вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2025 р. Справа№ 910/1504/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"
на рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2025 р. (повний текст складено 05.05.2025 р.)
у справі № 910/1504/25 (суддя - Шкурдова Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідіджі Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"
про стягнення 1158152,18 грн,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідіджі Груп" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення 1158152,18 грн, з яких: 888309,98 грн інфляційних втрат та 269842,20 грн 3% річних.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору № 1610/01 від 16.10.2015 р. Факт невиконання грошових зобов'язань за цим договором було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 р. у справі № 910/12320/23, яке набрало законної сили, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, встановлену рішенням суду.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.04.2025 р. у справі № 910/1504/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідіджі Груп" задоволено.
Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він зазнав значних збитків та втрат з моменту початку збройної агресії Російської Федерації, що вплинуло на платоспроможність, і фінансовий стан відповідача та є підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" у справі № 910/1504/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 р. апеляційну скаргу у справі № 910/1504/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1504/25 та призначено її до розгляду на 22.07.2025 р.
Через систему "Електронний суд" 01.07.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідіджі Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
Засідання суду, призначене на 22.07.2025 р., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці 22.07.2025 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 р. справу № 910/1504/25 призначено до розгляду на 23.09.2025 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 р. відкладено розгляд справи № 910/1504/25 до 21.10.2025 р.
У судове засідання 21.10.2025 р. представники сторін не з'явились, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до їх електронних кабінетів процесуальних документів у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали про відкриття провадження від 18.06.2025 р. у справі № 910/1504/25 сторонам доставлено до електронних кабінетів 18.06.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронних документуів від 19.06.2025 р., що міститяся в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 18.06.2025 р. у справі № 910/1504/25 оприлюднена у реєстрі 19.06.2025 р.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
16.10.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідіджі груп" (далі - постачальник) було укладено договір № 1610/01 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товари народного споживання, а саме електропобутові товари (побутові холодильники, морозильники, машини та прилади для механізації побутових робіт, побутові прилади для очищення, зволоження, кондиціювання повітря, електроосвітлювальної арматури та електроламп, електронагрівальних пристроїв, провідникових виробів тощо), телерадіотовари (електропрогравальна, звукозаписна, для відеозапису та відтворення зображення та звуку, носіїв для запису звуку, платівок, телевізійних приймачів, частин, вузлів, а також деталей та приладдя до них тощо), комп'ютерну техніку (комп'ютерна техніка та її комплектуючі, носії інформації, засоби для чищення), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 2.1 договору товар постачається партіями. Номенклатура партії товару, його кількість та ціна встановлюються за погодженням сторін на підставі заявки покупця на поставку відповідної партії товару та зазначаються у розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією відповідно до ст. 266 ГК України.
Як передбачено п. 2.5 договору, постачання товару (партії товару) здійснюється постачальником на базисі поставки DDP (доставка з оплатою мита) - рампа складу покупця (Україна, Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 49-Ж) Incoterms 2010, або за будь-якою іншою адресою, обумовленою сторонами за погодженням заявки.
За п. 2.7 договору датою поставки вважається дата підписання сторонами відвантажувальних документів (витратних накладних, ТТН) на товар.
У відповідності до п. 2.8 договору право власності на товар від постачальника до покупця переходить у момент підписання відвантажувальних документів (витратних накладних, ТТН) покупцем. До моменту підписання покупцем відвантажувальних документів на товар всі ризики, пов'язані з пошкодженням або втратою товару, несе постачальник.
Згідно з п. 2.9 договору постачальник разом з товаром зобов'язується передати покупцеві наступні документи: оригінал рахунку-фактури із зазначенням товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії товару; товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ; податкову накладну (при розбіжності у фактичній кількості прийнятого товару з кількістю товару, зазначеного в супровідній документації, постачальник протягом п'яти календарних днів з моменту отримання від покупця інформації про таку розбіжність повинен передати покупцеві розрахунок коригування податкової накладної (додаток № 2 до податкової накладної); видаткову накладну (при розбіжності у фактичній кількості прийнятого товару з кількістю товару, зазначеного у супровідній документації, невід'ємною частиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою сторонами в додатку № 1 до договору); копію декларації відповідності та/або сертифіката відповідності продукції вимогам технічних регламентів (за кожним найменуванням товару), а при подальших поставках таких найменувань товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, що містять відомості про реєстрацію декларації (реєстраційний номер, дата видачі, інформація про термін дії, орган видачі), паспорт якості, санітарно-гігієнічні, екологічні висновки, якщо такі документи потрібні для певного виду товару відповідно до законодавства України; інформацію про продукцію (гарантійний талон від виробника на кожну одиницю товару, інструкцію з експлуатації українською мовою на кожну одиницю товару; документи, які підтверджують якість товару та інші документи, які вимагаються відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 2.10 договору загальна кількість товару, поставленого постачальником покупцеві за цим договором, визначається виходячи з фактичної кількості поставленого товару.
Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що загальна сума цього договору визначається виходячи із вартості фактично поставленого постачальником покупцю товару та складається із сум, зазначених у видаткових накладних, підписаних обома сторонами.
Згідно з п. 3.5 договору, у редакції додаткової угоди від 16.10.2015 р., покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого товару протягом 30 календарних днів з моменту реалізації товару роздрібному споживачу, але у будь-якому разі не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар (партію товару), зазначеного у п. 2.9 цього договору.
Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015 р. (п. 9.1 договору).
У разі, якщо жодна із сторін у строк не пізніше 14 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить у письмовій формі іншій стороні про свою відмову від пролонгації договору, договір автоматично продовжується на наступний календарний рік (п. 9.4 договору).
На виконання умов укладеного договору у період з 15.08.2022 р. по 31.05.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідіджі груп" здійснило поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Дієса" на загальну суму 7305547,02 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № HAAD-149 від 15.08.2022 р., № HAAD-780 від 19.08.2022 р., № HAAD-781 від 19.08.2022 р., № HAAD-926 від 19.08.2022 р., № HAAF-502 від 29.08.2022 р., № HAAG-055 від 29.08.2022 р., № HAAG-056 від 29.08.2022 р., № HAAG-063 від 29.08.2022 р., № ІAAВ-032 від 06.09.2022 р., № ІAAВ-076 від 06.09.2022 р., № JAAA-812 від 05.10.2022 р., № JAAA-811 від 05.10.2022 р., № JAAA-704 від 05.10.2022 р., № КААА-031 від 01.11.2022 р., № КААА-030 від 01.11.2022 р., № КААF-799 від 23.11.2022 р., № КААF-801 від 23.11.2022 р., № КААF-802 від 23.11.2022 р., № КААF-798 від 23.11.2022 р., № LAAB-425 від 06.12.2022 р., № LAAB-276 від 06.12.2022 р., № LAAН-664 від 29.12.2022 р., № LAAІ-033 від 29.12.2022 р., № АААС-713 від 16.01.2023 р., № АААС-688 від 16.01.2023 р., № ЕААІ-185 від 31.05.2023 р., № ЕААІ-184 від 31.05.2023 р.
Вказані видаткові накладні були підписані обома сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.
У подальшому між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2023 р. по 31.07.2023 р., яким зафіксовано, що станом на 01.08.2023 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 6110699,49 грн.
Разом з цим, видаткова накладна № ІААВ-111 від 12.09.2022 р. підписана в односторонньому порядку лише Товариством з обмеженою відповідалністю "Ідіджі груп", що свідчить про непідтвердження поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Дієса" на суму 8320,02 грн за цією накладною, у зв'язку з чим обґрунтованою сумою заборгованості відповідача є 6102379,47 грн.
Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 р. у справі № 910/12320/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідіджі груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 6110699,49 грн за договором поставки № 1610/01 від 16.10.2015 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 р., яке набрало законної сили 13.03.2024 р., у справі № 910/12320/23 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідіджі груп" 6102379,47 грн заборгованості за договором № 1610/01 від 16.10.2015 р.
На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 21.03.2024 р. видано відповідний наказ.
У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 р. у справі № 910/12320/23.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, що всупереч умовам договору № 1610/01 від 16.10.2015 р. не здіи?снив своєчасну оплату поставленого товару, у зв'язку з чим у нього існувала заборгованість. Під час розгляду справи № 910/12320/23 з відповідача було стягнуто основну заборгованість, тому є підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже позивач має право на стягнення 3% річних протягом усього часу існування обставин прострочення виконання грошового зобов'язання боржником, тобто до повного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу 3% річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредитора, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 914/1033/17.
У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" рішення Господарського суду міста Києва 18.12.2023 р. у справі № 910/12320/23, сума заборгованості за яким становить 6102379,47 грн, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 888309,98 грн інфляційних втрат та 269842,20 грн 3% річних за період з 01.08.2023 р. по 20.01.2025 р.
Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 888309,98 грн інфляційних втрат та 269842,20 грн 3% річних за період з 01.08.2023 р. по 20.01.2025 р. підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.
Стосовно доводів скаржника про наявність правових підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до ст. 233 ГК України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу (ст. 230 Господарського кодексу України).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України права стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі - у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, зокрема, неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, а їх розмір, заявлений до стягнення, не може бути зменшений судом на підставі приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Посилання скаржника про те, що він зазнав значних збитків та втрат з моменту початку збройної агресії Російської Федерації, що вплинуло на платоспроможність, і фінансовий стан відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вплив воєнних дій на території України поширюється негативно на обидві сторони договору.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2025 р. у справі № 910/1504/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд необхідно покласти на скаржника.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки під час проведення судового засідання 21.10.2025 р. були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, зокрема 11.11.2025 р.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2025 р. у справі № 910/1504/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран