03 листопада 2025 року м. Харків Справа №917/409/18(917/220/25)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача - Плеханов І.О., ордер серія ВІ№1014743 від 30.06.2020 року, свідоцтво №2560 від 17.10.2019 року;
першого відповідача - не з'явився;
другого відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 (вх.№2036П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2025 року у справі №917/409/18 (917/220/25),
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ,
до 1. Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (перейменовано Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю), вул. Європейська, 49, м. Полтава, 36039; код ЄДРПОУ 13937406,
2. Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», вул. Грушевського, 1 Д, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570
про зобов'язання виплатити основну грошову винагороду за період виконання повноважень розпорядника майна у справі №917/409/18 про банкрутство Державного підприємства «Дібрівський Кінний Завод №62» (код ЄДРПОУ 31622837),
ОСОБА_1 (позивач у справі) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою за вх.№229/25 від 31.01.2025 року до відповідачів 1. Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 2. Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зобов'язання відповідачів виплатити ОСОБА_1 основну грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна у справі №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» з 19.07.2018 року по 08.11.2022 року пропорційно розміру вимог кожного з відповідачів (кредиторів), з розрахунку:
- Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - 18496,64 грн;
- АТ КБ «ПриватБанк» - 566478,99 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.09.2025 року у справі №917/409/18 (917/220/25) (повний текст складено 08.09.2025 року, суддя Ореховська О.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2025 року у справі №917/409/18 (917/220/25) та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що мотивуючи відмову в задоволенні позовних вимог місцевий суд посилався на невиконання розпорядником майна Рибаченком М.П. вимог ухвал у справі №917/409/18 від 30.01.2020, 03.03.2020, 04.06.2020, 27.08.2020, 29.10.2020, 19.01.2021, 11.03.2021, 29.04.2021, 06.07.2021, 07,09.2021, 22.02.2022, 18.04.2022, не звертаючи належної уваги на їх зміст. Зокрема, суд у оскаржуваному рішенні помилково вказує на встановлення ним факту неналежного невиконання арбітражним керуючим Рибаченком М.П. своїх повноважень у процедурі розпорядження майном боржника у справі №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62», що відображено в ухвалі суду від 08.11.2022 у справі №917/409/18, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог. Так, в ухвалі суду від 08.11.2022 у справі №917/409/18 відсутні будь-які посилання на неналежність виконання саме арбітражним керуючим Рибаченком М.П. своїх повноважень у процедурі розпорядження майном боржника. При цьому, виконання ухвал, на невиконання яких арбітражним керуючим посилається місцевий суд у своєму рішенні, залежало, насамперед, від боржника, його посадових осіб та кредиторів, як активних учасників загальних зборів кредиторів щодо введення наступної судової процедури у справі про банкрута.
Висновок суду в оскаржуваній ухвалі про відмову у виплаті винагороди арбітражному керуючому, наразі прямо суперечить своєму висновку суду, зробленому раніше в ухвалі від 08.11.2022 у справі № 917/409/18, де зазначено про задоволення клопотання розпорядника майна ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» - арбітражного керуючого Рибаченка М.П. про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна у справі №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62»; затвердження звіту арбітражного керуючого Рибаченка М.П. про нарахування основної грошової винагороди розпорядника майна у справі №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» за період з листопада 2019 року по травень 2021 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача - ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2025 року у справі №917/409/18 (917/220/25) Встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/409/18 (917/220/25).
Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку до електронного кабінету користувача і доставлена їм 06.10.2025 року.
14.10.2025 року матеріали справи №917/409/18 (917/220/25) надійшли до суду апеляційної інстанції.
20.10.2025 року від Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (перейменовано Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю) надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12292), в якому зазначає, що згодне з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Другий відповідач заперечує щодо нарахування винагороди арбітражному керуючому відповідно до розрахунку доданого до позову, адже оплата послуг арбітражного керуючого має здійснюватись за фактично виконану роботу, а не за період часу протягом якого тривала процедура. Винагорода арбітражного керуючого не є заробітною платою, та визначається з урахуванням фактично виконаних функцій при процедурі банкрутства.
Позивач 31.10.2025 року надав клопотання (вх.№12726), в якому просить долучити до матеріалів справи №917/409/18(917/220/25) докази, отримані представником позивача після ознайомлення з матеріалами справи №917/408/18 про банкрутство боржника ДП «Дібрівський Кінний Завод №62», а саме: матеріали справи (вибірково), зокрема копії клопотань, звернень, відповідей у справі про банкрутство у підтвердження обставини виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків розпорядника майна.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Окрім того, відповідно до положень ч. 3, 4, 5, 8 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Слід відзначити, що провадження у даній справі відкрито в межах справи про банкрутство і відповідні докази, що надані наразі позивачем містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 03.11.2025 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.
Представники першого та другого відповідачів у судове засідання 03.11.2025 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
В ухвалі від 06.10.2025 року суд доводив до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта та арбітражного керуючого, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
ПАТ КБ «Приватбанк» (ініціюючий кредитор) звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про порушення справи про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» (код ЄДРПОУ 31622837) (боржник) відповідно до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з підстав неплатоспроможності.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 року:
- порушено провадження у справі №917/409/18 про банкрутство боржника - ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» (код ЄДРПОУ 31622837; місцезнаходження: 37622, Полтавська область, Миргородський район, с. Дібрівка, вул. Кіннозаводська,);
- визнано кредиторські вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ; поштова адреса: 36014, м.Полтава, вул. Шведська, 2 ) в сумі 2828238,15 грн основного боргу;
- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ДП «Дібрівський Кінний Завод №62»;
- введено процедуру розпорядження майном ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Рибаченка Миколу Петровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1001 від 24.05.2013 року) з наданням йому повноважень відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
- з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника ухвалено здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» шляхом оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України;
- зобов'язано розпорядника майна протягом 1 місяця та 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів;
- зобов'язано розпорядника майна не пізніше 1 місяця 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду скласти та подати на затвердження господарського суду реєстр вимог кредиторів;
- визначено дату розгляду справи в попередньому засіданні, вирішено інші процесуальні питання.
З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника 20.07.2018 року здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.03.2019 року затверджено реєстр вимог кредиторів ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» в наступних розмірах та черговості:
1) Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ; поштова адреса: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) в наступному розмірі:
- заявлені вимоги - 2828238,15грн (основний борг) (четверта черга задоволення вимог кредиторів);
- витрати по сплаті судового збору, сплаченого заявником при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство - 17 620,00грн (перша черга задоволення вимог кредиторів);
- заявлені вимоги - 649945,75 грн (відсотки за користування кредитом) (четверта черга задоволення кредиторських вимог), 749982,60 грн (пеня) (шоста черга задоволення вимог кредиторів);
- заявлені вимоги - 4260825,00 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника;
- витрати по сплаті судового збору, сплаченого заявником при зверненні із заявою про грошові вимоги до боржника - 3524,00 грн (перша черга задоволення вимог кредиторів).
2) Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (36014, м.Полтава, вул. Зигіна, 1, поштова адреса: 36000, м.Полтава, вул. Європейська, 49; код ЄДРПОУ 13937406) в наступному розмірі:
- заявлені вимоги в сумі 17970,62 грн (санкції та пеня) (шоста черга задоволення вимог кредиторів);
витрати по сплаті судового збору, сплаченого заявником при зверненні із заявою про грошові вимоги до боржника 3524,00 грн (перша черга задоволення вимог кредиторів).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 року:
- клопотання розпорядника майна ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» - арбітражного керуючого Рибаченка М.П. (вх.№5355 від 17.05.2021 року) про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна у справі №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» задоволено;
- затверджено звіт арбітражного керуючого Рибаченка М.П. про нарахування основної грошової винагороди розпорядника майна у справі №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» за період з листопада 2019 року по травень 2021 року;
- у задоволенні заяви розпорядника майна ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» - арбітражного керуючого Рибаченка М.П. (вх.№9684 від 08.09.2020 року) про стягнення з ініціюючого кредитора АТ КБ «ПриватБанк» коштів для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого - відмовлено;
- заяву розпорядника майна ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» - арбітражного керуючого Рибаченка М.П. (вх.№5831 від 28.05.2021 року) про відсторонення від виконання повноважень розпорядника майна боржника - задоволено;
- відсторонено арбітражного керуючого Рибаченка М.П. від виконання повноважень розпорядника майна у справі №917/409/18 про банкрутство Державного підприємства «Дібрівський Кінний Завод №62»;
- клопотання Державного підприємства «Конярство України» (вх.№469 від 18.01.2021 року) про заміну учасника справи процесуальним правонаступником задоволено;
- замінено Державне підприємство «Дібрівський Кінний Завод №62» (код ЄДРПОУ 31622837) на його правонаступника - Державне підприємство «Конярство України» (код ЄДРПОУ 37404165);
- припинено процедуру розпорядження майном Державного підприємства «Дібрівський Кінний Завод №62» (код ЄДРПОУ 31622837; місцезнаходження: 37622, Полтавська область, Миргородський район, с. Дібрівка вул. Кіннозаводська, 2);
- закрито провадження у справі №917/409/18 про банкрутство Державного підприємства «Дібрівський Кінний Завод №62» (код ЄДРПОУ 31622837; місцезнаходження: 37622, Полтавська область, Миргородський район, с. Дібрівка вул. Кіннозаводська, 2);
- скасовано дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 року у справі №917/409/18.
Міністерство економіки України з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 року скасувати в частині задоволення клопотання ДП «Конярство України» про заміну боржника його процесуальним правонаступником, припинення процедури розпорядження майном Державного підприємства «Дібрівський Кінний Завод №62», закриття провадження у справі №917/409/18 про банкрутство Державного підприємства «Дібрівський Кінний Завод №62», скасування дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Просив справу №917/409/18 направити до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду та здійснити розподіл судових витрат.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 року апеляційну скаргу Міністерства економіки України залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 року у справі №917/409/21 в частині задоволення клопотання Державного підприємства «Конярство України» про заміну боржника його правонаступником, припинення процедури розпорядження майном Державного підприємства «Дібрівський Кінний Завод №62», закриття провадження у справі №917/409/18 про банкрутство Державного підприємства «Дібрівський Кінний Завод №62», скасування дії мораторію на задоволення вимог кредиторів - залишено без змін (а.с. 137-148 т. 12 справи №917/409/18).
Рибаченко М.П., звертаючись до суду з позовною заявою у даній справі вказує про недоотримання ним основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» (код 31622837) у справі №917/409/18.
Так, АТ КБ «Приватбанк» було здійснено часткову виплату винагороди арбітражного керуючого Рибаченка М.П. за виконання повноважень розпорядника майна у справі №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» (код ЄДРПОУ 31622837) у загальному розмірі розмір 184944,41 грн. Проте, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати в період з 19.07.2018 року по 08.11.2022 року розмір винагороди арбітражного керуючого Рибаченка М.П. та з урахуванням часткової виплати йому грошової винагороди становить 584975,63 грн. При цьому виплата основної грошової винагороди арбітражного керуючого Рибаченка М.П. за виконання повноважень у справі №917/409/18 в сумі 184944,41 грн проведена АТ КБ «Приватбанк» за період з липня 2018 по листопад 2019 (включно).
Позивач зазначає, що враховуючи відсутність у боржника будь-якого майна, за рахунок реалізації якого можливе погашення грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання ним повноважень розпорядника майна, неприйняття кредиторами банкрута відповідного рішення про створення грошового фонду для авансування витрат арбітражного керуючого позивач має обґрунтоване право на стягнення основної грошової у загальному розмірі 584975,63 грн за період з 19.07.2018 року по 08.11.2022 року з кредиторів пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог.
Арбітражний керуючий призначається судом і діє відповідно до приписів законодавства про банкрутство. На момент введення процедури розпорядження майном ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» та призначення розпорядника майна діяв Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинний до 20.10.2019 року).
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном. Про призначення розпорядника майна виноситься ухвала. Повноваження розпорядника майна припиняються з дня припинення провадження у справі про банкрутство, а також у разі затвердження господарським судом мирової угоди, призначення керуючого санацією або ліквідатора, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.
Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.
Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.
Аналіз норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави стверджувати, що законодавцем чітко встановлено джерело оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, а саме, така винагорода здійснюється особою, яка подала заяву про порушення справи про банкрутство (кредитор або боржник), шляхом внесення суми авансового платежу на депозитний рахунок нотаріуса у розмірі, зазначеному ч. 2 ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Також, законодавцем виключена можливість застосування положень ч. 5 ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у випадку вирішення питання щодо джерела фінансування грошової винагороди розпоряднику майна.
Так відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначення джерела оплати послуг розпорядника майна не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.
Провадження у справі №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» порушено за заявою АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який в розумінні зазначеного Закону має статус ініціюючого кредитора.
З 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який набрав чинності 21.04.2019 року.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992, №31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про банкрутство» (Відомості Верховної Ради України, 1992, №31, ст. 441).
Згідно ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, з 21.10.2019 року подальший розгляд справи №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» судом здійснювався відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 ст. 30 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Частиною 4 ст. 30 КУзПБ визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду (ч. 5 ст. 30 КУзПБ).
Відтак, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо КУзПБ встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого.
Сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі №5011-15/2551-2012, від 16.07.2020 року у справі №918/454/18).
Як уже було зазначено вище, провадження у справі №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» було порушено 19.07.2018 року, тобто до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
Нормами діючого на момент порушення справи про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено здійснення авансування заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому для сплати йому основної винагороди за виконання ним повноважень розпорядника майна.
Після набрання чинності КУзПБ розмір та порядок виплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, визначається цим Кодексом.
Матеріали справи не містять документальних доказів створення кредиторами фонду для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого.
Відповідно до ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданні комітету кредиторів.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів, а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» документальні докази погодження комітетом кредиторів звіту арбітражного керуючого Рибаченка М.П. про нарахування і виплату грошової винагороди у розмірі, зазначеному ним у позові, в матеріалах справи відсутні, на що також звертав увагу перший відповідач.
Водночас, в силу приписів Кодексу України з процедур банкрутства комітет кредиторів є представницьким органом всіх кредиторів. Однак, оцінку діяльності учасників справи, доказам що свідчать про виконання судової процедури банкрутства у будь-якому випадку надає суд, на якого законодавець покладає повноваження щодо затвердження як звіту за наслідками судових процедур, так і звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди і здійснення та відшкодування витрат.
Таким чином, з системний аналіз норм чинного законодавства про банкрутство свідчить, що суд при прийнятті рішень не пов'язаний лише з рішенням комітету кредиторів, а тому у разі неприйняття комітетом кредиторів рішення щодо погодження (схвалення) звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого це не позбавляє господарський суд права розглянути його самостійно.
Фактично рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу. Суд повинен давати оцінку цим рішенням та враховувати їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, тобто суд оцінює рішення комітету кредиторів нарівні з іншими доказами по справі при вирішенні певних питань у процедурах банкрутства.
Основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у процедурі банкрутства є саме кредитори боржника.
Кредитори боржника на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство можуть відмовитися від своїх вимог до боржника, заявлених у справі, припинивши свою участь у процедурі банкрутства як учасники провадження (сторони у справі).
Беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов'язки, пов'язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого.
Як вбачається із приписів ст.ст. 12, 30 КУзПБ, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.
Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, арбітражний керуючий не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів боржника коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі.
У постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №11/Б-921/1448/2013 було зазначено, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
У позовній заяві ОСОБА_1 просив суд зобов'язати кредиторів виплатити йому основну грошову винагороду, а саме:
- Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Європейська, 49, м. Полтава, 36039; код ЄДРПОУ 13937406) в сумі 18496,64 грн,
- АТ КБ «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) в сумі 566 478,99 грн
за період з 19.07.2018 року по 08.11.2022 року пропорційно розміру вимог кожного з кредиторів (відповідачів) у справі №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62».
Перевіривши наданий розрахунок основної грошової винагороди арбітражного керуючого здійснений ним за період з 19.07.2018 року по 08.11.2022 року на загальну суму 753326,00 грн судом встановлено неточності при обрахунку розміру місячної грошової винагороди арбітражного керуючого у період з грудня 2021 року по вересень 2022 року та у період з жовтня 2022 року по листопад 2022 року, яка полягає в наступному. У період з грудня 2021 року мінімальний розмір заробітної плати складав 6500,00 грн, отже, 3 розміри мінімальної заробітної плати у вказаний період буде становити 19500,00 грн, а за розрахунком позивача - 19000,00 грн, також за період з жовтня по листопад 2022 року мінімальний розмір заробітної плати складав 6700,00 грн, отже, 3 розміри мінімальної заробітної плати буде становити 20100,00 грн., а за розрахунком позивача 19400,00 грн.
Отже місячний розмір грошової винагороди арбітражного керуючого у визначені періоди є більшим, ніж вказаний позивачем у розрахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Таким чином, вірним є прийняття до уваги розміру місячної грошової винагороди арбітражного керуючого, що розрахований позивачем.
Розмір основної грошової винагороди розпорядника майна за період здійснення ним повноважень у справі №917/409/18 з 19.07.2018 року по 08.11.2022 року становить 753326,00 грн.
Ініціюючим кредитором - АТ КБ «ПриватБанк» виплачено Рибаченко М.П. 184944,41 грн в якості грошової винагороди арбітражного керуючого за час виконання ним повноважень майна розпорядника майна, що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами: від 15.08.2018 на суму 9892,68 грн; від 03.09.2018 на суму 9945,79 грн; від 11.10.2018 на суму 9947,50 грн; від 01.11.2018 на суму 9950,95 грн; від 04.12.2018 на суму 9958,55 грн; від 10.01.2019 на суму 9992,25 грн; від 09.02.2019 на суму 9745,96 грн; від 11.03.2018 на суму 9946,01грн; від 02.04.2019 на суму 9872,28 грн; від 03.05.2019 на суму 2167,00 грн; від 03.06.2019 на суму 2519,18 грн; від 02.07.2019 на суму 9746,14 грн; від 16.07.2019 на суму 3298,06 грн; від 31.07.2019 на суму 9845,92 грн; від 06.08.2019 на суму 3555,26 грн; від 14.08.2019 на суму 9945,85 грн; від 09.09.2019 на суму 3700,18 грн; від 19.09.2019 на суму 9845,96 грн; від 07.10.2019 на суму 4100,36 грн; від 29.10.2019 на суму 9928,21 грн; від 18.11.2019 на суму 4200,68 грн; від 21.11.2019 на суму 9845,87 грн; від 25.12.2019 на суму 4649,92 грн; від 27.12.2019 на суму 8346,00 грн; від 27.12.2019 на суму 8346,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на встановлення факту неналежного невиконання арбітражним керуючим Рибаченком М.П. своїх повноважень у процедурі розпорядження майном боржника у справі №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62», що відображено в ухвалі суду від 08.11.2022 року у справі №917/409/18, то зобов'язання кредиторів виплатити грошову винагороду на користь ОСОБА_1 суперечить принципу пропорційності та співрозмірності між фактичним обсягом виконаних робіт та розміром оплати послуг розпорядника майна.
У той час, суд першої інстанції не врахував наступне.
Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно. При цьому мінімальний розмір такої оплати визначено у Кодексі, а саме у статті 30.
Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №918/454/18 від 16.07.2020 року.
Не виявлення арбітражним керуючим активів та грошових коштів банкрута, жодним чином не впливає на оплату його послуг.
Така правова позиція викладена у також постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №3/67-Б та від 26.02.2019 року у справі №12/23-Б.
Отримання оплати за виконання повноважень є гарантією незалежності арбітражного керуючого під час провадження діяльності у справі про банкрутство.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3 Конституції України), права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (стаття 22 Конституції України).
Право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищено статтею 43 Конституції України, якою визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов'язок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.
Слід зазначити, що підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Кодексу України з процедур банкрутства, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.
Відсутність авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати, як примушування до безоплатної праці в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Пункт 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін «самозайнята особа».
Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.
Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
За своїм змістом, неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків на вимогу суду, не є підставою для висновку місцевого господарського суду що основна грошова винагорода, як гарантована законодавством оплата праці, не підлягає виплаті, а є виключно підставою для прийняття судових рішень про здійснення процесуального примусу щодо розпорядника майна або його відсторонення.
У ст. 19 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків є дисциплінарним проступком та є підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із положеннями ч.2 та ч. 4 ст. 21 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражні керуючі несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Кодексом.
Господарський процесуальних кодекс України передбачає можливість застосування судом заходів процесуального примусу з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Перелік таких заходів міститься у ч. 1 ст. 132 Господарського процесуального кодексу України і включає в себе: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.
Отже, законом чітко регламентовані заходи процесуального примусу та види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до арбітражного керуючого, який, як вважає суд, неналежно виконував свої обов'язки. Однак, ні у Кодексі України з процедур банкрутства, ні у Господарському процесуальному кодексі України не передбачено такого виду відповідальності, як відмова у виплаті основної грошової винагороди.
Слід відзначити, що арбітражного керуючого Рибаченка М.П. було відсторонено від виконання повноважень розпорядника майна боржника за його заявою, а не у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків. При цьому досліджуючи текст ухвали суду від 08.11.2022 року, то як вірно вказав апелянт, в ній відсутнє ствердження, що розпорядник майна неналежно виконував обов'язки, а лише наявне посилання про невиконання вимог ухвал суду, як і з боку кредиторів. Важливим є те, що належне виконання обов'язків арбітражним керуючим також залежить і від дій кредиторів, які як вбачається з матеріалів справи про банкрутство не виконувались.
Верховним Судом у постановах, зокрема, від 01.08.2018 року у справі №912/1783/16, від 09.07.2020 року у справі №15/55/2011/5003, від 30.01.2019 року у справі №910/32824/15, від 26.02.2020 року у справі №11/Б-921/1448/2013 викладено правовий висновок, згідно з яким у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
При цьому, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області про відмову у задоволенні позовних вимог у справі №917/409/18 (917/220/25) є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексу України з процедур банкрутства.
За змістом п.2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача - ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2025 року у справі №917/409/18 (917/220/25) скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову і виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому.
Перевіривши розрахунок та обставини справи, колегія суддів встановила, що заявлений арбітражним керуючим розмір основної грошової винагороди відповідає положенням законодавства про банкрутство.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 269, 270, ст.275, ст.ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2025 року у справі №917/409/18 (917/220/25) скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Зобов'язати Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» виплатити ОСОБА_1 основну грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна у справі №917/409/18 про банкрутство ДП «Дібрівський Кінний Завод №62» з 19.07.2018 року по 08.11.2022 року пропорційно розміру вимог кожного з кредиторів, з розрахунку:
- Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - 18496,64 грн;
- АТ КБ «ПриватБанк» - 566478,99 грн.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.11.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук