних бойових дій.
В обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення відповідач посилається, зокрема, на тяжкий фінансовий стан, який виник зокрема внаслідок значного збільшення заборгованості споживачів за теплову енергію в період воєнного стану, накопичення величезної бюджетної заборгованості з різниці в тарифах; обмеження впливу відповідача на стан розрахунків населення внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану"; невідповідності структури тарифів на теплову енергію реальним витратам відповідача в умовах дії мораторію на їх підвищення згідно з Законом №2479; відсутності компенсації різниці в тарифах на теплову енергію у зв'язку із запровадженням мораторію на їх підвищення Законом №2479; відсутності компенсації витрат та/або втрат, понесених внаслідок воєнних дій, витрат на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрат від зниження рівня розрахунків, що утворилися за періоди з 01.02.2022, відповідно до статті 2 Закону №2479.
На підтвердження підстав для надання відстрочки виконання рішення суду боржник надав суду інформацію про проведення розрахунків за послуги теплопостачання КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області за грудень 2021 року, 2022 року, 2023 року, 2024 року, січень-липень 2025 року; звіт про оплату населення житлово-комунальних послуг за 4 квартал 2024 року, за 1-2 квартали 2025 року; копії листів Лозівського відділу ДВС у Лозівському районі Харківської області від 17.06.2024 №63608/26.12-12-31/5, від 13.03.2025 №21960/2612-30/5, від 28.05.2025 №50542/26.12-30/5, від 18.08.2025 №73576/2612-30/5; копію рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №37 від 21.01.2025 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 08.10.2024 №1963 "Про встановлення тарифів на послугу з постачання теплової енергії та на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для КП "Теплоенерго"; копію протоколів №№1, 2, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 1, 2, 3 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах від 04.11.2022, від 19.12.2022, від 07.08.2023, від 13.11.2023, від 21.03.2024, від 20.05.2024, від 15.08.2024, від 21.11.2024, від 18.03.2025, від 16.05.2025, від 19.08.2025; копії звітів із праці за 3-4 квартали 2024 року, 1-2 квартали 2025 року; копії звітів про фінансовий стан на 31.12.2024, на 30.06.2025, за 1 півріччя 2025 року; копію податкових декларацій з податку на прибуток підприємств; копії інформації про розподіл та використання коштів, що надходять на небюджетні рахунки/з небюджетних рахунків теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у розрахунковому періоді; копії звітів про заборгованість з оплати праці за 1 вересня 2024 року, на 1 жовтня 2024 року, на 1 листопада 2024 року, на 1 грудня 2024 року.
Також боржником подані суду першої інстанції копії листів КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області №937 від 30.07.2025, №1133 від 02.09.2025, №1130 від 03.09.2025, №1153 від 08.09.2025, адресовані Лозівському міському голову; копії листів Міністерства розвитку громад та територій України №21416/8/10-25 від 22.08.2025, адресований Лозівській міській раді, та Харківської обласної військової адміністрації від 29.09.2025 №01-64/8335, від 26.08.2025 №01-64/7235, адресовані виконавчому комітету Лозівської міської ради; копію листа виконавчого комітета Лозівської міської ради від 17.07.2025 №02-13-9/1496, адресованого народному депутату П.Сушку.
Судова колегія зазначає, що відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 19 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків.
Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають значну заборгованість за спожиту теплову енергію.
Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.08.2025 становить 181 369 010,00 грн, з них заборгованість населення 163 662 978, 00грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП "Теплоенерго". Основні причини, які не дають можливості отримати плату за теплопостачання від споживачів виникли з початку агресії російської федерації, що почалася з 24.02.2022.
Так, у відповідності до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року, відповідач знаходиться та здійснює діяльність на території, на якій ведуться бойові дії. Вказані обставини стали причиною виїзду населення з території Лозівської міської територіальної громади та передмістя, що вплинуло на розрахунки за отриману теплову енергію отриману у період опалювальних сезонів 2021 - 2025 роки.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.08.2025 за 2022 - 2025 роки складає 201 908 123,00 грн.
Зазначена заборгованість з різниці в тарифах виникла на підставі вимог Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/ або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
Виходячи з обставин даної справи, судова колегія доходить висновку, що негайне стягнення коштів з відповідача навіть якщо і може забезпечити виконання рішення у даній справі, однак, з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність боржника, яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в найбільш постраждалих від військової агресії районах України, або зможе призвести до банкрутства підприємства боржника, що також не бути сприяти можливості виконання рішення у справі.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, оскільки у даному випадку не можна вважати боржника у повному обсязі самостійним суб'єктом господарювання, бо назване підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від населення у вигляді оплати на надані послуги.
Разом з тим, має місце фактичне втручання у господарську діяльність державою через норми права, які зобов'язують божника: надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до початку воєнного стану в Україні; забороняють стягнення боргів, нараховувати неустойку, інфляційні, 3% річних, виселення або зупинення у наданні теплопостачання. Усе це обтяжується тим фактом, що держава, надаючи певні гарантії щодо компенсації свого втручання у господарську діяльність божника та фактично ставши один з учасником правовідносин своєчасно не виконує узяті на себе гарантії за Законом України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" по перерахунку заборгованості різниці у тарифах та витрати та/або втрат, понесених внаслідок воєнних дій.
Інститут відстрочення судового рішення існує як раз для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника та стягувача, пропорційності їх інтересів, об'єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов'язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних обставин, які наразі виникли через війну.
Поза увагою апеляційного господарського суду не можуть залишитись доводи боржника, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 №2479-IX, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
З 27.07.2023 дія мораторію згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2479 зберігається щодо підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.
Відповідач застосовує тарифи з урахуванням вказаного законодавчого обмеження.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що місцевим господарським судом не було враховано баланс інтересів, оскільки посилання апелянта на те, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, не може вважати обґрунтованими. Дійсно, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні негативно впливає на обидві сторони цього спору. Однак, ступінь цього впливу є різним.
Основною метою діяльності КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район Харківської області.
Відповідач в тяжких умовах воєнного стану виконує вкрай важливу роль у життєдіяльності міста Лозової, забезпечуючи життєво необхідними послугами з постачання теплової енергії та гарячої води об'єкти соціальної сфери, сфери охорони здоров'я, військові об'єкти, житлові будинки, суб'єктів господарювання.
Поряд з цим, відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність саме в зоні активних бойових дій та зазнав значної шкоди внаслідок руйнування об'єктів інфраструктури та необхідність їх відновлення для забезпечення життєдіяльності міста Лозової.
Не може залишитись поза увагою суду обставина, яка ускладнює виконання судового рішення на даний час - загроза банкрутства базового підприємства з теплопостачання у регіоні і можливі у зв'язку з цим негативні наслідки, як для навколишнього природного середовища, так і для споживачів житлово-комунальних послуг.
При цьому, матеріали справи не містять та позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що у випадку надання відстрочки, він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.
Відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання судового рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу та неможливості боржником виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання та до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум.
Щодо доводів апелянта, що повторне відстрочення виконання рішення суду не враховує балансу інтересів сторін, так як позивач теж готується до розподілу газу в період опалювального сезону та в умовах воєнного стану теж несе значні збитки і витрати, і через наявність надмірної, тривалий час непогашеної заборгованості відповідача за рішенням суду не може в повній мірі та належно забезпечувати діяльність підприємства та його повноцінне функціонування, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції, відстрочуючи виконання судового рішення оскаржуваною ухвалою, дотримано передбачений статтею 331 Господарського процесуального кодексу України можливий строк відстрочення виконання рішення суду в цілому.
Доводи позивача, що наразі виконавче провадження з виконання рішення суду зупинене, судова колегія відхиляє, оскільки у даному випадку питання щодо зупинення виконавчого провадження не є предметом розгляду.
Суд враховує заперечення позивача, проте, оцінивши всі наведені обставини та надані відповідачем до заяви докази, суд доходить висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та унеможливлюють сплату боржником заборгованості на користь стягувача на теперішній час, що є підставою для відстрочення виконання судового рішення у даній справі.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/4163/24 - без змін.
Керуючись статтями 129, 255-256, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/4163/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 11.11.2025.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко