вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа№ 910/5074/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Булат Віталій
від відповідача: Драчова М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025, повний текст якого складено та підписано 18.03.2025
у справі № 910/5074/24 (суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення грошових коштів
Короткий зміст позовних вимог
25.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 14.08.2024 року) до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (відповідач) про стягнення 31 358 270,36 грн, з них: 3% річних - 3 583 884,45 грн та інфляційних втрат - 27 774 385,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати отриманої за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 22.05.2019 року № 0152-01024 електричної енергії, у зв'язку з чим у позивача виникли підстави для стягнення з останнього інфляційних втрат у розмірі 27 743 498,05 грн. та 3% річних у розмірі 3 583 884,45 грн.
Правовою підставою позову позивач обрав положення статей 173, 193 ГК України, статей 509, 526, 530, 626, 628, 629, 625, 655 ЦК України.
Доводи та заперечення відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на відсутність його вини у виникненні прострочення, з огляду на те, що він міг сплачувати небаланси електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.02.2025 у справі №910/5074/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» грошові кошти: 3% річних - 3 583 884,45 грн, інфляційні втрати - 27 774 385,91 грн, витрати на правничу допомогу - 65 000,00 грн та судовий збір - 376 299,24 грн.
Рішення, з посиланням на ст.ст. 509, 526, 530, 610, 614, 625, 629 ЦК України, статті 193 ГК України, мотивоване тим, що за встановлених обставини несвоєчасного виконання Приватним акціонерним товариством "НЕК "Укренерго" умов договору в частини оплати за небаланси електричної енергії, суд дійшов висновку, що такі дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань та підставою для застосування встановленої ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
А саме апелянт посилається на те, що:
- оператор системи передачі може сплачувати СВБ вартість електричної енергії для врегулювання небалансів електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання. Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку;
- ОСП не є гарантом і не несе відповідальність за порушення іншими учасниками балансуючого ринку своїх фінансових зобов'язань перед ОСП, враховуючи вжиття ОСП усіх можливих заходів щодо належного виконання зобов'язань з оплати балансуючої електричної енергії наголошуємо, що НЕК «Укренерго» є невинуватою особою в розумінні ст. 614 ЦК України;
- матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, підтверджуючих факт направлення (виставлення) позивачем на оплату спірних платіжних документів - рахунків-фактур;
- позивач не довів виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати електричної енергії для врегулювання небалансів згідно доданими до позовної заяви платіжними документами, що вказує на недоведеність позовних вимог;
- при розрахунку інфляційних втрат позивач в своєму розрахунку у відповідних періодах помилково було визначено сукупний індекс та не здійснено округлення до десяткового числа після коми.
Доводи та заперечення позивача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:
- положення ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначають особливості розрахунків на ринку електричної енергії, зокрема, через спеціальні рахунки, однак вони не містять імперативної заборони Відповідачу здійснювати оплату за придбану електричну енергію з інших джерел та не встановлюють відкладальної умови для виконання ОСП своїх грошових зобов'язань перед СВБ, яка залежить від надходження коштів на спеціальний рахунок від інших учасників ринку;
- відповідач, як ОСП та АР, наділений відповідними повноваженнями та зобов'язаний вживати всіх можливих заходів для забезпечення фінансової дисципліни на ринку, включаючи стягнення заборгованості з недобросовісних учасників. Невиконання цих функцій або їх неефективне виконання не може бути підставою для звільнення Відповідача від відповідальності перед Позивачем;
- твердження відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права;
- Верховний Суд неодноразово підтверджував правомірність обчислення строку для розрахунків з дня розміщення (формування) рахунку Відповідачем (АР) у СУР, визнаючи такий спосіб направлення рахунків належним та таким, що відповідає Правилам ринку та умовам Договору;
- оскільки строки оплати чітко визначені Правилами ринку (п. 7.6.4, а згодом п. 7.7.4 у відповідних редакціях - три, а потім чотири банківські/робочі дні з дати направлення/виставлення рахунку АР в Системі), підстави для застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України відсутні. Виставлення рахунку в СУР і є тією подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку для оплати.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5074/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв'язку недоплатою судового збору у розмірі 201 112,21 грн. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
26.05.2025 недоліки апеляційної скарги усунено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/5074/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.07.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 02.07.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 02.07.2025. Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 29.09.2025.
Явка представників учасників справи
Представник відповідача в судовому засіданні 29.09.2025 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні 29.09.2025 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення у даній справі змінити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.
22.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0152-01024, на виконання умов якого у період з липня 2019 по грудень 2022 року позивач продав, а відповідач купив електричну енергію для врегулювання небалансів, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (копії містяться в матеріалах справи).
У період з 17.08.2019 року по 24.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року АР сформував у Системі управління ринком рахунки за небаланси електричної енергії за договором (копії містяться в матеріалах справи).
Вказані рахунки оплачені відповідачем, однак з порушенням строку для їх оплати.
Між позивачем та відповідачем підписано акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2022 року № ВН/22/11-0152, відповідно до якого у період з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року відповідач отримав, а позивач поставив електричну енергію для врегулювання небалансів на загальну суму 155 891 253,00 грн.
В системі ММС були розміщені рахунки: від 06.12.2022 року № 0612202200252 за розрахунковий період 23.11.2022 - 24.11.2022 на суму 70 937 676,89 грн., від 06.12.2022 року № 0612202200439 за розрахунковий період 25.11.2022 - 30.11.2022 на суму 18 398 986,87 грн. (не сплачений відповідачем у строк визначений Правилами ринку).
Після здійснення відповідачем повної сплати рахунку від 06.12.2022 року №0612202200252 на суму 70 937 676,89 грн. (07.12.2022 року, 08.12.2022 року, 09.12.2022 року, 12.12.2022 року), неоплачена вартість електричної енергії придбаної відповідачем у листопаді 2022 року склала 84 953 576,11 грн., яка складалася з: (1) обов'язку сплатити вартість електричної енергії визначеної у рахунку від 06.12.2022 року № 0612202200439 у сумі 18 398 986,87 грн., (2) 66 554 589,24 грн. вартості обсягу поставленої електричної енергії у листопаді 2022 року.
23.12.2022 року сторонами укладено акт зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2022 року № ВН/22/11-0152 за розрахунковий період з 01.11.2022 по 30.11.2022 року, відповідно до якого були припинені зустрічні зобов'язання кожної сторони на суму 66 554 589,24 грн. Залишок невиконаного обов'язку зі сплати вартості електричної енергії встановленої у рахунку від 06.12.2022 року № 0612202200439 у сумі 18 398 986,87 грн.
В подальшому, сторонами укладено акт коригування (врегулювання) від 02.03.2023 року № ВР/22/11-0152, відповідно до якого зменшено обсяг проданої позивачем та придбаної відповідачем електричної енергії у листопаді 2022 року, вартість електричної енергії була зменшена на 13 908 595,35 грн. Вартість невиконаного зобов'язання згідно рахунку від 06.12.2022 року № 0612202200439 становить 4 490 391,52 грн (18 398 986,87 грн - 13 908 595,35 грн.).
06.12.2023 року сторонами укладено акт зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.11.2022 року № ВН/22/11-0152 з урахуванням актів врегулювання (корегування) за розрахунковий період з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року, відповідно до якого були припинені зустрічні зобов'язання сторін на суму 4 490 391,52 грн.
Між позивачем та відповідачем підписано акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.12.2022 року № ВН/22/12-0152, відповідно до якого у період з 01.12.2022 року по року 31.12.2022 року відповідач отримав, а позивач поставив електричну енергію для врегулювання небалансів на загальну суму 126 205 767,72 грн.
В системі ММС були розміщені рахунки: від 15.12.2022 року № 1512202200043 за розрахунковий період 01.12.2022 - 10.12.2022 на суму 47 854 230,53 грн. (не сплачений відповідачем у строк визначений Правилами ринку), від 26.12.2022 року № 2612202200227 за розрахунковий період 16.12.2022 - 16.12.2022 у сумі 10 25 6219,22 грн., від 26.12.2022 року № 2612202200414 за розрахунковий період 17.12.2022 - 20.12.2022 на суму 27 723 086,35 грн. (не сплачений відповідачем у строк визначений Правилами ринку).
Після здійснення відповідачем повної сплати рахунку від 26.12.2022 року №2612202200227 на загальну суму 10 256 219,22 грн. (27.12.2022 року, 28.12.2022 року, 29.12.2022 року, 30.12.2022 року, неоплачена вартість електричної енергії придбаної відповідачем у грудні 2022 року склала 115 949 548,50 грн., яка складалася з: (1) обов'язку сплати 47 854 230,53 грн на підставі рахунку від 15.12.2022 року № 1512202200043, (2) обов'язку оплати 27 723 086,35 грн на підставі рахунку від 26.12.2022 року №2612202200414, (3) 40 372 231,62 грн вартості обсягу поставленої електричної енергії у грудні 2022 року.
30.01.2023 року сторонами укладено акт зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.12.2022 року № ВН/22/12-0152 за розрахунковий період з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року, відповідно до якого були припинені зустрічні зобов'язання сторін на суму 40 372 231,62 грн. Залишок невиконаного обов'язку зі сплати вартості електричної енергії у сумі 75 577 316,88 грн., що складається з: (1) обов'язку сплати 47 854 230,53 грн. на підставі рахунку від 15.12.2022 року № 1512202200043, (2) обов'язку сплати 27 723 086,35 грн. на підставі рахунку від 26.12.2022 року № 2612202200414.
В подальшому, сторонами укладено акт коригування (врегулювання) від 30.03.2023 року №ВР/22/12-0152 для акту від 31.12.2022 року № ВН/22/12-0152, відповідно до якого загальну вартість проданої позивачем та придбаної відповідачем електричної енергії у грудні 2022 року зменшено на 43 597 179,30 грн, змінена вартість становила 82 608 588,42 грн, сума невиконаних зобов'язань становить 31 980 137,58 року.
26.12.2023 року сторонами укладено акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони припинили зустрічні зобов'язання на суму 31 000 000,00 грн, в результаті чого були припинені зобов'язання за рахунками: (1) часткове зобов'язання у розмірі 4 257 051,23 грн за рахунком від 15.12.2022 року № 1512202200043, (2) часткове зобов'язання у розмірі 26 742 948,77 року за рахунком від 26.12.2022 року № 2612202200414.
03.01.2023 року сторонами укладено акт зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.12.2022 року № ВН/22/12-0152 за розрахунковий період з 01.12.2022 по 31.12.2022 року, відповідно до якого були припинені зустрічні зобов'язання сторін на суму 40 372 231,62 грн. Залишок невиконаного обов'язку зі сплати вартості електричної енергії у сумі 75 577 316,88 грн, що складається з: (1) обов'язку сплати 47 854 230,53 грн на підставі рахунку від 15.12.2022 року № 1512202200043, (2) обов'язку сплати 27 723 086,35 грн. на підставі рахунку від 26.12.2022 року № 2612202200414.
30.03.2023 року сторонами укладено акт коригування (врегулювання) № ВР/22/12-0152 для акту від 31.12.2022 року № ВН/22/12-0152, відповідно до якого загальна вартість поставленої електричної енергії у грудні 2022 року була зменшена на 43 597 179,30 грн, за результатами чого змінена вартість становила 82 608 588,42 грн. Залишок невиконаного обов'язку після підписання акту від 03.01.2023 року становить 31 980 137,58 грн.
26.12.2023 року сторонами укладено акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого зустрічні зобов'язання припинені у сумі 31 000 000,00 грн, в результаті чого відповідачем були припинені зобов'язання за рахунками: (1) часткове зобов'язання у розмірі 4 257 051,23 грн. за рахунком від 15.12.2022 року № 1512202200043, (2) часткове зобов'язання у розмірі 26 742 948,77 грн за рахунком від 26.12.2022 року № 2612202200414.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач стверджував, що відповідач прострочив здійснення оплати рахунків, у зв'язку з чим йому нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення.
За наведених вище обставин, судом встановлено, що відповідач прострочив здійснення оплати рахунків та дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
За приписами ст. 193 ГК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закону України "Про ринок електричної енергії".
