ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 листопада 2025 року Справа № 906/368/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
позивача: Чуйко Я.В.
відповідача: Онуфрійчук В.А.
третьої особи на стороні позивача: не з'явився
третьої особи на стороні відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Святненко та партнери" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22.09.25р. у справі №906/368/25, постановлену суддею Сікорською Н.А., повна ухвала складена 24.09.25р.
за позовом Адвокатського бюро "Святненко та партнери"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дудай Буд"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс"
про стягнення 2 073 830 грн 93 коп.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.09.2025р. відмовлено в задоволенні заяви Адвокатського Бюро "СВЯТНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" про забезпечення доказів.
Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.09.25р. представник Адвокатського бюро "Святненко та партнери" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22 вересня 2025р. про відмову у забезпеченні доказів. Постановити ухвалу якою задовольнити заяву АБ “Святненко та партнери» про забезпечення доказів та витребувати: у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" (у період вчинення комерційних операцій відповідач був зареєстрований у м. Житомир): копії проектної документації за якою було здійснено платіж у сумі 660 000,00грн. у тому числі ПДВ (20%) 110 000,00грн. згідно договору 22-1-24 від 22.01.2024р. який укладений між Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України"; копії затвердженої проектно-кошторисної документації відповідно до п.3.2. Договору підряду №08/05-24 на виконання робіт від 03 квітня 2024р який укладений між Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України"; Акт приймання виконаних будівельних робіт Форми № КБ-2в до Договору підряду №08/05-24 на виконання робіт від 03 квітня 2024р який укладений між Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України", а також витребувати у Головного управління ДПС у Житомирської області наступні докази (письмову інформацію та докази): Підстави звернення саме до ДПС у Житомирської області, наступні: до 23.06.2025р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України", а відповідно у період за який випробовується інформація підприємство було зареєстроване у м. Житомир; у письмовому вигляді інформацію стосовно того, чи використовувала Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" найману працю працівників за трудовими договорами чи виконання робіт за цивільно - правовими договорами за період з січня 2024р. - червня 2024 року; у разі використання найманої праці працівників за трудовими договорами чи виконання робіт за цивільно-правовими договорами, надати у найкоротші строки відомості з інтегрованої картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" за період січня 2024р. - червня 2024 року, що відображають кількість найманих працівників та сплату податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" як роботодавцем та податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та сплату єдиного внеску за найманих працівників: документально підтверджену інформацію стосовно того, чи наявні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" власні чи орендовані нежитлові приміщення (офісні, складські та інші приміщення), земельні ділянки, які використовуються нею для провадження господарської діяльності за період січня 2024р. - червня 2024 року; у разі наявності у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" орендованих нежитлових приміщень, надати копії відповідних договорів оренди, на підставі яких використовує відповідні приміщення за період січня 2024р. - червня 2024 року; інформацію щодо задекларованих сум єдиного соціального внеску Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" за відповідні звітні періоди за період січня 2024р. - червня 2024 року; копії податкової звітності (декларацій) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" за відповідні звітні періоди за період січня 2024р. - червня 2024 року; інформацію про проведення органом податкової служби перевірок (камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних) відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" за період січня 2024р. - червня 2024 року; у разі проведення перевірок органом податкової служби та виявлення порушень законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, надати копії відповідних актів перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" за період січня 2023р. - червня 2024 року.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував матеріали оскарження ухвали у Господарського суду Житомирської області.
07.10.2025 матеріали оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Адвокатського бюро "Святненко та партнери" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22.09.2025р. у справі №906/368/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.11.2025 р. об 11:00 год..
16.10.2025р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
21.10.2025р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Адвокатського бюро "Святненко та партнери" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" - Онуфрійчук Валентини Анатоліївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/368/25 - задоволено.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 заяву представника Адвокатського бюро "Святненко та партнери" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/368/25 - задоволено.
23.10.2025 р. до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги Адвокатського бюро "Святненко та партнери" відмовити повністю. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року у справі №906/368/25 залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задоволити в повному обсязі та скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року у справі №906/368/25 та постановити ухвалу якою задовольнити заяву позивача про забезпечення доказів, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
В судове засідання 06.11.2025 представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Дудай Буд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дудай Буд" належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить довідка про доставку ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 р. до електронного кабінету третьої особи.
Поштові відправлення з рекомендованими повідомленнями, якими надсилалися примірники ухвали суду на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" повернулись до суду апеляційної інстанції з позначкою органу зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до пункту п'ятого частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи, що ухвали суду направлялися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс", яка встановлена судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, і інші адреси стороною не повідомлялися, колегія суддів вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, навіть незважаючи на те, що процесуальні документи суду не були ним отримані та повернулися до суду з причини "адресат відсутній за вказаною адресою".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №873/41/21.
Таким чином, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст ухвали суду першої інстанції.
Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні доказів, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем жодним чином не обґрунтовано та не долучено докази, якими підтверджуються підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В апеляційній скарзі Адвокатське бюро "Святненко та партнери" вказує на те, що постановляючи ухвалу про відмову Господарський суд Житомирської області посилається на те, що відповідно до 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Однак, апелянт не погоджується із позицією суду першої інстанції та вважає, що ухвала є незаконною та такою що суперечить приписам Верховного Суду щодо вирішення питань забезпечення доказів, а також порушує процесуальне законодавство.
Зокрема, апелянт вказує на те, що позивач у своїй заяві про забезпечення доказів виключно в цілях відповідно до заявлених позовних вимог, а саме доведення безпідставно набутих коштів, так як за договорами які надані відповідачем мають бути проведенні різні будівельні роботи і в тому числі виготовлення технічної документації. Окрім цього підставою для подання заяви стало саме зміна позиції керівника ТОВ «Консалт Строй Сервіс» так як він при відступленні права вимоги стверджував що будь які договори не укладенні відповідна його позиція зазначена в договорах відступлення права вимоги (п.1.1. договору відступлення права вимоги), а уже після подання позову, позивачу стало відомо від відповідача про наявність договорів.
У зв'язку із зазначеним виникли ґрунтовні сумніви щодо реальності договорів та відповідно виконання зобов'язань за відповідними договорами.
Суд першої інстанції стверджує, що заявник повинен довести наявність підстав, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або утрудненою. Суд не може вжити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі міркувань учасника, що носять характер припущень.
Натомість подання доказів можливе виключно на підготовчі стадії розгляду справи, а після переходу до стадії слухання справи по суті суд буде здійснювати розгляд справи за наявними доказами у справі, але при цьому суд стверджує що у позивач має довести втрату доказів. В даному випадку позивач намагається довести саме безпідставність перерахування коштів, а заява про забезпечення доказів це єдиний варіант для належного дослідження судом саме тих доказів які дійсно наддадуть можливість встановити реальні обставини справи.
Апелянт наголошує на тому, що в даному випадку суд не звернув увагу на той факт що подавати ці докази нема кому, тому що вони приховуються відповідачем та не надаються добровільно, хоча при реальності виконання зобов'язань за договорами проблеми підтвердити реальність проведених робіт не було б проблемою.
Тобто, суд першої інстанції відмовляє у забезпечені доказів фактично не з умовою що в майбутньому ці докази потраплять до суду і суд їх досліджуватиме, а фактично сприяє закриттю (приховуванню) фактів які мали б бути дослідженні та встановленні в межах судової справи.
Підсумовуючи зазначене апелянт вважає, що суд першої інстанції не бажаючи здійснювати належний розгляд справи відмовився витребовувати докази які можливо отримати тільки через ухвалу суду та тільки за допомогою визначених доказів може бути здійснено належний та повний розгляд справи.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" у відзиві вказує на те, що скаржник, заявляючи клопотання про витребування податкової звітності, інформації про найману працю та оренду приміщень, не навів жодного належного та допустимого доказу чи обґрунтування, які б підтверджували реальну загрозу втрати цих документів чи інформації.
Документи податкової звітності (декларації, ЄСВ) та інформація про проведені перевірки є обов'язковими для зберігання суб'єктами господарювання та контролюючими органами протягом визначених законодавством термінів, а їх витребування є типовою процесуальною дією, а не питанням термінового «забезпечення».
Скаржник не довів, що відповідач вживає заходів для знищення, приховування чи фальсифікації зазначених документів, а лише висловив припущення, що є недостатньою підставою для застосування такого виняткового заходу, як забезпечення доказів. Як справедливо зазначив суд першої інстанції, процесуальний механізм забезпечення доказів призначений насамперед для запобігання ймовірній втраті доказів у майбутньому, а не просто для збирання доказів.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відсутність конкретних доказів ризику унеможливлює задоволення заяви на підставі ст. 110 ГПК України.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Адвокатське бюро "Святненко та партнери" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України" 2 073 830,93 грн.
Також, від Адвокатського бюро "Святненко та партнери" до Господарського суду Житомирської області надійшла заява про забезпечення доказів, згідно якої заявник просить забезпечити докази та витребувати:
1. у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник України"
- копії проектної документації за якою було здійснено платіж у сумі 360000,00грн. згідно договору 22-1-24 від 22.01.2024р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельник України";
- копії затвердженої проектно-кошторисної документації відповідно до п.3.2. Договору підряду №08/05-24 на виконання робіт від 03 квітня 2024р який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельник України";
- Акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в до Договору підряду №08/05-24 на виконання робіт від 03 квітня 2024р, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консалт Строй Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельник України"
2. у Головного управління ДПС у Житомирської області:
- у письмовому вигляді інформацію стосовно того, чи використовувала ТОВ "Будівельник України" найману працю працівників за трудовими договорами чи виконання робіт за цивільно- правовими договорами за період з січня 2024р. - червня 2024 року;
- у разі використання найманої праці працівників за трудовими договорами чи виконання робіт за цивільно-правовими договорами, надати у найкоротші строки відомості з інтегрованої картки платника податків ТОВ "Будівельник України" за період січня 2024р. - червня 2024 року, що відображають кількість найманих працівників та сплату податків ТОВ "Будівельник України" як роботодавцем та податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та сплату єдиного внеску за найманих працівників:
- документально підтверджену інформацію стосовно того, чи наявні у ТОВ "Будівельник України" власні чи орендовані нежитлові приміщення (офісні, складські та інші приміщення), земельні ділянки, які використовуються нею для провадження господарської діяльності за період січня 2024р. - червня 2024 року;
- у разі наявності у користуванні ТОВ "Будівельник України" орендованих нежитлових приміщень, надати копії відповідних договорів оренди, на підставі яких використовує відповідні приміщення за період січня 2024р. - червня 2024 року;
- інформацію щодо задекларованих сум єдиного соціального внеску ТОВ "Будівельник України" за відповідні звітні періоди за період січня 2024р. - червня 2024 року;
- копії податкової звітності (декларацій) ТОВ "Будівельник України" за відповідні звітні періоди за період січня 2024р. - червня 2024 року;
- інформацію про проведення органом податкової служби перевірок (камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних) відносно ТОВ "Будівельник України" за період січня 2024р. - червня 2024 року;
- у разі проведення перевірок органом податкової служби та виявлення порушень законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, надати копії відповідних актів перевірок ТОВ "Будівельник України" за період січня 2023р. - червня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.09.2025р. відмовлено в задоволенні заяви Адвокатського Бюро "СВЯТНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" про забезпечення доказів.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до ч.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 110-112 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (ч. 2 ст. 110 ГПК України).
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (ч.3 ст.110 ГПК України).
Положеннями ч.4 ст.110 Господарського процесуального кодексу України визначено, що забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія.
Згідно з ч.1 ст.111 Господарського процесуального кодексу України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Приписами частини 5 статті 112 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Апелянт оскаржує ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22.09.2025 р. про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів наголошує, що необхідною умовою для забезпечення доказів є наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Забезпечення доказів - це механізм збору доказів, що гарантує збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі. При цьому збереження доказів зумовлене існуванням обставин, які свідчать про можливу втрату таких доказів або ускладнення чи неможливість їх подання.
Заяву про забезпечення доказів відрізняється від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу чи призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з'ясування обставин у справі.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах, і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Заявник повинен довести наявність підстав, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або утрудненою. Суд не може вжити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі міркувань учасника, що носять характер припущень.
Подібний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18, від 09.10.2019 у справі №9901/385/19.
Обґрунтовуючи подану до суду першої інстанції заяву, заявник вказує, що належне, своєчасне та повне забезпечення доказів має ключове значення для підтвердження чи спростування факту реальності господарських операцій, які стали підставою для перерахування значних грошових коштів на користь ТОВ "Будівельник України". Вказані документи та відомості необхідні для з'ясування, чи мала сторона відповідача реальні ресурси, персонал та матеріально-технічні можливості для виконання робіт за укладеними договорами, а також чи використовувались отримані послуги та роботи у подальшій господарській діяльності замовника.
Заявник зазначає, що без витребуваних доказів неможливо всебічно і об'єктивно встановити фактичні обставини справи №906/368/25, у тому числі перевірити економічну доцільність та правомірність укладених договорів, а також оцінити наявність чи відсутність ознак фіктивності господарських операцій. Таким чином, вжиття заходів забезпечення доказів є необхідною умовою для забезпечення справедливого, повного та об'єктивного розгляду справи.
Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта, що останнім у заяві не зазначено обґрунтування необхідності забезпечення доказів, зокрема, не доведено підстав, які дають можливість припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, що є підставою для повернення заяви заявнику згідно з вимогами ч.4 ст.111 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що за своєю правовою природою подана позивачем заява до Господарського суду Житомирської області по суті є заявою про витребування доказів.
Так, відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Забезпечення доказів способом їх витребування хоча і спрямоване на забезпечення права сторони належним чином довести свої вимоги та заперечення, проте носить відмінний процесуальний характер від витребування доказів у порядку ст.ст.80, 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вживається у випадку наявності у такої сторони підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку заява про забезпечення доказів не містить обґрунтувань необхідності забезпечення доказів, а саме, не наведено обставин, на підставі яких заявник вважає, що засіб доказування може бути втрачений або його подання стане згодом неможливим або утрудненим, не зазначено та не надано доказів на підтвердження можливості втрати цих доказів чи неможливості їх подання згодом. Доводи заявника зводяться лише до неможливості отримання доказів (запитуваної інформації/документів) самостійно.
Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення доказів може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення доказів, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення доказів.
Беручи до уваги вказане вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність, як обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, так і обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення доказів є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Відтак, доводи поданої апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та недотримання норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, додаткового правового аналізу не потребують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є безпідставною та необґрунтованою, оскільки Господарський суд Житомирської області не з'ясував обставин справи, що мають значення, та здійснив порушення норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду
Таким чином, у апеляційній скарзі Адвокатського бюро "Святненко та партнери" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22.09.2025р. у справі №906/368/25 не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду Житомирської області від 22.09.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів у справі №906/368/25 відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 110-112 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши в ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухвали, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування ухвали суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін.
Керуючись ст.ст.271,275,276,281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Святненко та партнери" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22.09.2025р. у справі №906/368/25 - залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.1 ст.287 ГПК України.
Матеріали оскарження ухвали від 22.09.2025 р. у справі №906/368/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "10" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.