ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 листопада 2025 року Справа № 918/602/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" на рішення Господарського суду Рівненської області від 3 вересня 2025 року по справі №918/602/25 (повний текст рішення складено 8 вересня 2025 року, суддя Н.Церковна)
за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд"
про стягнення 136 000 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" (надалі - Відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 68000 грн і пені в розмірі 68000 грн..
В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що згідно з рішенням адміністративної колегії Відділення від 27 серпня 2020 року № 63/79-р/к визнано, що Відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» за що на Відповідача накладено штраф у розмірі 68 000 гривень. Вказав, що відповідне рішення з повідомленням Відповідачу вручене 10 вересня 2020 року, і що останнім днем сплати Відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням було 11 листопада 2020 року. Позивач наголошує, що Відповідач, протягом вищенаведених строків не сплатив штраф, що накладений згідно з рішенням, що стало підставою для нарахування пені.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 3 вересня 2025 року позов задоволено та стягнуто з Відповідача до Державного бюджету України 68 000 грн штрафу, 68 000 грн пені.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що рішення Позивача у судовому порядку не скасовано, а отже, є чинним, і що у матеріалах справи докази сплати Відповідачем штрафу відсутні, з огляду на що суд вважав, що вимога Позивача про стягнення штрафу в розмірі 68000 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Також, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням АМК на підставі Закону та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.
Відтак, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги Позивача про стягнення 136 000 грн штрафу та пені підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із даним рішенням суду Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просив скасувати рішення суду та ухвали нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач, зокрема виходив з того, що 18 січня 2024 року Антимонопольний комітет України, прийняв рішення, яким постановив рішення адміністративної колегії Позивача від 27 серпня 2020 року № 63/79-р/к у справі № 63/2-01-5-2020 залишити без змін. Вважає, що на період перевірки Антимонопольним комітетом України рішення адміністративної колегії Позивача від 22 липня 2021 року №63/37-р/к у справі № 63/4-01-5-2021 відповідно до абзацу шостого частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нарахування пені зупиняється. З даного апелянт виснує, що наведений Позивачем розрахунок пені не відповідає обставинам справи та статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» так як нарахування пені мало бути зупинено з дати розпорядженням АМКУ про прийняття заяви про перевірку рішення до розгляду до дати прийняття АМКУ рішення за результатами перевірки рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2025 року справу № 918/602/25 прийнято до провадження суду та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача, запропоновано Позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідача.
Через підсистему «Електронний суд» 13 жовтня 2025 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в якому Позивач заперечив прости задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що нарахування пені проведено з 19 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року період (348 днів) нарахування пені, зокрема 19 січня 2024 року наступний день після прийняття Антимонопольним комітетом України рішення від 18 січня 2024 року № 4-р, 31 грудня 2024 року це останній день необхідності нарахування пені. Констатував, що на підставі частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного згідно з рішенням, тому, пеня складає 68 000 грн.
Північно-західний апеляційний господарський суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції констатує, що дана справа № 918/602/25 не підпадає під дані винятки.
Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України складає 302800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду від 1 жовтня 2025 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №918/602/25 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 1 грудня 2025 року включно.
Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27 серпня 2020 року справа №63/2-01-5-2020 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що Відповідач вчинив порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентннх узгоджених дій, а саме під час участі у процедурі закупівлі: Код ДК 021:2015: 45230000-8 - “Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь» (Середній поточний ремонт частини об'єкту площадка для зневоднення мулу по вул. Пластова. 13), ідентифікатор закупівлі - UA-2019-09-19-002534-b. замовником якої було Львівське комунальне підприємство “Зелене місто» (ідентифікаційний код юридичної особи 13838331).
За вчинене порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на Відповідача накладено штраф у розмірі 68 000 грн.
Рішення з повідомленням від 2 вересня 2020 року №63-02/3656 надіслані Відповідачу, що підтверджується відстеженням поштового відправлення АТ "Укрпошта" №7900062130071, списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих АТ "Укрпошта" №19725 та реєстром згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих АТ "Укрпошта» від 3 вересня 2020 року №371. Дане поштове відправлення було вручене Відповідачу 10 вересня 2020 року (а.с. 16-17).
Відповідач, не погодившись із даним рішенням Позивача №63/79-р/к, оскаржив його до господарського суду.
Господарський суд Львівської області 29 березня 2021 року прийняв рішення у справі № 914/2385/20, яким позов задоволено повністю, з підстав, вказаних у цьому судовому рішенні.
Західний апеляційний господарський суд 29 листопада 2021 року прийняв постанову у справі № 914/2385/20, якою вказане рішення місцевого господарського суду від 29 березня 2021 року в справі № 914/2385/20 залишив без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, що зазначені у цій постанові.
Касаційний господарський суд Верховного Суду 16 червня 2022 року прийняв постанову в справі № 914/2385/20, якою касаційну скаргу Позивача задоволив частково. Рішення суду першої інстанції від 29 березня 2021 року та постанову апеляційного господарського суду від 29 листопада 2021 року в справі № 914/2385/20 скасував. Відповідною постановою справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Місцевий господарський суд при новому розгляді 30 січня 2023 року прийняв рішення у справі № 914/2385/20, яким у задоволені позову відмовив повністю, з підстав, зазначених у відповідному рішенні.
Західний апеляційний господарський суд переглядаючи дане рішення прийняв постанову в справі № 914/2385/20, якою апеляційну скаргу Відповідача залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції від 30 січня 2023 року в справі № 914/2385/20 залишив без змін, з підстав, зазначених у даному судовому рішенні.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, Антимонопольний комітет України 16 вересня 2020 року, прийняв до розгляду заяву Відповідача про перевірку рішення адміністративної колегії Позивача від 27 серпня 2020 року № 63/79-р/к у справі № 63/2-01-5-2020.
18 січня 2024 року Антимонопольний комітет України, прийняв рішення, яким постановив рішення адміністративної колегії Позивача від 27 серпня 2020 року № 63/79-р/к в справі № 63/2-01-5-2020 залишити без змін.
Окрім того, в даній справі Позивач за несплату штрафу у встановлений строк здійснив нарахування Відповідачу пені в розмірі 68 000 грн.
Оскільки, Відповідач в добровільному порядку не сплатив штраф та пеню, Позивач звернувся до господарського суду за захистом, порушеного, на його думку права з позовом про стягнення до Державного бюджету України штрафу та пені в загальному розмірі 136000 грн.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.
Як визначено пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України "Про Антимонопольний комітет України", рішення органів Антимонопольного комітету України, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, підлягають виконанню відповідно до законодавства, яке діяло на момент прийняття відповідного рішення.
Отже, до правовідносин у цій справі підлягає законодавство, що діяло станом на дату прийняття рішення позивача.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про: стягнення несплаченої у добровільному порядку пені; з інших підстав, передбачених законом.
Приписами статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
За змістом частини 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, у тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
За частиною 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
У відповідності до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України може бути оскаржене до господарського суду в двомісячний строк з дня його одержання. Відповідач скористався своїм правом на оскарження рішення позивача, як зазначалося вище.
Згідно з практикою Європейського суду право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах "Брумареску проти Румунії", "Желтяков проти України", "Христов проти України").
За частинами 3, 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Таким чином, аналізуючи встановленні обставини у даній справі саме в правовому полі регулювання даних відносин, враховуючи заперечення апеляційної скарги, котрі зводяться до зупинення виконання обов'язку щодо сплати пені на час розгляду скарги щодо рішення антимонопольного комітету до Антимонопольного комітету України, колегія суддів констатує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення з повідомленням Позивача від 2 вересня 2020 року № 63-02/3656 надіслані Відповідачу, що підтверджується відстеженням поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 7900062130071, списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих АТ «Укрпошта» № 19725 та реєстром згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих АТ «Укрпошта» від 3 вересня 2020 року № 371. Дане поштове відправлення вручене Відповідачу 10 вересня 2020 року. На підставі вищенаведених обставин та норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» колегія суду констатує, що останнім днем сплати Відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням було 11 листопада 2020 року (в даний двомісячний строк включається також можливість оскарження Відповідачем рішення до господарського суду та подання до Антимонопольного комітету України заяви про перевірку Рішення).
В той же час Відповідач, протягом вищенаведених строків не сплатив штраф, що накладений згідно з рішенням (не надіслав Відділенню документ, що підтверджує сплату Відповідачем штрафу, який накладений згідно з рішенням), а подав заяву до Антимонопольного комітету України про перевірку Рішення та оскаржив рішення Відділення до господарського суду.
Як вже встановлено вище у даній постанови, ухвалою Господарського суду Львівської області від 30 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/2385/20.
29 березня 2021 року Господарський суд Львівської області прийняв рішення у справі № 914/2385/20, яким позов задоволив повністю, з підстав, зазначених у рішенні.
Західний апеляційний господарський суд 29 листопада 2021 року прийняв постанову у справі № 914/2385/20, якою рішення суду першої інстанції від 29 березня 2021 року в справі № 914/2385/20 залишив без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, вказаних у даній постанові.
Касаційний господарський суд Верховного Суду 16 червня 2022 року прийняв постанову в справі № 914/2385/20, якою касаційну скаргу Позивача задоволив частково. Рішенням місцевого господарського суду від 29 березня 2021 року та постанову апеляційного господарського суду від 29 листопада 2021 року в справі № 914/2385/20 скасував. Справу передав на новий розгляд до Господарського суду Львівської області, з підстав та вказівок, що вказані у цьому судовому рішенні.
Суд при новому розгляді 30 січня 2023 року прийняв рішення у справі № 914/2385/20, яким у задоволені позову відмовив повністю з підстав, зазначених у відповідному рішенні.
Апеляційний господарський суд при новому розгляді прийняв постанову в справі № 914/2385/20, якою апеляційну скаргу Відповідача залишив без задоволення, а рішенням господарського суду від 30 січня 2023 року в справі № 914/2385/20 залишив без змін, з підстав, що зазначені у відповідній постанові.
Крім того, як встановлено апеляційним господарським судом, Антимонопольний комітет України 16 вересня 2020 року, прийняв до розгляду заяву Відповідача про перевірку рішення адміністративної колегії Позивача від 27 серпня 2020 року № 63/79-р/к у справі № 63/2-01-5-2020.
18 січня 2024 року Антимонопольний комітет України, прийняв рішення, яким постановив рішення адміністративної колегії Позивача від 27 серпня 2020 року № 63/79-р/к в справі № 63/2-01-5-2020 залишити без змін, з підстав, зазначених у цьому рішенні.
Враховуючи вищенаведені обставини, норми Закону України «Про захист економічної конкуренції» та практику Верховного Суду, Позивачем здійснено розрахунок суми штрафу та здійснено розрахунок пені за кожний день прострочення сплати, що накладені згідно з рішенням 10 вересня 2020 року - дата вручення Відповідачу рішення 11 вересня 2020 року; 11 листопада 2020 року строк для сплати Відповідачем штрафу, що накладений відповідно до рішення.
За частинами 3, 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Відтак, як встановлено судом апеляційної інстанції із фактичних обставин справи, рішення Позивача у судовому порядку не скасовано, а отже, є чинним. Поряд з тим, колегія суду наголошує на тому, що у матеріалах справи докази сплати Відповідачем штрафів відсутні. Не подані такі докази і під час апеляційного розгляду даної справи. Відтак вимога Позивача про стягнення штрафів в розмірі 68 000 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Дане було вчинено і місцевим господарським судом, відповідно колегія суду залишає без змін оскаржуване рішення в частині стягнення штрафу.
Що ж стосується позовної вимоги про стягнення пені, то колегія суддів дослідивши розрахунок пені, констатує, що розрахунок пені проведено за період з 19 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року (348 днів), а саме 19 січня 2024 року це наступний день після прийняття Антимонопольним комітетом України рішення від 18 січня 2024 року № 4-р, а 31 грудня 2024 року останній день необхідності нарахування пені, 1 020 грн х 348 днів = 354 960 грн.. При цьому, на підставі частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного згідно з рішенням, тому, пеня складає та обгрунтовано становить 68 000 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що відповідне рішення прийнято Антимонопольним комітетом України після набрання судовим рішенням щодо відмови у задоволенні позову про визнання рішень комітету про накладення штрафу на Відповідача. Враховуючи ж те, що період нарахування визначений Антимонопольним комітетом України після набрання судовим рішенням законної сили та після прийняття ним рішення від 18 січня 2024 року з урахуванням того, що скаржником не доведено факту сплати відповідного штрафу, як на час прийняття зазначених вище рішень так і в період за котрий Позивачем нараховано пеню за несплату штрафу (як не доведено цього факту і на час винесення апеляційним господарським судом постанови у цій справі щодо стягнення штрафу та пені), то суд апеляційної інстанції критично ставиться до таких обгрутувань апелянта та відхиляє їх (адже доводи апеляційної скарги були б обгрунтованими за цього обгрунтування виключно тоді, коли б Позивач нарахував пеню за період, коли оспорювалося рішення про накладення штрафу в судовому порядку, чого колегією суду не встановлено). В сукупності це вказує на безпідставність апеляційної скарги Відповідача.
Колегія суду констатує, що частинами 5, 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" врегульовано, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
У застосуванні приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування).
Накладений на Відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.
Також оінюючи доводи скаржника щодо зупинення нарахування пені, то колегія суду звертає увагу апелянта, що нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства, при цьому вказані нарахування застосовані територіальним відділенням АМК на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.
Водночас нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною 5 статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування.
Окрім того, абзацом 3 - 5 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року в справі № 915/304/18, від 19 березня 2019 року в справі № 904/3536/18, від 27 листопада 2018 року в справі № 910/4081/18).
Підсумовуючи усе описане вище, дослідивши розрахунок Позивача (зокрема щодо початкової та кінцевої дати розрахунку пені), в розрізі норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" колегія суду доходить висновку, що позовні вимоги Позивача до Відповідача про стягнення 68 000 грн пені є також підставним і обгрунтованим з огляду на що суд апеляційної інстанції задовільняє позов і в частині стягнення пені.
Відповідне судове рішення вчинено місцевим господарським судом у даній частині, з огляду на що апеляційний господарський суд залишає оскаржуване рішення без змін і в частині стягнення пені.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Шляхбуд" на рішення Господарського суду Рівненської області від 3 вересня 2025 року по справі №918/602/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 3 вересня 2025 року по справі №918/602/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Справу №918/602/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.