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про врегулювання небалансів (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").
У пунктах 7, 12, 46, 89 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" наведені такі визначення: балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії; відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; сторона, відповідальна за баланс - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
Згідно із пунктом 11 частини першої статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі: придбаває послуги з балансування на ринкових недискримінаційних і прозорих засадах та забезпечує функціонування балансуючого ринку у порядку, визначеному цим Законом, Правилами ринку та Кодексом системи передачі, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії.
Відповідно до частин першої та другої статті 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
Згідно із частиною сьомою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Відповідно до частин першої та другої статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.
У рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах (частина сьома статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з пунктом 1.2.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку), учасниками ринку електричної енергії є: виробники; електропостачальники; трейдери; оператори системи передач (ОСП); оператори системи розподілу (ОСР); оператори ринку (ОР); гарантований покупець; споживачі, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цими Правилами та Законом (Законом України "Про ринок електричної енергії").
Пунктом 1.3.2 глави 1.3 Правил ринку встановлено, що для суб'єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2, обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Електротрейдінг Груп» є учасником ринку електричної енергії, та діє відповідно до Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до Постанови НКРЕКП від 10.07.2018 № 684.
НЕК "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.
Як вже зазначалось, між сторонами укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0152-01024, на виконання умов якого у період з липня 2019 по грудень 2022 позивач продав, а відповідач купив електричну енергію для врегулювання небалансів, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів.
Згідно з пунктом 1.5 договору в редакції чинній в оспорюваний період, врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Пунктом 2.1 договору в редакції, чинній в оспорюваний період, передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.
Відповідно до пункту 3.1 договору в редакції, чинній в оспорюваний період, при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, Законом та чинним законодавством України.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3.3 договору в редакції, чинній в оспорюваний період, ОСП зобов'язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.
Відповідно до п. 5.1 договору, виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього Договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Подання платіжних документів здійснюється Сторонами відповідно до Правил ринку. (п. 5.6 договору).
Відповідно до п. 7.3.1 Правил ринку, АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
У п. 7.6.4 Правил ринку (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин в 2019 році) визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом трьох банківських днів з дати направлення рахунка.
Згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 516 від 28.02.2020 в п. 7.6.4 Правил ринку внесено зміни, а саме: « 7.6.4. Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка».
Також, у Правилах ринку у редакції від 18.11.2020 року, було змінено нумерацію наведеного вище пункту 7.6.4 Правил ринку, після чого він став пунктом 7.7.4 Правил ринку. у такій редакції: 7.7.4. Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка.
Надалі згідно Постанови НКРЕКП від 04.12.2020 № 2328, в пункті 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку слово "банківських" замінити словом "робочих".
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період з 17.08.2019 року по 24.12.2019 року, з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року АР сформував у Системі управління ринком рахунки за небаланси електричної енергії за договором (копії містяться в матеріалах справи).
Відповідач здійснив оплату вартості електроенергії небалансу, утім з порушенням строків, визначених в Правилах ринку у відповідній редакції.
Разом з цим, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач наполягав на тому, що позивач не довів виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати електричної енергії для врегулювання небалансів згідно доданими до позовної заяви платіжними документами, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, підтверджуючих факт направлення (виставлення) позивачем на оплату спірних платіжних документів - рахунків-фактур.
В змісті таких доводів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.1.1.2, п.1.11.1 та п.1.11.8 Правил ринку система управління ринком (Market management system) - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує (надалі MMS платформа), серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії.
Адміністратор розрахунків в особі відповідача надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Позивач як учасник ринку використовує у своїй діяльності систему управління ринком (Market management system) через мережу Інтернет за http://mms.ua.energy/.
Відповідно до п. 7.3.1 Правил ринку, АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначено, що обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими рахунками.
Аналогічні висновки щодо правомірності обчислення строку розрахунку з дня розміщення (формування) рахунку відповідачем (АР) у системі управління ринком також викладено і в інших постановах Верховного Суду, зокрема: від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20, від 01.06.2022 у справі №910/11109/21, від 18.10.2020 у справі №910/6578/21, від 08.11.2022 у справі №910/21124/20, де касаційна інстанція погодилась з виснуванням судів попередніх інстанцій про те, що ні Правилами ринку, ні умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суди визнали належним їх направлення (формування/виставлення) рахунків адміністратором розрахунків у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.
Беручи до уваги те, що Правилами ринку визначено строки оплати рахунків, які у відповідності до наявних у справі документів були розміщені (виставлені) в системі управління ринком, підстави для застосування у даному випадку приписів частини 2 статті 530 ЦК України, на чому наполягає апелянт, - відсутні.
Колегія погоджується з доводами позивача про те, що формування рахунку в СУР є тією подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку для оплати. Крім того, здійснюючи оплату за рахунками, сформованими в СУР (хоч і з простроченням), Відповідач фактично визнавав їх як належну підставу для розрахунків.
За наведеного аргументація апеляційної скарги про недоведення позивачем обставин виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати електричної енергії для врегулювання небалансів згідно доданими до позовної заяви платіжними документами підлягає відхиленню.
Також відповідач, як в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в апеляційному порядку, зазначав, що Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено можливості здійснення розрахунків за електричну енергію при балансуванні з інших коштів ніж ті, що надійшли від учасників ринку на рахунок із спеціальним режимом використання. Водночас, за доводами скаржника, аналіз частини 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" свідчить про те, що оператор системи передачі може сплачувати постачальникам послуг з балансування вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання. Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку. Проте у зв'язку з порушенням рядом учасників балансуючого ринку своїх фінансових зобов'язань перед відповідачем поточний рахунок із спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для оперативного проведення відповідачем розрахунків на балансуючому ринку.
Скаржник наголошує на тому, що саме наявність вини є підставою для відповідальності за порушення зобов'язання, а відсутність вини виключає можливість застосування відповідальності. Водночас скаржник вважає, що в його діях відсутня вина як підстава господарсько-правової відповідальності. На думку НЕК "Укренерго", господарський суд попередньої інстанції помилково не врахував того, що відповідач оплачує придбану балансуючу електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку.
Зазначені доводи, на переконання колегії суддів, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, виходячи із наступного.
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, Правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Частиною 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, у яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в одному з уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку.
Колегія суддів, проаналізувавши зміст приписів статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", констатує, що ці приписи не містять імперативної вказівки щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20, від 17.01.2024 у справі № 910/18308/21, від 14.12.2023 у справі № 910/3263/23, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, спростовуючи твердження НЕК "Укренерго" про те, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, які надійшли від інших учасників, зазначив, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку, передбаченому частиною 2 статті 625 ЦК України, у вигляді сплати 3 % річних та інфляційних втрат. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 та постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21.
Отже твердження скаржника про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
Відтак визнаються помилковими і ствердження апелянта про те, що у спірних правовідносинах не може бути застосована частина 2 статті 625 ЦК України.
Резюмуючи вищенаведене в сукупності Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог із стягнення інфляційних та річних, нарахованих в порядку статті 625 ЦК України, оскільки відповідач допустив прострочення в оплаті вартість отриманої балансуючої електричної енергії.
Разом з цим колегія суддів не може погодитися з виснуванням суду попередньої інстанції про арифметичну вірність нарахованих позивачем сум інфляційних втрат з огляду на таке.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.07.2025 у справі №910/4747/24, від 20.05.2025 у справі №916/2098/24.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №1078).
У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 роз'яснила, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21, на яку посилається скаржник у апеляційній скарзі, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 17.012024 у справі №910/18308/21.
Колегією суддів встановлено, що у поданому до суду розрахунку інфляційних втрат по рахунку №1611202000311 позивачем було застосовано сукупний індекс інфляції: (100,90 : 100)x(101,30 : 100)x(101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) = 1.08816085 (108,8%), грудень 2020-липень 2021 (рядок 20-117 аркушів 34 - 35 Додатку 2Б). Тоді як сукупний індекс за вказаний період становить 1.07419630, тобто 107.4 %. Помилкове застосування позивачем сукупного індексу зумовило нарахування інфляційних втрат за означеним рахунком в більшому розмірі - в сумі 70 169,78 грн. За розрахунком суду розмір інфляційних втрат, що нараховані за період з 21.11.2020 по 01.08.2021 на суму боргу в розмірі 797 384,50 грн, яка зменшувалась пропорційно здійсненим відповідачем частковим оплатам, становить 59 006,46 грн.
Також позивач допустив помилку при розрахунку інфляційних втрат по рахунку №1712202001221 (рядок №20-125 аркуша 39 Додатку 2Б). Так в розрахунку позивачем зазначено, що інфляційні витрати, нараховані за період з 24.12.2020 по 01.09.2021 на суму боргу 141 787,91 грн, становлять 14 178,79 грн. За розрахунком суду інфляційні у цьому періоді становлять 8 790,85 грн (141 787,91 x 106,2% - 141 787,91).
З розрахунку позивача по рахунку №1401202100917 (рядок №21-08 аркуша 4 Додатку 3Б) вбачається, що сума рахунку в стовпчику (1-4) значиться 2 697 451,30 грн. Утім у стовпчику - розрахунок індексу інфляції у рядку (1-7) - позивач базою нарахування інфляції помилково визначає борг в сумі 3 928 449,29 грн.
Отже, за розрахунком суду, інфляційні втрати за названим рахунком становлять 164 544,53 грн (2 697 451,30 х 106,1% - 2 697 451,30), а не 239 635,40 грн, як зазначив позивач.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що безпідставно нарахованими є інфляційні втрати у розмірі 91 642,13 грн ((70 169,78 - 59 006,46) - (14 178,79 - 8 790,85) - (239 635,40 - 164 544,53)). Тож в їх задоволенні слід відмовити.
Відносно доводів апелянта у його скарзі про невірність проведеного позивачем розрахунку інфляції по рахунку № 0103202002066 за період з 06.03.2020 по 24.03.2020 (аркуш 2 Додатку 2Б) з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, колегія суддів зазначає, що такі ствердження є помилковими, оскільки зазначений період складає більше ніж 15 днів (18 днів), а тому наведені позивачем у цій частині обрахунки є правильними.
Щодо посилання відповідача на неправильний розрахунок інфляційних втрат по рахунку №1712202001531 (аркуш 38 Додатку 2Б), колегія погоджується з такими твердженнями, адже із суми оплати 530 184,52 грн при сукупному індексі інфляції 106,2 сума інфляційних втрат становить 32 871,52 грн, а не 2 759,25 грн, як зазначив позивач. Однак допущена позивачем така описка, фактично на користь відповідача, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення з урахуванням принципу диспозитивності господарського процесу.
Резюмуючи вищенаведене в сукупності апеляційний господарський суд за результатами проведеної перевірки проведеного позивачем розрахунку позовних вимог у цій справі приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 27 682 743,78 грн інфляційних втрат та 3 583 884,45 грн 3% річних. Відтак рішення суду про стягнення інфляційних втрат у розмірі 27 774 385,91 грн підлягає зміні, а в частині присудженої суми до стягнення річних, - без змін.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не вирішено його клопотання про відстрочення виконання рішення на один рік.
Колегією суддів встановлено, що 08.07.2025 відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відстрочення виконання рішення на один рік. (а.с. 232-236, т. 4).
З матеріалів справи вбачається, що оскаржене рішення не містить інформації про вирішення цього клопотання. Отже, клопотання про відстрочення виконання рішення на один рік судом першої інстанції не розглянуто.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення підлягає розгляду судом першої інстанції після повернення матеріалів справи. З цього приводу суд першої інстанції повинен постановити ухвалу в порядку визначеною частинами 2,7 статті 331 ГПК України.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Згідно матеріалів справи, позивач у позові заявив орієнтовний (попередній) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у розмірі 65 000,00 грн.
До ухвалення рішення, позивач подав докази понесених витрат у визначеному розмірі, а саме Договір про надання правової (правничої) допомоги №0912-22 від 09.12.2022, Замовленні №3 про надання правничої допомоги від 19.02.2024, довіреність від 11.07.2024. (а.с. 69-74, т. 5).
Відповідач не погодився з заявленою сумою понесених витрат та просив зменшити заявлену суму до 10 000,00 грн.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини четверта статті 126 ГПК).
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятій-сьомій, дев'ятій статті 129 ГПК України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
З наданих позивачем доказів вбачається, що 09.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Федоров та Партнери» (Виконавець) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №0912-22, за змістом якого Клієнт замовляє, приймає та оплачує, а Виконавець надає Послуги правничої допомоги.
В п. 2.1. сторони передбачили, що перелік послуг та їх вартість визначаються сторонами в окремих додатках до Договору та можуть бути визначені в окремих Замовленнях послуг.
В Замовленні №3 про надання правничої допомоги від 19.02.2024 сторонами узгоджено перелік послуг, які будуть надаватись Виконавцем у цій справі:
- аналіз обставин, інформації та документів, що були надані Клієнтом;
- аналіз судової практики у аналогічних справах;
- консультування Клієнта щодо його прав та обов'язків, як учасника судового процесу;
- планування і підготовка стратегії представництва інтересів та захисту прав Клієнта;
- підготовка передбачених процесуальним законодавствам процесуальних документів, що необхідні для участі у судовому процесі;
- пошук необхідної інформації та даних, що необхідні для складання процесуальних документів та підготовки стратегії захисту;
- підготовка та здійснення усних виступів, що необхідні для участі у судовому процесі
- консультування Клієнта з питань участі Клієнта у судовому процесі;
- представництво інтересів та захист прав Клієнта у суді першої інстанції.
Сторони погодили, що гонорар за ці послуги становить 65 000,00 грн.
Суд першої інстанції, дослідивши заяву позивача, а також надані заявником документи в їх сукупності, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат, керуючись статтями 123, 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про задоволення заяви та про наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 65 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням ціни позову, складності справи.
Всупереч твердженням відповідача, дана справа мала значний рівень складності та вимагала значного обсягу роботи. Це зумовлено тривалим періодом порушення зобов'язань (2019-2022 роки); великою кількістю розрахункових періодів та окремих рахунків, за якими відбулося прострочення; необхідністю аналізу змін у спеціальному законодавстві (Закон України «Про ринок електричної енергії», Правила ринку, Постанови НКРЕКП), що регулює спірні правовідносини, протягом усього періоду прострочення; здійсненням детальних та об'ємних розрахунків 3% річних та інфляційних втрат по кожному простроченому платежу, що відображено у відповідних додатках до позовної заяви (Додатки 1А, 2А, 2Б, 3А, 3Б, 4А, 4Б); підготовкою обґрунтованої позовної заяви, відповіді на відзив.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, заявлені позивачем витрат на правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 64 811,50 грн, а в іншій частині про стягнення 188,50 грн витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно частин 1, 4 статті 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів встановила, що при прийнятті оскарженого рішення місцевий господарський суд допустив помилку при визначені суми пені. У зв'язку з цим, резолютивна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні, з викладенням в редакції цієї постанови. Апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/5074/24 в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 27 774 385,91 грн та судових витрат, - змінити.
В цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/5074/24 викласти в наступній редакції:
« Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ідентифікаційний код 00100227, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» (ідентифікаційний код 42190690, адреса: 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 14) інфляційні втрати у розмірі 27 682 743,78 грн (двадцять сім мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі сімсот сорок три гривні 78 коп.), витрати на правничу допомогу у розмірі 64 811,50 грн (шістдесят чотири тисячі вісімсот одинадцять гривень 50 копійок) та судовий збір у розмірі 375 199,20 грн (триста сімдесят п'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять гривень 20 копійок).
В решті позову про стягнення 91 642,13 грн інфляційних втрат та 188,50 грн витрат на правничу допомогу, - відмовити.».
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/5074/24 про стягнення 3% річних у розмірі 3 583 884,45 грн (три мільйони п'ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні 45 копійок) - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» (ідентифікаційний код 42190690, адреса: 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 14) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ідентифікаційний код 00100227, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) 1 649,55 грн (одна тисяча шістсот сорок дев'ять гривень 55 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарського суду міста Києва.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано,- 11.11.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова